Рішення № 34732548, 05.11.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2013 Справа № 905/5968/13 Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Коровіній І.С., розглянувши матеріали

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л. Авто"до Приватного акціонерного товариства "Коммунтранс"про стягнення 3797,37 грн.Представники сторін: від позивача: від відповідача не з'явився; Данилюк Р.В. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л. Авто" до Приватного акціонерного товариства "Коммунтранс" про стягнення 3797,37 грн, у тому числі суму основного боргу 3690,00ргн, пені у розмірі 81,89грн., 3% річних у розмірі 25,48грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №11/03-13/п від 11.03.2013 в частині своєчасної та повної cплати вартості переданого відповідачу товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 3690,00грн.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №11/03-13/п від 11.03.2013; протоколу розбіжностей до договору №11/03-13/п від 11.03.2013; накладної №Т9-Н3070-005 від 11.03.2013; довіреності №53 від 11.03.2013; претензії б/н від 06.06.2013, квитанції та опису про направлення претензії б/н від 06.06.2013; виписки по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю"Т.Л. Авто"; податкових накладних №700134 від 11.03.2013, №1150106 від 25.04.2013, №1150107 від 25.04.2013.

Ухвалою суду від 12.09.2013 за клопотанням сторін строк розгляду справи продовжено до 05.11.2013 в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 12.09.2013 оголошувалась перерва до 23.10.2013.

В судовому засіданні призначеному на 23.10.2013 відповідач надав відзив на позовну заяву, згідно якого Приватне акціонерне товариство "Коммунтранс" товар за накладною №Т9-Н3070-005 від 11.03.2013 не отримувало, підпис в зазначеній накладній здійснено невідомою особою, а також ні в бухгалтерському ні в податковому обліку підприємства, спірна сума не значиться. За таких обставин, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 23.10.2013, за клопотанням відповідача, зобов'язано Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві надати належним чином засвідчені копії податкових декларацій з ПДВ за квітень, березень 2013 року з додатком №5 до них, та реєстри виданих та отриманих податкових накладних за березень та квітень 2013 року, поданих Товариством з обмеженою відповідальністю"Т.Л. Авто" .

На виконання вимог ухвали суду, Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві надала копії витребуваних податкових декларацій з ПДВ за квітень, березень 2013 року з додатком №5 до них, та реєстри виданих та отриманих податкових накладних за березень та квітень 2013 року, поданих Товариством з обмеженою відповідальністю"Т.Л. Авто".

05.11.2013 позивач в судове засідання не з'явився, відповідач проти задоволення позову заперечував та заявив клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. Відповідач просить на вирішення експерту поставити наступне питання: "...чи належить громадянину Циганкову В.В., яка зазначена в довіреності №53 від 11.03.2013, підпису яка зазначена в накладній №Т9-Н3070-005 від 11.03.2013 в графі "одержав"...". Клопотання мотивовано тим, що в накладній №Т9-Н3070-005 від 11.03.2013 підпис в графі "одержав" здійснено не представником відповідача Циганковим В.В..

Згідно ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Також, при вирішенні питання про призначення експертизи, господарським судом необхідно дотримуватись порядку призначення останньої, а саме визначити коло питань, на які експерту необхідно надати відповіді, визначити обсяг необхідних та достатніх матеріалів, які підлягають направленню на експертизу та зібрати матеріали, які підлягають дослідженню та долучити їх до матеріалів справи.

Відповідно до науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, для проведення почеркознавчої експертизи суддя повинен надати експертові вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку особи, яка ідентифікується.

Згідно зі статтями 33, 36, 37 та 38 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, призначаючи судову експертизу, вправі витребувати від учасників судового процесу, а в разі необхідності - інших підприємств, установ, організацій, державних та інших органів чи їх посадових осіб (пункт 4 статті 65 ГПК) зразки почерків, підписів, відбитків печаток, друкованих документів тощо і надати їх експерту для дослідження. Відповідне витребування і дослідження судом зазначених зразків, документів тощо повинно, як правило, передувати винесенню ухвали про призначення судової експертизи та про зупинення у зв'язку з цим провадження у справі.

У судовому засіданні, судом з'ясовано у представника відповідача питання про не перебування Циганкова В.В. у трудових відносинах з відповідачем на теперішній час, про відсутність у відповідача відомостей про місцезнаходження (місце проживання) Циганкова В.В. та про відсутність у відповідача можливості забезпечити явку Циганкова В.В. у судове засідання 05.11.2013 (останній день процесуального строку розгляду справи господарським судом) для відібрання у останнього зразків його підпису. Жодних клопотань від відповідача про витребування зразків підпису Циганкова В.В. від інших підприємства, до суду не надходило.

Як зазначено у п. 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" господарським судам необхідно також враховувати, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

За таких обставин, за відсутності необхідних матеріалів для дослідження, а саме зразків підпису Циганкова В.В., призначення у справі судової почеркознавчої експертизи призведе до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Враховуючи вищевикладене та дослідивши наявні матеріали справи та вислухавши представників сторін, а також враховуючи принцип оцінки доказів судом, закріплений статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи наявні докази для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування по даному спору, а обставини, які мають значення для справи можливо встановити без призначення судової почеркознавчої експертизи шляхом оцінки доказів у їх сукупності. Отже, клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи, задоволенню не підлягає.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

11.03.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Т.Л. Авто", як постачальником (позивач) та Приватним акціонерним товариством "Коммунтранс", як покупцем (відповідач) укладений договір про поставку №11/03-13/п.

Згідно п.1.1 договору постачальник зобов'язується протягом дії договору поставляти покупцю товар окремими партіями (надалі - товар) в асортименті, кількості та за цінами, що остаточно погоджуються сторонами в окремих видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1 та 3.2 договору ціна кожної окремої партії товару зазначається у рахунку постачальника, в національній валюті України - гривні; загальна сума договору складає суму ціни товару, вказану у видаткових накладних, виданих протягом строку дії договору.

Покупець сплачує 100% вартості товару на поточний банківський рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів після дати відвантаження товару, що фіксується в накладній (п. 4.1 договору).

Згідно п. 9.1 договору договір вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2013 включно або до повного виконання сторонами своїх обов'язків по договору.

Між сторонами підписаний протокол розбіжностей, відповідно до якого позивач прийняв п. 7.2 договору у редакції відповідача, копія якого є в матеріалах справи.

Договір та протокол розбіжностей до договору підписані сторонами, скріплені їх печатками та містяться в матеріалах справи.

На виконання умов договору, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 3690,00грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується накладною №Т9-Н3070-005 від 11.03.2013 на суму 3690грн., копія якої міститься в матеріалах справи.

Факт отримання відповідачем вказаного товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача, на вищезазначеній накладній, який діяв на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №53 від 11.03.2013. Довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей №53 від 11.03.2013 видана на Циганкова Віктора Вікторовича зі строком дії до 20.03.2013 року.

Окрім того, протягом дії договору, позивач 25.04.2013 здійснив поставку відповідачу товару на підставі видаткових накладних №Т9-Н3115-014 та Т9-Н3115-013, товар отриманий уповноваженим представником відповідача, який діяв на підставі довіреності 141 від 25.04.2013. Спору між сторонами по накладним від 25.04.2013 не має.

На виконання вимог суду, Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві надала копії витребуваних податкових декларацій з ПДВ за квітень, березень 2013 року з додатком №5 до них, та реєстри виданих та отриманих податкових накладних за березень та квітень 2013 року, поданих Товариством з обмеженою відповідальністю"Т.Л. Авто". Позивачем до матеріалів справи надано копія податкової накладної виданої на поставку товару відповідачу у березні, а саме №700134 від 11.03.2013. Дослідивши вказані документи, судом встановлено, що позивачем до складу податкових зобов'язань включена сума ПДВ, вказана у податковій накладній №700134 від 11.03.2013, яка видана на підставі видаткової накладної №Т9-Н3070-005 від 11.03.2013 на суму 3690грн.

Відповідач заперечує проти здійснення операції з поставки позивачем товару на загальну суму 3690,00 грн. по видатковій накладній №Т9-Н3070-005 від 11.03.2013 на суму 3690грн.. На підтвердження своєї позиції відповідачем надано копії декларацій з ПДВ за квітень, березень 2013 року з додатком №5 до них, та реєстри виданих та отриманих податкових накладних за березень, поданих відповідачем до податкової інспекції, в яких не відображена операція по видатковій накладній №Т9-Н3070-005 від 11.03.2013. Також відповідач посилається на те, що товар від позивача по видатковій накладній №Т9-Н3070-005 від 11.03.2013 ним не отримано, а підпис особи зазначений в графі "одержав" у видатковій накладній відрізняється від підпису, який стоїть на довіреності №53 від 11.03.2013. На запитання суду стосовно того, чи є у відповідача заперечення стосовно легітимності довіреності №53 від 11.03.2013, представник відповідача пояснив, що підприємством дійсно 11.03.2013 була видана довіреність №53 на отримання Циганковим В.В. товаро-матеріальних цінностей від позивача, а саме "шина 175 R16С БИ-522 Газель Белшина" у кількості 6 штук, однак товар відповідач так і не отримав, а довіреність станом на теперішній час обліковується на підприємстві як не закрита. У зв'язку з такою позицією відповідача, розгляд справи неодноразово відкладався, а відповідача було зобов'язано надати належні та допустимі докази на підтвердження доводів відповідача. Однак, відповідач протягом 2 місяців та 15 днів, вимоги суду не виконав; інвентаризацію та службове розслідування на підприємстві не провів; не встановив обставин, за наявності яких оригінал довіреності підприємства №53 (є в матеріалах справи, залучений за клопотанням позивача та наданий останнім) знаходиться у позивача та обліковується у позивача, як така по якій виданий товар ("шина 175 R16С БИ-522 Газель Белшина") по видатковій накладній №Т9-Н3070-005 від 11.03.2013 особі, яка пред'явила довіреність №53; не встановив обставин передачі довіреності №53 Циганковим В.В. іншій особі та не встановив обставин видачі довіреності особі та не повернення її протягом передбаченого строку підприємства, з урахуванням того, що Циганков В.В. звільнений без жодних претензій до нього (копія наказу про звільнення наявна в матеріалах справи).

Судом відмічається, що у видатковій накладній №Т9-Н3070-005 від 11.03.2013 чітко вказано, що товар передається відповідачу через представника Циганкова В.В., який діє на підставі довіреності №53 від 11.03.2013, кількість та назва товару повністю співпадає з кількістю та назвою товару, зазначених в довіреності №53. Отже, доводи відповідача стосовно того, що у видатковій накладній не вказано прізвища особи, яка отримала товар, судом відхиляються.

Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 встановлено наступне.

Сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів.

Бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей , який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною. Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві.

Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.

До видачі довіреностей особи інструктуються про порядок і терміни використання та звітування про використання довіреностей або повернення невикористаної довіреності.

Строк дії довіреності встановлюється в залежності від можливості одержання та вивозу відповідних цінностей за нарядом, рахунком, накладною або іншим документом, що їх замінює, на підставі якого видана довіреність, однак, не більше як на 10 днів.

Особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Невикористані довіреності повинні бути повернуті працівнику підприємства, який здійснює виписування і реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності.

Про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або про дату повернення довіреності. Повернуті невикористані довіреності гасяться надписом "невикористана" і зберігаються протягом строку, встановленого для зберігання первинних документів.

Особам, які не відзвітували про використання довіреності або не повернули невикористану довіреність, строк дії якої закінчився, нова довіреність не видається.

Довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

Відповідальність за своєчасне та повне оприбуткування одержаних за виданими довіреностями цінностей покладається на посадових осіб, яким надано право підписувати довіреності, а також на особу, яку призначено для виписування і реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей.

Враховуючи вищевикладене, доводи відповідача судом відхиляються, оскільки в накладній підтверджуються факт приймання передачі товару підписом представника відповідача, який діяв на підставі довіреності №53 на отримання товарно-матеріальних цінностей за договором поставки №11/03-13/п від 11.03.2013, скріпленою печаткою Приватного акціонерного товариства "Коммунтранс".

Наявність у позивача належним чином оформлених відповідачем довіреності на одержання ТМЦ є гарантією передання товару саме відповідачеві, а не будь-якій іншій особі.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач на виконання умов договору №11/03-13/п фактично здійснив 11.03.2013 поставку відповідачу товару, який був прийнято відповідачем без зауважень на загальну суму 3690,00грн.

Таким чином позивач свої зобов'язання щодо поставки товару за договором №11/03-13/п від 11.03.2013 виконав належним чином та в повному обсязі.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів відсутності поставки товару з боку позивача та /або не прийняття товару відповідачем.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, слід застосувати положення ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач умови п.4.1 договору не виконав, а саме не перерахував позивачу протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару (11.03.2013) кошти у розмірі 3690,00грн. Також судом враховано, що в накладній від 11.03.2013 міститься вказівка про розрахунок протягом 30 днів.

06.06.2013 позивач направив відповідачу претензією б/н про оплату заборгованості на загальну суму 3690,00грн. Відповідач відповіді на вищезазначену претензію не надав, кошти не перерахував.

Відповідач, в порушення умов договору, вартість отриманого від позивача товару, у розмірі 3690,00грн. позивачу не оплатив. Сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 3690,00грн.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 7.2 договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 11.04.2013 по 03.07.2013 у розмірі 81,89грн.

Відповідно до п. 7.2 договору при простроченні строку оплати товару, передбаченого п.4.1 договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен робочий день пропуску строку оплати. Оплата пені та штрафу не звільняє покупця від оплати суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь строк прострочення платежу.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача суд визнає його не вірним, оскільки позивачем не вірно визначена кількість прострочених робочих днів та не врахована зміна облікової ставки НБУ з 10.06.2013. За розрахунком суду розмір пені складає 81,68 грн., який і підлягає задоволенню.

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 11.04.2013 по 03.07.2013 у розмірі 25,48грн

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, господарський суд прийшов до висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 25,48грн. та задовольняє позовні вимоги про їх стягнення у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з сторін пропорційно задоволеним вимогам .

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Коммунтранс" (пр-т Б.Хмельницького, 44, м.Донецьк, 83087, код ЄДРПОУ 32026358 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л. Авто" (вул.Симиренко, 36, м.Київ, 03134, код ЄДРПОУ 36702953) суму основного боргу у розмірі 3690 (три тисячі шістсот дев'яносто) грн. 00 коп., пеню у розмірі 81 (вісімдесят одну) грн. 68коп., 3% річних у розмірі 25 (двадцять п'ять) грн. 48 коп., судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 40 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 11.11.2013.