Постанова № 34714849, 04.11.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2013 року м. Львів № 813/6217/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Думич Х.М., представника позивача Цапа П.-А.М., представника відповідача Чижевського М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика меблів «ВЕЕМ» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика меблів «ВЕЕМ» (далі - ТОВ «Фабрика меблів ВЕЕМ») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Львова) про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.07.2013 року №0000042210/83 та №0000052210/82. Представник позивача пояснив, що оскаржувані рішення прийнято на підставі висновків акта перевірки від 05.07.2013р. про безтоварність та фіктивність господарських операцій з постачальниками товарів (робіт, послуг) ТОВ «Арс трейд», ТОВ «Будівельна компанія Арс», ТОВ «Ейс констракшн менеджмент» та ПП «Біко агротрейд». Позивач з такими висновками категорично не погоджується, вважає їх необґрунтованими і безпідставними, оскільки ґрунтуються вони виключно на результатах податкових перевірок його контрагентів. Представник позивача зазначив про те, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій позивача з названими вище контрагентами, а також доказам, які свідчать про наступне використання отриманих від них товарів у господарській діяльності ТОВ «Фабрика меблів «ВЕЕМ». Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про фіктивність господарських операцій, а тому прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення є протиправним і підлягають скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву від 26.09.2013 року. Зокрема пояснив, що під час позапланової виїзної перевірки ТОВ «Фабрика меблів «ВЕЕМ» враховано результати поведених перед тим ДПІ у Печерському районі м. Києва звірок контрагентів-постачальників позивача: ТОВ «Арс трейд», ТОВ «Будівельна компанія Арс», ТОВ «Ейс констракшн менеджмент» та ПП «Біко агротрейд». Судячи зі змісту актів ДПІ у Печерському районі м. Києва, складених щодо контрагентів позивача, у цих підприємств немає необхідних умов для здійснення господарської діяльності щодо купівлі, продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей (надання послуг), оскільки ці підприємства не мають ані транспортних засобів, ані приміщень, ані кваліфікованого персоналу, а також та найманих працівників, жодних інших матеріальних ресурсів, виробничих потужностей для здійснення технологічного процесу. Отже, діяльність цих осіб спрямована на безпідставне надання податкової вигоди третім особам та формування показників податкового обліку на основі безтоварних операцій та нікчемних правочинів. На цій підставі контролюючий орган дійшов висновку про відсутність реального виконання господарських операцій між ТОВ «Фабрика меблів «ВЕЕМ» та ТОВ «Арс трейд», ТОВ «Будівельна компанія Арс», ТОВ «Ейс констракшн менеджмент» і ПП «Біко агротрейд», у зв'язку з чим прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення. На думку відповідача прийняті рішення є обґрунтованими і підстав для їх скасування немає. Представник відповідача таку позицію підтримав, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються та встановив наступні фактичні обставини справи:

ТОВ «Фабрика меблів «ВЕЕМ» зареєстровано як юридичну особу, на підтвердження чого долучено довідку з ЄДРПОУ. Основними видами діяльності підприємства, як зазначено в цій довідці, є оптова торгівля меблями, килимами і освітлювальним приладдям, надання послуг у сфері перевезення речей, виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі, роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах. Підприємство перебуває на обліку платників податків у ДПІ в Шевченківському районі м. Львова з 15.09.1997 року, свідченням чого є довідка форми №4-ОПП від 31.05.2010 року. У періоді, за який проводилася перевірка ТОВ «Фабрика меблів «ВЕЕМ» є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №18165308.

Під час судового розгляду справи суд зобов'язав представника позивача надати усі документи стосовно фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Арс трейд», ТОВ «Будівельна компанія Арс», ТОВ «Ейс констракшн менеджмент» і ПП «Біко агротрейд», які були предметом податкової перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова. На виконання вимог суду представник позивача надав копії первинних документів, якими оформлено господарські взаємовідносини ТОВ «Фабрика меблів «ВЕЕМ» з названими вище контрагентами, пояснивши, що під час розгляду даної справи в суді оригінали цих документів вилучили працівники слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Львівській області на підставі ухвали слідчого судді Сихівського районного суду м. Львова від 02.08.2013 року. Перелік вилучених документів наведено у додатку до протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 22.08.2013 року. Представник позивача також додав, що всі первинні документи та договори ТОВ «Фабрика меблів «ВЕЕМ» з його контрагентами, які вилучили працівники слідчого управління, були предметом дослідження під час податкової перевірки і факт їх наявності на момент перевірки зафіксовано в акті від 05.07.2013 року.

