Постанова № 34715237, 08.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 листопада 2013 року № 826/15985/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Іщука І.О, Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомОСОБА_2доЦентральної виборчої комісії треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Європейська партія Українипровизнання відсутності компетенції та наявності повноважень, скасування постанови, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Центральної виборчої комісії (далі - відповідач) про:

- визнання відсутності у Центральної виборчої комісії компетенції (повноважень) не направляти свого представника (представників) на організовані Комуністичною партією України збори громадян України щодо проведення всеукраїнського референдуму, якщо дана партія письмово повідомила Центральну виборчу комісію про дату, час, місце і мету зборів у строк, не пізніше ніж за п'ять календарних днів до дня проведення таких зборів;

- визнання відсутності у Центральної виборчої комісії компетенції (повноважень) відмовити у реєстрації ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму з підстави відсутності на зборах громадян України щодо проведення всеукраїнського референдуму представника (представників) Центральної виборчої комісії;

- визнання наявності у Центральної виборчої комісії компетенції (повноважень) відмовити у реєстрації ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму виключно з підстави не відповідності вимогам законодавства наступних документів (протоколу зборів, списку учасників зборів; списку членів ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму; заяви про призначення уповноваженого представника ініціативної групи; письмових заяв кожного з членів ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму про згоду бути членом ініціативної групи; письмової згоди особи бути уповноваженим представником ініціативної групи);

- скасування Постанови Центральної виборчої комісії від 17 вересня 2013 року № 195 «Про відмову в реєстрації ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, утвореної на зборах громадян України, що відбулися 8 вересня 2013 року в місті Києві».

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що на ініційовані позивачем збори громадян України щодо проведення всеукраїнського референдуму у заздалегідь заплановані дні, а саме на 08 вересня, 29 вересня та 06 жовтня 2013 р. Центральна виборча комісія протиправно не направила своїх уповноважених представників, оскільки третя особа (політична партія Європейська партія України) на той момент виставила до організаторів зборів претензії про те, що начебто цими зборами порушуються її права та законні інтереси як суб'єкта політико-правових відносин. З огляду на вказану обставину, відповідач своєю постановою № 195 від 17 вересня 2013 року «Про відмову в реєстрації ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, утвореної на зборах громадян України, що відбулися 8 вересня 2013 року в місті Києві» відмовив в реєстрації ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму за всенародної ініціативою.

Позивач також вказує на те, що не міститься в Законах України обмеження чи застереження, що збори громадян з приводу проведення всеукраїнського референдуму є нечинними (протиправними, незаконними) у разі відсутності на них уповноваженого представника Центральної виборчої комісії. Аналогічно вказує позивач, що не міститься і в законах України посилань на наділення представника (представників) Центральної виборчої комісії владними (управлінськими) функціями на цих зборах та вказівок на необхідність засвідчення, підписання або затвердження представником Центральної виборчої комісії документів, які складаються за результатами зборів громадян. Відсутні в законах України також і підстави, за яких Центральна виборча комісія уповноважена не направляти представника до зборів громадян щодо проведення всеукраїнського референдуму.

Окрім цього, позивач в обґрунтування своєї позиції також зазначає, що ним було подано вичерпний перелік документів для реєстрації ініціативної групи, передбачений ч. 11 ст. 30 Закону України «Про всеукраїнський референдум», втім відповідачем було протиправно відмовлено у проведенні її реєстрації.

А тому, на думку, позивача постанова від 17 вересня 2013 року № 195 «Про відмову в реєстрації ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, утвореної на зборах громадян України, що відбулися 8 вересня 2013 року в місті Києві» є протиправною, а тому підлягає скасуванню.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував та просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що діяв на підставі та в межах повноважень, передбачених Конституцією України та законами України, а відтак підстави для скасування постанови Центральної виборчої комісії від 17 вересня 2013 року № 195 «Про відмову в реєстрації ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, утвореної на зборах громадян України, що відбулися 8 вересня 2013 року в місті Києві» відсутні.

