Рішення № 34721360, 22.10.2013, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Україна

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2013 рокуСправа № 2-23/11

п/с № 2/174/132/2013

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

в складі: головуючого суддіШаповала Г.І.

при секретаріГоловешко Н.В.

з участю: позивачаОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Комунального підприємства „Виробниче обєднання житлово-комунального господарства м. Вільногірська (надалі КП „ВО ЖКГ м. Вільногірська) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричинених пошкодженням здоровя на виробництві, третя особа у справі: Верхньодніпровське відділення виконавчої Дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України (надалі Верхньодніпровське ВВД ФССНВВУ),

У С Т А Н О В И В:

Згідно позову, що надійшов до суду 21.01.2002 року, та змінам до нього від 15.02.02 року (т.1. а.с.61-62), від 01.04.2002 року (т.1. а.с.67), від 04.03.2003 року (т.1. а.с.114-115), від 02.04.2003 року (т.1..а.с. 122-123), від 04.06.04 року, яка надійшла до суду 07.06.2004 року (т.2 а.с. 14-23), від 22.06.2004 року про зміну та доповнення до позову від 04.06.2004 року (т.2. а.с. 29), від 10.12.2004 року (т.2. а.с. 36-40), від 14.03.06 року, що надійшла до суду 15.03.06 року (т.3. а.с. 155-161), від 26.05.2006 р. (а.с. 194-198 т.3), від 07.08.06 року (т.3.а.с. 207-211), від 04.06.2008 року (т.4 а.с. 246-249), від 17.06.2011 р. (т.6 а.с.32-34), від 23.09.2013 р. ( т.6 а.с. 196-206 ), позивачі, керуючись пунктом 4,9,10,11,22-24,28 абзацом 2 пункту 39, пунктом 43 «Правил відшкодування шкоди»(Постанова КМУ від 18.07.99р. № 492),а також пунктом 11.1 Колективного договору за 1999р., а також на підставі статті 46,48,49,56,58 Конституції України, пункту 1,2 статті 22, статті 23 Цивільного Кодексу України, висновків двох судово-економічних експертиз та взаємної згоди сторін судового процесу по середньому за дванадцять повних місяців роботи (сто вісімдесят сім гривень сімдесят вісім копійок - з 01.03.2013р. і двісті двадцять грн. сорок п'ять коп.. - з 01.07.2000р.), а також на підставі Постанови КМУ № 1427 від 20.12.1997р. і № 159 від 21.02.2001 року, в остаточній редакції заявили наступні позовні вимоги:

І. Керуючись пунктом 9,22-24,28 «Правил відшкодування шкоди» (Постанова КМУ від 18.07.99р. № 492), а також взаємною згодою сторін на основі висновків експертизи прохають:

Визнати, прийняти і затвердити як єдино правильний початковий середній заробіток за дванадцять повних місяців роботи до виробничої травми (для розрахунку відшкодування, потерпілому ОСОБА_2 втраченого заробітку, одноразової допомоги і інших страхових виплат) - сто вісімдесят сім гривень сімдесят вісім копійок (187грн. 78коп.) станом на 01 березня 2000 року і двісті двадцять гривень сорок п'ять копійок (220грн.45коп.) станом на 01.08.2000р. з подальшим перерахунком їх відповідачем КП ВО ЖКГ м. Вільногірська та ФССНВУ з урахуванням коефіцієнтів підвищення зарплати тарифних ставок в 2000-2013 роках і в подальшому їх коригуванню згідно законодавства, зокрема пунктів 9,22-24-28 «Правил відшкодування шкоди» та перерахунку страхових виплат згідно пункту 9,28,43 «Правил відшкодування шкоди» та статті 29 «Закону про страхування» (№ 1105-ХІУ від 23.09.1999р., та № 2232 - III від 22.02.2001р.).

II.На підставі вищевикладеного та рішення суду, та рішення ФССНВУ № 561 від 09.09.2008р. (лист справи 50 том 5), зобов'язати відповідача КП ВО ЖКГ м. Вільногірська представити Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві Верхньодніпровського району Дніпропетровській області новий наказ по підприємству про перерахунок середньомісячного заробітку за дванадцять повних місяців роботи і щомісячних страхових виплат (згідно рішення суду по середньому заробітку за дванадцять повних місяців роботи) потерпілому ОСОБА_2 станом на 01.04.2001 року і нової довідки про розмір середнього заробітку за дванадцять повних місяців роботи прийнятого судом.

III.Керуючись пунктом 4,10,11,9,22-24,28,39,43 «Правил відшкодування шкоди», Постанова КМУ від 18.07.94р. № 492, пунктом 11.1 Колективного договору за 1999р., статтею 22 Цивільного Кодексу України, Постановами КМУ № 1427 від 20.12.1997р., та № 159 від 21.02.2001 року, та розрахунками та документами в додатках до заяви доданих до справи зараз та раніше, стягнути з відповідача КП ВО ЖКГ м. Вільногірська Дніпропетровської області на користь позивача ОСОБА_2, в загальній сумі 120611 грн. 71 коп. (сто двадцять тисяч шістсот одинадцять гривень сімдесят одну копійку) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, нанесеної відповідачем позивачу ОСОБА_2 за період з 10 березня 2000 року по 01 липня 2013 року, яка в себе включає:

1)352 грн.54 коп. (триста п'ятдесят дві гривні п'ятдесят чотири копійки) - матеріальна шкода нанесена ОСОБА_2 по причині недоплати відповідачем страхових виплат через неправильний розрахунок середнього заробітку з червня 2000року по 01 квітня 2001 року з урахуванням індексації за несвоєчасну виплату;

2)4105 грн. 36 коп. (Чотири тисячі сто п'ять гривень тридцять шість копійок)- матеріальна шкода нанесена позивачу ОСОБА_2 по причині недоплати відповідачем одноразової допомоги при стійкій втраті працездатності (через невірний розрахунок середнього заробітку за 12 повних місяців роботи) з урахуванням компенсації за несвоєчасну виплату станом на 01 липня 2013 року;

3)1721 грн. 57 коп. (одна тисяча сімсот двадцять одна гривня п'ятдесят сім копійок)- матеріальна шкода, нанесена позивачу ОСОБА_2 по причині не виконання відповідачем 11.1 Колективного договору за 1999р. і не виплати одноразової допомоги при тимчасовій втраті працездатності з урахуванням компенсації за несвоєчасну виплату станом на 01 липня 2013 року;

4)109004 грн.48 коп. (сто дев'ять тисяч чотири гривні сорок вісім копійок) - матеріальна шкода нанесена відповідачем потерпілому ОСОБА_2 по причині зменшення доходів через трудове каліцтво - упущена вигода, з урахуванням індексації за несвоєчасне отримання упущеної вигоди станом на 01 липня 2013 року;

5)5427 грн. 76 коп. (п'ять тисяч чотириста двадцять сім грн. сімдесят шість копійок)- матеріальна шкода завдана сім'ї ОСОБА_2 по причині витрат на дві експертизи і запитів в Міністерство та Управління статистики.

IV.Керуючись п.4,11,43 «Правил відшкодування шкоди» (Постанова КМУ від 18.07.99р. № 492), статтею 12 Закону України «Про охорону праці», статтями 23,1167,1203,1208 та розділом «Прикінцеві положення» Цивільного Кодексу України, статтями 3,8,43,21,46, 47,48,56 Конституції України, статтями 153,237 Кодексу законів про працю України, абзацом 3 пункту 2 розділу XI Закону України «Про обов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві», стягнути з відповідача КП ВО ЖКГ м. Вільногірська Дніпропетровської області на користь позивача ОСОБА_2 229400 грн. (двісті двадцять дев'ять тисяч чотириста гривень) в рахунок відшкодування потерпілому ОСОБА_2 моральної шкоди нанесеної відповідачем внаслідок виробничого травматизму, наслідком якого є втрата фізичного та психічного здоров'я, працездатності, здатності до самообслуговування і інвалідності першої групи потерпілого ОСОБА_2.

V.Керуючись статтями 23,1167, 1168,1172, 1208 розділом «Прикінцеві положення» Цивільного Кодексу України, статтями 3,8,21, 43,46,47,48,56 Конституції України, статтями 3,60,61,75 Сімейного Кодексу України:

1)стягнути з відповідача КП ВО ЖКГ м. Вільногірська Дніпропетровської області - 73000 грн. (сімдесят три тисячі гривень) на користь позивачки ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої відповідачем позивачці ОСОБА_1 по причині виробничого травматизму, втрати здоров'я і інвалідності першої групи потерпілого ОСОБА_2 - чоловіка, голови і члена сім'ї позивачки ОСОБА_1 внаслідок чого є порушення цивільних, сімейних, матеріальних та Конституційних прав позивачки ОСОБА_1.

2)стягнути з відповідача КП ВО ЖКГ м. Вільногірська Дніпропетровської області 52000 грн. (п'ятдесят дві тисячі гривень) на користь позивача ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої позивачеві по причині порушення його цивільних, сімейних матеріальних Конституційних прав по причині виробничого травматизму, втрати здоров'я і інвалідності першої групи потерпілого ОСОБА_2 - його батька, голови і члена сім'ї позивача ОСОБА_3.

VI.Всі вищевикладені суми матеріальної та моральної шкоди (з моменту присудження їх судом), зобов'язати відповідача відшкодувати їх з урахування індексації та компенсації за несвоєчасну виплату на момент виплати шкоди відповідачем КП ВО ЖКГ м. Вільногірська Дніпропетровської області позивачам згідно абзацу 9 статті 40 «Закону про страхування... », та пункту 43 «Правил відшкодування шкоди».

VII. Крім того, у випадку зміни юридичного статусу відповідача всі вище заявлені суми матеріальної та моральної шкоди стягти з відповідних правонаступників, згідно Законодавства України (в тому числі статті 609 Цивільного Кодексу України та розділу XI «Прикінцеві положення» Закону України про обов'язкове страхування від нещасних випадків на виробництві... » та діючого законодавства в випадку ліквідації підприємства - відповідача КП ВО ЖКГ м. Вільногірська Дніпропетровської області).

В обгрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що позивач ОСОБА_2 до 10 березня 2000 року працював на посаді водія моторолера в КП ВО ЖКГ м. Вільногірська. 10 березня 2000 р. він перебував на роботі, де ремонтував обслуговуваний ним моторолер. За вказівкою бригадира слюсарів ОСОБА_4 він був залучений до роботи з навантаження металобрухту дільниці механізації, що не входило в його обовязки. При проведенні зазначених робіт баддя с металобрухтом була навантажена на автомобіль КрАЗ держ. № 256Б, і бригадир ОСОБА_4 дав йому вказівку залізти в кузов автомобіля, щоб перечепити два крюка, тобто виконати роботу стропальника, кваліфікації якого він не має. Він виконав вказівку майстра. Водій автокрану КС3575 ОСОБА_5 в порушення вимог інструкції № 004-ГП-99 з безпеки праці, попередньо не переконався у відсутності людей на транспортному засобі, підняв баддю, із якої при повороті почав випадати вантаж, внаслідок чого вона пішла в сторону ОСОБА_2 і збила його з кузова автомобіля. В результаті ОСОБА_2 упав с кузова на платформу кранової установки, де находяться важелі управління, спиною, а потім з неї вниз тазом, потім спиною на бетонну площадку, після чого був госпіталізований.

За фактом нещасного випадку був складений акт форми Н-1 від 14.03.2000 р., який не відповідав вимогам законодавства України з охорони праці. Тільки після довгих та настійливих дій дружини ОСОБА_2, яка також являється позивачем у справі, ОСОБА_1, був складений акт про нещасний випадок від 31 серпня 2001 р. № 3, який відповідає вимогам закону, тобто за спливом 1 року і 5 місяців після нещасного випадку.

В результаті падіння ОСОБА_2 отримав травму хребта. Рішенням Дніпропетровської обласної МСЕК від 20 липня 2000 р. йому була встановлена третя група інвалідності за причини трудового каліцтва з діагнозом компресійний перелом та відрив переднього краю тіла Л-4 хребта з помірним порушенням функції хребта, що перебуває в причинному звязку з нещасним випадком, який стався з ним 10.03.2000 року. Рішенням тієї же МСЕК від 05 вересня 2001 р. його інвалідність 3-ї групи підтверджена, і указано, що йому протипоказана важка фізична праця та робота на висоті, біля механізмів, які рухаються, та біля вогню.

Рішенням Дніпропетровської обласної ЛТЕК від 20 липня 2000 р. йому встановлено 35 % ступеню втрати працездатності, а рішенням тієї ж ЛТЕК від 05.09.2001 р. встановлено уже 45 % ступеню втрати працездатності, що свідчить про те, що, не дивлячись на виконання всіх рекомендацій лікарів, його захворювання, отримане внаслідок травми, прогресує.

Наказом по Вільногірському ВО ЖКГ від 04.08.2000 р. № 621 ОСОБА_2 було видано одночасну допомогу для відшкодування матеріальної шкоди в сумі 6546,88 грн., відшкодовано витрати на медичну та соціальну допомогу в розмірі 344,75 грн., і здійснюються щомісячні виплати втраченого заробітку у розмірі 54.11 грн., починаючи з 26 червня 2000 р.

Окрім того, відповідач завдав позивачам моральну шкоду, яка оцінюється ОСОБА_2 - в суму 229 400 тис. грн., ОСОБА_1 - в суму 73000 грн., ОСОБА_3 - 52000грн.

Моральна шкода виразилася в тому, що внаслідок отримання ОСОБА_2 травми на виробництві, встановлення в звязку з цим інвалідності, порушилися життєві звязки їх сімї, які потребують від них значних додаткових зусиль для організації їх життя. Вони переносять страждання в звязку з позбавленням можливості реалізації своїх привичок та бажань, здійснення раніше збудованих планів на майбутнє. Внаслідок інвалідності позивач ОСОБА_2 змушений постійно носити корсет, що щохвилини негативно впливає на його психічний стан, він не може виконувати вибрану ним роботу, не має можливості як голова сімї мати додатковий заробіток для забезпечення достойного матеріального утримання сімї, подальшого навчання сина, маючи при цьому чотири спеціальності, для отримання яких він затратив час та свої зусилля. Маючи садову ділянку, на якій всі важкі роботи виконував він, в цей час він змушений використовувати найману працю, тому що позивач ОСОБА_1 також страждає багатьма захворюваннями, які не дозволяють їй виконувати важку роботу, в тому числі уроджене захворювання, внаслідок якого вона перенесла хірургічну операцію. Із-за посттравматичних постійних болів замість проведення активного відпочинку з сімєю, відвідування родичів він змушений у вільний від роботи час перебувати дома, вживаючи ліки, або на лікуванні в лікарні. Внаслідок травми позивач ОСОБА_2 переніс посттравматичний інфаркт мозку, із-за чого йому протипоказані нервово-психічні навантаження, що не можливо при вихованні дітей в сьогоднішніх життєвих умовах, а також порушилася функція нервової і серцево-судинної систем.. Окрім того, позивач та його дружина змушені втрачати особистий час для переписки та переговорів з відповідачем з питання повного та точного виконання ним вимог законодавства України з охорони праці в частині, яка торкається відшкодування шкоди, виступаючи при цьому в ролі прохачів, що принижує їх людське достоїнство, і забирає час для збору різних документів. Позивач ОСОБА_1 змушена постійно звертатися в аптеки для купівлі ліків, супроводжувати позивача ОСОБА_2 в різні лікувальні заклади. Всі тяготи з ведення домашнього господарства, в тому числі і роботи в будинку, які раніше виконував позивач ОСОБА_2, лягають на позивачку ОСОБА_1 Відповідачі відмовляються від відшкодування моральної шкоди.

