Рішення № 34719623, 11.11.2013, Центрально-Міський районний суд м. Горлівки

06.11.2013 Суддя: Перетятько О. Ю.

Справа № 253/1804/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 листопада 2013 року Центрально - Міський районний суд м. Горлівки

у складі: головуючого судді Перетятька О.Ю.,

при секретарі Березка С.Г.,

за участю представника позивача адвоката ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації. Свої вимоги мотивував наступними обставинами. Він працює лікарем-хірургом в міській лікарні № 2 м. Горлівки з 1993 року. 13 грудня 2012 року, приблизно о 15-00 годині під час консультації міського кардіолога ОСОБА_4 в палаті міської лікарні № 2 м. Горлівки у присутності інших хворих громадян, ОСОБА_2 безпідставно сказала у його адресу, що він дурень. Після цього у цей же день, ті самі слова вона повторно висловила на його адресу в його присутності та присутності заступника головного лікаря міської лікарні № 2 м. Горлівки ОСОБА_5 та старшого чергового хірурга ОСОБА_6 Зазначені висловлювання принижують його честь та гідність, а також його ділову репутацію і завдали йому моральної шкоди. У звязку з такими діями ОСОБА_2, він написав 14.12.2012 року доповідну записку на імя заступника головного лікаря міської лікарні № 2 м. Горлівки ОСОБА_5, до того ж колектив міської лікарні № 2 звернувся зі зверненням від 14.12.2012 року до відділу охорони здоровя Горлівської міської ради. За результатами розгляду зазначеного звернення відділом охорони здоровя Горлівської міської ради надано відповідне розяснення за № 484 від 26.12.2012 року, щодо звернення до суду для захисту своїх прав та інтересів. Моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації. Вказана негативна інформація субєктивна думка відповідача відносно нього, була умисно поширена відповідачем, доведена до відома невизначеного кола людей. Просив зобовязати відповідача вибачитись перед ним при свідках за приниження його честі та гідності, ділової репутації, стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 гривень, а також судові витрати, в подальшому також просив стягнути з відповідачки понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 500 гривень.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на позовних вимогах, мотивуючи їх аналогічно викладеному в позовній заяві. Пояснив, що ОСОБА_3 працює лікарем з 1993 року. ОСОБА_2 образливо висловилася на адресу позивача, а саме назвала його дурнем в присутності його колег та пацієнтів,що принизило його честь та гідність, а також ділову репутацію і завдало моральної шкоди. Якщо відповідачу щось не сподобалося в роботі лікаря чи він її образив, вона мала право звернутися до головного лікаря лікарні зі скаргою або до начальника відділу охорони здоровя міської ради. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги. Зазначив, що відповідачка двічі його образила,обізвавши дурнем. Перший раз в палаті у присутності лікаря-кардіолога ОСОБА_4 та вдруге у присутності заступника головного лікаря міської лікарні № 2 ОСОБА_5 та старшого чергового хірурга ОСОБА_6, коли відповідачку запитали, кого вона назвала дурнем,вона відповіла,що його(позивача). Він ніколи не лікував ОСОБА_2 і цього разу її поклали не до його палати. Він після добового чергування залишився на роботі за проханням колег, щоб привести до відповідачки лікаря консультанта з міської лікарні № 1. В подальшому надав до суду заяву про розгляд справу у його відсутності,позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала, пояснила, що 12 грудня 2012 року вона після консультації обласних лікарів, звернулася до хірургічного відділення міської лікарні № 2, щоб лягти до стаціонару, для проходження лікування. Вона ніколи не розуміла лікаря ОСОБА_3 та просила старшого хірурга ОСОБА_6 не класти її до палати ОСОБА_3, однак не зважаючи на її прохання, її поклали до палати лікаря ОСОБА_3. 