Рішення № 34719477, 31.10.2013, Центрально-Міський районний суд м. Макіївки

Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

буд.111 м. м. Макіївка Донецька область Україна 86108

Справа № 270/3478/13-ц

Провадження № 2/270/1423/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 року місто Макіївка

Центрально Міський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі:

головуючої судді Неженцевої О.В.

при секретарі Бабич Т.П.

за участю позивача ОСОБА_1

його представника- адвоката ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

його представника- адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - Перша Макіївська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним та стягнення судових витрат по справі,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, третя особа - Перша Макіївська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору дарування квартири від 17 листопада 2008 року, мотивуючи свої вимоги тим, що при укладанні цього договору помилився, не мав наміру дарувати квартиру, бо не має іншого житла окрім спірної квартири.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник- адвокат ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, нам обґрунтування яких послалися на обставини, зазначені у письмовій позовній заяві. Позивач суду пояснив, що з 2007 року перебував у цивільних шлюбних відносинах з матір`ю відповідача- Баляновською О.В., з якою став з 2007 року проживати за її місцем проживання: місто Макіївка, селище ЯКХЗ, АДРЕСА_1. Спірна ж квартира № 14 у будинку № 32 розташована на кварталі « Гвардійський» у місті Макіївці, була ним за допомогою ОСОБА_5 приватизована у липні 2008 року. Після смерті дружини із рідних у нього залишилися донька та рідна сестра, але з ними у нього були неприязні стосунки, тому він не бажав їм залишати спірну квартиру. Враховуючи те, що він періодично проживав у ОСОБА_5, то за спірною квартирою нікому було доглядати і він був занепокоєний питанням її схоронності. У розмові з ОСОБА_5 вони неодноразово обговорювали питання : що робити з квартирою. Спочатку обговорювалися варіанти можливості залишення квартири його доньці , або рідній сестрі, але він цього не бажав, тому наполягав на розгляді інших варіантів. У жовтні 2008 року саме він вирішив « відписати» квартиру на сина відповідачки, про що повідомив ОСОБА_5 Таке рішення було прийнято ним самостійно. З відповідачем у нього були дружні відносини до початку 2013 року. У розмові з відповідачем вони обговорили, що квартира достанеться останньому після його смерті, а при житті він догляне як його, так і свою матір, буде забезпечувати перебування квартири у належному стані. Питаннями організації укладання договору займалася мати відповідача- Баляновська О.В., якій він повністю довіряв, якій віддав свої документи і щомісячно віддавав свою заробітну плату.

У призначений нотаріусом день - 17 листопада 2008 року вони утрьох: позивач, відповідач та його мати- Баляновська О.В. приїхали до нотаріуса Першої Макіївської державної нотаріальної контори- Макарової ОСОБА_6 текстом договору він ознайомився і для себе з`ясував, що не має вказівки на те, що квартира достанеться відповідачу тільки після смерті ОСОБА_1, але для себе вирішив, що раз у них такі гарні стосунки , то нехай так і буде. Уважно текст укладаємого договору він не читав, вважав, що у ньому передбачені всі права і обов`язки, які вони раніше обговорили з ОСОБА_3 Визнає, що особисто підписав цей договір, як і інші письмові заяви у нотаріуса, після чого, поспішаючи, залишив нотаріальну контору і поїхав на роботу. На протязі усіх цих років документи на спірну квартиру зберігалися у ОСОБА_5, і вони ще у 2008 році разом з нею перечитували ці документи і обговорювали з нею те, що у договорі не має посилання на те, що квартира переходить у власність відповідача тільки після смерті ОСОБА_1, але він вирішив з цим погодитися. Ключі від спірної квартири він у нотаріуса ОСОБА_3 не передавав, і в цьому не було потреби, бо такі ключі ще з 2007 року перебували у його матері і відповідач мав можливість ними користуватися. Усі ці роки відповідач у квартиру не поселявся, бо у квартирі так і залишилися речі, мебля, які належать позивачу. Він же періодично приходив у квартиру, продовжуючи фактично проживати у ОСОБА_5 У червні 2009 року відповідач одружився і після весілля став з дружиною, а потім і дітьми проживати у своєї тещі у місті Донецьку. Саме після одруження змінилися відносини між відповідачем та його матір`ю, які спочатку погіршилися, а останній рік між ними існують неприязні стосунки. З початку 2013 року змінилося відношення відповідача і до нього після того, як він відмовив у наданні останньому в борг великі суми грошей. Весь цей час він продовжував нести витрати по оплаті комунальних послуг по цій квартирі, періодично у квартирі проживав. 31 травня 2013 року у спірну квартиру приїхав відповідач зі своїми друзями і повідомив, що позивачу необхідно звільнити квартиру, вивезти свої речі, бо саме він є її власником. ОСОБА_3 запропонував йому у подальшому проживати на якійсь іншій квартирі. Позивач одразу пішов до ОСОБА_5 і повідомив їй про таку поведінку відповідача, а коли повернувся через 30 хвилин до своєї квартири, то був поставлений перед фактом, що у вхідній квартирі проведено заміну замку, тому у подальшому він був вимушений проживати у ОСОБА_5 У наступні дні йому від сусідів стало відомо про те, що під час його перебування на роботі із спірної квартири відповідачем було вивезені його речі та мебля, тому він одразу звернувся з цього питання до міліції. Також йому стало відомо про те, що 29 травня 2013 року відповідач по дублікату домової книги на спірну квартиру зняв його з реєстрації.

