Постанова № 34732307, 11.11.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6359/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2013 року 15 год. 18 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юхтенко Л.Р.,

при секретарі судового засідання - Каракаш Ю.І.,

за участю

представника позивача - Жукова Ю.А., за довіреністю

представника відповідача - Сокол Д.В., за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Спільного підприємства "Вітмарк-Україна" ТОВ до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків в м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.08.2013 року №0000054000 та від 22.08.2013 року №0000064000, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Спільного підприємства "Вітмарк-Україна" ТОВ до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків в м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.08.2013 року №0000054000 та від 22.08.2013 року №0000064000.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків в м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів документальної невиїзної позапланової перевірки Спільного підприємства "Вітмарк-Україна" ТОВ з питань достовірності формування податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з підприємствами ТОВ «Агродар-Юг», ТОВ «Вімакс Європа Лтд» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року був складений та підписаний акт перевірки від 19.08.2013 року № 16/40-0/22480087/4, на підставі якого були прийняті податкові повідомлення - рішення №0000054000 від 22.08.2013 року про зменшення позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 3 746 900 грн., та №0000064000 від 22.08.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 1 032 014 грн., та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 516 007 грн.

Позивач не згоден з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки вважає, що вони ґрунтуються на даних акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ЗО ДПС № 204/22-12/35719271 від 15.02.2013 року та акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва №900/22-300/35066877 від 12.11.2012 року, без врахування первинної бухгалтерської документації позивача. Підприємством були надані до перевірки безспірні первинні документи бухгалтерського обліку, які підтверджують господарські відносини між позивачем та його контрагентами та відповідно спростовують наведені в акті перевірки висновки податкового органу. Позивач зазначає, що в акті перевірки відсутні будь - які докази наявності у позивача мети, або умислу, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування санкцій. Податкові накладні були оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, а оскаржувані операції безпосередньо пов'язані з діяльністю підприємства.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених у письмових запереченнях наявних в матеріалах справи.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом по справі встановлені наступні факти та обставини.

Спільне підприємство "Вітмарк-Україна" ТОВ зареєстроване в якості юридичної особи 10.11.1994 року виконавчим комітетом Приморської районної Ради народних депутатів та перебуває на податковому обліку в СДПІ з обслуговування великих платників податків в м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Судом встановлено, що на підставі повідомлення від 31.07.2013 року №7, фахівцями СДПІ з обслуговування великих платників податків в м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, згідно з пп. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 79 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами га доповненнями), та на підставі наказу від 31.07.2013 року № 32, була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка Спільного підприємства "Вітмарк-Україна" ТОВ з питань достовірності формування податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з підприємствами ТОВ «Агродар-Юг», ТОВ «Вімакс Європа Лтд» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року. Повідомлення та копія наказу про проведення перевірки вручено 01.08.2013 року під розписку Звєрякі Т.В. (головний бухгалтер). За результатами вказаної перевірки був складений та підписаний акт перевірки від 19.08.2013 року № 16/40-0/22480087/4 (а.с. 18-75).

З акту перевірки вбачається, що СП "Вітмарк-Україна" ТОВ були порушені вимоги пп. 14.1.27 п. 14.1 ст.14, п. 44.1 ст.44, п. 50.1 ст. 50, п. 138.2 ст.138, п. 140.2 ст. 140 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування на загальну суму 3 746 900,00 грн., а також пп. 14.1.27, п. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 44.1 ст.44, п. 50.1 ст. 50, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 1 032 014 грн.

До такого висновку перевіряючи дійшли, використовуючи, в тому числі висновки акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ЗО ДПС № 204/22-12/35719271 від 15.02.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Вімакс Європа Лтд» з питань дотримання діючого податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.12. 2012 року» та акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва №900/22-300/35066877 від 12.11.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Агро дар-Юг» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками».

Судом встановлено, що на підставі вказаного акту перевірки, СДПІ з обслуговування великих платників податків в м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів були прийняті податкові повідомлення - рішення від 22.08.2013 року №0000054000 та від 22.08.2013 року №0000064000 ( том 1 а.с. 75а, 76а).

Також судом встановлено, що Спільне підприємство "Вітмарк-Україна" ТОВ у перевіряємий період мало господарські відносини з ТОВ «Агродар-Юг», ТОВ «Вімакс Європа Лтд», за результатами яких суми податку на додану вартість були включені позивачем до податкового кредиту, а суми витрат на придбання товару - до валових витрат.

Між тим, фахівцями СДПІ з обслуговування великих платників податків в м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів не були прийняті до уваги первинні документи надані позивачем до перевірки, як такі за якими не встановлено фактичного руху товару та не підтверджено реальність здійснення господарських операцій.

Одночасно, судом досліджені копія договору перевезення від 21.03.2011 року №2103/11, копія виписки з банку про рух коштів, копії податкових, видаткових накладних, копії актів про надані за договором перевезення від 21.03.2011 року №2103/11 транспортні послуги, копії товарно-транспортних накладних, копії роздруківок з єдиної бази податкових значень про платника податку на додану вартість (том. 1 - том. 48), копія договору поставки сільськогосподарської сировини № 9 від 23.06.2011 року.

Проаналізувавши положення законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, 201.1. Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді;б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:а) порядковий номер податкової накладної;б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п. 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, Податковим кодексом України, передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної, оформлення її з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний кодекс не передбачає.

Між тим, дослідивши у сукупності наявні у справі докази, провівши правовий аналіз норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що такий висновок відповідача є помилковим та хибним, виходячи з наступного.

З акту перевірки вбачається, що відповідач при встановленні фактів порушення позивачем податкового законодавства посилається на акт ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ЗО ДПС № 204/22-12/35719271 від 15.02.2013 року та акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва №900/22-300/35066877 від 12.11.2012 року, не беручи до уваги первинну документацію позивача.

В свою чергу, суд критично відноситься до посилання відповідача на висновки вказаного акту перевірки, оскільки відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 6 розділу І Порядку). Акт, на який робиться посилання в акті перевірки підприємства позивача не є таким документом. Тобто сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами.

Крім того, дослідивши матеріали справи, які містять первинну документацію позивача, враховуючи пояснення представника позивача надані в судовому засіданні, та характеристику придбаного товару, суд дійшов висновку, що позивач мав правовідносини з ТОВ «Агродар-Юг», ТОВ «Вімакс Європа Лтд», які у спірний період були належним чином зареєстровані як платники ПДВ, податкові накладні були належним чином оформлені, у відповідності до вимог Податкового кодексу України, придбаний товар оприбуткований підприємством та використовувався у господарської діяльності підприємства позивача.

Суду не надані докази щодо встановлення факту умисного відхилення підприємства позивача від уплати податків та зборів шляхом укладення вказаних господарських угод. Первинні бухгалтерські документи, що є в матеріалах справи не містять недостовірні, суперечливі дані. Висновок з кримінальної справи, розгляд якої ще незавершений, не може слугувати належним та допустимим доказом в цій справі, з урахуванням презумпції невинуватості, гарантованої ст. 62 Конституції України.

Відповідачем не надані суду докази факту навмисної узгодженості дій позивача, як платника податків з контрагентами з метою незаконного отримання позивачем податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань. Отже, факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при їх укладанні, відповідачем не доведено.

Також, слід зазначити, що відповідно до пп. 54.3.4. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків.

З матеріалів справи вбачається, що на час донарахування позивачу податку на додану вартість такого рішення суду відносно посадових осіб позивача не було.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення №0000064000 від 22.08.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 1 032 014 грн., та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 516 007 грн.

Судом встановлено, що з аналогічних підстав податковим органом було встановлено завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств, на загальну суму 3 746 900,00 грн., що є порушенням п. 138.2 ст.138, п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу України.

З вищевикладених обставин та встановлених судом фактів, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на завищення позивачем валових витрат.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що

підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У позивача наявні всі первинні документи, що підтверджують здійснення витрат за правовими відносинами з ТОВ «Агродар-Юг» та ТОВ «Вімакс Європа Лтд».

Тому, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкового повідомлення - рішення №0000054000 від 22.08.2013 року про зменшення позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 3 746 900 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів правомірність винесених податкових повідомлень - рішень від 22.08.2013 року №0000054000 та №0000064000, а тому, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 94 КАС України.

З огляду на вищевикладене, відповідно до приписів Податкового кодексу України, та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159-163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Спільного підприємства "Вітмарк-Україна" ТОВ до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків в м. Одесі Міжрегіонального головного Управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.08.2013 року №0000054000 та від 22.08.2013 року №0000064000 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків в м. Одесі Міжрегіонального головного Управління Міндоходів №0000054000 від 22.08.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків в м. Одесі Міжрегіонального головного Управління Міндоходів №0000064000 від 22.08.2013 року.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 11 листопада 2013 року.

Суддя Л.Р. Юхтенко

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків в м. Одесі Міжрегіонального головного Управління Міндоходів №0000054000 від 22.08.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків в м. Одесі Міжрегіонального головного Управління Міндоходів №0000064000 від 22.08.2013 року.

11 листопада 2013 року.