Рішення № 34717969, 25.10.2013, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

25.10.2013 Єдиний унікальний номер 205/4736/13-ц

Провадження №2/205/2456/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2013 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Мовчан Д.В

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому, ОСОБА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.01.2012 року, виданим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на праві власності належить 1/4 частина квартири АДРЕСА_1, та яке зареєстровано за позивачем у встановленому законом порядку КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, що підтверджується витягом про реєстрацію прав № 33208267 від 17.02.2012 року. 1/3 частка вищевказаної квартири належить ОСОБА_2 (далі Відповідач) на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконкомом міської ради народних депутатів 08.07.1997 року, згідно з розпорядженням № 6/1629-97, зареєстрованого в КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» і записаного у реєстрову книгу за № 124п-31. Позивач зазначає, що між ним та відповідачем відсутнє порозуміння щодо порядку користування спірною квартирою, у звязку з чим, позивач змушений звернутися до суду та просити суд виділити йому, ОСОБА_1, в натурі 1/4 частку квартири АДРЕСА_1, а саме: кімнату 10, 2 кв.м., згідно із технічним паспортом, виданим КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 30.01.2009 року за реєстраційним № 124п-31 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом № 10.

27 вересня 2013 року до суду надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач просить суд виділити йому, ОСОБА_1 житлову кімнату площею 10,2 кв.м., а у спільному користуванні залишити коридор площею 8,6 кв.м., кухню площею 7,9 кв.м., вбиральню площею 1,0 кв.м., ванну кімнату площею 2,2 кв.м., вбудовану шафу.

Позивач ОСОБА_1 у попередньому судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги та просив їх задовольнити, в подальшому надав суду письмову заяву і просив розглянути справу у його відсутність, а уточнені позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 до початку розгляду справи по суті подав суду письмові заперечення на позов, в яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність, однак у попередньому судовому засіданні уточнені позовні вимоги визнав, просив їх задовольнити, в подальшому надав суду письмову заяву і просив розглянути справу у його відсутність, а уточнені позовні вимоги задовольнити.

Суд, заслухавши позивача та відповідача, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, встановивши, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права та інтереси третіх осіб, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на нижчевикладене.

Так, судом встановлені наступні обставини і визначенні відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що позивачу, ОСОБА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.01.2012 року, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на праві власності належить 1/4 частина квартири АДРЕСА_1. Речове право позивача на таке майно зареєстровано за останнім у встановленому законом порядку КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, що підтверджується витягом про реєстрацію прав № 33208267 від 17.02.2012 року (а.с. 6-8).

Із матеріалів справи також вбачається, що 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 на праві власності належить відповідачеві ОСОБА_2 (а.с.35-36).

Судом також встановлено, що сторони не досягли згоди щодо порядку користування цією квартирою. Таким чином, між сторонами існує спір про визначення порядку користування квартирою, що визнається сторонами та підтверджується наявними у справі доказами. В зв'язку з чим, позивач поставив питання про визначення та надання йому в користування кімнати площею 10,2 кв.м. з правом користування такими місцями спільного користування, як коридор, кухня, вбиральня, ванна кімната, вбудована шафа.

В силу положень ст.ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст.ст. 319, 358 ЦК України, всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної сумісної власності.

Виходячи з цих положень чинного законодавства, правовий режим спільної сумісної власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження спільною сумісною власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно зі ст. 391 того ж Кодексу, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності зі ст.11 ЦПК України суд розглядає справу у межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

З урахуванням вказаних обставин справи та вимог закону, суд доходить висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права та інтереси третіх осіб, та вважає за доцільне виділити у користування позивачеві житлову кімнату площею 10,2 кв.м. з правом користування такими місцями спільного користування, як коридор, кухня, вбиральня, ванна кімната, вбудована шафа.

Також, враховуючи характер спірних правовідносин, на підставі ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 287 (двісті вісімдесят сім) грн. 70 коп.

На підставі викладено та керуючись ст.ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст.ст. ст.ст. 26, 319, 358, 391 ЦК України, ст. 10, 11, 15, 57-60, 118-120 , 209, 213-215,179,364,365 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою задовольнити.

2. Визначити порядок користування спільною квартирою № 19 в будинку № 71 по вул. Будьонного в м. Дніпропетровську, виділивши ОСОБА_1 в користування кімнату площею 10,2 кв.м., з правом користування такими місцями спільного користування, як коридор, кухня, вбиральня, ванна кімната, вбудована шафа.

3. Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, і.п.н. НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, і.п.н. НОМЕР_2, понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 287(двісті вісімдесят сім) грн. 70 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Д. В. Мовчан