Представник третьої особи - Європейської партії України у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, будь-яких письмових пояснень щодо змісту позовних вимог до суду не подав.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання 29.10.2013 р. представника третьої особи, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

08 вересня 2013 року на стадіоні «Спартак» в місті Києві за ініціативою громадян України ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відбулися збори громадян України щодо проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою. Учасниками зборів визнано доцільним проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою щодо вступу (приєднання) України до Євразійського економічного співтовариства. При цьому зборами було схвалено пропозицію про винесення на всеукраїнський референдум за народною ініціативою питання: «Чи підтримуєте Ви приєднання України до Митного союзу Республіки Білорусь, Республіки Казахстан і Російської Федерації? Так. Ні.», а також обрано ініціативну групу в складі 9 892 осіб, якій доручено збирання підписів громадян під вимогою про проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.

Проведення вказаних зборів відбулося за відсутності представника (представників) відповідача, якого було заздалегідь письмово повідомлено 03 вересня 2013 року.

12 вересня 2013 року уповноваженим представником ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою ОСОБА_4 подано на розгляд до Центральної виборчої комісії документи на підтвердження проведених зборів громадян України щодо проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, які відбулися 8 вересня 2013 року в місті Києві.

17 вересня 2013 року, за результатами їх розгляду, Центральною виборчою комісією прийнято постанову № 195 «Про відмову в реєстрації ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, утвореної на зборах громадян України, що відбулися 8 вересня 2013 року в місті Києві».

Незгода з вказаними діями та рішенням відповідача, обумовила звернення позивача з адміністративним позовом до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами ОСОБА_2, виходячи з наступного.

Щодо вимог, які стосуються наявності (відсутності) компетенції (повноважень) відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону України «Про Центральну виборчу комісію» від 30.06.2004 року № 1932-IV (далі - Закон 1932-IV) цей Закон відповідно до Конституції України визначає порядок утворення, правовий статус, основні засади організації діяльності Центральної виборчої комісії як постійно діючого колегіального державного органу, до компетенції якого належить забезпечення організації підготовки та проведення виборів і референдумів в Україні, забезпечення реалізації та захисту конституційних виборчих прав громадян України і прав на участь у референдумах, суверенного права Українського народу на виявлення своєї волі.

Частиною першою ст. 1 вказаного Закону передбачено, що Центральна виборча комісія (далі - Комісія) є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України, цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 1932-IV комісія відповідно до своїх повноважень забезпечує дотримання передбачених Конституцією України та законами України принципів і засад виборчого і референдумного процесів, реалізацію виборчих прав громадян України та права на участь у референдумі, однакове застосування законодавства України про вибори і референдуми на всій території України.

Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону № 1932-IV комісія та її члени зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим та іншими законами України.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону № 1932-IV до повноважень Комісії належать, зокрема, забезпечує дотримання передбачених Конституцією та законами України принципів і засад виборчого процесу та процесу референдуму; здійснює контроль за додержанням вимог законодавства України про вибори і референдуми;

Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Отже, виконання судових рішень є обов'язком відповідача.

Як встановлено під час розгляду вказаної адміністративної справи та зазначено представниками відповідача відсутність представників Центральної виборчої комісії на зборах громадян України, що відбулися 08 вересня 2013 року було обумовлено виконанням судових рішень.

Зокрема, як підтвердженого матеріалами справи, ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2013 року та від 06 вересня 2013 року у адміністративній справі № 826/13822/13-а за позовами політичної партії «Європейська партія України», ОСОБА_6 до Центральної виборчої комісії, Комуністичної партії України, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання протиправними дій вжито заходів до забезпечення адміністративного позову, а саме, заборонено Центральній виборчій комісії направляти представника (представників) на збори громадян України щодо проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою стосовно вступу (приєднання) України до Митного союзу та щодо проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою стосовно вступу (приєднання) України до союзу в рамках Євразійського економічного співтовариства, запланованих на 08 вересня 2013 року.

Суд зазначає, що в силу ч. 5 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України виконання ухвал з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно. Виконання ухвал про заборону вчиняти певні дії виконуються в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.