На підставі долучених до справи письмових доказів суд встановив наступні правовідносини:

Відносини ТОВ «Фабрика меблів «ВЕЕМ» та ТОВ «АРС Трейд» виникли на підставі договору сервісно-ремонтних робіт №041511 від 15 квітня 2011 року, відповідно до п. 1.1 якого Виконавець (ТОВ «АРС Трейд») зобов'язується виконати сервісне обслуговування та заправку фреоном кондиціонера на об'єкті Покупця (ТОВ «Фабрика меблів «ВЕЕМ») за адресою: м. Львів, пр. Чорновола, 57, а Замовник (ТОВ «Фабрика меблів «ВЕЕМ») зобов'язується прийняти і оплатити це замовлення згідно з умовами цього Договору. Відповідно до п. 2.1, п. 2.2 договору загальна його вартість становить 872,56 грн., в т.ч. ПДВ 145,43 грн. Остаточна вартість цього Договору визначається як сума вартості всіх актів здачі-приймання робіт (надання послуг).

На виконання своїх зобов'язань за договором №041511 від 15.04.2011 року ТОВ «АРС Трейд» надав ТОВ «Фабрика меблів «ВЕЕМ» послуги по сервісному обслуговуванню кондиціонера та виконав заправку фреоном на загальну суму 872,56 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 145,43 грн., про що сторони підписали акт здачі приймання-робіт (надання послуг) № 11 від 21.04.2011 року (том І, а. с. 81). На підставі акта виконаних робіт ТОВ «Фабрика меблів «ВЕЕМ» віднесло до складу валових витрат підприємства за 2 квартал 2011 року вартість цих робіт (без ПДВ) в сумі 696 грн. Сплачений у вартості послуг податок на додану вартість в сумі 145 грн. позивач відніс до складу податкового кредиту за квітень 2011 року. Вартість наданих послуг позивач оплатив повністю, заборгованості перед ТОВ «АРС Трейд» немає.

На виконання зобов'язань за договором від 01.07.2011 року ТОВ «Будівельна компанія АРС» надала ТОВ «Фабрика меблів «ВЕЕМ» послуги по нарізці плит на загальну суму 1357441 грн., в т.ч. 226240 грн. ПДВ. Факт виконання договірних зобов'язань підтверджується підписаними без зауважень актами здачі-приймання робіт за липень, серпень 2011 року. На підставі цих актів позивач відніс до складу валових витрат підприємства за 3 квартал 2011 року вартість виконаних робіт (без ПДВ) на загальну суму 1131201 грн. Заборгованості по оплаті наданих послуг у позивача немає.

По факту виконання робіт ТОВ «Будівельна компанія «АРС» видала позивачу податкові накладні: № 598 від 29.07.2011 року на суму 66697,13 грн., в т.ч. 11116,19 грн. ПДВ; №320 від 22.07.2011 року на суму 70200 грн., в т.ч. 11700 грн. ПДВ; № 225 від 15.07.2011 року на суму 65880 грн., в т.ч. 10980 грн. ПДВ; №124 від 08.07.2011 року на суму 74520 грн., в т.ч. 12420 грн. ПДВ; №14 від 01.07.2011 року на суму 75600 грн., в т.ч. 12600 грн. ПДВ, № 10 від 01.08.2011 року на суму 96000 грн., в т.ч. 16000 грн. ПДВ, №70 від 03.08.2011 року на суму 101760 грн., в т.ч. 16960 грн. ПДВ, № 123 від 05.08.2013 року на суму 97920 грн., в т.ч. 16320 грн. ПДВ, № 178 на суму 109440 грн., в т.ч. 18240 грн. ПДВ, № 177 від 09.08.2011 року на суму 99840 грн., в т.ч. 16640 грн. ПДВ, № 256 від 12.08.2011 року на суму 99072 грн., в т.ч. 16512 грн. ПДВ, № 344 від 16.08.2011 року на суму 95616 грн., в т.ч. 15936 грн. ПДВ, №450 від 19.08.2011 року на суму 103680 грн., в т.ч. 17280 грн. ПДВ, № 469 від 22.08.2011 року на суму 102912 грн., в т.ч. 17152 грн. ПДВ, №559 від 26.08.2011 року на суму 98304 грн., в т.ч. 16384 грн.