При переводі ОСОБА_2 на іншу роботу згідно висновку МСЕК, відповідачем, починаючи з вересня 2000 року по цей час виплачується заробіток, виходячи з окладу заробітку підсобного робітника, що суперечить ст. 31 ЗУ „Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві ... від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV із змінами та доповненнями до нього. Так як, потерпілий від виробничої травми ОСОБА_2 був водієм моторолера, то його заробіток повинен складати: з 01 січня 2001 року по 01 квітня 2001 року виходячи із розрахунку 153.43 грн. середнього заробітку водія моторолера (137.26 грн. +144.47 грн. +162.53 грн. : 3 = 153.43 грн.); з 01квітня по 01 липня 2001 року заробіток повинен складати (згідно ст. 34 ЗУ „Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві ...), виходячи з середнього заробітку 190.74 грн. (162.20 грн.х1.176=190.74 грн.).

Не дивлячись на курси лікування і зусилля медперсоналу посттравматичні ускладнення після виробничої травми з плином часу погіршують стан здоровя ОСОБА_2 Тому комісією МСЕК він визнаний непрацездатним при наявності 2-ї групи інвалідності, втрата працездатності складає 60 %. По причині посттравматичних наслідків та ускладнень у нього виникло порушення мови, що стало причиною його постійного морально-психологічного дискомфорту при спілкуванні, так як він втратив можливість нормального спілкування з сімєю, друзями та рідними. Окрім того, загострення посттравматичних наслідків привело до посилення правостороннього гемінарезу і тому ОСОБА_2 на сьогоднішній день втратив здатність самообслуговування і нормального ходіння, життєвий стан потерпілого підтримується тільки завдяки медпрепаратів, які він повинен приймати постійно. Займатися будь-якою суспільно-корисною працею він не може, тому його доходи тепер будуть нижче прожиткового мінімуму, а на його утриманні є неповнолітній син, якого необхідно утримувати, навчати та виховувати, це значить, що сімя приречена до злиднів. Часті перебування в лікарні протягом майже трьох років, а також посттравматичні ускладнення привели ще до розвитку психоорганічного синдрому, що стало причиною того, що крім допомоги терапевта та невропатолога, ОСОБА_2 потребує ще допомоги психіатра.

Життя позивача ОСОБА_1 після погіршення стану здоровя чоловіка ОСОБА_2 тепер також остаточно порушилося, так як, маючи слабе здоровя, вона не може поїхати на лікування в санаторій чи на відпочинок під час відпустки, не може залишити чоловіка одного в такому стані. Замість запланованої відпустки в 2003 році влітку з метою свого оздоровлення та оздоровлення сина, вона змушена була взяти відпустку в зимовий період з 16 грудня 2002 року, так як чоловік потребував догляду, і новорічні свята вона з чоловіком зустрічала в лікарні, а не в колі родичів і друзів. Окрім того, у неї виник морально-психологічний дискомфорт внаслідок розладу психічного здоровя чоловіка: він став занадто вразливим, з повільною і малозрозумілою мовою, зниженою реакцією, порушенням уваги і памяті, координації руху, потребує догляду, особливої уваги і морально-психологічної підтримки. Всі сімейні обовязки та життєві питання, зокрема, забезпечення сімї, виховання сина, позивачці приходиться вирішувати самій, не дивлячись на слабий стан свого здоровя. Окрім того, багато особистого часу приходиться витрачати на розшук та доставку необхідних і медпрепаратів для ОСОБА_2, оформлювати різні необхідні документи. Це значить, що відсутнє нормальне розмірене життя до кінця її та ОСОБА_2 існування, втрата більше 60 тисяч грн. в зарплаті за 18 років.

Потерпілому, ОСОБА_2, а також його дружині ОСОБА_1 і його сину ОСОБА_3 з дня травми (10.03.2000 р) по сьогоднішній день нанесений і продовжує наноситись майнова шкода і моральна шкода по причині травми на виробництві і її наслідків, які привели до інвалідності голови сімї потерпілого ОСОБА_2, із-за неякісного і необєктивного розслідування обставин травмування на виробництві, 10.03.2000 року, повністю діагноз і відсоток втрати працездатності з врахуванням дійсної тяжкості виробничої травми і її наслідків, був встановлений комісією МСЕК, тільки 05.09.2001 року після перерозслідування нещасного випадку в серпні 2001р. А якщо врахувати, що в мозку потерпілого по причині посттравматичних наслідків, відбулися незворотні процеси кістозні утворення, що означає довічну інвалідність то майнова шкода потерпілого по зарплаті за 19 років стажу складе від 72 до 120 тисяч.

Моральна шкода нанесена КП «ВО ЖКГ м. Вільногірська» потерпілому ОСОБА_2 полягає в тому, що потерпілий не може вести нормальне розмірене життя і здійснювати життєві плани та звички за наступних підстав:

1). Став непрацездатним інвалідом і два роки вимушений був носити корсет, який тепер замінено на допоміжний засіб пересування палиця;

2). Не може вести розмірене життя із-за частих стаціонарних і амбулаторних курсів лікування;

3). По причині інфаркту головно мозку, і його наслідків, не може керувати транспортом (мотоцикл, машина), що створює незручності при поїздках.

4). За вищевикладених причин не може працювати за вибраною професією.

5). Не може мати додатковий заробіток і забезпечити достойне матеріальне життя собі та сімї;

6). Також не може фізично допомогти сімї, по причині інвалідності, в веденні особистого господарства: посадка та прибирання городу, ремонт квартири та ін.

7). Не може також потерпілий по причині виробничої травми і її наслідків здійснити наступні життєві плани: будівля будинку, ремонт квартири, навчання сина, купівля машини для поїздок на дачу, будівля гаражу та ін. Вищевикладені моральні факти іще більше обтяжують моральний стан потерпілого через почуття тягара для сімї по причині інвалідності, замість помічника, добувача та захисника сімї, як голови сімї.

8). Судова тяганина із-за незаконного, а значить аморального відношення відповідача до потерпілого, що стало причиною нанесення йому моральної шкоди викладеної вище, привели до нанесення ОСОБА_2 ще більшої моральної шкоди.

9). Тільки з 10.03.2000 року по 2004 рік потерпілий провів вже одинадцять місяців в лікарні на курсах стаціонарного і амбулаторного лікування. Але не зважаючи на проведені курси лікування в 2002 році по причині наслідків виробничої травми стан здоровя потерпілого помітно погіршився, що стало причиною нових фізичних і моральних страждань, а також додаткової майнової шкоди при втраті зарплати по причині непрацездатності;

10). По причині інвалідності від 72 до 120 тисяч за залишок трудового стажу 19 років постраждалий ОСОБА_2 втратить по заробітній платі, що стало причиною низького рівня матеріального забезпечення потерпілого в даний час і в майбутньому;

11). Не зважаючи на зусилля медперсоналу стан потерпілого загрозливо ризикований і поступово погіршується, а тому він уже потребує допомоги не тільки невропатолога, але і терапевта і психіатра, а також постійного вживання медпрепаратів. А в 2004 році, відповідно до плану реабілітації, йому також призначено два стаціонарних курси лікування в рік, і щоденне постійне амбулаторне лікування з прийомом уже трьох медпрепаратів з вимірюванням пульсу і артеріального тиску щоденно. Для підтримання потерпілого в стані ремісії, щорічно до кінця життя потерпілий вимушений буде проходити два курси стаціонарного лікування в рік: - це внутрівенні капельні і внутрімязові інєкції, таблетки та інші медпрепарати. Із-за приймання медпрепаратів постійно погіршується стан інших систем організму потерпілого.

12). Вищевикладений стан потерпілого підтверджує і томографічне обстеження (27.03.2003р.) головного мозку потерпілого, яке також вказує на те, що виробнича травма 10.03.2000 року стала причиною незворотних процесів в головному мозку потерпілого ОСОБА_2, наслідки яких довічна інвалідність з поступовим угасанням головного мозку, моральні та фізичні страждання, тобто подальше псування життя, що приноситиме потерпілому страждання.

Виробнича травма, яку отримав її чоловік ОСОБА_2 10.03.2000 року і наслідки цієї травми, стали причиною погіршення її стану здоровя по причині стресу і душевних переживань за травмованого чоловіка і фізичних навантажень. За цієї причини вона вимушена була з 27.03.2000 року почати курс амбулаторного лікування, який тривав по 10.05.2000 року, а з 10.11.2000 року проходила повторний курс, із-за нервового стресу і фізичних навантажень по причині погіршення стану здоровя чоловіка осінню того ж року, що привело до нанесення їй матеріальної та моральної шкоди.

Наступним фактом нанесення їй моральної шкоди є те, що по причині виробничої травми її чоловіка вона позбавилась моральної та психічної підтримки зі сторони чоловіка, у всіх життєвих ситуаціях, яку надавав їй її чоловік будучи здоровим. І тепер всі обовязки і відповідальність яку ніс чоловік, як сильний і здоровий голова сімї як добувач і батько сину, звалились на неї - його дружину зі слабким здоровям. Тепер замість здорового чоловіка, який був надією та опорою в житті для сімї, вона має довічно непрацездатного інваліда, який тепер сам потребує підтримки і уваги зі сторони дружини та сина.

Участь заключається в тому, що вона тепер вимушена із-за інфаркту головного мозку, що стало причиною виразного психоорганічного синдрому тричі щоденно і постійно вимірювати потерпілому тиск, пульс, контролювати приймання таблеток, а також постійно з чоловіком ходити по лікарнях, аптеках, діагностичних центрах, відвідувати фонд, суди, прокуратуру та інші організації, представляючи інтереси потерпілого. Як слідує з викладеного, при такому режимі життя про своє лікування і відпочинок прийдеться забути, а відпочинок в санаторії і на морі, яке вона потребує за станом здоровя, також неможливий із-за інвалідності чоловіка. Незаконне відношення відповідача і співвідповідача до потерпілого, порушення ними його прав, судова тяганина яка тягнеться вже три роки, низьке фінансове забезпечення по причині інвалідності чоловіка, забрали у неї багато фізичних і моральних сил і часу, що постійно приводить до підриву її здоровя і здоровя сина. Тільки встановлення справжніх правдивих фактів і обставин виробничої травми, яку отримав її чоловік 10.03.2000 року за вини КП «ВО ЖКГ м. Вільногірська», варті були їй півтора року нервових терзань і відвідувань різних інстанцій, а необхідні документи у відповідача запрошувались по декілька разів через прокуратуру. Але іншого виходу у неї немає, так як потерпілий і його сімя в ситуації, яка склалася виживе лише тоді, коли вона зможе захистити їх права. Тобто тепер вона вимушена ще нести обовязки чоловіка, і як захисника сімї, що дуже важко для жінки, що має слабке здоровя по причині хронічних захворювань, при яких протипоказані фізичні і морально-психологічні навантаження.

По причині травми її чоловік ОСОБА_2 отримав враження головного мозку з незворотними процесами в мозку, а це означає, що і її життя також зіпсоване, і про свої потреби і проблеми, звички вона повинна назавжди забути, тобто порушено її право і право її сина на розмірене нормальне життя, лікування і відпочинок в санаторіях і на морі, покращення умов життя, ще із-за порушення матеріального забезпечення по причині інвалідності чоловіка, до того ж вона не може залишити одного чоловіка в такому стані. По причині ігнорування відповідачем «Правил відшкодування шкоди…» ст. 38, вона вимушена була сама, на той час безробітна жінка, вирішувати проблему фінансування обстеження і лікування потерпілого по причині виробничої травми. Із-за інвалідності чоловіка по причині виробничої травми сімя з травня 2000 року по даний час, має матеріальне забезпечення в три рази нижче прожиткового мінімуму. Інвалідність потерпілого, нестача грошей навіть на саме необхідне також відображається на моральний стан всієї сімї ОСОБА_2, особливо сина ОСОБА_3, його оздоровленні і навчанні, так як про отримання належного чоловічого виховання і освіти за схильністю залишається тільки мріяти, так як батько-інвалід уже не зможе його дати і оплатити навчання, яке буде коштувати більше 10 тисяч. А побудувати або купити житло для сина, який має слабке здоровя по причині спленектомії, ремонт квартири також тепер є неможливим, тому що дохід батька-інваліда також цього не дозволять, а значить і всі плани сімї по причині виробничої травми голови сімї, здійснити уже неможливо. Крім того, крім моральних страждань, матеріальні втрати зарплати по причині травми потерпілого за 19 років трудового стажу складуть від 72 до 120 тисяч гривень, тобто порушено її право і право їхнього сина на матеріальне забезпечення зі сторони законного чоловіка і батька.

Крім того порушений морально-психологічний комфорт її і сина не тільки із-за постійних матеріальних нестатків, погіршення умов життя і порушення життєвих прав, але із-за вираженого психоорганічного синдрому потерпілого, так як це відображається на нормальних морально-психологічних відносинах сімї, обтяжує взаємовідносини і спілкування з потерпілим.

До того ж, томографічне обстеження головного мозку ОСОБА_2 27.03.2003 року знищили її морально, так як показали, що в головному мозку чоловіка відбулися незворотні процеси, що вказує на довічну інвалідність, з непередбаченими наслідками і неможливістю відновлення здоровя потерпілого, і на те що чотирирічні страждання ОСОБА_2 і його сімї це тільки початок лиха, і сімя вимушена забути про свої потреби і щасливе розмірене сімейне життя назавжди.

Наслідки нещасного випадку на виробництві - це втрата здоров'я, працездатнос ті, та інвалідність першої групи ОСОБА_2, про що вказують результати обстеження потерпілого ОСОБА_2, а саме висновок консультанта від 14.07.2000р., та від 19.06.2001 року (лист справи 21 том 1, лист справи 29 том 1, лист справи 25 том 1), томограма від 27.03.03р. №40896 (лист справи 124 том 1, лист справи 155 том 1), виписки з історії хвороби: №№ 1865, 4075 від 26.05 і 03.11.2000 року (лист справи 19 том 1, лист справи 27 том 1), № 2925/370 від 18.06.07р., 2629 (лист справи 128 том 5), епікризи: від 04.02.2002 року, від 28.10.03р.( лист справи 76 том 1, лист справи 218 том 2) і № 8167 від 26.09.2002р. (лист справи 108 том 2). Довідки МСЕК: № 257940 (лист справи 46-47 том 1, лист справи 56 том 3),№023503,331317-(лист справи 118-119 том 1), № 501951 (лист справи 51-54 том 2), а також Довідки МСЕК №073895, і №033622 від 17.12.2012р. які надавалися суду у 2013 році, а також висновок 01/02 від 04.01.2013р., та МРТ №13508 від 02.09.2008 року, що знаходиться в додатку до заяви.

По вищевикладеній причині, а також по причині виникнення спірних питань по нанесенню відповідачем майнової і моральної шкоди потерпілому ОСОБА_2 і його сім'ї, позивач ОСОБА_1 і вона ж представник позивачів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, заявляє наступне.