Відповідачем до суду надано копії постанов відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби від 06 вересня 2013 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 3973202539732025 з примусового виконання ухвали суду про заборону відповідачу направляти представника (представників) на збори щодо проведення всеукраїнського референдуму стосовно вступу (приєднання) України до союзу в рамках Євразійського економічного співтовариства, заплановані на 08 вересня 2013 року та про відкриття виконавчого провадження ВП № 39644706 з примусового виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 вересня 2013 року у справі № 826/13822/13-а про заборону відповідачу направляти представника (представників) на збори щодо проведення всеукраїнського референдуму стосовно вступу (приєднання) України до Митного союзу, заплановані на 08 вересня 2013 року.

Листами від 09 вересня 2013 року № 21-41-1614 та від 10 вересня 2013 року № 21-41-1620 відповідач повідомив вказаний відділ ДВС України про виконання постанов про відкриття виконавчого провадження та ухвал суду шляхом не направлення представника (представників) на збори щодо проведення всеукраїнського референдуму стосовно вступу (приєднання) України до Митного союзу, заплановані на 08 вересня 2013 року, та не направлення представника (представників) на збори щодо проведення всеукраїнського референдуму стосовно вступу (приєднання) України до союзу в рамках Євразійського економічного співтовариства, заплановані на 08 вересня 2013 року.

11 вересня 2013 року виконавчі провадження ВП № 39644706 та ВП № 39732025 відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у зв'язку із повним виконанням відповідачем судових рішень закінчено.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, вимога позивача про визнання відсутності у Центральної виборчої комісії компетенції (повноважень) не направляти свого представника (представників) на організовані Комуністичною партією України збори громадян України щодо проведення всеукраїнського референдуму, якщо дана партія письмово повідомила Центральну виборчу комісію про дату, час, місце і мету зборів у строк, не пізніше ніж за п'ять календарних днів до дня проведення таких зборів є необґрунтованою та до задоволення не підлягає.

Правові засади, організація та порядок проведення всеукраїнського референдуму регулюються Законом України «Про всеукраїнський референдум» від 06.11.2012 року № 5475-VI (далі - Закон № 5475-VI).

Відповідно до ст. 1 Закону № 5475-VI Всеукраїнський референдум є однією з форм безпосередньої демократії в Україні, способом здійснення влади безпосередньо Українським народом, що полягає у прийнятті (затвердженні) громадянами України (далі - громадяни) рішень з питань загальнодержавного значення шляхом таємного голосування в порядку, встановленому цим Законом.

Порядок підготовки і проведення всеукраїнського референдуму регулюється Конституцією України, цим Законом, а також іншими законодавчими актами України (ст. 2 Закону № 5475-VI).

Статтею третьою Закону № 5475-VI передбачено, що предметом всеукраїнського референдуму можуть бути будь-які питання за винятком тих, вирішення яких референдумом не допускається Конституцією України, законами України.

На всеукраїнський референдум можуть виноситися декілька питань з однієї проблеми.

За предметом всеукраїнський референдум може бути:

- про схвалення нової редакції Конституції України, внесення змін до Конституції України, скасування, втрату чинності чи визнання нечинним закону про внесення змін до Конституції України (конституційний референдум);

- про зміну території України (ратифікаційний референдум);

- щодо прийняття чи скасування закону України або внесення змін до чинного закону України (законодавчий референдум);

- з будь-якого питання за винятком тих, щодо яких референдум не допускається згідно з Конституцією України (загальний референдум).

При цьому, ч. 1 ст. 15 Закону № 5475-VI встановлено, що Всеукраїнський референдум за народною ініціативою - це форма прийняття громадянами України рішень з питань загальнодержавного значення з урахуванням обмежень, встановлених Конституцією України та цим Законом.

За народною ініціативою може бути проведено всеукраїнський референдум з будь-яких питань, за винятком тих, щодо яких всеукраїнський референдум не допускається згідно з Конституцією України ( ч. 5 ст. 15 Закону № 5475-VI).