На підставі податкових накладних від ТОВ «Будівельна компанія «АРС» позивач відніс до складу податкового кредиту за липень 2011 року - 58816 грн., за серпень 2011 року - 167260 грн.

05 серпня 2011 року ТОВ «Фабрика меблів «ВЕЕМ» (Замовник) та ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» (Виконавець) уклали договір № 080511, відповідно до п. 1.1 якого Виконавець зобов'язується виконати заміну плати керування на об'єкті покупця за адресою: м. Львів, пр. Чорновола, 57, а Замовник зобов'язується прийняти і платити дане замовлення згідно з умовами договору. Того ж дня сторони підписали додаткову угоду до договору № 080511 від 05.08.2011 року, якою доповнили цей договір, зокрема, п. 1.2, п. 1.3 наступного змісту: на умовах даного договору Постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити продукцію. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються сторонами шляхом переговорів. Зазначена додаткова угода є невід'ємною частиною договору.

На виконання договірних зобов'язань ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» протягом серпня 2011 року поставило ТОВ «Фабрика меблів ВЕЕМ» плити ДСП, товари спортивного, побутового призначення згідно з видатковими накладними на кожну партію поставки (том І, а.с. 83-88) на загальну суму 1536080 грн., в т.ч. 256013 грн. ПДВ. Придбані в ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» товари обліковуються на складі ТОВ «Фабрика меблів «ВЕЕМ» як залишки придбаних товарів (на суму 472532 грн.) та виробничі запаси (на суму 806717 грн.), що підтверджується даними бухгалтерського обліку та результатами інвентаризації товарно-матеріальних цінностей станом на 01.07.2013 року, яку було проведено на вимогу ДПІ у Шевченківському районі м. Львова. Вартість придбаних у ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» товарів не враховано при обчисленні об'єкта оподаткування у зв'язку з тим, що ці товари не реалізовувалися. Вартість придбаних товарів позивач оплатив у повному обсязі.

По факту поставки позивач отримав податкові накладні від ТОВ «Ейс констракшен менеджмент»: №492 від 22.08.2011 року на суму 452230,40 грн., в т.ч. 75371,75 грн. ПДВ; № 182 від 08.08.2011 року на суму 515831,18 грн., в т.ч. 85971,89 грн. ПДВ; № 659 від 30.08.2011 року на суму 404476,80 грн., в т.ч. 67412,80 грн. ПДВ; № 617 від 29.08.2011 року на суму 162562,01 грн., в т.ч. 27093,67 грн. ПДВ.

На підставі перелічених податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту за серпень 2011 року податок на додану вартість, який сплачено в ціні отриманих товарів, на загальну суму 256013 грн.

Між ТОВ «Фабрика меблів «ВЕЕМ» та ПП «Біко агротрейд» було укладено два договори поставки: від 01.12.2011 року та від 06.12.2011 року, на виконання якого ПП «Біко агротрейд» протягом грудня 2011 року поставило покупцю плити ДСП в асортименті, товари (меблі) на загальну суму 2300000 грн., в т.ч. 383333 грн. ПДВ згідно з видатковими накладними №22 від 01.12.2011 року, №90 від 05.12.2011 року, № 166 від 07.12.2011 року, №226 від 09.12.2011 року, №294 від 13.12.2011 року, №361 від 15.12.2011 року.