На основі довіреності про представництво (ВРІ № 273251 від 29.03.2011 року и ВРК № 366157 від 16.05.2011 року, які представлялися суду раніше), узагальнюючи та змінюючи позовні вимоги, викладенні в позовних заявах від 04 червня 2004 року, 04 березня, 26 травня 2006 року, 25 жовтня 2007 року і 03 червня 2008 року за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 до відповідача КП ВОЖКГ м. Вільногірська Дніпропетровської області і ФССНВУ Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області, про відшкодування матеріального збитку і моральної шкоди, спричиненого ушкодженням здоров'я на виробництві і враховуючи законодавчі акти, які набули чинності з 01 січня 2004 року, 01 січня 2006 року і в 2008 році і в теперішній час, а також рішення Дніпропетровської МСЕК від 25.02.2008 року і від 17.12.20012року і на підставі висновку СЕЕДНДІ судових експертиз і розрахованого ними та взаємно узгодженого сторонами судового процесу, середнього заробітку за дванадцять повних місяців роботи (187 грн.78 коп. з 01.03.2000 року і 220 грн.45 коп. з 01.07.2000 року - додаток до заяви про ходатайство від 10 грудня 2007 року (лист справи 224-225 том 4), і на основі взаємно узгодженого сторонами судового процесу інших сум матеріальної шкоди (вихід. № 3104, 3105, 3106 від 18.12.2007 року, вихід. № 864,875 від 01.04.2008 року - лист справи 225-230, 243 том 4), а також керуючись законодавчими актами і поясненням Міністерства Праці та Соціальної політики України і Державного Департаменту по нагляду за додержанням законодавства про працю ( № 013-с0490/4-53 від 24.04.2008 року - лист справи 24-27 том 5), одержаних на її запит по спірним питанням, що виникли в процесі судового процесу:

І. На основі пункту 9, 22-24,28 «Правил відшкодування шкоди» (Постанова КМУ № 492 від 18.07.1994року), а також висновку і пояснення експертів СЕЕДНДІ судових експертиз розрахованого ними і взаємно узгодженого сторонами судового процесу в 2008 році середнього заробітку потерпілого ОСОБА_2 за дванадцять повних місяців роботи (187 грн.78 коп. з 01 03.2000року і 220 грн. 45 коп. з 01 07.2000 року - коефіцієнт перерахунку 1,174 з 01 07.2000р. - лист справи 60 том 2, лист справи 224-225 том 4) необхідно визнати те, що єдиний правильний початковий середній заробіток за дванадцять повних місяців роботи до виробничої травми для розрахунку відшкодування потерпілому ОСОБА_2 утраченого заробітку та одноразової допомоги (пункт 9,22-24 «Правил відшкодування шкоди») повинен становити - сто вісімдесят сім гривень сімдесят вісім копійок на момент 01 березня 2000 року та двісті двадцять гривень сорок п'ять копійок (220 грн.45 коп.) на момент 01 серпня 2000 року, з наступним перерахунком їх з урахуванням коефіцієнтів підвищення зарплати і тарифних ставок в 2000-2013 роках і в подальшому коригуванню згідно законодавства зокрема п.9,22-24,28 «Правил відшкодування шкоди», а також статті 29 закону «Про обов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві» та змінами до нього (№ 1105- XIV від 23.09.1999р. та № 2232 - III від 22.02.2001р.).

Крім того, згідно рішення ФССНВУ Верхньодніпровського району (№ 561 від 09.09.2008року - лист справи 50 том 5), в частині признання позовних вимог слідує, що на основі рішення суду по середньому заробітку, відповідач КП ВО ЖКГ м. Вільногірська зобов'язаний представити Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві Верхньодніпровською району Дніпропетровської області новий наказ по підприємству про перерахунок середньомісячного заробітку за 12 повних місяців роботи і щомісячних страхових виплат (згідно рішення суду по середньому заробітку за 12 повних місяців роботи) потерпілому ОСОБА_2, станом на 01.04.2001 року та нової довідки про розмір середнього заробітку за дванадцять повних місяців роботи до травми, прийнятого судом.

II. Виходячи з пунктів 4,10,11,9 22.24,28 абзацу 2 пункту 39 та пункту 43 «Правил відшкодування шкоди...» (Постанова КМУ від 18.07.1994р. №492) пункту 11,1 Колективного договору за 1999р., статті 22 Цивільного Кодексу України, статті 21,43,48,49,46,58,56 Конституції України, Закону України про компенсацію та індексацію грошових доходів населення (Постанова КМУ № 1427 від 20.12.1997р. та № 159 від 21.02.2001 року), а також виходячи з висновків і пояснень експерта СЕЕДНДІ двох судових експертиз по середньому заробітку, та документів по їх оплаті, а також виходячи із взаємної згоди сторін судового процесу по вищевикладеним питанням, а також виходячи з вищевказаних розрахунків по них (лист справи 224-230, 243 том 4), та розрахунків представлених в таблицях 1-2,3а - додаток до заяви, та таблиці 3 (лист справи 16 том 5) слідує: що окрім ушкодження здоров'я, інвалідності та нанесення моральної шкоди потерпілому ОСОБА_2 та його сім'ї нанесена ще й матеріальна шкода (станом на 01 липня 2013 року в загальній сумі 120611 грн.71 коп. (сто двадцять тисяч шістсот одинадцять гривень сімдесят одна копійка), яка складається із наступних сум:

1) 352 грн. 54 коп. (триста п'ятдесят дві гривні п'ятдесят чотири копійки) з урахуванням компенсації за несвоєчасну виплату станом на 01 липня 2013 року - матеріальна шкода нанесена ОСОБА_2 по причині недоплати відповідачем страхових виплат (з червня 2000 року по 01 квітня 2001 року) через неправильний розрахунок середнього заробітку (додаток Таблиця 1).

2) 4105 грн. 36 коп. (Чотири тисячі сто п'ять гривень тридцять шість копійок): 1342грн.06коп. + 1342грн.Обкоп.х 2,059 = 1342грн.06коп. + 2763грн.30 коп. = 4105грн.36коп. - матеріальна шкода нанесена потерпілому ОСОБА_2 по причині недоплати відповідачем одноразової допомоги при стійкій втраті працездатності через невірний розрахунок середнього заробітку з урахуванням компенсації за несвоєчасну виплату на момент 01 липня 2013року (підстава: розрахунок недоплати одноразової допомоги на основі висновку експертизи по середньому заробітку за 12 повних місяців роботи та взаємно узгодженого сторонами судового процесу середнього заробітку 187 грн.78 коп. вихід. № 3104 від 18.12.2007року -(лист справи 224-225 том 4), а також пунктів 4,9,43, 22-24 «Правил відшкодування шкоди...» (Постанова КМУ від 18.07.1994р. № 492, Постанова КМУ від 20.12.1997р. № 1427, та № 1159 пункту 2 від 21.02.01року. та вихід. № 013-с0490/4-53 від 24.04.2008 року - Держдепартаменту з нагляду за додержанням законодавства по праці (лист справи 24-27 том 5) з урахуванням коефіцієнту приросту споживчих цін - 2,059 («Праця і зарплата» № 25 (845) від 10 липня 2013року.)

3) 1721 грн. 57 коп. (одна тисяча сімсот двадцять одна гривня п'ятдесят сім копійок) 187грн.78коп. х 3 = 563грн.34коп.; 563грн.34коп.+ 563грн.34коп. х 2,056 = 1721грн.57коп. - матеріальна шкода, нанесена потерпілому ОСОБА_2 по причинам невиплати відповідачем одноразової допомоги при тимчасовій втраті працездатності за період з 10 березня 2000 року по 10 червня 2000 року з урахуванням компенсації за несвоєчасну виплату - коефіцієнт приросту споживчих цін - 2,059 («Праця і зарплата» № 25 (845) від 10 липня 2013року.). Підстава: пункт 39,43; пункт 10 абзац 4 «Правил відшкодування шкоди...» та пункт 11,1 Колективного договору за 1999р. -(лист справи 180-199 том 4), стр.9 Колективного договору, та вих. № 013-с0490/4-53 від 24.04.2008 року - Держдепартаменту з нагляду за додержанням законодавства по праці (лист справи 24-27 том 5)

4) 109004 грн. 48 коп. (сто дев'ять тисяч чотири гривні сорок вісім копійок) - матеріальна шкода нанесена ОСОБА_2 по причині упущеної вигоди: - зменшення доходів по причині виробничої травми та інвалідності (сума 109004грн.48коп. складається з суми, вказаній в розрахунку упущеної вигоди - розрахунок в таблиці 2-4 (додаток до заяви від 23.09.2013), за мінусом недоплачених сум щомісячних страхових виплат та одноразової допомоги, вказаній в даній заяві та таблиці 3а, 1 (додаток до даної заяви), а також таблиці 3 (аркуш справи 16, том 5); -за період з 01.01.2004 року по 01.07.2013р. (підстава статті 22,1208,1164-1165 Цивільного Кодексу України, статті 48 Конституції України, а також вих. № 03/26 від 11 01.2011р., вих. №1111/1- 1111/2, 1112/1-1112/4 від 26.07.2013р., вих. №03/01-525-527 від 26.07.2013р., інформація про середній заробіток на одного працівника по м. Вільногірську Дніпропетровської області - вихід № 30-01/05-142 від 28.05.2008р.та № 31-22/2 від 05.09.2013р. («Праця і зарплата» № 25 (845) від 10 липня 2013року.) та таблиця 2 Додатку до заяви: 123698 грн. 92 коп. - (352,54грн.+4105,36грн.+1721,57грн. + 8514,97грн.) = 123698 грн. 92 коп. - 14694,44грн. = 109004 грн. 48 коп. (сто дев'ять тисяч чотири гривні 48 копійок).

5) 5427 грн.76 коп. (п'ять тисяч чотириста двадцять сім грн. сімдесят шість копійок: 3678грн 00коп. + 36,78грн +11,90грн. + 1701,08грн. = 5427,76грн ) - матеріальна шкода завдана сім'ї ОСОБА_6Г1. по причині витрат на дві експертизи і запитів в Міністерство для одержання консультацій та даних Управління статистики, на підставі пункту 43, абзац 2 «Правил відшкодування шкоди (Постанова КМУ від 18.07.1994р. № 492) та представлених копій документів про грошові витрати на оплату двох експертиз, які представлялись суду раніше в 2008 році, та в додатку до заяви.

III. 1) Коли з ОСОБА_2 стався нещасний випадок на виробництві, то підприємство - відповідач майже шість місяців (з березня по вересень 2000 р.) не фінансувало лікування, не виплачувало одноразової допомоги згідно п. 11.1 Колективного договору, через що потерпілий і його сім'я знаходились майже півроку у скрутному матеріальному становищі, до того ж на той час вона, його дружина, була безробітна. На теперішній час, враховуючи те що її чоловік ОСОБА_2 вже пройшов тридцять один курс стаціонарного лікування (з 10 березня 2000 р. по 01 серпня 2013р.) та двадцять шість курсів амбулаторного лікування, що також є причиною моральних та фізичних страждань, але стан його здоров'я поступово погіршується, що підтверджується довідками МСЕК та епікризами, які раніше представлялись суду. Стан здоров'я ОСОБА_2 та його життя підтримується при допомозі медпрепаратів. На даний момент потерпілий ОСОБА_2 вже являється інвалідом першої групи по причині психічного та фізичного пошкодження здоров'я по вині підприємства - відповідача, що підтверджується доданою до цієї заяви Індивідуальною програмою реабілітації № 1546 від 17.12.2012р., довідками МСЕК від 23.10.2009року №№ 692067, 039232, №№ 050655 № 005576 від 23.11.2010р., №№ 033622, 073895 від 17 12.2012 року, які також раніше представлялись суду в 2009-2012роках. По цій причині потерпілий ОСОБА_2, а саме по причині виробничого травматизму та його наслідків на теперішній час не працездатний, не здатний самостійно ходити, себе обслуговувати, а також має труднощі при прийманні їжі, крім того страждає психічним розладом здоров'я та посттравматичним інфарктом головного мозку, що являється причиною також слабкої пам'яті, загальмованості, не здатності думати, говорити, рахувати, читати, аналізувати обставини, виражати свої думки при допомозі мови, а передвигатися здатний тільки повзаючи на колінах, або при допомозі ходунків з допомогою сторонніх осіб. А тому по причині виробничого травматизму та інвалідності потерпілий ОСОБА_2 позбавлений здатності нормально спілкуватися з родичами, друзями, знайомими та іншими людьми, що призвело до втрати з ними зв'язків та відносин, а також потерпілий не може вести нормальний спосіб життя, прийнятний для здорової людини. А тому потерпілий ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду, контролю та допомоги зі сторони близьких людей, тобто з моєї сторони та зі сторони сина ОСОБА_3. Життя потерпілого ОСОБА_2П обмежується квартирою та лікарнею і коло спілкування також обмежене. Курси лікування та вищевикладений обмежений та замкнутий спосіб життя та почуття приниженого стану по причині не здатності до самообслуговування, а також розуміння того, що по причині виробничого травматизму зламане його життя, тому, що здоров'я потерпілого ОСОБА_2, не зважаючи на лікування та старання лікарів погіршується, що погіршує і утрудняє життя потерпілого та його близьких в моральному, психологічному, фізичному та матеріальному плані, приводить до морально-психічних та фізичних страждань потерпілого ОСОБА_2. Розуміння того, що він як раніше, до травми вже не може бути здоровим та сильним чоловіком (лист справи 18,146,147 том 1, лист справи 20,57,92 том 2) опорою та надією сім'ї в моральному, духовному, фізичному та матеріальному плані, як це було до виробничої травми, а навпаки відчуття приниженості через зменшення ролі в житті сім'ї та безпорадність його стану, безвихідність положення,- бо стан його здоров'я погіршується не зважаючи на постійне лікування, розуміння того, що його інвалідність, безпорадність та страждання і душевна біль завдають фізичних та моральних страждань не тільки йому, а й його близьким, а також розуміння того, що якби не виробничій травматизм і інвалідність, то у нього, а також його дружини та сина, було б зовсім інше, набагато краще життя в моральному, духовному, фізичному, матеріальному та побутовому плані та змістовому значенні, завдає ще більших моральних страждань потерпілому. Виходячи із вищевикладеного слідує, що по причині виробничого травматизму порушені Конституційні права потерпілого ОСОБА_2 на нормальне життя, здоров'я, працю та достойний життєвий рівень життя та побутових умов життя потерпілого ОСОБА_2 та його сім'ї. Але окрім порушення Конституційних прав потерпілого по вині відповідача, по причині невірного розрахунку відповідачем середнього заробітку за 12 повних місяців роботи до травматизму, та невиконання ним п. 11. 1 Колективного договору по виплаті одноразової допомоги, відповідачем нанесена і продовжує наноситися потерпілому ОСОБА_2 матеріальна шкода в розмірах, вказаних в пункті 11 даної заяви. Виходячи з вищевикладеного та викладених в позовній заяві від 04 червня 2004 року фактів та величини моральної шкоди, погіршення стану здоров'я, інвалідності І групи позивача ОСОБА_2 та нанесення йому вищезгаданої матеріальної шкоди та ушкодження здоров'я а також зміни соціальних умов життя - збільшення соціальних витрат на життя, затягування судового процесу по вині відповідача ще на п'ять років, слідує, що потерпілому ОСОБА_2 нанесена і продовжується наноситися дуже велика моральна шкода, яку він оцінює в двісті мінімальних зарплат. На даний час - це 229400 грн. Керуючись п. 11 «Правил відшкодування власником підприємства, установ і організацій, або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків...» (Постанова КМУ від 23.06.1993р. № 472 та Постанова КМУ від 18.07.1994 р. № 492, згідно пункту 11 якої, сума моральної шкоди, яку зобов'язаний відшкодувати відповідач, допускається до двохсот мінімальних заробітних плат не залежно від інших виплат, а це на даний момент згідно Закону «Про держаний бюджет України на 2013 рік № 5515-VI віл 06 12.2012р.» дорівнює 1147грн х 200 = 229400грн.) А тому, враховуючи вищевикладене та керуючись п. 11 «Правил відшкодування шкоди», статтею 12 Закону України «Про охорону праці», статтями 23, 1167, 1203,1208, розділом «Прикінцеві положення» Цивільного Кодексу України та статтями 3,8,27,50,21,43,46,49,56,48 Конституції України, статтями 153,237 КЗпП України абзац 3 пункту 2 розділу 11 Закону України «Про обов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві» та змін до нього слідує, що потерпілому по причині виробничого травматизму ОСОБА_2 по вині відповідача КП ВО ЖКГ м. Вільногірська Дніпропетровської області нанесена і продовжує наноситися дуже велика моральна шкода, яку відповідач КП ВО ЖКГ м. Вільногірська повинен сплатити на користь потерпілого позивача ОСОБА_2, як потерпілого по вині відповідача, згідно з вищезгаданим пунктом 11 «Правил відшкодування шкоди» в сумі двохсот мінімальних зарплат, на час виплати, а на даний час це 229400 грн. (двісті двадцять дев'ять тисяч чотириста гривень), в рахунок відшкодування моральної шкоди, нанесеної відповідачем потерпілому позивачу ОСОБА_2 по причині ушкодження здоров'я та погіршення його стану та порушення його Конституційних прав, а також нанесення вищезгаданої матеріальної шкоди та величини моральної шкоди по вині виробництва, тобто відповідача КП ВО ЖКГ м. Вільногірська Дніпропетровської області.