Статтею 19 Закону № 5475-VI передбачено, що питання референдуму - це текст, яким викладається пропозиція референдуму, у вигляді питального речення, що пропонує учаснику всеукраїнського референдуму чіткі відповіді "так" або "ні". Питання референдуму повинно мати чітке і ясне формулювання, яке не допускає різних тлумачень.

Згідно із ч. 3 ст. 22 Закону № 5475-VI держава гарантує громадянам України, політичним партіям та громадським організаціям, ініціативній групі з проведення всеукраїнського референдуму право вільно обговорювати доцільність проведення всеукраїнського референдуму, вести агітацію щодо питань, винесених на всеукраїнський референдум, на зборах, мітингах, демонстраціях, у друкованих виданнях, аудіовізуальними (електронними) засобами масової інформації.

Відповідно до ст. 25 Закону № 5475-VI строки, визначені у цьому Законі, обчислюються в календарних днях; в окремих випадках строки обчислюються в годинах.

Першим днем строку, який відповідно до цього Закону має початися у зв'язку з настанням певної події, є день, наступний після дня настання вказаної події.

Останнім днем строку, який відповідно до цього Закону має закінчитися у зв'язку з настанням певної події, є день, що передує дню вказаної події.

Частиною першою ст. 29 Закону № 5475-VI народна ініціатива щодо проведення всеукраїнського референдуму здійснюється учасниками всеукраїнського референдуму шляхом збирання їх підписів під вимогою про проведення референдуму.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону № 5475-VI збір підписів під вимогою щодо проведення всеукраїнського референдуму організовує і здійснює ініціативна група всеукраїнського референдуму, що утворюється і діє відповідно до цього Закону.

Згідно із ч. 1 ст. 30 Закону № 5475-VI ініціативна група з проведення всеукраїнського референдуму утворюється на зборах громадян України, в яких бере участь не менш як дві тисячі громадян України, які мають право голосу на всеукраїнському референдумі. Організаторами зборів можуть бути громадяни України, яким на день проведення зборів виповниться вісімнадцять років, політичні партії України, всеукраїнські громадські організації, зареєстровані відповідно до законодавства України. Забороняється проводити збори громадян щодо утворення ініціативної групи референдуму в органах державної влади, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону № 5475-VI не пізніше ніж за п'ять календарних днів до дня проведення зборів громадян України щодо проведення всеукраїнського референдуму їх ініціатори повинні письмово повідомити про дату, час, місце і мету зборів Центральну виборчу комісію.

Центральна виборча комісія направляє на збори громадян України щодо проведення всеукраїнського референдуму представника (представників) для посвідчення факту проведення зборів (ч. 3 ст. 30 Закону № 5475-VI).

Частиною четвертою ст. 4 ст. 30 Закону № 5475-VI передбачено, що перед початком зборів громадян України щодо проведення всеукраїнського референдуму проводиться реєстрація учасників, складається їх список із зазначенням прізвища, імені, по батькові, дати народження, місця проживання із зазначенням адреси житла, номеру та серії паспорта та даних про час та орган видачі паспорта України, відомостей про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. Кожний учасник зборів громадян України щодо проведення всеукраїнського референдуму напроти свого прізвища ставить свій підпис, який засвідчує участь у зборах.

Відповідно до ч. 11 ст. 30 Закону № 5475-VI у семиденний строк з дня проведення зборів уповноважений представник ініціативної групи, передає до Центральної виборчої комісії підписані головою і секретарем зборів документи проведених зборів, а саме:

- протокол зборів;

- список їх учасників;

- список членів ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму;

- заяву про призначення уповноваженого представника ініціативної групи;

- письмові заяви кожного з членів ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму про згоду бути членом ініціативної групи;

- письмову згоду особи бути уповноваженим представником ініціативної групи.

Список членів ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму подається до Центральної виборчої комісії також в електронному вигляді.

Частиною 12 ст. 30 Закону № 5475-VI передбачає, що Центральна виборча комісія видає уповноваженому представнику ініціативної групи, який подав документи, зазначені у частині одинадцятій цієї статті, довідку про їх прийняття. Довідка має містити перелік прийнятих документів, число, місяць і рік, а також час їх прийняття, посаду і прізвище особи, яка прийняла документи.