Заборгованості по оплаті за придбаний товар у позивача немає. Придбані у ПП «Біко агротрейд» плити ДСП та меблі також обліковуються на складі ТОВ «Фабрика меблів «ВЕЕМ» як залишки, зокрема як виробничі запаси обліковано матеріалів на суму 687500 грн., як товарні запаси на суму 1229166 грн. Дані бухгалтерського обліку також підтверджено проведеною на вимогу контролюючого органу інвентаризацією товарно-матеріальних цінностей станом на 01.07.2013 року.

По факту поставки ТОВ «Фабрика меблів «ВЕЕМ» отримало податкові накладні №361 від 15.12.2011 року на суму 398000 грн., в т.ч. 66333,33 грн. ПДВ; № 294 від 13.12.2011 року на суму 450000 грн., в т.ч. 75000 грн. ПДВ; №266 від 09.12.2011 року на суму 325000 грн., в т.ч. 54166,67 грн. ПДВ; №166 від 07.12.2011 року на суму 375000 грн., в т.ч. 62500 грн. ПДВ; № 90 від 05.12.2012 року на суму 350000 грн., в т.ч. 58333,33 грн. ПДВ; № 22 від 01.12.2012 року на суму 402000 грн., в т.ч. 67000 грн. ПДВ. На підставі перелічених накладних позивач відніс до складу податкового кредиту 383333 грн. податку на додану вартість.

Як пояснив представник позивача, придбані плити ДСП ТОВ «Фабрика меблів «ВЕЕМ» використало у власній господарській діяльності для виготовлення меблів, які надалі було продано своїм контрагентам-покупцям ВАТ «Трест Київміськбуд 3», підприємству «Гарант-УТОГ», ТОВ «Артек ЛТД», Банку АВАЛЬ АТ. На підтвердження факту використання матеріалів у виробництві меблів представник позивача надав копії нарядів замовлень зі специфікацією та розрахунком сировини, калькуляцію собівартості виробу. На підтвердження реалізації товару (меблів) представник позивача надав суду копії договорів, на підставі яких здійснювалися поставки товару, специфікації, видаткові накладні, згідно з якими реалізовувався товар названим вище контрагентам-покупцям, акти взаємних розрахунків з названими вище контрагентами, виписки з банківського рахунку про рух коштів, які в цілому дають достатньо інформації про використання придбаних позивачем матеріалів у господарській діяльності.

З 21 червня 2013 року по 01 липня 2013 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проводила позапланову виїзну перевірки ТОВ «Фабрика меблів «ВЕЕМ» з питань взаєморозрахунків з ТОВ «АРС Трейд» за квітень 2011 року, з ТОВ «Будівельна компанія «АРС» за липень, серпень 2011 року, з ТОВ «Ейс констракшн менеджмент» за серпень 2011 року, ПП «Біко агротрейд» за грудень 2011 року, за наслідками якої складено акт №41/126/22-10/25223994 від 05.07.2013 року (далі - акт перевірки від 05.07.2013 року). Під час зазначеної перевірки контролюючий орган надав свою правову оцінку відносинам позивача з названими контрагентами, про які зазначено вище.

У висновках акта перевірки від 05.07.2013 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова зазначила, що перевіркою ТОВ «Фабрика меблів «ВЕЕМ» встановлено порушення:

- пп. 14.1.36, п. 14.1, ст. 14, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 260336 грн., в т.ч. за 2 квартал 2011 року на суму 160 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 260176 грн.;

- пп. 14.1.36, 14.1.56, пп. 14.1.191, 14.1.231 ст. 14, п. 44.6 ст. 44, п 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, зо призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 883371 грн., в т.ч. за квітень 2011 року на суму 145 грн., за липень 2011 року на суму 2208 грн., за серпень 2011 року на суму 345417 грн., за червень 2012 року на суму 331768 грн., за вересень 2012 року в сумі 75000 грн., за жовтень 2012 року на суму 128833 грн.

В акті від 05.07.2013 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова зазначила про те, що отримала від ДПІ у Печерському районі м. Києва акти перевірок зазначених вище контрагентів-постачальників позивача, на основі яких було зроблено висновки щодо ТОВ «Фабрика меблів «ВЕЕМ», а саме:

- акт №106/22-8/36677875 від 17.05.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Біко Агротрейд» з питань правомірності господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.04.2013 року по 31.03.2013 року»;

- акт № 1699/22-8/36757122 від 17.05.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2011 року по 31.03.2013 року;

- акт № 1622/22-8/37264634 від 13.05.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельни компанія «АРС» щодо підтвердження господарських відносин з платниками в період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року»;

- акт № 1700/22-8/37451200 від 17.05.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АРС Трейд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року».

Зміст зазначених вище актів про неможливість проведення зустрічних звірок перевірок зводиться до того, що діяльність контрагентів позивача має ознаки фіктивності, позаяк у ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Будівельна компанія «АРС», ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» та ПП «Біко агротрейд» немає матеріально-технічної бази для здійснення господарської діяльності, у них відсутні основні засоби, транспортні засоби, трудові ресурси, наявність яких є необхідною умовою для здійснення операцій щодо поставок товарів (робіт, послуг). Як зазначила ДПІ у Печерському районі м. Києва в своїх актах, провести звірку названих вище контрагентів не вдалося тому, що за зареєстрованим місцезнаходженням таких немає, задекларовані ними показники податкової звітності документально не підтверджено, жодних пояснень з цього приводу отримати не вдалося. В той же час особи, які вказані керівниками вказаних суб'єктів господарювання, не підтвердили факти здійснення цими підприємствами реальної господарської діяльності. Таким чином контролюючий орган дійшов висновку, що фактично жодних поставок ці суб'єкти виконати не могли в силу низки об'єктивних на те причин, а укладені з ними правочини не мали на меті настання правових наслідків.

Зважаючи на такі обставини ДПІ у Шевченківському районі м. Львова дійшла висновку, що факт отримання ТОВ «Фабрика меблів «ВЕЕМ» товарів, робіт, послуг від ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Будівельна компанія «АРС», ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» та ПП «Біко агротрейд» не підтверджено. На цій підставі відповідач в акті перевірки від 05.07.2013 року зазначив, що всупереч норм Податкового кодексу України платник завищив витрати, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток по операціях з придбання робіт від ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Будівельна компанія АРС» на загальну суму 1131897 грн., в т.ч. за 2 квартал 2011 року на суму 696 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 1131201 грн. При перевірці повноти визначення податку на прибуток за наслідками господарських операцій з названими вище контрагентами відповідач зазначив, що платник його занизив на загальну суму 260336 грн., в т.ч. за 2 квартал 2011 року на суму 160 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 260176 грн.

У зв'язку з тим, що перелічені вище акти ДПІ у Печерському районі м. Києва відображено в системі автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, під час перевірки позивача встановлено розбіжності по податковому кредиту позивача та його контрагентів ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Будівельна компанія «АРС», ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» та ПП «Біко агротрейд». Тобто, з тих же підстав ДПІ у Шевченківському районі м. Львова зазначила в акті перевірки від 05.07.2013 року про завищення ТОВ «Фабрика меблів ВЕЕМ» податкового кредиту по взаєморозрахунках з переліченими контрагентами - покупцями всього на суму 883371 грн.

На підставі акта перевірки від 05.07.2013 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова винесла два податкових повідомлення-рішення: 1) №0000042210/83, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Фабрика меблів «ВЕЕМ» за платежем податок на прибуток на загальну суму 325460 грн., в т.ч. 260336 грн. за основним платежем, 65124 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; 2) №0000052210/82, яким збільшено суму грошового зобов'язання платника за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1320057 грн., в т.ч. 883371 грн. - за основним платежем, 441686 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з таким рішенням податкового органу, платник звернувся з даним позовом до суду.

При прийнятті рішення суд керується наступними нормативними положеннями:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів з 01.01.2011 року регулює Податковий кодекс України (щодо справляння податку на прибуток підприємств - з 01.04.2011 року).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, згідно з п. 201.6. ст. 206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п. 201.7. та п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Вищий адміністративний суд України в листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010р. «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» роз'яснив, що не є підставою для відмові у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. З огляду на це, і відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Щодо оподаткування податком на прибуток, то згідно з п.138.1. статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. У пункті 138.1.1. ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2. статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до п. 138.4. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 139.9 статті 139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених платником у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту. Тому аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Вищий адміністративний суд України у своєму інформаційному листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначив, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