Посилаючись на положення статей 235, 229 та 7176 ЦК України, позивач просив визнати недійсним спірний договір дарування квартири від 17 листопада 2008 року, поновити йому строк звернення до суду із цим позовом, бо про існування саме такого договору йому стало відомо лише 31 травня 2013 року, коли відповідач запропонував йому виселитися із квартири. Стверджував у судовому засіданні про те, що з таким би позовом ніколи не звернувся, якби відповідач не погіршив з ним на початку 2013 року стосунки та не став би виселяти його із квартири. На даний час він не має іншого житла, вимушений проживати у ОСОБА_5, або у своїх друзів.

Відповідач ОСОБА_3 з позовними вимогами у судовому засіданні не погодився і в обґрунтування своїх заперечень, у присутності свого представника- адвоката ОСОБА_4, зазначив про те, що з 2007 року позивач став перебувати з його матір`ю ОСОБА_5 у фактичних шлюбних відносинах. У лютому 2008 року позивач переїхав до них для проживання. Неодноразово позивач повідомляв його про те, що хвилюється за залишення своєї квартири, яку ніхто не доглядає, тому и запропонував подарити цю квартиру йому, посилаючись на те, що з донькою та сестрою у нього неприязні стосунки. Питанням збору необхідних документів по спірній квартирі займалася ОСОБА_5 У призначений нотаріусом день - 17 листопада 2008 року вони утрьох: позивач, ОСОБА_5 та відповідач приїхали до нотаріуса ОСОБА_7, яка перед тим як складати документи в усній формі почала з`ясовувати у ОСОБА_1: чи розуміє він, що після дарування квартири у нього не буде на неї ніяких прав, на що ОСОБА_1 повідомив, що він це розуміє. Перед цим їм було надана можливість особистого ознайомлення з проектом договору дарування. Після цих дій нотаріус попросила їх почекати у коридорі, а коли через деякий час запросила до кабінету, то ще раз з`ясувала у ОСОБА_1 наявність у нього бажання саме подарити квартиру, що він і підтвердив, після чого позивач і він підписали зазначений договір.У присутності нотаріуса позивачем йому були передані ключі від квартири, про що також було обумовлено у тексті договору. Під час укладання цього договору у кабінеті нотаріуса була присутня його мати- Баляновська О.В., яка також не заперечувала про укладання саме такого договору. Витрати по укладанню цього договору ніс він, бо заробітну плату він віддавав своєї матері, яка і розплатилася з нотаріусом. Вони утрьох залишили кабінет нотаріусу, після чого ОСОБА_1 поїхав на роботу, а він передав документи на спірну квартиру своєї матері і попросив їх зберегти. У подальшому вони утрьох продовжили спільно проживати у квартирі за адресою: АДРЕСА_2. У червні 2009 року він одружився і на другий день весілля позивач повідомив присутнім, що подарував йому свою квартиру.