2) Коли її чоловік ОСОБА_2 отримав травму по вині відповідача, то з 10 березня по вересень місяць 2000 року підприємство в біді і стражданнях потерпілого навіть не фінансувало на протязі майже шести місяців лікування потерпілого (лист справи 180 том 1). Не зважаючи на те, що згідно пункту 4.10 «Правил відшкодування шкоди» та пункту 11.1 Колективного договору відповідач КП ВО ЖКГ м. Вільногірська зобов'язаний був не тільки фінансувати лікування, а й виплатити одноразову допомогу потерпілому згідно п.11.1 Колективного договору за 1999 р., але коли вона звернулась до адміністрації відповідача за допомогою в червні 2000 року, то їй відмовили, не зважаючи на те, що одноразова допомога при тимчасовій втраті працездатності передбачена і зазначена в п. 11.1 Колективного договору за 1999 р., а тому їй, на той час безробітній дружині, потерпілого ОСОБА_2 прийшлось самій вирішувати питання по фінансуванню лікування потерпілого ОСОБА_2, та залізти в борги, щоб врятувати чоловіка від втрати зору, та летального кінця. По причині інвалідності та фізичного та психічного розладу здоров'я її чоловіка ОСОБА_2 по вині підприємства, тобто відповідача, змушена вести інший спосіб життя, який відрізняється від способу життя до виробничої травми чоловіка, тобто забути про особисті інтереси, уподобання, відпочинок і оздоровлення з сім'єю на морі чи санаторії, лікування, захоплення, тому що змушена доглядати за чоловіком інвалідом І групи, який по стану здоров'я потребує постійного догляду та цілодобового контролю зі сторони близьких. По цій причині в свій час вона не змогла працювати відповідно до своєї професії та освіти, а по необхідності змушена була працювати прибиральницею, тобто займалась не кваліфікованою, низько оплачуваною працею, що не відповідала освіті, що також призвело до моральних страждань, та фізичного підриву здоров'я. Крім того, часті переживання за здоров'я чоловіка на протязі тринадцяти років, а також фізичні та психічні перевантаження (так як мені прийшлось виконувати обов'язки по утриманню сім'ї за себе і за чоловіка), також призвели до підриву її здоров'я та розвитку захворювань. Зараз вона вже на пенсії за віком, але, замість того, щоб відпочивати, поправляти здоров'я в санаторіях, вона по необхідності змушена і далі переносити морально-психологічні та фізичні перевантаження, так як цілодобовий догляд за інвалідом І групи з фізичним та психічним розладом здоров'я, а також виконання обов'язків за чоловіка та за себе по утриманню сім'ї та побутовим проблемам, чим вона займається вже тринадцять років, потребує багато морально-психологічних та фізичних сил. Крім того, не мало морально-психологічних сил та часу забирають судові тяганини на протязі уже 12 років. До того ж розуміти і спостерігати те, що не зважаючи на старання лікарів її чоловік ОСОБА_2 помітно згасає, так як стан його здоров'я помітно поступово погіршується, а вона дружина нічим на може йому допомогти, щоб його врятувати, дуже тяжко в моральному і психологічному плані, що призводить до ще більших моральних страждань і підриву її здоров'я на ґрунті нервових стресів, переживань і потрясінь, тому, що «всі хвороби від нервів» та фізичних перевантажень, недосипань, недостатнього відпочинку.

3) В 2000 році, коли потерпілий ОСОБА_2 став інвалідом по вині виробництва тобто відповідача, їхньому сину ОСОБА_3 виповнилось 13 років, це вік, коли хлопчик, як ніколи потребує виховання і уваги саме зі сторони батька, але по причині виробничого травматизму її чоловік ОСОБА_2 не зміг приділити своєму сину ОСОБА_3 потрібної уваги, виховання та батьківської любові по причині інвалідності і втрати здоров'я та психічного його розладу по вині підприємства, тобто відповідача. Потерпілий ОСОБА_2 по цій причині також не зміг передати своєму синові свій життєвий досвід, навики та уміння в ремонті техніки, житла, обладнанні побуту, та допомогти йому в інших життєво важливих питаннях. Вона та її тринадцятирічний син залишились без необхідної чоловічої та батьківської фізичної та морально психологічної, як голови сім'ї, допомоги та підтримки. Крім того, по причині виробничого травматизму, внаслідок якого, інвалідність та пошкодження здоров'я потерпілого, ОСОБА_2 не зміг поїхати на заробітки та поміняти роботу, щоб мати більший заробіток, щоб певним чином забезпечити своїй сім'ї гідний рівень життя, та заробити на житло для сина, а також сплатити за навчання свого сина ОСОБА_3, відповідно до його здібностей, нахилу та таланту. Тому через брак необхідних коштів їхній син не отримав вищої освіти, а отримав професію скловара, яка не відповідає його захопленню, таланту, а головне не відповідає стану його здоров'я: (в трьохрічному віці у ОСОБА_3 була спленектомія - видалена селезінка з приводу гемолітичної анемії, про що говорять документи, що знаходяться у справі), і тепер ОСОБА_3 повинен заробляти собі на життя низько кваліфікованою фізичною працею в шкідливих умовах праці, що протипоказано його здоров'ю. Окрім того, залишившись без належної відповідно до уподобань освіти та житла для створення своєї особистої сім'ї, наш син розуміє і спостерігає те що, незважаючи на старання лікарів, стан здоров'я його батька ОСОБА_2 поступово погіршується катастрофічно до безвиході. А розуміти те, що людині, яка тобі дуже дорога, зламане життя і здоров'я його поступово згасає, а ти нічим не можеш йому допомогти, дуже тяжко в моральному та психічному плані. Крім того, якщо терпить морально-психологічні, фізичні страждання та матеріальні труднощі голова сім'ї, то поневолі це впливає і на життя і інших членів сім'ї - дружини та дітей, і вони також поневолі розділяють ці моральні, психічні і душевні страждання та матеріальні нестатки та труднощі з головою сім'ї, що наносить їй та їхньому сину ОСОБА_3 моральну шкоду та нервово-фізичні перевантаження. До того ж не зважаючи на те, що по вині відповідача потерпілий та його сім'я переносила вищезгадані труднощі, а також моральні та фізичні страждання та відсутність фізичної підтримки, адміністрація підприємства відповідача повинна в вищевикладених бідах сім'ї ОСОБА_2 ніколи не цікавилась станом здоров'я потерпілого, матеріальним положенням, побутовими потребами та проблемами потерпілого та його сім'ї, фізичними труднощами, не допомагала і навіть не намагалась допомогти потерпілому ОСОБА_2 та його сім'ї в цьому плані, (не зважаючи не те, що потерпілий, уже будучи інвалідом, з сім'єю проживав сім років в холодну пору року в неопалюваній квартирі, з зіпсованою підлогою), а навпаки на протязі дванадцяти років іще і обраховують потерпілого в матеріальному плані, неправильно розрахувавши середній заробіток за 12 повних місяців роботи, виходячи з якого нараховуються всі страхові виплати, для чого відповідач навмисно щоб уникнути відповідальності представив на експертизу неправдиві та неповні дані, про що говориться в заяві від 27.10.2007 року (лист справи 211 -212 том 4), замість того, щоб допомогти потерпілому відремонтувати квартиру, яка прийшла в жахливий стан по вині відповідача через несвоєчасний ремонт системи опалення, холодного та гарячого водопостачання в квартирі потерпілого ОСОБА_2 в 1997-2004 роках. Окрім того адміністрація відповідача КП ВО ЖКГ м. Вільногірська намагалась приховати випадок травматизму на підприємстві та дійсну тяжкість та обставини виробничого травматизму (лист справи 158 том2, 145-146 том 2, лист справи 137 том2, лист справи 41-45 томі), що призвело до необоротних процесі в головному мозку потерпілого ОСОБА_2 (лист справи 155 том 1, лист справи 219 том 2 через несвоєчасну допомогу та лікування по причині приховування обставин виробничої травми), та приречення на інвалідність та втрату здоров'я майже до критичного стану в 2000, 2002 та 2009 роках, що призводить до морально-психологічних та духовних потрясінь потерпілого ОСОБА_2 та членів його сім'ї. А часті госпіталізації по необхідності та на реабілітаційні курси лікування, яких було вже 31 потребують та забирають багато фізичних та моральних сил у неї та їхнього сина ОСОБА_3. Зараз сину 26 років, залишившись по причині інвалідності батька по вині відповідача без належної освіти, відповідної до його уподобань та стану його здоров'я, та без житла, придатного для створення та утримання своєї особистої сім'ї, син ОСОБА_3 ставши невільним свідком фізичних та моральних страждань близької йому людини - його батька по причині втрати здоров'я та інвалідності по вині відповідача також переносить моральні та душевні страждання. Виходячи з вищевикладеного слідує, що по причині виробничого травматизму та інвалідності її чоловіка ОСОБА_2 і батька ОСОБА_3 по вині відповідача КП ВО ЖКГ м. Вільногірська, також порушені її Конституційні та Цивільні права та права їхнього сина ОСОБА_3 на здоров'я, освіту та працю відповідно здоров'ю та кваліфікації, нахилам та таланту на достойний рівень життя без нервових потрясінь на оздоровлення, відпочинок та достойне житло для створення особистої сім'ї. Вищевикладене говорить про нанесення моральної шкоди (в минулому, зараз і в подальшому) членам сім'ї потерпілого ОСОБА_2 - їй дружині ОСОБА_1 та їхньому сину ОСОБА_3. Враховуючи вищевикладене, а також викладені в позовній заяві від 04.06.2004р. фактори та величину моральної шкоди, нанесеної їй ОСОБА_1 та їхньому сину ОСОБА_3 по причині виробничого травматизму голови їх сім'ї ОСОБА_2 та погіршення стану потерпілого ОСОБА_2 та нанесення йому вищезгаданої матеріальної шкоди в сумі 120611грн., а це значить обмеження та порушення при цьому і прав членів його сім'ї ОСОБА_1 та ОСОБА_3, збільшення соціальної вартості життя та затягування судового процесу по вині відповідача на дванадцять років та керуючись статтями 23,1172,1168,1208 та розділом «Прикінцеві положення» Цивільного Кодексу України, Сімейним Кодексом України та Конституцією України, вони рахують, зазначають і заявляють, що відповідачем КП ВО ЖКГ м. Вільногірська Дніпропетровської області також нанесена моральна шкода дружині потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_1 - 73000грн. (сімдесят три тисячі гривень), та сину потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - 52000грн. (п'ятдесят дві тисячі грн..), бо виходячи з матеріальної шкоди (120611,71 грн.) та сімейного кодексу слідує, що тільки матеріальної шкоди дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_3 ОСОБА_7 (потерпілого по вині виробництва ОСОБА_2) понесли по 40000 грн. кожний. Виходячи зі статті 3, 60,61,75 Сімейного Кодексу України та матеріальної шкоди 120611 грн.71 коп., що поніс потерпілий ОСОБА_7 та його сім'я по вині відповідача КП ВО ЖКГ м. Вільногірська Дніпропетровської області, слідує що, по вині відповідача порушені і матеріальні права членів сім'ї потерпілого ОСОБА_2, дружини ОСОБА_1 та сина ОСОБА_3.

Вищевикладені зміни та уточнення позовних вимог являються остаточними згідно діючого законодавства і зміни обставин станом на 01 липня 20013року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, яка одночасно є представником позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, без обмеження повноважень, позовні вимоги, з врахуванням внесених до них змін та уточнень, та їх обгрунтування, викладене в позовній заяві та в заявах про внесення змін до позову, підтримала в повному обсязі, з врахуванням остаточних вимог, сформульованих в заяві від 23.09.2013 р. Додатково пояснила, що верхня межа середньої зарплати відповідного працівника складає 191.03 грн.; ЖКГ надало невірну довідку що ОСОБА_2 працював водієм моторолера з 01.01.2000 р. по 10.03.2000 р. (т.4 а.с.53), в дійсності він працював водієм моторолера з 12.08.1999 р. по 10.03.2000 року (а.с.63. т.1); при розрахунку середньої заробітної плати ЖКГ не врахувало коефіцієнт підвищення заробітної плати 1.283, що був введений на підприємстві з 01.02.2000 р.; при розрахунку експертом середньої зарплати був врахований один неповний місяць січень 2000 р., що зменшило розмір середньої зарплати; незаконно було переведено ОСОБА_2 в серпні-жовтні 1999 р. на ремонтні роботи з зменшенням розміру оплати, оскільки моторолер був справний, але не був облаштований тентом, що перешкоджало його використанню в холодну пору року, тобто мав місце простій не за вини працівника, і на час простою ОСОБА_2 повинна була сплачуватися середня заробітна плата водія моторолера. Також ОСОБА_1 надала ряд додаткових письмових пояснень на підтвердження позовних вимог (т.4 а.с. 211-212, 223; т.5 а.с. 60-63, 221-224; т.6 а.с.12-19, 38-44, 157-160, 218-225) а також власні розрахунки, стосовно визначення середньої заробітної плати ОСОБА_2 та розміру відшкодування йому майнової шкоди (т.4 а.с.224, 238, 239,240; т.5 а.с.8-16, 72-73, 79, 225-226; т.6 а.с.35-37, т.7 а.с. 2-4).