Відповідно до 1-4 ст. 31 Закону № 5475-VI Центральна виборча комісія у п'ятиденний строк здійснює аналіз документів, передбачених частиною одинадцятою статті 30 цього Закону, на предмет відповідності вимогам законодавства і за результатами приймає постанову про реєстрацію ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму або про відмову у реєстрації ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму із зазначенням мотивів такого рішення.

Відмова в реєстрації ініціативної групи може бути прийнята з мотивів порушення Конституції України чи законів України під час її утворення та/або невідповідності питання чи тексту, що пропонується винести на всеукраїнський референдум, вимогам Конституції України та законам України.

У разі якщо Центральна виборча комісія прийняла рішення про відмову в реєстрації ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму, уповноваженому представнику ініціативної групи видається відповідне рішення.

Відмова Центральної виборчої комісії у реєстрації ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму або неприйняття нею рішення щодо реєстрації ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму можуть бути оскаржені ініціативною групою в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Отже, нормами чинного законодавства відповідач наділений правом відмовляти у реєстрації ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму.

Підставами для такої відмови можуть бути порушення законодавчих вимог щодо її утворення або щодо питань чи тексту, які пропонується винести на референдум.

Як вбачається з вимог вищевказаного Закону на збори громадян України щодо проведення всеукраїнського референдуму в обов'язковому порядку має бути направлений Центральною виборчою комісією представник (представники) для посвідчення відповідного факту.

Проте, такий представник Центральною виборчою комісією не був направлений, участі у відповідних зборах не приймав, факту їх проведення не посвідчував, у зв'язку із чим була порушена законодавчо визначена процедура створення ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму.

Отже, Центральна виборча комісія правомірно відмовила у реєстрації ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму з підстави відсутності на зборах громадян України щодо проведення всеукраїнського референдуму представника (представників) Центральної виборчої комісії, маючи на це відповідну компетенцію (повноваження).

Одночасно, за вказаних обставин, до задоволення не підлягає і вимога щодо визнання наявності у Центральної виборчої комісії компетенції (повноважень) відмовити у реєстрації ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму виключно з підстави не відповідності вимогам законодавства наступних документів (протоколу зборів, списку учасників зборів; списку членів ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму; заяви про призначення уповноваженого представника ініціативної групи; письмових заяв кожного з членів ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму про згоду бути членом ініціативної групи; письмової згоди особи бути уповноваженим представником ініціативної групи).

Що стосується скасування постанови Центральної виборчої комісії від 17 вересня 2013 року № 195 «Про відмову в реєстрації ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, утвореної на зборах громадян України, що відбулися 8 вересня 2013 року в місті Києві», суд зазначає наступне.

З дослідженої у судовому засіданні оскаржуваної постанови відповідача вбачається, що вона вмотивована тим, що повідомлення відповідачу надійшло 03 вересня 2013 року, тобто, з урахуванням ч. 3 ст. 25 Закону, за чотири календарні дні до зазначеної у повідомленні дати проведення зборів, що є порушенням ч. 2 ст. 30 Закону № 5475-VI.

Окрім цього, як зазначалося раніше, у зборах громадян України щодо всеукраїнського референдуму представник Центральної виборчої комісії участі не приймав, факту їх проведення не посвідчував.

Таким чином, під час утворення відповідної ініціативної групи було порушено вимоги ч. 2 та 3 ст. 30 Закону України «Про всеукраїнський референдум», що тягне за собою відмову в її реєстрації на підставі ч. 2 ст. 31 Закону № 5475-VI.

Отже, постанова № 195 від 17 вересня 2013 року «Про відмову в реєстрації ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, утвореної на зборах громадян України, що відбулися 8 вересня 2013 року в місті Києві» відповідачем прийнята у спосіб та в межах повноважень, передбачених нормами чинного законодавства України, а тому, підстав для скасування вказаної постанови у суду немає.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятих ним дій та рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя І.М. Погрібніченкосудді: І.О. Іщук В.П. Шулежко