12 грудня 2012 року у неї була температура біля 40 градусів, однак у хірургічному відділенні на це ніхто не звертав уваги і вона просиділа до 9 години вечора у коридорі. Вона почувалася дуже погано, викликала таксі та поїхала до лікарні № 1, де її прийняли, зробили укол після чого викликали швидку допомогу та відправили до хірургічного відділення міської лікарні № 2. Працівники хірургічного відділення навіть не звертали на неї уваги і вона пішла до своєї палати та заснула, до неї ніхто не підійшов. 13 грудня 2012 року вона почувала себе дуже погано, просила про медичну допомогу, однак до неї ніхто не підходив. Тоді вона подзвонила головному лікарю міської лікарні № 1 та попросила прислати їй лікаря-консультанта для її огляду. Головний лікар лікарні № 1 прислав до неї лікаря-кардіолога ОСОБА_4, який зайшов до її палати разом з ОСОБА_3, замість того щоб її оглянути, ОСОБА_3 почав призивати її до порядку, ображав її, казав, що вона безсовісна, турбує зайнятих людей. Після її огляду лікарем-кардіологом ОСОБА_7,останній запитав її, чому до неї таке ставлення у відділенні, на що вона сказала єдину фразу: «Больные на дурных врачей не обращают внимания». За ці слова їй не було надано належної медичної допомоги і вона була виписана з лікарні, що потягло за собою двосторонню пневмонію. Вона є інвалідом першої групи і не має можливості купувати дорогі ліки, які їй виписував лікар, вартість антибіотику становить 4500 гривень, в звязку з чим у неї різко знизилася функція правої нирки. Фразу вона сказала загальну, особисто в адресу лікаря ОСОБА_3 вона образливо не висловлювалася. Коли казала цю фразу, погано почувалася, у неї була велика температура,нервозний стан. На бездіяльність лікаря ОСОБА_3 не скаржилася . Чому її оговорюють свідки їй не відомо, вона до них ставиться з повагою.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 - лікар-хірург міської лікарні № 2, а ОСОБА_2 - пацієнтка, особистої неприязні до сторін не має. 13 грудня 2012 року наприкінці робочого дня до її кабінету зайшла ОСОБА_2 та попросила, щоб їй замінили лікаря, вона не хоче щоб її лікував ОСОБА_3 Вона запропонувала ОСОБА_2 піднятися до хірургічного відділення та розібратися у ситуації, що склалася, однак ОСОБА_2 відмовилася пройти до відділення. В цей час до кабінету увійшов ОСОБА_3 та сказав, що ОСОБА_2 образила його та інших лікарів, назвавши їх дурнями. Відповідачка підтвердила цей факт, тоді до кабінету було запрошено старшого чергового хірурга ОСОБА_6 і останній також підтвердив факт висловлювання відповідачкою в адресу лікарів образливим словом. Вони не зясовували, кому із лікарів були адресові ці слова. У звязку з такими діями ОСОБА_2, ОСОБА_3 14.12.2012 року написав доповідну записку на її імя, а колектив міської лікарні № 2 м. Горлівки звернувся зі листом від 14.12.2012 року до відділу охорони здоровя Горлівської міської ради.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_3 - його колега,а ОСОБА_2 пацієнт,особистої неприязні до сторін не має. 13 грудня 2012 року у кабінеті заступника головного лікаря міської лікарні № 2 м. Горлівки він був свідком того, що ОСОБА_2 назвала ОСОБА_3 дурнем. Вона заявила,що не хоче лікуватися у цього дурня. При цьому у кабінеті знаходилися ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та він. Заперечив той факт, що відповідачка сказала фразу : «Больные на дурных врачей не обращают внимания».

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_3- лікар-хірург міської лікарні № 2, а ОСОБА_2 - його пацієнтка,особистої неприязні до сторін не має. Він працює лікарем-кардіологом міської лікарні № 1 м. Горлівки. 13 грудня 2012 року по розпорядженню головного лікаря міської лікарні № 1 він поїхав до міської лікарні № 2 для надання консультації пацієнтці ОСОБА_2 В палату до відповідачки його привів лікар ОСОБА_3, він її оглянув та запитав, чому її не влаштовує лікування у міській лікарні № 2, на що вона відповіла,що тут дурні. Заперечив той факт, що відповідачка сказала фразу : «Больные на дурных врачей не обращают внимания». Не було сказано,що дурень саме ОСОБА_3, чи якась інша особа. В нього склалося враження, що ОСОБА_2 не задоволена роботою лікарів хірургічного відділення.

Суд, заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає встановленим наступне.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Статтею 28 Конституції України встановлено, що кожен має право на повагу до його гідності.

Статтею 270 ЦК України до особистих немайнових прав відноситься право на повагу до гідності та честі. Згідно із ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанови від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» розяснив, що під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю повязується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обовязків. У даному випадку суд вважає доведеним, що відповідач 13 грудня 2012 р. в приміщенні міської лікарні за обставин, зазначених в позовній заяві, в присутності як самого позивача, так і заступника головного лікаря міської лікарні № 2 ОСОБА_5, лікаря міської лікарні № 1 ОСОБА_4, лікаря міської лікарні № 2 м. Горлівки ОСОБА_6 в принизливій формі, принижуючий гідність, назвала позивача дурнем. Цей факт підтверджений показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, копією доповідної записки (а.с. 5), якою позивачем доводилося до виконуючого обовязки головного лікаря міської лікарні № 2 м. Горлівки ОСОБА_5 факт образливого висловлювання пацієнткою ОСОБА_2 у присутності інших пацієнтів та консультанта-кардіолога ОСОБА_4 на його адресу. Будь яких доказів, які спростовують цю обставину, відповідач не надала, як і не навела причин, які б могли спонукати свідків оговорити її.

Відповідно до ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанови від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» розяснив, що суд не вправі зобовязувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації не встановленийзаконом. Оскільки такий спосіб захисту порушеного права як зобовязання вибачитися законодавством не передбачений, то в задоволенні вимог про зобовязання відповідача вибачитись у позивача при свідках за приниження його честі, гідності і ділової репутації, слід відмовити. Відповідно до ч.2 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Статтею 280 ЦК України визначено, що якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню. Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанови від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» розяснив, що якщо субєктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обовязок відшкодувати моральну шкоду. Таким чином з відповідача на користь позивача слід стягнути відшкодування моральної шкоди, при визначенні розміру грошового відшкодування визначається судом залежно від глибини фізичних та душевних страждань позивача, того, що змінився звичний життєвий уклад позивача, зокрема, необхідність звертатися за захистом порушеного права до суду, стан здоровя відповідача на час здійснення дій, що принижували гідність позивача, а також з урахуванням того, що відповідач є інвалідом 1 групи. При визначенні розміру відшкодування враховані вимоги розумності і справедливості. З відповідача на користь позивача підлягають стягненню у відшкодування моральної шкоди 300 гривень.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 229 грн. 40 к., яким оплачені вимоги немайнового характеру(зобовязання вибачитись), а вимоги про відшкодування моральної шкоди судовим збором не оплачені. Оскільки вимоги щодо зобовязання вибачитись не задоволені, то підстави для їх відшкодування відповідачем позивачу відсутні. Оскільки відповідач є інвалідом І групи, то підстав для стягнення згідно із ст.. 88 ЦПК України судового збору на користь держави щодо вимог про відшкодування моральної шкоди немає.

Що ж до відшкодування витрат на правову допомогу, то в матеріалах справи є квитанція про оплату позивачем послуг за надану правову допомогу, з якої вбачається, що позивач витратив на правову допомогу 500 грн.(а.с. 74) та видаткова накладна(а.с. 72). Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Згідно із ст.1 Закону України від 20.12.2011 р. Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. Із журналу судового засідання вбачається, що представник позивача приймав участь у судових засіданнях більш 1,5 годин. З урахуванням встановленого з 01.09.2013 р. розміру мінімальної заробітної плати 1147 грн. понесені позивачем витрати на правову допомогу в сумі 500 грн. не перевищують граничний розмір витрат на правову допомогу, визначену названим Законом України (1147 грн. х40% х 1,5 год. = 688 грн. 20 к.), тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню його витрати на правову допомогу в розмірі 500 гривень.

На підставі викладеного, ст. ст. 3, 28 Конституції України, ст. ст. 23, 270, 275, 280, 297 ЦК України, керуючись ст. ст. 10-11, 57-60, 212 217 ЦПК України,

В И Р І Ш И В

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок порушення права на гідність 300( триста) гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у відшкодування судових витрат на правову допомогу 500(пятсот) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення в Апеляційний суд Донецької області через Центрально - Міський районний суд міста Горлівки. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяО. Ю. Перетятько