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не зявилися, але надали письмові заяви з проханням проводити судове засідання за їх відсутністю, з участю їх представника ОСОБА_1 Також зазначили, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представники відповідачів КП ВО ЖКГ м. Вільногірська в судовому засіданні позов не визнали в повному обсязі, з врахуванням внесених до позову змін. Із їх пояснень витікає, що всі необхідні і передбачені законом виплати потерпілому від нещасного випадку на виробництві ОСОБА_2 вони зробили вчасно і в повному обсязі, щодо стягнення моральної шкоди, то цей вид виплат повинен здійснювати Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві за рішенням суду. Одноразова виплата допомоги за тимчасової втрати працездатності не була виплачена тому, що лікарняний лист закритий був протягом 4 місяців і не надавався до оплати. Тому одноразова допомога була виплачена протягом місяця з моменту встановлення стійкої втрати працездатності ОСОБА_2 Представники відповідачів надавали згоду на те, що середній заробіток ОСОБА_2 за 12 місяців перед нещасним випадком складає 187.78 грн., проте від цього відмовилися, посилаючись на абз. 6 п. 28 «Правил відшкодування шкоди ...». Факт спричинення моральної шкоди членам сімї ОСОБА_2 не визнають, оскільки законом не передбачено відшкодування моральної шкоди членам сімї за даних обставин. Була згода сплатити ОСОБА_2 2500 грн. для відшкодування моральної шкоди. Затягування розгляду справи відбувається за вини позивачки ОСОБА_1, яка постійно вносить зміни до позову. В обгрунтування своєї позиції відповідач також надавав письмові пояснення (т.5 а.с.3-4, 76-77)

Третя особа, Верхньодніпровське відділення виконавчої дирекції (ВВД) ФССНВВУ, яке було виключене із участі у справі в якості відповідача, та залучене в якості третьої особи, згідно ухвали Вільногірського міського суду від 06.12.2010 р. (а.с.208-209 т.5), надала заяву про розгляд справи за відсутності його представника. Разом з тим раніше, в судовому засіданні, представники третьої особи позов не визнали. Із їх усних та письмових пояснень витікає, що всі необхідні і передбачені законом виплати потерпілому від нещасного випадку на виробництві ОСОБА_2 вони здійснюють вчасно і в повному обсязі, в тому числі витрати на реабілітацію потерпілого, починаючи з 01.04.2001 року, коли були передані документи до Фонду. Якщо розмір середньої заробітної плати буде змінено в бік збільшення за наказом КП ВО ЖКГ м. Вільногірська, чи за рішенням суду, то в цьому випадку можливе перерахування недоплачених страхових виплат. Щодо стягнення моральної шкоди, то цей вид виплат не може бути здійснений, оскільки Законами про бюджет України на 2006, 2007 та 2008 роки цей вид виплат не профінансований і виплати ці припинені. Починаючи з квітня 2001 року і по цей час, кожного року, один раз на рік у відповідності з законодавством проводиться індексація страхових виплат, в тому числі і тих, що призначені ОСОБА_2 (а.с.50-51 т.5)

Із показань свідка ОСОБА_8 витікає, що моторолери, в тому числі той, на якому працював ОСОБА_2, були всі старі. Водії відповідали за їх експлуатацію і ремонт. В серпні-жовтні 1999 р. можливо водії не виїзжали за технічних умов із-за погоди, оскільки моторолери не оснащені тентами чи кабінами, заводом-виготовлювачем це не передбачалося. 02.10.2000 р. моторолери були списані.

Із показань експерта ОСОБА_9 витікає, що свої висновки експерта № 1818 від 28.02.2007 р. (а.с.16-35 т.4) вона підтверджує, при розрахунку середньої заробітної плати КП ВО ЖКГ приймало до розрахунку неповні відпрацьовані місяці та не застосувало коефіцієнт підвищення зарплати - 1.28 з 01.02.2000 р.

Із показань експерта ОСОБА_10 витікає, що свої висновки експерта № 3050/3051-12 від 14.12.2012 р. (а.с.119-132 т.6) вона підтверджує, дані стосовно січня 2000 р. були взяті з розшифровки нарахувань зарплати, де зазначено: норма 152 год. фактично відпрацьовано 152.25 год. Згідно закону «Про компенсацію втрат доходів в звязку з порушенням строків виплати», що набрав чинності з 01.01.2001 р., індексація одноразових виплат не проводиться.

Враховуючи пояснення позивача ОСОБА_1, яка одночасно являється представником позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, пояснення представників відповідача та третьої особи, на підставі оцінки всіх представлених та досліджених в судовому засіданні доказів в їх сукупності та взаємозвязку, керуючись законом, суд доходить висновку про задоволення позову частково, з врахуванням внесених до нього змін, з наступних обставин.

Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, які виникли внаслідок виконання не в повному обсязі підприємством відповідача передбаченого законом обовязку з відшкодування особі шкоди, завданої їй внаслідок нещасного випадку на виробництві за вини підприємства.

Суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

1. Позивач ОСОБА_2 з 01.07.1996 р. по 02.01.2003 року ( звільнений за власним бажанням в звязку з виходом на пенсію по інвалідності) (т.5 а.с.175-177); з 12.08.1999 року по 01.09.2000 року працював на посаді водія моторолера в КП ВО ЖКГ м. Вільногірська з часовою тарифною ставкою - 0.53 грн., з 01.09.2000 р. переведений за його згодою на посаду підсобного робочого з окладом 116 грн. (т.1 а.с.63.).

2. З 01.09.2000 р. по 02 січня 2003 р. ОСОБА_2 працював в КП ВО ЖКГ м. Вільногірська підсобним робітником (т.1 а.с.63; т. 2 а.с. 117, 118; т.4 а.с.79; т.5 а.с.175-177).

3. 10 березня 2000 р. ОСОБА_2 перебував на роботі, де ремонтував обслуговуваний ним моторолер. Близько 10 години за вказівкою бригадира слюсарів ОСОБА_4 він був залучений до роботи з навантаження металобрухту дільниці механізації, що не входило в його обовязки. При проведенні зазначених робіт баддя с металобрухтом була навантажена на автомобіль КрАЗ держ. № 256Б, і бригадир ОСОБА_4 дав йому вказівку залізти в кузов автомобіля, щоб перечепити два крюка, тобто виконати роботу стропальника, кваліфікації якого він не мав. ОСОБА_2 виконав вказівку майстра. Водій автокрану КС3575 ОСОБА_5 в порушення вимог інструкції № 004-ГП-99 з безпеки праці, попередньо не переконався у відсутності людей на транспортному засобі, підняв баддю, із якої при повороті почав випадати вантаж, внаслідок чого вона пішла в сторону ОСОБА_2 і збила його з кузова автомобіля. В результаті ОСОБА_2 упав с кузова на платформу кранової установки, де находяться важелі управління, спиною, а потім з неї вниз тазом, потім спиною на бетонну площадку, після чого був госпіталізований. Факт настання з позивачем, ОСОБА_2, 10 березня 2000 року в КП „ВО ЖКГ м. Вільногірська нещасного випадку, повязаного з виробництвом, і заподіяння його здоровю шкоди в виді компресійного перелому хребта внаслідок падіння з висоти - підтверджується, окрім взаємного визнання сторонами:

- копією медичної довідки Вільногірської ЦМЛ від 06.09.2000 р., згідно якої ОСОБА_2 проходив курс стаціонарного та амбулаторного медикаментозного лікування в період з 10.03.2000 року по 30.07.2000 р. по поводу ДН компресійний перелом і відрив фрагменту переднього краю тіла Л-4, посттравматичний інфаркт головного мозку, згідно діагнозу, висновку консультанта ОЛМ від 14.07.2000 р., витягу із акту огляду МСЕК від 20.07.2000 р. ОСОБА_2 за станом здоровя в період лікування та реабілітації з 10.03.2000 р. по 15.06.2001 р. мав потребу в супроводі іншої особи під час поїздок (т.1. а.с.25);

- копією ОСОБА_4 форми Н-1 № 3 від 14.03.2000 р. про нещасний випадок на виробництві (т.1.а.с. 4-5; т.2 98-99, 137-138);

- копією ОСОБА_4 № 3 від 31 серпня 2001 р. про нещасний випадок на виробництві, яким уточнено обставини події за тим же фактом, який складено за результатами спеціального розслідування нещасного випадку на виробництві (т.1. а.с.41-45; т.2 а.с.159-160; т.3 а.с.176-179);

- копією ОСОБА_4 № 1 від 18 травня 2007 р. про нещасний випадок на виробництві (т.5. а.с. 152-156);

- причиною нещасного випадку, згідно вищезазначених ОСОБА_4 про нещасний випадок на виробництві, стало порушення вимог ряду інструкцій з безпеки праці працівниками КП ВО ЖКГ м. Вільногірська: - начальником дільниці механізації ОСОБА_8, - старшим механіком дільниці механізації ОСОБА_11, - машиністом автокрану КС-3575 ОСОБА_12 (т.1 а.с.41-45)

- копією витягу із акту огляду МСЕК до довідки серії МСЕ-ДНА-01 № 167738, згідно якого: огляд первісний, дата огляду - 20.07.2000 року, група інвалідності - третя з 26.06.2000 року, причина інвалідності трудове каліцтво, інвалідність встановлена до 01.07.2001 року, дата чергового переогляду 15.06.2001 року, втрата працездатності 35%, діагноз МСЕК компресійний перелом і відрив фрагменту переднього краю Л-4 тіла хребця з помірним порушенням функції хребта, висновок про умови та характер праці робота без навантаження на хребет, протипоказана праця біля механізмів, що рухаються, біля відкритого вогню (т.1.а.с.6);

- копією витягу із акту огляду ЛТЕК про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності в процентах, потреби в додаткових видах допомоги до довідки сер. ДНА-01 № 167738: дата огляду 20.07.2000 р., ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_2 в процентах 35 % з 26.06.2000 року, в звязку з виробничою травмою від 10.03.2000 р. ОСОБА_4 № 3, дата переогляду 01.07.2001, потреба в додаткових видах допомоги санаторно-курортне лікування і медикаментозне лікування у травматолога (т.1.а.с. 7);

- копією наказу № 621 від 04.08.2000 р. КП ВО ЖКГ м. Вільногірська про відшкодування шкоди, завданої працівнику ПО ЖКГ ОСОБА_2 ушкодженням здоровя (а.с.8 т.1);

- копією матеріалів спеціального розслідування нещасного випадку на виробництві, яке було проведене в період з 10.03.2000 р. по 14.03.2000 р., внаслідок якого було складено ОСОБА_4 № 3 про нещасний випадок Форми Н-1 від 14.03.2000 р. та ОСОБА_4 № 3 від 31 серпня 2001 р. про нещасний випадок на виробництві, яким уточнено обставини події за тим же фактом (т. 2. а.с. 128 160);

- копією листа КП „ВО ЖКГ м. Вільногірська на імя ОСОБА_1 від 19.09.01 р. вих. № 1588, про те, що ОСОБА_4 форми Н-1 № 3 від 14.03.2000 р. вважати недійсним на підставі наказу № 360 від 09.08.01 року, що внаслідок проведеного додаткового розслідування складено новий ОСОБА_4 № 3 про нещасний випадок, затверджений 31.08.01 року (т.3. а.с.175);

- копією висновку ЛТЕК від 27.08.2001 р., згідно якого ОСОБА_2 була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 45 % з 01 липня 2001 року в звязку з виробничою травмою в 2000 році, дата переогляду 01.07.2002 р. (а.с. 46 т.1; т.2 а.с. 56);

- копією висновку МСЕК від 05.09.2001р., згідно якого ОСОБА_2 була встановлена 3 група інвалідності з 01.07.2001 по 01.07.2002 р. в звязку з трудовим каліцтвом, з встановленням обмежень у важкій фізичній праці, роботі на висоті, біля механізмів, що рухаються, та біля вогню (а.с.47 т.1)

- копією висновку МСЕК від 25.10.2002 року, згідно якого ОСОБА_2 була встановлена 3 група інвалідності по 01.07.2003 в звязку з трудовим каліцтвом, з встановленням обмежень у важкій фізичній праці, роботі на висоті, біля механізмів, що рухаються, та біля вогню, з переоглядом 15.06.2003 р. (а.с.117 т.1)

- копією висновку ЛТЕК від 25.10.2002 р., згідно якого ОСОБА_2 була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 45 % з 01 липня 2002 року в звязку з виробничою травмою в 2000 році, дата переогляду 01.07.2003 р. (а.с. 57 т.3);

- копією висновку ЛТЕК від 23.12.2002 р., згідно якого ОСОБА_2 була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 60 % з 20 грудня 2002 року в звязку з виробничою травмою в 2000 році, дата переогляду 01.01.2004 р. (а.с. 118 т.1; т.3 а.с.58);

- копією висновку МСЕК від 23.12.2002 року, згідно якого ОСОБА_2 була встановлена 2 група інвалідності з 20.12.2002 р. на строк до 01.01.2004 р., дата переогляду 15.12.2003 р., в звязку з трудовим каліцтвом, визнано непрацездатним (а.с.119 т.1)

- копією висновку МСЕК від 04.02.2004 року, згідно якого ОСОБА_2 була встановлена 2 група інвалідності з 01.01.2004 р., зазначено ряд діагнозів; інвалідність встановлена на строк до 01.01.2005 р., дата переогляду 15.12.2004 р.; в звязку з трудовим каліцтвом. (а.с. 4 т.2)

- копією висновку ЛТЕК від 4.02.2004 р., згідно якого ОСОБА_2 була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 60 % з 01 січня 2004 року в звязку з виробничою травмою в 2000 році, дата переогляду 01.01.2005 р. (а.с. 5 т.2; т.3 а.с.59);

- копією довідки МСЕК від 06.01.2005 р., згідно якого ОСОБА_2 була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 60 % з 01 січня 2005 року, потребує додаткових видів допомоги: медикаментозного лікування у невропатолога, терапевта, психіатра, дата переогляду 01.01.2006 р. (а.с. 51 т.2; т.3 а.с. 60);

- копією виписки з акту огляду МСЕК від 06.01.2005 р., згідно якого ОСОБА_2 була встановлена ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 60 % з 01 січня 2005 р., в звязку з виробничою травмою в 2000 р., потребує додаткових видів допомоги: медикаментозного лікування у невропатолога, терапевта, психіатра, дата переогляду 01.01.2006 р., група інвалідності 2 (а.с. 52 т.2);

- копією довідки МСЕК від 06.01.05 року, згідно якого ОСОБА_2 була встановлена 2 група інвалідності з 01.01.2005 р., в звязку з трудовим каліцтвом, зазначено висновок: непрацездатний; дата переогляду 15.12.2005 р. (а.с. 53 т.2);

- копією виписки з ОСОБА_4 огляду МСЕК від 06.01.05 року, згідно якого ОСОБА_2 була встановлена 2 група інвалідності з 01.01.2005 р., в звязку з трудовим каліцтвом, зазначено ряд діагнозів та висновок: непрацездатний; дата переогляду 15.12.2005 р. (а.с. 54 т.2);

- копією довідки МСЕК від 10.02.2006 р., згідно якого ОСОБА_2 була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 65 % з 01.01.2006 року, потребує додаткових видів допомоги: медикаментозного лікування у невропатолога, терапевта, психіатра, дата переогляду 01.01.2007 р. (т.3 а.с. 164,171);

- копією виписки з ОСОБА_4 огляду МСЕК від 10.02.2006 року, згідно якого ОСОБА_2 була встановлена 2 група інвалідності з 01.01.2006 р., в звязку з трудовим каліцтвом, зазначено ряд діагнозів та висновок: непрацездатний; дата переогляду 15.12.2006 р. (а.с. 170,173 т.3);

- копією виписки з ОСОБА_4 огляду МСЕК від 05.02.2007 р., згідно якого ОСОБА_2 була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 65 % з 01.01.2007 року, в звязку з травмою на ВО ЖКГ 10.03.2000 р., група інвалідності 2, дата переогляду 01.01.2008 р. (т.4 а.с. 209);

- копією довідки МСЕК від 05.02.07 року, згідно якого ОСОБА_2 була встановлена 2 група інвалідності з 01.01.2007 р., в звязку з трудовим каліцтвом, висновок: непрацездатний; дата переогляду 15.12.2007 р. (а.с.208 т.4);

- копією довідки МСЕК від 05.02.08 року, згідно якого ОСОБА_2 була встановлена 2 група інвалідності з 01.01.2008 р., в звязку з трудовим каліцтвом, висновок: протипоказані всі види праці; дата переогляду 15.12.2008 р. (а.с.234 т.4);

