Постанова № 34732609, 07.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2013 р. Справа№ 910/9262/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача: Гейко О.В. - представник

Від відповідача: Остапенко В.М.-юрист

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2013

у справі № 910/9262/13 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Херсонгаз»

до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

про внесення змін до договору

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Херсонгаз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про внесення змін до договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2013 по справі № 910/9262/13 позов задоволено частково, а саме змінено пункт 7.2 договору № 13-319-Н на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 укладеного між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством "Херсонгаз" виклавши його в наступній редакції:

"7.2. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. Договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують дню звернення з вимогою, претензією, позовом."

Встановити, що зміни до пункту 7.2. договору № 13-319-Н на купівлю-продаж природного газу укладеного між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) та Публічним акціонерним товариством "Херсонгаз" (73036, м. Херсон, вул. Поповича, буд. 3, код ЄДРПОУ 03355353) діють з 04.01.2013 року та поширюють дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2013 року і діють в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

В іншій частині позову - відмовити.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2013 в частині внесення змін до пункту 7.2 договору № 13-319-Н на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Херсонгаз» залишити без задовлення, в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2013 по справі № 910/9262/13 залишити без змін.

Відповідач вважає зазначене рішення в частині внесення змін в п.7.2 до договору № 13-319-Н на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 незаконним та необгрунтовнаим, прийнятим при неповному з?ясуванні всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у справі № 910/9262/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Отрюху Б.В.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 для розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» сформовано колегію суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 апеляційну скаргу прийнято до провадження.

В судовому засіданні, призначеному на 07.11.2013, представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперчував, про що зазначив в відзиві на апеляційну скаргу від 07.07.2013, вважає її безпідставною, та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду просить залишити без змін.

Представник відповідача в цьому ж судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2013 в частині внесення змін до п.7.2 Договору на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 скасувати та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги ПАТ «Херсонгаз» залишити без задовлення. В іншій частині вказане рішення залишити без змін.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судова колегія встановила наступне:

04.01.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством "Херсонгаз" було укладено договір № 13-319-Н на купівлю-продаж природного газу (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору.

Згідно з пунктом 1.2 Договору, газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.

Продавець передає покупцеві у 2013 році газ в обсязі до 412 000,000 тис.куб.м (чотириста дванадцять мільйонів), у тому числі по місяцях кварталів (пункт 2.1 Договору)

Ціни на природний газ сторони погодили у розділі 5 Договору.

Пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень пункту 6.2. Договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання - передачі.

Згідно з пунктом 7.2. Договору у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1. цього Договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 10.2 Договору усі зміни і доповнення до цього Договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2013 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (пункт 11 Договору).

04.04.2013 року позивач звернувся до відповідача з проектом додаткової угоди до Договору для приведення пункту 7.2. Договору у відповідність до Типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 849 від 05.07.2012 року та конкретизації умов Договору шляхом додання пунктів 7.4., 7.5.

Вищевказані пункти Договору запропоновано викласти у наступній редакції:

"7.2. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. Договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують дню звернення з вимогою, претензією, позовом.

7.4. Штрафні санкції передбачені у пункті 7.2. цього Договору не застосовуються на суму заборгованості покупця у розмірі наявної заборгованості продавця перед покупцем за іншими договорами.

7.5. Штрафні санкції передбачені у пункті 7.2. цього Договору не застосовуються на суму заборгованості покупця, яка виникла через не проведення розрахунків по пільгах і субсидіях наданих населенню. Наявність такої заборгованості підтверджується покупцем відповідними документами Департамента фінансів Херсонської обласної державної адміністрації.

У відповідь на вищевказаний лист, позивач 16.04.2013 року відмовився від внесення змін до Договору, запропонованих Публічним акціонерним товариством "Херсонгаз".

Відповідно до вимог ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями абзацу 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Пунктом 4 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.3 ст.173 Господарського кодексу України сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, визначено статтею 179 Господарського кодексу України, згідно пункту 3 якої укладення договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.