Документи на спірну квартиру перебували на зберіганні у його матері до середини літа 2011 року, коли позивач посварився з ОСОБА_5 та залишив її квартиру і повернувся до спірної квартири. Проти проживання позивача у квартирі він не заперечував, бо у них були гарні стосунки. Весь цей час після укладання договору дарування, він до квартири не поселявся, бо у ній необхідно було зробити ремонт, а після одруження його дружина не працювала, у них народилося двоє дітей, тому тільки у 2013 році він вирішив почати робити ремонт у квартирі, запросив для цього ОСОБА_8, яка оглянула квартиру та визначилася з обсягом ремонтних робіт. Ремонтні роботи він не встиг провести, бо позивач звернувся до суду з даним позовом. Після укладання договору він з липня 2009 року передавав особисто позивачу щомісячно по 1000 грн. і вважав, що ці частина цих грошей використовується на оплату комунальних послуг, а частина- на проведення незначних ремонтних робіт у квартирі( наклеювання шпалер). 29 травня 2013 року він зняв позивача з реєстрації у спірній квартирі.

Відповідач оспорював у судовому засіданні наявність якої-небудь домовленості з ОСОБА_1 з питання укладання договору довічного утримання, та зазначив про те, що останній запропонував сам йому отримати квартиру у дар, посилаючись при цьому на те, що не бажає, щоб квартира « простоювала». Ніяких обов`язків він при отриманні цієї квартири перед позивачем на себе не брав, і весь цей час позивач не вимагав від нього виконувати які - небудь обов`язки за передану у дар квартиру. Нотаріус неодноразово пояснювала позивачу, що таке дарування і що після укладання договору дарування він вже не буде її власником. Безпосередньо у присутності нотаріуса ОСОБА_1 повідомив про те, що бажає подарити йому цю квартиру. 31 травня 2013 року він приїхав до спірної квартири і запропонував йому звільнити квартиру. Визнає, що на початку червні 2013 року вивіз із квартири речі та мебель позивача, але потім перевіз їх знову до спірної квартири, погодившись з посиланням ОСОБА_1 на те, що останньому ніде проживати. Вважає, що позивач з 17 листопада 2008 року знає про те, що подарував свою квартиру, всі ці роки мав реальну можливість читати договір дарування. Просив суд не враховувати його письмове пояснення суду від 18 червня 2013 року, посилаючись при цьому на те, що його він написав під впливом емоцій, без проведення консультації у юриста. На даний час він не проводить оплату комунальних послуг по спірній квартири до вирішення судом зазначеного спору.

Представник Першої Макіївської державної нотаріальної контори , який був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи у судове засідання не прибув. Суду були надані письмові пояснення на позовні вимоги завідуючою Першою Макіївською державною нотаріальною конторою ОСОБА_7, згідно яких остання не погодилася з позовними вимогами, зазначивши про те, що спірний договір дарування 17 листопада 2008 року було особисто нею посвідчено відповідно до вимог чинного законодавства та особистого волевиявлення сторін, усі істотні умови договору були оговорені сторонами, між ними було досягнуто домовленості. Сторони були попередньо ознайомлені з правовими наслідками недодержання при вчиненні правочинів вимог закону, усвідомлювали природу цього правочину та значення своїх дій, перебували при здравому розумі та ясній пам`яті, діяли вільно, на власний розсуд, за відсутності будь-якого примусу як фізичного, так і психічного. Якби на час укладання договору у нотаріуса виникли якісь сумніви стосовно дієздатності, або інше, то такий договір не було б посвідчено. Враховуючи те, що пройшов деякий час з моменту посвідчення спірного договору, нотаріус вважає, що у сторін могли змінитися як життєві так і матеріальні обставини, а також відносини між ними, що може впливати на їх ті чи інші бажання та погляди. Надавши суду копії усіх документів по спірному правочину, просила проводити розгляд справи у відсутність представника нотаріальної контори. ( а.с. 51, 73,135-136)

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог( ст.. 11 ЦПК України) установив наступне.

Згідно договору дарування квартири від 17 листопада 2008 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, подарував, а ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, прийняв у дар безоплатно з вдячністю однокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: Україна, АДРЕСА_3, яка має наступні характеристики: загальна площа квартири 30,80 кв.м., житлова площа квартири 17,40 кв.м. Ця квартира належала дарувателю на підставі свідоцтва про право власності, виданого 22 липня 2008 року управлінням по обліку, розподілу та приватизації житла Макіївської міської ради та зареєстрованого у Макіївському КП бюро технічної інвентарізації 22 жовтня 2008 року за реєстровим № 55106 у книгу № 355, реєстраційний номер майна № 25148658.

Цей договір дарування було посвідчено державним нотаріусом Першої Макіївської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 за реєстровим № 1-5644.( а.с. 11, 52-53)

У подальшому договір дарування и від 17 листопада 2008 року було зареєстровано у КП

« БТІ міста Макіївки» 21 листопада 2008 року, про що свідчить відповідний реєстраційний штамп цієї установи у домовій книзі, наданій суду позивачем по справі.( а.с.18)

Наявність у цьому реєстраційному штампі посилання на те, що зазначена квартира належить ОСОБА_3 на підставі договору « купівлі- продажу» суд вважає фактичною опискою, враховуючи при цьому те, що матеріалами справи підтверджено те, що 17 липня 2008 року за реєстровим номером 1-5644 нотаріально було посвідчено саме договір дарування.

Відповідно до статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною( сторонами) вимог, які встановлені частиною першою- третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона( дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно ( дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Згідно з частиною 2 статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Положеннями статті 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Частиною 3 статті 10 та частинами 1 та 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що кожна із сторін зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до вимог частин 1,3 статті 58 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування.

При формулюванні позовних вимог про визнання недійсним договору дарування від 17 листопада 2008 року, позивач посилався на положення статей 229 та частину 2 статті 235 ЦК України, та зазначив про те, що ( далі за текстом заяви), що « на момент укладання правочину у нотаріальній конторі вважав, що укладає договір довічного утримання, внаслідок неправильного сприйняття істотних умов договору, помилився щодо природи цього договору, прав та обов`язків сторін та правових наслідків укладання договору».( а.с.3-6).

Згідно роз`ясень, викладених у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»,обставини, щодо яких помилилася сторона правочину( стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення и однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

З матеріалів справи убачається, що укладений 17 листопада 2008 року договір дарування квартири № 32 у будинку № 14, розташованого на кварталі « Гвардійський» у Центрально- Міському районі міста Макіївки відповідає вимогам статті 203 ЦК України.

Безпосередньо у судовому засіданні позивачем неодноразово було вказано на те що він « від душі подарував квартиру», а звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування квартири пояснює тим, що з відповідачем у нього з початку 2013 року погіршилися взаємовідносини.

Протягом усього судового розгляду справи ОСОБА_1 неодноразово змінював свої пояснення з питання щодо його дійсної волі при укладанні 17 листопада 2008 року спірного договору, стверджуючи при цьому, то на бажання укласти договір довічного утримання, то на бажання подарувати квартиру ОСОБА_3

Доводи ОСОБА_1 у позовній заяві, і періодично підтримані у судовому засіданні, про те, що при укладанні зазначеного договору було порушено його волевиявлення, бо він мав намір укласти договір довічного утримання, спростовуються не тільки суперечливими поясненнями позивача у судовому засіданні, а також текстом самого спірного договору, де однозначно зазначено про дарування нерухомого майна, без викладення будь-яких умов ( зобов`язань) за такі дії з боку обдарованого ОСОБА_5, а також текстом підписаних у нотаріуса письмових заяв, згідно яких останній інформував нотаріуса про те, що предмет дару - спірна квартира належить йому на праві особистої власності і відсутні будь-які особи, які б мали право користування цим житлом.

( а.с. 60-61).

Крім того, судом встановлено і зазначений факт визнаний позивачем у судовому засіданні, що 17 листопада 2008 року він особисто з`явився до нотаріуса, надав необхідні документи для укладання договору та підтвердив свій намір подарувати квартиру, що підтверджується пунктами 1,5-7 договору дарування. У присутності нотаріуса даруватель- Андрейчук О.В. передав відповідачу ключі від квартири, про що зазначено у пункті 5 договору і цю обставину підтвердив у судовому засіданні відповідач.

Суду не було надано належних доказів того, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 було оговорено вчинення дій майнового характеру: зобов`язань довічного утримання, чому є також періодичне твердження самим позивачем у судовому засідання про те, що він « від душі подарував» квартиру.

Наявними доказами по справі підтверджено, що на час укладання спірного договору 17 листопада 2008 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існували добрі взаємновідносини, позивач неодноразово усно повідомляв про бажання подарувати сину своєї цивільної дружини- Баляновському О.С. цю квартиру, і про здійснення таких дій особисто повідомив у лютому 2009 року своїм знайомим- Гура С.А., ОСОБА_9, що підтвердили опитані свідки.

Свідок ОСОБА_10, яка була допитана судом за клопотанням позивача, повідомила суду про те, що безпосередньо від ОСОБА_5 їй стало відомо про те, що позивач подарував її сину квартиру, бо більш нікому йому було це зробити.

Саме про наявність такого волевиявлення ОСОБА_1 при укладанні 17 листопада 2008 року договору дарування квартири, повідомила суду і допитана за клопотання відповідача свідок ОСОБА_11

Початок проведення ремонтних робіт у спірній квартирі у перших числах червня 2013 року підтвердила у судовому засіданні свідок ОСОБА_8А, яку відповідач запросив у квартиру для огляду її та з`ясування обсягу необхідних робіт.

Ніхто із опитаних судом свідків у судовому засіданні не міг однозначно зазначити про те, що за угоду мав на увазі ОСОБА_1 , коли повідомляв свідкам у розмові про те, що «відписав» квартиру відповідачу.

Доводи позивача та його представника у судовому засіданні про те, що відповідач фактично не прийняв дар, бо у спірну квартиру з листопада 2008 року до 31 травня 2013 року не поселився, не піклувався про житло, не приймаються судом до уваги, бо ОСОБА_3 від дару не відмовлявся у встановленому законом порядку. Перебування ж правовстановлюючих документів на спірну квартиру з 17 листопада 2008 року по даний час у ОСОБА_5, що визнали сторони у судовому засіданні, свідчить про існування доброзичливих стосунків між сторонами до початку 2013 року та зазначеним свідком, і не можуть бути доказом відмови ОСОБА_3 від предмету дару.

Матеріалами справи встановлено, що між сторонами по справі на початку 2013 року погіршилися особисті стосунки, на даний час між відповідачем та його матір`ю- свідком ОСОБА_5 склалися і існують неприязні стосунки. Свідок не спілкується з сином, під час розгляду справи неодноразово сварилися з ним у перервах між судовими засіданнями, тому враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку про необ`єктивність показань цього свідка у судовому засіданні щодо її твердження про те, що при укладанні договору 17 листопада 2008 року позивач мав на увазі договір довічного утримання.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що у судовому засіданні на запитання суду позивач неодноразово не міг перелічити обумовлені між ним та відповідачем зобов`язання внаслідок отримання ним у дар спірної квартири, в той же час неодноразово стверджував, що подарив квартиру, а на даний час внаслідок погіршення між ними стосунків бажає повернути назад цю квартиру. Таким чином його твердження у позовній заяві про те, що « перші півроку після укладання договору відповідач сумлінно виконував свої зобов`язання» не знайшли свого об`єктивного підтвердження і спростовуються фактичними обставинами по справі.

Доводи позивача про те, що при укладанні спірного договору відповідач брав на себе зобов`язанняи щодо матеріального утримання та піклування не тільки за ним, а і відносно своєї матері- Баляновської О.В., не приймаються судом до уваги, оскільки ця особа є матір`ю відповідача і тому навіть без укладання договору дарування він несе моральний обов`язок матеріально підтримувати свою мати. Крім того, відповідно до положень статті 744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) чинне законодавство передбачає передачу другій стороні (набувачу) у власність житлового будинку, квартири або їх частини, іншого нерухомого майна або рухомого майна, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача ( а не інших осіб) утриманням та/або доглядом довічно.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані сторонами в силу статті 60 УПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано беззаперечних доказів того, що при укладанні 17 листопада 2008 року договору дарування він

«помилявся» щодо правових підстав укладаємого правочину і його волевиявлення не було вільним, тому суд вважає, що не має законних підстав для задоволення його позовних вимог про визнання недійсним договору дарування.

Керуючись статтями 11, 60, 61, 212, 213, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 16, 235, 717-719 Цивільного кодексу України , суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - Перша Макіївська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору дарування квартири № 32 у будинку № 14, розташованого на кварталі « Гвардійський» у місті Макіївці, посвідченого 17 листопада 2008 року державним нотаріусом Першої Макіївської державної нотаріальної контори за реєстровим номером 1-5644, та стягнення судових витрат по справі, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Центрально - Міський районний суд міста Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : О.В. Неженцева