- копією довідки МСЕК від 05.02.2008 р., згідно якого ОСОБА_2 була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 65 % з 01.01.2008 року, група інвалідності 2 з 01.01.08 р., дата переогляду 01.01.2009 р. (т.4 а.с. 235);

- копією виписки з ОСОБА_4 огляду МСЕК від 29.01.2009 р., згідно якого ОСОБА_2 була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 65 % з 01.01.2009 року, в звязку з виробничою травмою 2000 р., група інвалідності 2 з 01.01.2009 р., дата переогляду 01.01.2010 р. (т.5 а.с. 170);

- копією виписки з ОСОБА_4 огляду МСЕК від 23.10.2009 р., згідно якого ОСОБА_2 була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 65 % з 01.11.2009 року, в звязку з виробничою травмою 2000 р., група інвалідності 1 з 23.10.2009 р., дата переогляду 01.11.2010 р. (т.5 а.с. 157, 227);

- копією довідки МСЕК від 29.01.09 року, згідно якого ОСОБА_2 була встановлена 2 група інвалідності з 01.01.2009 р., в звязку з трудовим каліцтвом, висновок: протипоказані всі види праці в звичайних виробничих умовах; дата переогляду 15.12.2009 р. (а.с.171 т.5);

- копією виписки з ОСОБА_4 огляду МСЕК від 23.11.2010 р., згідно якого ОСОБА_2 була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 65 % з 01.11.2010 року, в звязку з виробничою травмою 2000 р., група інвалідності 1 з 01.11.2010 р., дата переогляду 01.11.2012 р. (т.5 а.с. 228);

- копією довідки МСЕК від 17.12.12 р., згідно якого ОСОБА_2 була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 65 % з 01.11.2012 року, група інвалідності 1 з 01.11.2012 р., дата переогляду 01.11.2015 р. (т.6 а.с. 141);

- копією виписки з ОСОБА_4 огляду МСЕК від 17.12.12 р. та довідки до неї, згідно яких ОСОБА_2 була встановлена група інвалідності 1 з 01.11.2012 р., в звязку з трудовим каліцтвом, висновок: потребує стороннього догляду, дата переогляду 01.11.2015 р. (т.6 а.с. 146,147);

- копією виписки з ОСОБА_4 огляду МСЕК від 17.12.12 р., згідно якого ОСОБА_2 була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 65 % з 01.11.2012 року, група інвалідності 1 з 01.11.2012 р., дата переогляду 01.11.2015 р. (т.6 а.с. 148);

- висновком про тяжкість виробничої травми Вільногірської ЦМЛ від 17.03.2000 р. (т.3 а.с.245).

4. Позивачу, ОСОБА_2, відповідачем КП „ВО ЖКГ м. Вільногірська було частково виплачено грошові кошти для відшкодування шкоди, причиненої внаслідок пошкодження здоровя, що підтверджується, окрім взаємного визнання сторонами:

- копією наказу № 621 від 04.08.2000 року КП „ВО ЖКГ м. Вільногірська, згідно з яким встановлено здійснити наступні виплати ОСОБА_2: - одноразову допомогу 6546.88 грн., для відшкодування витрат на медичну та соціальну допомогу - 344.75 грн., здійснювати щомісячні виплати утраченого заробітку з 26.06.2000 року в розмірі 54.11 грн. (т.1. а.с.8; т.2 а.с.140);

- копією розрахунку відповідачем середньомісячного заробітку для визначення розміру утраченого заробітку потерпілим ОСОБА_2, згідно якого розмір середньомісячної зарплати складає 154.59 грн. (т.1. а.с.30);

- копією розрахунку відповідачем відшкодування збитку, завданого ОСОБА_2 ушкодженням здоровя, та одноразова допомога, згідно якого: загальна сума одноразової допомоги склала - 6546.88 грн., розмір збитку за 1 місяць 54.11 грн. (т.1. а.с. 31);

- копією розрахунку відповідачем середньомісячного заробітку для обчислення розміру утраченого заробітку потерпілому ОСОБА_2, що склав 151 грн. 32 коп. (т.1 а.с.32);

- копією розрахунку УПСЗН середньомісячного заробітку для обчислення розміру утраченого заробітку потерпілому ОСОБА_2, що склав 162.20 грн. (т.1 а.с.33);

- копією довідки № 535 від 19.10.2000 р., згідно якої дохід ОСОБА_2 за період з 04 по 09 місяць 2000 року склав загальну суму 7784.62 грн., із яких: 756.93 грн. зарплата, 6546.88 грн. одноразова допомога, 136.06 грн. відшкодування втрати працездатності, 344.75 відшкодування за медикаменти (т.1. а.с.77);

- довідкою про щомісячні нарахування та виплати ОСОБА_2 заробітної плати, відшкодування шкоди здоровю і разові виплати за період з 26.06.2000 р. по березень 2001 року (т.1. а.с.139), згідно якої за червень сплачено - 09.02 грн., надалі щомісяця по березень 2001 року включно сплачено по 63.52 грн.;

- відомостями відповідача про виплати ОСОБА_2 в звязку з трудовим каліцтвом, за період з червня 2000 р по березень 2001 р. (т.1 а.с.139; т.3 а.с.247);

- інформацією КП ВО ЖКГ м. Вільногірська про нарахування та видачу заробітної плати ОСОБА_2 з січня 2001 р. по січень 2003 р (т.2 а.с. 96-97; т.3 а.с.248-249);

- копією повідомлення відповідачем про наслідки нещасного випадку (а.с.203 т.3);

- розрахунком відповідача доплати збитків потерпілому ОСОБА_2 з 26.06.2000 р. по березень 2001 р., що склала 217.89 грн. (т.4 а.с. 226);

5. Позивачу, ОСОБА_2, Верхньодніпровським ВВД ФССНВВУ було нараховано та виплачено щомісячні страхові виплати та виплати з відшкодування витрат на лікування, починаючи з 01.04.2001 року, для відшкодування шкоди, причиненої внаслідок пошкодження здоровя, що підтверджується, окрім взаємного визнання сторонами:

- довідками про щомісячні страхові виплати за квітень грудень 2001 року, січень грудень 2002 р., січень грудень 2003, січень грудень 2004 р., січень - грудень 2005 року (т.2 а.с. 181-185);

- копією пакету документів, в тому числі, Постанови про продовження раніше призначеної страхової виплати від 08.08.2001 р. № 41В для ОСОБА_2, Постанови про призначення перерахованої страхової виплати від 10.09.2001 № 41В/3 для ОСОБА_2, Постанови про призначення перерахованої страхової виплати від 20.03.2002 № 53В для ОСОБА_2 та інших постанов про перерахування страхових виплат, копій відомостей, довідок та платіжних доручень про сплату відповідних страхових сум ОСОБА_2 за період з 01.04.01 р. по грудень 2005 року включно ( т.3. а.с. 28-135).

6. Позивачу, ОСОБА_2, Управлінням пенсійного фонду України в м. Вільногірську була призначена пенсія з 26.06.2000 р. та видане пенсійне посвідчення 19.03.2001 р., де зазначено: як інваліду 3 гр.: з 26.06.2000 р.; як інваліду 2 гр.: з 20.12.2002 р.; як інваліду (т.1 а.с.120), та виплачувалась щомісячно пенсія в звязку з інвалідністю внаслідок трудового каліцтва в період з червня 2000 року по серпень 2006 року, включно, на загальну суму 12596.46 грн. (т.3. а.с.226-228), та в період з січня 2008 р. по грудень 2010 року (т.5 а.с.229-230).

7. Враховуючи, що відповідачем, КП ВО ЖКГ м. Вільногірська, в процесі судового розгляду справи неодноразово перераховувався розмір середньої заробітної плати ОСОБА_2, яку він мав до нещасного випадку 10.03.2000 року, при цьому розмір її щоразу змінювався, в тому числі і в бік збільшення (т.1. а.с.30-32, 89; т.2 а.с.123; т.4 а.с. 225; т.5 а.с. 199), надані відповідачем бухгалтерські документи та довідки мали суперечливу інформацію стосовно трудової діяльності ОСОБА_2, по відношенню до відпрацювання ним часових норм, по відношенню до терміну роботи ОСОБА_2 на посаді водія моторолера, стосовно неврахування коефіцієнтів підвищення зарплати, стосовно виплати відшкодування (т.4 а.с.227, 242-243) та інші недоліки, внаслідок чого, за висновками судових економічних експертиз № 1818 від 28.02.2007 р. (т.4 а.с.16-35) середній заробіток був встановлений в сумі 182.81 грн., тобто в більшому розмірі ніж це вираховувалося відповідачем, суд доходить висновку, що розмір середньомісячного заробітку в сумі 154.59 грн., 151.32 грн., 156.09 грн.(т.1. а.с.30-32, 89; т.2 123; т. 4 а.с.225) та інші розрахунки цього розміру для визначення компенсаційних та страхових виплат ОСОБА_2, були виконані відповідачем КП „ВО ЖКГ м. Вільногірська невірно, тобто не у відповідності з вимогами п.п.22,23 „Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обовязків», які діяли на той час, тому, що для розрахунку бралися неповні робочі місяці, не враховувалися коефіцієнти підвищення зарплати, внаслідок чого незаконно зменшувався розмір компенсаційних та страхових виплат, які до 01.04.2001 року сплачувалися відповідачем КП „ВО ЖКГ м. Вільногірська, а з 01.04.2001 року третьою особою - Верхньодніпровським ВВД ФССНВВУ;

- враховуючи, що надані відповідачем бухгалтерські документи та довідки мали суперечливу інформацію стосовно трудової діяльності ОСОБА_2, що внаслідок цього і розрахунок середньої заробітної плати, що був здійснений експертами, викликає сумнів в його точності, суд вважає, що в цьому випадку слід віддати перевагу розрахунку середнього заробітку ОСОБА_2 до настання нещасного випадку, яку провели, знову ж таки, відповідач КП ВО ЖКГ м. Вільногірська і позивач ОСОБА_1 і який складає суму 187.78 грн. (т.4 а.с. 223-224, т.4 а.с.225), також суд надає перевагу розрахунку середньої заробітної плати ОСОБА_2, здійсненому позивачем ОСОБА_1 станом на 01.08.2000 року, що складає 220 грн. 45 коп. (т.4 а.с. 223-224, т.4 а.с.225; т.5 а.с.12, 225-226, т.6 а.с.25);

- в звязку з тим, що вищезазначені Правила втратили чинність з 11.07.2001 року, а ЗУ „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, набрав чинності 01.04.2001 року, перерахунок середньомісячної зарплати ОСОБА_2 до настання нещасного випадку та перерахунок розміру відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження здоровя на виробництві, що підлягає додатковому стягненню з відповідача КП „ВО ЖКГ м. Вільногірська" за період з часу настання нещасного випадку 10.03.2000 р. і до 01.04.2001 року, слід здійснити відповідно до „Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обовязків, які діяли на той час, з індексацією щомісячних виплат та компенсацією втрати частини щомісячних виплат у звязку з затримкою термінів їх виплати, відповідно до ЗУ „Про оплату праці;

- за обставин, встановлених в судовому засіданні, та наданих доказів, відповідно до п.11.1 Колективного договору на 1999 рік, що діяв на час події 10.03.2000 р. ( т.1 а.с. 9-17; т.3 а.с.239-243; т.4 а.с.180-199), слід визнати, що підстав для виплати ОСОБА_2 додаткового відшкодування завданої шкоди в виді одноразової допомоги по причині тимчасової втрати працездатності немає, оскільки ця допомога носить одноразовий характер і була виплачена на підставі п.11.1.цього ж Колективного договору по причині встановлення ОСОБА_2 26.06.2000 року стійкої втрати працездатності в сумі - 6546.88 грн., з наступним призначенням щомісячних платежів за період з 26.06.2000 р. по 01.04.2001 року для відшкодування втраченого заробітку.

Для вирішення спору суд керується, як правовими нормами, що діяли на час, коли трапилася подія нещасного випадку на виробництві, так і правовими нормами, які набрали чинності з 01.01.2004 року, зокрема, ЦК України в редакції 1963 р., ЦК України в редакції 2003 р., ЗУ „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, який набрав чинності 01.04.2001 року, оскільки спірні правовідносини, що виникли до 01.01.2004 р., продовжують існувати до цього часу, враховуючи, що згідно ч.4 Прикінцевих та заключних положень ЦК України в редакції 2003 р., щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно ст.ст.10,11,60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Підстави та загальні правила відшкодування майнової шкоди передбачені ст. 22 та ст.1166 ЦК України, згідно якій: 1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. 2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підстави та загальні правила відшкодування моральної шкоди передбачені ст.23 та ст. 1167 ЦК України, згідно яких: ст. 23 ч. 1. - Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. 2. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; ст. 1167 ч. 1. - Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних правил притягнення до цивільної відповідальності та ст. 1166 ЦК України, слід встановити наявність протиправності в діях особи, наявність та розмір шкоди у потерпілого, наявність причинного звязку між неправомірними діями та фактом виникнення шкоди, наявність вини у заподіювача шкоди.

Суд доходить висновку, що, відповідно до досліджених доказів у справі та встановлених обставин, всі ці складові цивільної відповідальності установлені і є в наявності в діях відповідача, тому позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст. 440 ЦК України (в редакції 1963 р.), шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством Союзу РСР. Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини. Шкода, заподіяна правомірними діями, підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 440-1 ЦК України (в редакції 1963 р.), моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Згідно ст. 441 ЦК України (в редакції 1963 р.), організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно ст. 456 ЦК України (в редакції 1963 р.), у разі заподіяння громадянину каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, пов'язаних з виконанням ним трудових обов'язків, організація або громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому у повному розмірі втрачений заробіток, а також виплатити потерпілому (членам сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого) одноразову допомогу в установленому законом порядку. При цьому пенсії та інші доходи, одержувані працівником, не враховуються. В разі смерті потерпілого, право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Шкода відшкодовується:

1) неповнолітнім дітям - до досягнення шістнадцятирічного віку, а учням до вісімнадцятирічного віку; 2) жінкам, старшим п'ятдесяти п'яти років, і чоловікам, старшим шістдесяти років, - довічно; 3) інвалідам - на строк інвалідності;

4) одному з батьків або подружжя померлого незалежно від віку і працездатності, якщо він не працює і здійснює догляд за дітьми, братами, сестрами або онуками померлого, які не досягли восьми років, - до досягнення ними восьмирічного віку.

Правила відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я громадянина, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 463 ЦК України (в редакції 1963 р.), потерпілий, який частково втратив працездатність, вправі в будь-який час зажадати від організації або громадянина, відповідальних за заподіяне йому каліцтво або інше ушкодження його здоров'я, відповідного збільшення відшкодування, якщо його працездатність в дальшому зменшилась в зв'язку з заподіяним ушкодженням здоров'я порівняно з тією, яка залишилась у нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди, або коли зменшився розмір пенсії, що він одержує в порядку державного соціального страхування.

Згідно «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обовязків», затверджених постановою КМУ України від 23 червня 1993 р. N 472, ( Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ N 807 від 11.07.2001 ), п. 4. Відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я (надалі - потерпілому) складається з:

- виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності;

- виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого);

- компенсації витрат на медичну та соціальну допомогу (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо).

За наявності факту моральної шкоди потерпілому відшкодовується моральна шкода.

5. Ступінь втрати працездатності визначається медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) у відсотках до професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, причину, час настання та групу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги.