Зокрема, частиною 1 статті 187 Господарського кодексу України передбачено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" здійснює реалізацію природного газу для задоволення потреб суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію відповідно до вимог підпункту 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27 грудня 2001 року "Про забезпечення споживачів природним газом".

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 705 від 25 липня 2012 року позивач визначений гарантованим постачальником природного газу для підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії.

Судом встановлено, що договір № 13-319-Н на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 року укладений у відповідності до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Так, у відповідності до Закону "Про засади функціонування ринку природного газу" державне регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу, в тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснюється Кабінетом Міністрів України, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, при прийнятті своїх рішень діє за принципом незалежності від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів.

До повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, належать, зокрема затвердження типових договорів на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу) (стаття 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу").

Постановою № 849 від 05.07.2012 року "Про затвердження типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу)" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики затвердила Типовий договір на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу) (надалі по тексту - Типовий договір). Власникам природного газу та суб'єктам господарювання, що провадять діяльність на підставі ліцензії на постачання природного газу за регульованим тарифом, привести свої договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу) у місячний строк з дати набрання чинності цією постановою.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 04.04.2013 року позивач звернувся до відповідача з проектом додаткової угоди до Договору для приведення пункту 7.2. Договору у відповідність до Типового договору та конкретизації умов Договору шляхом додання пунктів 7.4., 7.5.

Відповідач, листом від 16.04.2013 року відмовився від внесення змін до Договору, запропонованих Публічним акціонерним товариством "Херсонгаз".

Керуючись приписами статей 179, 181, 187 Господарського кодексу України, позивач звернувся до суду з проханням врегулювати розбіжності, які виникли при зміні спірного договору шляхом викладення пунктів 7.2., 7.4., 7.5. вказаного Договору в редакції позивача.

Відповідно до вимог частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Як вбачається з тексту додаткової угоди № 1 до договору № 13-319-Н на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 року, позивач запропонував викласти відповідачу умови пункту 7.2 Договору у наступній редакції:

"7.2. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. Договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують дню звернення з вимогою, претензією, позовом.

Між тим, ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Відповідно до частини першої статті 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог ч.2 ст. 260 Цивільного кодексу України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, ч. 6 ст. 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що положення пункту 7.2 додаткової угоди № 1 до Договору , в якому відповідач запропонував встановити, що неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують дню звернення з вимогою, претензією, позовом, суперечить вимогам ст.232 Господасрького кодексу України, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Водночас, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду щодо відмови в задоволенні позову в частині зміни спірного Договору шляхом додання пунктів 7.4.,7.5., з огляду на те, що в редакції позивача вони не відповідають умовам Типового договору з цього приводу, не ґрунтуються на вимогах статей 179, 188 Господарського кодексу України, статті 651 Цивільного кодексу України.

Окрім того, позивач просив суд першої інстанції встановити дату набрання чинності запропонованих пунктів Договору з 01.01.2013 року.

Частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України передбачено право сторін встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Пунктом 11 Договору сторони погодили, що спірний Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін,а саме 04.01.2013, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2013 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Таким чином, оскільки у суду відсутні підстави для встановлення дати набрання чинності пунктів 7.2., 7.4, 7.5 Договору з 01.01.2013 року, колегія суддів приходить до висновку, що зміни до пункту 7.2. договору № 13-319-Н на купівлю-продаж природного газу діють з 04.01.2013 року та поширюють дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2013 року і діють в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що апелянтом надано належні та допустимі докази на підтвердження своєї правої позиції, а також наведено переконливі аргументи у відповідності з нормами чинного законодавства, які дають підстави для задоволення вимог апелянта.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2013 в частині внесення змін до пункту 7.2 договору № 13-319-Н на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013.В іншій частині вказане рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити.

2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2013 в частині внесення змін до пункту 7.2 договору № 13-319-Н на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013.

3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Херсонгаз» залишити без задоволення.

4. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2013 залишити без змін.

5.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Херсонгаз» (73036, м.Херсон, вул.Поповича, 3, код ЄДРПОУ 03355353) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» ( 01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,6, код ЄДРПОУ 20077720) 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 (п'ятдесят) коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу виконавчого документа доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 910/9262/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко