Постанова № 34721040, 04.11.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2013 р. Справа № 914/2357/13

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Давид Л.Л.

Данко Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірма "Едельвейс" від 12.09.2013 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 07.08.2013 року

у справі № 914/2357/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДм", м. Дніпропетровськ

до відповідача: ПТП МПФ "Едельвейс", м. Рава Руська, Львівська обл.

про стягнення 5 883 974,01 грн. заборгованості

за участю представників:

від позивача: Штеннікова К.Б., Горбатюк В.М. - представники

від відповідача: не з'явився

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.08.2013 року у справі № 914/2357/13 (суддя Пазичев В.М.) задоволено уточненні позовні вимоги ТзОВ "БаДм": стягнуто з ПТП МПФ "Едельвейс" на користь ТзОВ "БаДм" - 5 965 900,44 грн. заборгованості та 68 820,00 грн. судового збору.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що сума основного боргу відповідача перед позивачем, підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оригіналом акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.08.2013 року та поясненнями відповідача, в яких він повністю визнає позовні вимоги.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, ПТП МПФ "Едельвейс" подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що договір поставки № Л-1510 від 01.12.2010 року укладений між ТзОВ "БаДМ", в особі директора структурного підрозділу в м. Львові Труфіна Олега Георгійовича, діючого на підставі доручення № 71 від 17 вересня 2010 року та ПТП МП Фірмою "Едельвейс", в особі першого заступника директора Гули В.І., діючого на підставі довіреності.

Відповідно до положень Статуту ПТП МП фірми «Едельвейс» в редакції від 19.05.2000 року, якого виконавчим органом підприємства, який здійснює поточне управління господарською діяльністю підприємства є директор (п. 3.1). Директор персонально несе відповідальність за результати роботи підприємства (п. 3.3).

Згідно положень п. 3.7 Статуту ПТП МП фірми «Едельвейс», до виключної компетенції засновника при здійсненні підприємством своєї діяльності відносяться купівля чи придбання іншим шляхом, безоплатне отримання у власність, отримання в оренду, лізинг чи в тимчасове безоплатне користування від фізичних та юридичних осіб належних цим фізичним та юридичним особам приміщень, будівель, споруд, устаткування, обладнання, транспортних засобів інвентаря, сировини, інших матеріальних цінностей та оборотних активів, земельних ділянок, цінних паперів, нематеріальних активів, юридичних осіб, тощо.

Таким чином, апелянт вважає, що представник Гула В.І. не мав жодних повноважень на укладення, а відтак і підписання договору поставки, сума заборгованості за яким і є предметом спору, оскільки останній не мав належних чином оформлених повноважень на укладення такого правочину, зокрема - рішення засновника Васильківа В.В. на вчинення таких дій, оскільки, такі дії належить до виключної компетенції засновника. Отже, діяти на підставі лише однієї довіреності Гула В.І. не мав права.

Також, апелянт зазначає, що 09.06.2013 року, новим власником ПТП МП фірми «Едельвейс» стало ТЗОВ «Управляюча компанія «Фарм Інвест», що підтверджується Статутом ПТП МП фірми «Едельвейс» в редакції від 23.07.13 року, у зв'язку із чим призначено виконавчого директора підприємства - Романіва В.В. Таким чином, попереднім засновником Васильківим В.В. та першим заступником Гулою В.І. був укладений договір (без належно оформлених повноважень), метою якого було зобов'язати нового власника відповідати за зобов'язаннями попереднього.

Позивач у відзив № 214 від 16.10.2013 року на апеляційну скаргу та представник в судовому засіданні, вимоги апелянта заперечив та просить рішення господарського суду залишити без змін, оскільки вважає, що твердження апелянта про укладення договору поставки не уповноваженою особою, є безпідставними та необґрунтованими, з огляду на те, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 2 ст. 207 ЦК України). Як вбачається з матеріалів справи, договір між ТзОВ "БаДМ" та ПТП МП фірмою "Едельвейс" був оформлений належним чином, підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками та в подальшому усі бухгалтерські документи, які оформлялись на підставі цього договору та підтверджують поставку товару, скріплені підписами уповноважених представників та відбитками печаток обох сторін (позивача та відповідача), що свідчить про підтвердження юридичною особою - відповідачем факту вчинення господарської операції з отримання товару.

З огляду на наявність в матеріалах справи доказів отримання відповідачем товару за договором поставки, часткового перерахування коштів на оплату товару, підписання акту звірки, а також визнання суми основного боргу у господарському суді першої інстанції, позиція відповідача щодо підписання договору особою без належних повноважень є такою, що не має правових наслідків для вирішення даної справи, оскільки відповідно до приписів ст. 241 ЦК України, наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину і за викладених обставин та наявних в матеріалах справи доказів унеможливлює визнання такого договору недійсним. Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину, що передбачено пунктом 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських : зговорів) недійсними». Одночасно з цим, неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків вигляді визнання такого правочину недійсним.

Окрім цього, позивач зазначає, що предметом розгляду по справі є стягнення заборгованості за договором поставки. Таким чином, долучені відповідачем до апеляційної скарги письмові докази, якими він обґрунтовує свої доводи, не є належними та допустимими доказами по справі, оскільки чинним законодавством, що регулює відносини за договором поставки, встановлено перелік документів, а саме доказів, які підтверджують факт поставки товару і ніякі інші документи не можуть підтверджувати або спростовувати обставини, що свідчать про порушення договірних зобов'язань та наявність заборгованості за отриманий товар, а саме договір поставки, товарно-транспортні накладні, акт взаємної звірки розрахунків. Натомість долучені відповідачем документи не містять інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування по справі, з огляду на те, що їх зміст не підтверджує та не спростовує факту заборгованості відповідача за договором поставки, тому з огляду на ст. 34 ГПК України не є належними та допустимими доказами по справі.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги № 223 від 28.10.2013 року позивач зазначає, що відповідно до п. 3.6 Статуту ПТП МП фірми «Едельвейс» в редакції від 19.05.2000 року, обов'язки директора підприємства може виконувати сам засновник, що кореспондується з приписами ст. 65 Господарського кодексу України щодо права власника здійснювати свої права з управління підприємством безпосередньо. В цьому випадку контракт з директором не укладається (п. 3.2. статуту).

Як вбачається з Довідок з єдиного державного реєстру серії АА №057802 (станом на 26.06.2008 р.) та серії АБ №590640 (станом на 12.12.2012 р.) директором підприємства є Васильків Віктор Володимирович. Тобто, обов'язки директора ПТП МП фірми «Едельвейс» на дату видачі довіреності виконувались безпосередньо власником підприємства - Васильківим Віктором Володимировичем, який є його єдиним учасником підприємства.

Одночасно з цим, згідно п. 3.8. статуту підприємства директор вирішує всі питання діяльності підприємства, крім тих, що входять до виключної компетенції засновника підприємства, а у випадку, коли засновник є одночасно директором - без обмежень. Таким чином, директор ПТП МП фірма "Едельвейс" Васильків В.В. був уповноважений на оформлення довіреності, та відповідно міг уповноважити заступника директора Гулу Віталія Ігоровича на вчинення правочинів, оскільки подібні питання за викладених обставин належать до компетенції директора підприємства-відповідача без обмежень.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши в судовому засіданні доводи та заперечення представника позивача, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду належить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2010 року між ТзОВ "БаДМ" (постачальник) та Приватним торговельно-посередницьким малим підприємством Фірма "Едельвейс" (покупець) укладено договір поставки № Л-1510 (том І, а.с. 10), відповідно до умов якого (п. 1.1 договору), постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця лікарські препарати та засоби, засоби гігієни та догляду за хворими, лікувальну косметику та інші форми медичного асортименту (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно із п.п. 3.1, 3.2 договору, товар постачається за цінами, що діють на момент передачі товару за видатковою накладною. Загальна сума договору (у тому числі ПДВ) складає загальну вартість товару, поставленого згідно видаткових накладних. Пунктом 6.1 договору передбачено, що покупець зобов'язується сплатити суму за товар в строки, які вказані в накладній на передачу товару.

На виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу товар за період з 30.11.2012 року по 08.05.2013 року на загальну суму 5 890 847,95 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, які скріплені підписами уповноважених представників та відбитками печаток обох сторін та копії яких містяться в матеріалах справи (том І, а.с. 19 - том ХІІ, а.с. 36).

Також, як зазначає позивач, в період з 04.06.2013 року по 06.06.2013 року відповідачу було поставлено товар по товарно-транспортними накладними (том ХІІ, а.с. 127-143), термін оплати по яких настав 06.07.2013 року, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем склала 5 976 444,45 грн.

Проте, відповідач сплатив за товар частково, в наслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог (том ХІІ, а.с. 214)) становить 5 965 900,44 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із статтею 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із змісту ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до умов договору (п. 6.1) покупець зобов'язується сплатити суму за товар в строки, які вказані в накладній на передачу товару.

Як зазначає позивач та встановлено місцевим господарським судом, остання поставка товару за товаро-транспортними накладними відповідачу була здійснена 06.06.2013 року, відповідно до яких термін сплати настав 06.07.2013 року.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, колегія судів приходить до висновку, що з матеріалів справи вбачається, що ПТП МП фірми «Едельвейс» взяті на себе зобов'язання по оплаті за отриманий товар по договору поставки № Л-1510 від 01.12.2010 року не виконало, в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 5 965 900,44 грн., яка є обґрунтованою та доведеною належними та допустимими доказами.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, у відзиві на позовну заяву (том ХІІ, а.с. 220) відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі щодо стягнення основного боргу на суму 5 965 900, 44 грн., що не заперечено останнім в апеляційній скарзі.

Щодо покликання апелянта на те, що представник Гула В.І. не мав жодних повноважень на укладення, а відтак і підписання договору поставки, сума заборгованості за яким і є предметом спору, оскільки останній не мав належних чином оформлених повноважень на укладення такого правочину, зокрема - рішення засновника Васильківа В.В. на вчинення таких дій, оскільки, такі дії належить до виключної компетенції засновника, а отже, діяти на підставі лише однієї довіреності Гула В.І. не мав права, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до пункту 1.3 Статуту ПТП МПФ "Едельвейс" в редакції від 19.05.2000 року, засновником підприємства є громадянин України Васильків Віктор Володимирович.

Пунктом 3.1 Статуту визначено, що виконавчим органом, що здійснює поточне керівництво його діяльністю є директор, тобто структурою підприємства передбачений одноосібний виконавчий орган.

Пунктом 3.6 Статуту передбачено, що обов'язки директора підприємства може виконувати сам засновник, що кореспондується з приписами ст. 65 Господарського кодексу України щодо права власника здійснювати свої права з управління підприємством безпосередньо.

Як вбачається з Довідок з ЄДРПОУ серії АА №057802 від 26.06.2008 р. та серії АБ №590640 від 12.12.2012 р. директором підприємства є Васильків Віктор Володимирович.

Таким чином, обов'язки директора ПТП МПФ "Едельвейс" виконувались безпосередньо власником підприємства - Васильківим Віктором Володимировичем, який є його єдиним учасником підприємства.

Згідно п. 3.8 Статуту, директор вирішує всі питання діяльності підприємства, крім тих, що входять до виключної компетенції засновника підприємства, а у випадку, коли засновник є одночасно директором - без обмежень. Отже, зазначене положення Статуту ПТП МПФ "Едельвейс" в даному випадку не обмежує повноваження його директора, за умови, що останній є одночасно власником, та надають йому права приймати рішення від ПТПМПФ "Едельвейс" як директора без обмежень.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2009 року директором ПТПМПФ "Едельвейс" Васильківим Віктором Володимировичем видано довіреність № 1/2Д-10 строком до 31.12.2010 року, якою уповноважено першого заступника директора Гулу Віталія Ігоровича представляти інтереси підприємства в усіх підприємствах, установах і організаціях України, дотримуючись при цьому вимог чинного законодавства України, укладати угоди на постачання і на продаж товарів, які будуть отримані і продані в рамках основної діяльності підприємства, підписувати ці угоди, підписувати листи, довідки, позовні заяви, апеляційні скарги та інші документи, а також копії документів від імені ПТП МП фірми "Едельвейс" та завіряти свій підпис на вказаних вище документах печаткою ПТП МП фірми "Едельвейс".

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що директор ПТПМПФ "Едельвейс" Васильків В.В. був уповноважений на оформлення довіреності, та відповідно міг уповноважити заступника директора Гулу Віталія Ігоровича на вчинення правочинів, оскільки такі питання за вищевикладених обставин належать до компетенції директора підприємства без обмежень, а Гула В.І. в свою чергу мав належні повноваження на укладення договорів, в тому числі договору поставки № Л-1510 від 01.12.2010 року.

Відповідно до ст. 246 ЦК України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Як вбачається з довіреності № 1/2Д-10 від 31.12.2009 року (оригінал якої апеляційним судом оглянуто в судовому засіданні), остання видана виконавчим органом підприємства (директором), скріплена печаткою, а тому представник на підставі цієї довіреності діяв в межах повноважень та відповідно до вимог закону (ст.ст. 238, 239, 244 ЦК України).

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 07.08.2013 року у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу ПТПМПФ "Едельвейс" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Давид Л.Л.

суддя Данко Л.С.