При пред'явленні акта про нещасний випадок МСЕК проводить огляд потерпілих за направленням: лікувально-профілактичного закладу, власника, профспілкового органу підприємства. Крім цього, огляд провадиться за направленням органів слідства, прокуратури.

6. За потерпілим, тимчасово переведеним за його згодою на легшу нижчеоплачувану роботу, зберігається середньомісячний заробіток на термін, визначений лікарсько-консультаційною комісією (ЛКК) або до встановлення МСЕК стійкої повної (часткової) втрати професійної працездатності. Необхідність переведення потерпілого на іншу роботу, її тривалість та характер установлюються ЛКК.

Якщо у встановлений ЛКК термін власник не запропонував потерпілому відповідної роботи, йому виплачується середньомісячний заробіток.

У випадках, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, середньомісячний заробіток обчислюється за 3 місяці до ушкодження здоров'я.

У разі коли між власником і потерпілим не досягнуто згоди щодо запропонованих згідно з рекомендаціями ЛКК робіт, питання вирішується відповідно до законодавства про працю.

7. Власник забезпечує професійну реабілітацію потерпілого відповідно до висновку ЛКК або МСЕК, якщо внаслідок ушкодження здоров'я або моральної шкоди він не може виконувати попередню роботу.

За потерпілим, який проходить професійну орієнтацію, професійне навчання або перекваліфікацію за індивідуальною програмою реабілітації (якщо з часу встановлення інвалідності, визначення моральної шкоди минуло не більше одного року), зберігається середньомісячний заробіток протягом терміну, визначеного програмою реабілітації.

У цей час відшкодування шкоди провадиться на загальних підставах.

У випадках, викладених у цьому пункті, середньомісячний заробіток обчислюється в порядку, передбаченому в пункті 6 цих Правил.

9. Розмір відшкодування втраченого потерпілим заробітку встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності і середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров'я.

Утрачений заробіток або його частина відповідно до ступеня втрати професійної працездатності виплачується власником у повному розмірі, тобто без урахування розміру пенсії по інвалідності, а також незалежно від одержуваних потерпілим інших видів пенсій, заробітку (доходу) і стипендії.

Визначений розмір втраченого заробітку або відповідна його частина залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності коригуванню у бік зменшення не підлягає.

10. Розмір одноразової допомоги потерпілому встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором).

Якщо відповідно до медичного висновку потерпілому встановлена стійка втрата працездатності, одноразова допомога потерпілому має бути не менше суми, визначеної з розрахунку його середньомісячного заробітку за кожний процент втрати ним професійної працездатності.

Стійкою втратою працездатності вважається будь-яка втрата професійної працездатності, що визначається органами медико-соціальної експертизи (МСЕК).

У разі тимчасової втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання, власник виплачує потерпілому одноразову допомогу на додаткові витрати на лікування в порядку і розмірах, передбачених колективним договором.

11. Моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі:

домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи);

рішення комісії по трудових спорах;

рішення суду.

Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від інших будь-яких виплат.

22. Середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку (або відповідної його частини) визначається за бажанням потерпілого за 12 або 3 останні повні календарні місяці роботи, що передували каліцтву, а при професійному захворюванні - стійкій втраті професійної працездатності. (Абзац перший пункту 22 в редакції Постанови КМ N 492 (492-94-п) від 18.07.94) Якщо працівнику встановлено професійне захворювання після переходу (звільнення) його з роботи, з якою пов'язане це ушкодження здоров'я, то середній заробіток береться за 12 або за бажанням потерпілого за останні повні 3 календарні місяці до часу переходу (звільнення) з цієї роботи. (Абзац другий пункту 22 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 492 (492-94-п) від 18.07.94) У тому разі, коли потерпілий працював менше 12 календарних місяців, середньомісячний заробіток визначається шляхом ділення загальної суми за календарні місяці роботи на число цих місяців.

Якщо працівник пропрацював менше одного календарного місяця, то заробіток за весь відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на число робочих днів за місяць, обчислене в середньому за рік (25,4 - при шестиденному робочому тижні та 21,2 - при п'ятиденному робочому тижні).

Середньомісячний заробіток у зазначений період підлягаєкоригуванню на час встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності з урахуванням підвищення тарифних ставок посадових окладів відповідних працівників виробничого підрозділу (дільниці, цеху) підприємства, де працював потерпілий до моменту ушкодження здоров'я, або індексації доходів відповідно до чинного законодавства. (Абзац п'ятий пункту 22 в редакції Постанов КМ N 492 (492-94-п) від 18.07.94, N 1100 (1100-97-п) від 03.10.97).

23. Види оплати праці, що враховуються при обчисленні середньомісячного заробітку, визначаються відповідно до чинного законодавства про пенсійне забезпечення.

24. Середньомісячний заробіток, обчислений у порядку, передбаченому в пунктах 22, 23 цих Правил, береться до визначення розміру одноразової допомоги потерпілому або його сім'ї та утриманцям у разі смерті потерпілого.

25. У разі повторного ушкодження здоров'я середньомісячний заробіток, за бажанням потерпілого обчислюється за відповідні періоди, що передували першому або повторному ушкодженню здоров'я. Розмір відшкодування шкоди в цьому разі визначається ступенем (у відсотках) втрати професійної працездатності, що встановлюється МСЕК за сукупністю випадків ушкодження здоров'я.

Якщо повторне ушкодження здоров'я працівника настало з вини іншого власника, відшкодування шкоди провадиться на загальних підставах.

26. Якщо на час звернення за відшкодуванням шкоди не збереглися документи про заробіток потерпілого до ушкодження здоров'я, розмір відшкодування шкоди обчислюється за діючою на час звернення тарифною ставкою (окладом) за професією (посадою) на підприємстві (в галузі) потерпілого або береться тарифна ставка (оклад) подібної професії (посади). Відсутність документів про заробіток підтверджується довідкою власника або відповідного архіву.

28. Перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу ) проводиться уразі:

зміни ступеня втрати професійної працездатності;

зміни складу сім'ї померлого;

підвищення розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в порядку, визначеному законодавством;

підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових і бюджетних підприємств.

Перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.

29. Індексація суми відшкодування шкоди провадиться відповідно до чинного законодавства.

30. Виплата суми відшкодування шкоди провадиться власником, з вини якого настало ушкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку, професійного захворювання, або з фонду соціального страхування.

Якщо зазначені суми виплачені з фонду соціального страхування, власник зобов'язаний повернути їх до фонду.

32. При ліквідації, банкрутстві або реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства відшкодування шкоди, компенсація всіх видів витрат провадиться правонаступником.

Якщо права і обов'язки ліквідованого підприємства не переходять до правонаступника, суми, що підлягають відшкодуванню, капіталізуються і перераховуються органам державного соціального страхування для виплати їх у розмірі і в терміни, зазначені у відповідному рішенні про відшкодування шкоди.

У разі ліквідації або банкрутства підприємства без правонаступника ліквідаційна комісія надсилає офіційне повідомлення про це до місцевого органу державного соціального страхування.

Якщо при ліквідації підприємства капіталізація платежів у відшкодування шкоди не проведена, регресна вимога подається органам державного соціального страхування.

36. Власник зобов'язаний розглянути заяву про відшкодування шкоди та прийняти відповідні рішення протягом 10 днів з дня її надходження з усіма необхідними документами або надходження додаткових документів.

Рішення про відшкодування шкоди оформляється наказом (розпорядженням) власника, в якому зазначаються особи, яким установлюється відшкодування шкоди, його розміри потерпілому або кожному членові сім'ї потерпілого, а також терміни виплати.

Копія наказу (розпорядження) власника про відшкодування шкоди або мотивована письмова відмова вручається заінтересованій особі протягом 10 днів з дня прийняття рішення.

37. Копія наказу (розпорядження) власника, рішення народного суду про призначення відшкодування шкоди, заява потерпілого або інших заінтересованих осіб про встановлення відшкодування шкоди з необхідними документами, що додаються до неї, зберігаються власником в окремій справі на кожного одержувача. Власник зобов'язаний забезпечити збереження цих документів.

На період відшкодування шкоди документи зберігаються в бухгалтерії підприємства. У разі реорганізації, ліквідації або банкрутства підприємства вони передаються правонаступнику, а у разі його відсутності - місцевим органам державного соціального страхування.

Через два роки після припинення відшкодування шкоди зазначені справи передаються до архіву.

38. Суми відшкодування шкоди виплачуються:

потерпілому - з дня встановлення стійкої втрати професійної працездатності або виникнення необхідності у витратах на медико-соціальну допомогу;

особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, - з дня його смерті, але не раніше ніж з дня настання права на відшкодування шкоди.

39. Одноразова допомога виплачується потерпілому у місячний термін з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, а у разі смерті потерпілого - з дня його смерті особам, які мають на це право.

Іншим потерпілим термін і розмір надання одноразової допомоги встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором).

40. Сума відшкодування моральної шкоди визначається відповідно до пункту 11 цих Правил.

42. Продовження виплати платежів щодо відшкодування шкоди провадиться з дня їх припинення і до часу, зазначеного в пункті 44 Правил, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до власника. При цьому сума відшкодування шкоди за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та наявності причинного зв'язку між настанням непрацездатності й ушкодженням здоров'я.

43. Якщо потерпілому або особам, які мають право на відшкодування шкоди, з вини власника своєчасно не визначено або не виплачено суми відшкодування шкоди, то ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого терміну і підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги у порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці" .

Виплата суми відшкодування шкоди, яку своєчасно не одержав потерпілий чи особи, які мають на це право, провадиться за минулий час, але не більш як за три роки до подання заяви про відшкодування шкоди. Позивач у справі відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника, звільняється від судових витрат у доход держави. У випадку задоволення позову (повністю або частково) судові витрати стягуються з відповідача.

44. Відшкодування шкоди провадиться протягом встановленого МСЕК терміну втрати працездатності, та терміну надання потерпілому медичних та соціальних послуг.

48. Спори між потерпілим або іншими заінтересованими особами і власником щодо права на відшкодування шкоди, визначення або перерахування її розміру, а також наявності порушення правил охорони праці, визначення ступеня провини власника і потерпілого та інших умов, від яких залежить розмір відшкодування шкоди, вирішуються в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.

Згідно ст. 9 ЗУ „ Про охорону праці , який набрав чинності 24.11.1992 року, відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який набрав чинності з 01.04.2001 р. Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.

Згідно ст. 20 ЗУ „Про охорону праці, який набрав чинності 24.11.1992 р., у колективному договорі, угоді сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам, визначають обсяги та джерела фінансування зазначених заходів.

Згідно ч. 2 ст. 2 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, який набрав чинності 01.04.2001 року, особи, право яких на отримання відшкодування раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, повязаних з виконанням ними трудових обовязків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Згідно ст. 25 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, який набрав чинності 01.04.2001 року, усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Згідно ст. 28 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, який набрав чинності 01.04.2001 року, страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;

4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Згідно ст. 29 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, який набрав чинності 01.04.2001 року, перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу провадиться у разі:

1) зміни ступеня втрати професійної працездатності;

2) зміни складу сім'ї померлого;

3) підвищення розміру мінімальної заробітної плати у порядку, визначеному законодавством.

Перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Згідно ст. 30 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, який набрав чинності 01.04.2001 року, ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги. Огляд потерпілого проводиться МСЕК за умови подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту профпатології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури. Позачергова експертиза проводиться МСЕК за заявою потерпілого, інших заінтересованих осіб, суду чи прокуратури.

Згідно розділу ХІ „Прикінцеві положення ЗУ „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, який набрав чинності 01.04.2001 року:

2. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Установити, що: відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги; уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків; (Абзац третій пункту 3 розділу XI в редакції Закону N 2272-III (2272-14) від 22.02.2001 ).

Згідно ст. 1168 ЦК України, в редакції 2003 р.: 1. Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. 2. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Згідно ст.1195 ЦК України, в редакції 2003 р.:1. Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

2. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

3. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

4. Договором або законом може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно ст.1197 ЦК України, в редакції 2003 р.: 1. Розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. №212, органи МСЕК встановлюють факт заподіяння моральної шкоди потерпілим на виробництві, яким не було встановлено стійкої втрати професійної працездатності. Позивачу, ОСОБА_2, з 26.06.2000 р. було встановлено стійку втрату професійної працездатності, тому відповідного висновку МСЕК, стосовно факту заподіяння йому моральної шкоди, непотрібно.

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши надані докази в їх сукупності та взаємозвязку, керуючись законом, суд доходить висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, а саме:

1. Встановити, що середній заробіток за дванадцять повних місяців роботи потерпілого ОСОБА_2 в комунальному підприємстві "Виробниче об'єднання «Житлово-комунального господарства м. Вільногірська", до отримання ним виробничої травми 10.03.2000 року, складає 187 грн. 78 коп. станом на 01 березня 2000 року, і 220 грн. 45 коп. станом на 01.08.2000 року, що необхідно встановити для здійснення подальшого коригування та перерахунку страхових виплат, згідно пунктів 9,22-24,28,43 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. N 472 з наступними змінами (Правила втратили чинність згідно Постанови КМУ N 807 від 11.07.2001), та ст. 29 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХІV від 23.09.1999 р. з наступними змінами.

2. Зобовязати КП „ВО ЖКГ м. Вільногірська представити Верхньодніпровському відділенню виконавчої Дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України новий наказ по підприємству про перерахунок середньомісячного заробітку за дванадцять повних місяців роботи і щомісячних страхових виплат ОСОБА_2 станом на 01.04.200І року, враховуючи, що середньомісячний заробіток за дванадцять повних місяців роботи станом на 01 березня 2000 року складає - 187 грн. 78 коп. і станом на 01.08.2000 року 220 грн. 45 коп., та нової довідки про розмір зазначених середньомісячних зарплат.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Виробниче об'єднання «Житлово-комунального господарства м. Вільногірська", на користь ОСОБА_2, в рахунок відшкодування загальної суми матеріальної шкоди за період з 10 березня 2000 року по 01 липня 2013 року, 3246.67 грн. (три тисячі двісті сорок шість гривень 67 копійок), а саме:

1) 352 грн. 54 коп. (триста п'ятдесят дві гривні 54 копійки), по причині недоплати відповідачем страхових виплат ОСОБА_2 в звязку з неправильним розрахунком середнього заробітку з червня 2000 року по 01 квітня 200І року з урахуванням індексації за несвоєчасну виплату;

2) 2894.13 грн. (дві тисячі вісімсот девяносто чотири гривні 13 копійок), по причині недоплати відповідачем ОСОБА_2 одноразової допомоги при стійкій втраті працездатності в звязку з невірним розрахунком середнього заробітку за 12 повних місяців роботи до отримання травми, з урахуванням компенсації за несвоєчасну виплату станом на 01 липня 2013 року, відповідно до п.11.1 Колективного договору від 11.06.1999 р., що діяв станом на 10.03.2000 р., з розрахунку: 187.78 (середня з/пл.) х 1.1 (частка середньої з/пл.) х 35 (процент втрати працездатності) = 7229.53 грн. (одноразова допомога за стійкої втрати працездатності); 7229.53Х10% = 722.95 грн. (допомога на одного утриманця, сина ОСОБА_2, ОСОБА_3, який на час події був неповнолітнім);7229.53+722.95 = 7952.48 грн. 6546.88 грн. = 1405.60Х 2.059 (коеф. інфл.)= 2894.13 грн. (різниця між виплаченою одноразовою допомогою та нарахованою з врахуванням індексації).

Відповідно до ст. 367 ч. 1 п.3., ч.2 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення суду зі стягнення з КП „ВО ЖКГ м. Вільногірська на користь ОСОБА_2 всієї суми боргу - 3246.67 грн., для відшкодування майнової шкоди, завданої ушкодженням здоровя на виробництві.

4. Зобовязати КП „ВО ЖКГ м. Вільногірська всі вищевикладені суми матеріальної шкоди, з моменту присудження їх судом, відшкодувати з урахування індексації та компенсації за несвоєчасну виплату на момент виплати, згідно абзацу 9 статті 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХІV від 23.09.1999 р. з наступними змінами, та пункту 43 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. N 472 з наступними змінами (Правила втратили чинність згідно Постанови КМУ N 807 від 11.07.2001).

5. Стягнути з Комунального підприємства "Виробниче об'єднання «Житлово-комунального господарства м. Вільногірська" на користь ОСОБА_2, в рахунок відшкодування моральної шкоди, нанесеної відповідачем внаслідок виробничого травматизму, наслідком якого є втрата фізичного та психічного здоров'я, працездатності, здатності до самообслуговування і інвалідність першої групи, - 229400.00 грн. (двісті двадцять дев'ять тисяч чотириста гривень 00 коп.), тобто, відповідно до ст. 237 КЗпП України та згідно ч.3 ст.34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХІV від 23.09.1999 р. з наступними змінами, де передбачено, що сума страхової виплати для відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат, виходячи з розрахунку: 1147.00 грн. (мінімальна заробітна плата) х 200=229400.00 грн. Суд вважає, що позивачем ОСОБА_2 доведено факт заподіяння йому, внаслідок ушкодження здоровя на виробництві за вини відповідача, в звязку з порушенням відповідачем правил безпеки праці, значної моральної шкоди, що порушення трудових прав ОСОБА_2 на безпеку праці та, як наслідок цього ушкодження його здоровя, потягли за собою значні фізичні та моральні страждання потерпілого, незворотні негативні зміни в стані його здоровя та в способі життя, втрату потерпілим можливості самообслуговування, можливості належним чином спілкуватися, можливості підтримувати соціальні звязки, тобто втрату нормальних життєвих звязків, що вимагає від нього суттєвих додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до ОСОБА_4 огляду МСЕК та ЛТЕК, погіршення стану здоровя повязане саме з виробничою травмою. Враховуючи глибину фізичних та душевних страждань ОСОБА_2, ступінь вини відповідача, яка має ненавмисний характер, з урахуванням вищезазначених істотних обставин, та враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд дійшов висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди слід встановити той, на якому наполягає позивач, тобто 229400.00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за їх недоведеністю, а саме:

1. У виплаті 1721 грн. 57 коп. (одна тисяча сімсот двадцять одна гривня п'ятдесят сім копійок)- матеріальна шкода, нанесена позивачу ОСОБА_2 по причині не виконання відповідачем 11.1 Колективного договору за 1999р. і не виплати одноразової допомоги при тимчасовій втраті працездатності з урахуванням компенсації за несвоєчасну виплату станом на 01 липня 2013 року, оскільки згідно «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обовязків», та п.11.1 Колективного договору від 11.06.1999 р., що діяв на підприємстві КП ВО ЖКГ м. Вільногірська, передбачено надання одноразової допомоги тільки один раз у випадку: або тимчасової втрати працездатності, або у випадку встановлення стійкої втрати працездатності або у випадку настання смерті потерпілого. Відповідач сплатив одноразову допомогу ОСОБА_2 та на його утриманця в межах одного місяця з моменту встановлення ОСОБА_2 стійкої втрати працездатності.

2. У виплаті 109004 грн.48 коп. (сто дев'ять тисяч чотири гривні сорок вісім копійок) - матеріальна шкода нанесена відповідачем потерпілому ОСОБА_2 по причині зменшення доходів через трудове каліцтво - упущена вигода, з урахуванням індексації за несвоєчасне отримання упущеної вигоди станом на 01 липня 2013 року, оскільки законодавством передбачено інший порядок відшкодування шкоди, що виникла внаслідок втрати частини заробітної плати в звязку з отримання потерпілим виробничого каліцтва, в звязку з цим позивачу ОСОБА_2 сплачуються страхові суми, розраховані з врахуванням ступеню втрати працездатності, з проведенням відповідної індексації; твердження позивачів, стосовно можливості ОСОБА_2, за умови належного стану здоровя, отримувати доходи в більших розмірах, мають характер припущень, оскільки ніякого обгрунтування відповідними доказами не надано, тому суд не може приймати ці твердження як підставу для зазначеної позовної вимоги;

3. У виплаті 5427 грн. 76 коп. (п'ять тисяч чотириста двадцять сім грн. сімдесят шість копійок)- матеріальна шкода завдана сім'ї ОСОБА_2 по причині витрат на дві експертизи і запитів в Міністерство та Управління статистики, оскільки ці витрати частково відносяться до судових витрат, а саме оплата за проведення експертиз та комісійні з перерахунку коштів; стосовно оплати позивачкою ОСОБА_1 поштових відправлень про надання консультацій, то суд доходить висновку, що ці витрати не є судовими витратами, відповідно до вимог ст. 79 ЦПК України, і не є збитками, відповідно до вимог ст. 22 ЦК України, оскільки здобуті таким чином документи та інформація не носять характер доказів у справі;

4. У стягненні на підставі ст. 23,1167, 1168,1172, 1208 розділу «Прикінцеві положення» Цивільного Кодексу України, ст. 3,8,21, 43,46,47,48,56 Конституції України, ст.3,60,61,75 Сімейного Кодексу України:

1) з відповідача КП ВО ЖКГ м. Вільногірська Дніпропетровської області - 73000 грн. (сімдесят три тисячі гривень) на користь позивачки ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої відповідачем позивачці ОСОБА_1 по причині виробничого травматизму, втрати здоров'я і інвалідності першої групи потерпілого ОСОБА_2 - чоловіка, голови і члена сім'ї позивачки ОСОБА_1 внаслідок чого є порушення цивільних, сімейних, матеріальних та Конституційних прав позивачки ОСОБА_1;

2) з відповідача КП ВО ЖКГ м. Вільногірська Дніпропетровської області 52000 грн. (п'ятдесят дві тисячі гривень) на користь позивача ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої позивачеві по причині порушення його цивільних, сімейних матеріальних Конституційних прав по причині виробничого травматизму, втрати здоров'я і інвалідності першої групи потерпілого ОСОБА_2 - його батька, голови і члена сім'ї позивача ОСОБА_3.

Ці позовні вимоги не можуть бути задоволені, оскільки, згідно закону, моральна шкода родичам потерпілого може бути відшкодована лише у випадку настання його смерті, тому в даному випадку моральна шкода може бути відшкодована безпосередньо, тільки потерпілому від нещасного випадку на виробництві, ОСОБА_2, якому вона фактично і заподіяна. Для вирішення цього спору суд керується вимогами спеціального законодавства, тобто ЗУ України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХІV від 23.09.1999 р. з наступними змінами, «Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. N 472 з наступними змінами (Правила втратили чинність згідно Постанови КМУ N 807 від 11.07.2001).

5. Стосовно вимоги, що, у випадку зміни юридичного статусу відповідача, всі вище заявлені суми матеріальної та моральної шкоди стягти з відповідних правонаступників, згідно Законодавства України (в тому числі статті 609 Цивільного Кодексу України та розділу XI «Прикінцеві положення» Закону України про обов'язкове страхування від нещасних випадків на виробництві... » та діючого законодавства в випадку ліквідації підприємства - відповідача КП ВО ЖКГ м. Вільногірська Дніпропетровської області), то слід дійти висновку, що ця вимога заявлена передчасно, оскільки даних про те, що відповідач, КП «ВО ЖКГ м. Вільногірська» перестав існувати, немає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд доходить висновку: судові витрати у справі, в виді судового збору - 1206.12 грн., за майнові вимоги в сумі 120611.71 грн., покласти на сторони пропорційно сумі задоволених майнових вимог та сумі майнових вимог, в задоволенні яких відмовлено, а саме:

- судовий збір - 229.40 грн., за задоволені майнові вимоги на суму 3246.67 грн., покласти на відповідача, КП «ВО ЖКГ м. Вільногірська», стягнувши з нього в дохід держави України зазначену суму коштів 229.40 грн.;

- судовий збір - 976.72 грн., за майнові вимоги на суму 117365.04 грн., в задоволенні яких відмовлено, покласти за рахунок Державного бюджету України, враховуючи, що позивачі, згідно п.2 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», звільнені від сплати судового збору;

- судовий збір, за задоволені немайнові вимоги (зобовязання надати довідки, наказ, моральна шкода), у розмірі - 114.70 грн., покласти на відповідача, КП «ВО ЖКГ м. Вільногірська», стягнувши з нього в дохід держави України зазначену суму коштів 114.70 грн.;

- судові витрати в виді оплати за проведення судово-економічних експертиз: за висновок експерта № 1818 від 28.02.2007 р. - 1634.40 грн. та 16.34 грн. за розрахунково-касове обслуговування, всього на суму - 1650.74 грн.; за висновок експерта у додатковій судово-економічній експертизі № 3050/3051-121 від 14.12.2012 р. - 3678.00 грн. та комісію за розрахунково-касове обслуговування 36.78 грн., всього на суму - 3714.78 грн., покласти на відповідача, КП «ВО ЖКГ м. Вільногірська», стягнувши з нього зазначену суму - 5365.52 грн., на користь позивача, ОСОБА_2.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 209 ч.3, 212-215, 222, 223, 294, 367 ч. 1 п.3., ч.2 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

1. Встановити, що середній заробіток за дванадцять повних місяців роботи потерпілого ОСОБА_2, 21.10.1961 р. н., уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, Краснодарського краю, і/к № НОМЕР_1, зареєстрованого за місцем проживання ІНФОРМАЦІЯ_2, в комунальному підприємстві "Виробниче об'єднання «Житлово-комунального господарства м. Вільногірська", ЄДРПОУ 20240048, юридична адреса: м. Вільногірськ, вул. Ленінського Комсомолу, буд. № 53, до отримання ним виробничої травми 10.03.2000 року, складає 187 грн. 78 коп. станом на 01 березня 2000 року, і 220 грн. 45 коп. станом на 01.08.2000 року, що необхідно встановити для здійснення подальшого коригування та перерахунку страхових виплат, згідно пунктів 9,22-24,28,43 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. N 472 з наступними змінами (Правила втратили чинність згідно Постанови КМУ N 807 від 11.07.2001), та статті 29 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХІV від 23.09.1999 р. з наступними змінами.

2. Зобовязати КП „ВО ЖКГ м. Вільногірська представити Верхньодніпровському відділенню виконавчої Дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України новий наказ по підприємству про перерахунок середньомісячного заробітку за дванадцять повних місяців роботи і щомісячних страхових виплат ОСОБА_2 станом на 01.04.200І року, враховуючи, що середньомісячний заробіток за дванадцять повних місяців роботи станом на 01 березня 2000 року складає - 187 грн. 78 коп. і станом на 01.08.2000 року 220 грн. 45 коп., та нової довідки про розмір зазначених середньомісячних зарплат.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Виробниче об'єднання «Житлово-комунального господарства м. Вільногірська", ЄДРПОУ 20240048, юридична адреса: м. Вільногірськ, вул. Ленінського Комсомолу, буд. № 53, на користь ОСОБА_2, 21.10.1961 р. н., уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, Краснодарського краю, і/к № НОМЕР_1, зареєстрованого за місцем проживання ІНФОРМАЦІЯ_2, в рахунок відшкодування загальної суми матеріальної шкоди за період з 10 березня 2000 року по 01 липня 2013 року, 3246.67 грн. (три тисячі двісті сорок шість гривень 67 копійок), а саме:

1)352 грн. 54 коп. (триста п'ятдесят дві гривні 54 копійки), по причині недоплати відповідачем страхових виплат ОСОБА_2 в звязку з неправильним розрахунком середнього заробітку з червня 2000 року по 01 квітня 200І року з урахуванням індексації за несвоєчасну виплату;

2) 2894.13 грн. (дві тисячі вісімсот девяносто чотири гривні 13 копійок), по причині недоплати відповідачем ОСОБА_2 одноразової допомоги при стійкій втраті працездатності в звязку з невірним розрахунком середнього заробітку за 12 повних місяців роботи до отримання травми, з урахуванням компенсації за несвоєчасну виплату станом на 01 липня 2013 року;

Допустити негайне виконання рішення суду зі стягнення з КП „ВО ЖКГ м. Вільногірська на користь ОСОБА_2 всієї суми боргу - 3246.67 грн., для відшкодування майнової шкоди, завданої ушкодженням здоровя на виробництві.

4. Зобовязати КП „ВО ЖКГ м. Вільногірська всі вищевикладені суми матеріальної шкоди, з моменту присудження їх судом, відшкодувати з урахування індексації та компенсації за несвоєчасну виплату на момент виплати, згідно абзацу 9 статті 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХІV від 23.09.1999 р. з наступними змінами, та пункту 43 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. N 472 з наступними змінами (Правила втратили чинність згідно Постанови КМУ N 807 від 11.07.2001).

5. Стягнути з Комунального підприємства "Виробниче об'єднання «Житлово-комунального господарства м. Вільногірська" на користь ОСОБА_2, в рахунок відшкодування моральної шкоди, нанесеної відповідачем внаслідок виробничого травматизму, наслідком якого є втрата фізичного та психічного здоров'я, працездатності, здатності до самообслуговування і інвалідність першої групи, - 229400.00 грн. (двісті двадцять дев'ять тисяч чотириста гривень 00 коп.).

6. В задоволенні решти позовних вимог відмовити в повному обсязі за їх недоведеності.

Судові витрати у справі, в виді судового збору - 1206.12 грн., за майнові вимоги в сумі 120611.71 грн., покласти на сторони пропорційно сумі задоволених майнових вимог та сумі майнових вимог, в задоволенні яких відмовлено, а саме:

- судовий збір - 229.40 грн., за задоволені майнові вимоги на суму 3246.67 грн., покласти на відповідача, КП «ВО ЖКГ м. Вільногірська», стягнувши з нього в дохід держави України зазначену суму коштів 229.40 грн.;

- судовий збір - 976.72 грн., за майнові вимоги на суму 117365.04 грн., в задоволенні яких відмовлено, покласти за рахунок Державного бюджету України, враховуючи, що позивачі, згідно закону звільнені від сплати судового збору;

- судовий збір, за задоволені немайнові вимоги (зобовязання надати довідки, наказ, моральна шкода), у розмірі - 114.70 грн., покласти на відповідача, КП «ВО ЖКГ м. Вільногірська», стягнувши з нього в дохід держави України зазначену суму коштів 114.70 грн.;

- судові витрати в виді оплати за проведення судово-економічних експертиз: за висновок експерта № 1818 від 28.02.2007 р. - 1634.40 грн. та 16.34 грн. за розрахунково-касове обслуговування, всього на суму - 1650.74 грн.; за висновок експерта у додатковій судово-економічній експертизі № 3050/3051-121 від 14.12.2012 р. - 3678.00 грн. та комісію за розрахунково-касове обслуговування 36.78 грн., всього на суму - 3714.78 грн., покласти на відповідача, КП «ВО ЖКГ м. Вільногірська», стягнувши з нього зазначену суму - 5365.52 грн., на користь позивача, ОСОБА_2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Копію рішення, протягом двох днів з часу виготовлення його в повному обсязі, надіслати рекомендованим листом із повідомленням про вручення сторонам та третій особі.

Головуючий суддя Шаповал Г.І.