При вирішенні спору суд виходить з наступних мотивів:

ТОВ «Фабрика меблів ВЕЕМ» є суб'єктом господарювання у сфері виробництва меблів різного виду та призначення, які надалі реалізовує своїм покупцям та замовникам. Для здійснення обраного виду господарської діяльності у позивача є необхідна матеріально - технічна база та трудові ресурси і з цього приводу відповідач не висловив заперечень. На підставі досліджених в судовому засіданні доказів суд встановив, що для здійснення своєї статутної діяльності підприємство придбало плити ДСП, частину яких використало у виробництві меблів, решту зберігає на складі як виробничі запаси. Послуги по нарізці плит ДСП, які надало ТОВ «БК «АРС» також зумовлені виробничими потребами підприємства.

На вимогу суду представник позивача надав суду документи на підтвердження зазначених вище обставин господарсько-фінансових відносин з ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Будівельна компанія «АРС», ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» та ПП «Біко агротрейд», зокрема копії договорів та оформлених на підтвердження їх виконання: 1) актів виконаних робіт, на підставі яких сформовано показники валових витрат підприємства, в т.ч. за 2 квартали 2011 року включено вартість наданих послуг ТОВ «Арс Трейд» - на суму 696 грн., за 3 квартал 2011 року включено вартість послуг, які надало ТОВ «Будівельна компанія «АРС» на загальну суму 1131201 грн.; 2) видаткових накладних, на підставі яких до валових витрат за 3 квартал 2011 року включено вартість товарів від ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» на суму 1536080 грн. та вартість товарів від ПП «Біко агротрейд» на суму 1280067 грн. Крім того, представник позивача надав копії податкових накладних встановленої форми і змісту, на підставі яких сформовано податковий кредит за наслідками поставок товарно-матеріальних цінностей від згаданих контрагентів.

Надані суду докази в цілому повністю відображають зміст та перебіг господарських операцій позивача, а також їх вартісні показники. На вимогу суду представник позивач також надав для долучення до матеріалів справи копії первинних документів щодо реалізації готової продукції (меблів) своїм покупцям та докази, що свідчать про використання придбаних матеріалів у виробництві. Факт наявності на складі підприємства залишку товарів, які придбано у ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» та ПП «Біко агротрейд» підтверджується також результатами проведеної за наказом керівника підприємства інвентаризації товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами довів реальність господарських операцій з ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Будівельна компанія «АРС», ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» та ПП «Біко агротрейд». Первинні документи, про які зазначено вище, і які, на думку суду, у повній мірі відображають зміст, обсяги та вартісні показники господарських операцій, позивач також надав податковому органу для перевірки, але їм не було надано належної правової оцінки.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача щодо нікчемності правочинів позивача по суті ґрунтуються на одних лише актах ДПІ у Печерському районі м. Києва, у яких зазначено про фіктивність господарської діяльності контрагентів позивача. З приводу такого підходу відповідача до перевірки правомірності декларування платником сум податку на додану вартість, варто зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу. У даному випадку суд взяв до уваги висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 31.01.2011 року в справі № 21-47а10 наступного змісту. Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (пп. 83.1.1. 83.1.2. 83.1.383.1.4. 83.1.6. п. 81.3 ст. 83 ПК України).

Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства. Контролюючі органи не наділено компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства, в силу закону вони не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону. Встановивши, що правочин має ознаки фіктивного, контролюючий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яку наведено у ст. 204 ЦК України. До цього часу контролюючий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема, корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо у нього і були б відповідні переконання.

Висновки відповідача прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

На основі наведено вище суд дійшов до висновку, що прийняті на основі висновків акта перевірки від 05.07.2013 року податкові повідомлення-рішення від 08.07.2013 року №0000042210/83 та №0000052210/82 не відповідають критеріям, які наведено у ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки їх прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. Поряд з тим, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України суд вважає, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

На підставі норми статті 94 КАС України суд присуджує понесені позивачем судові витрати (судовий збір) з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 158, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 08.07.2013 року №0000042210/83 та №0000052210/82.

Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика меблів «ВЕЕМ» судовий збір в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 11 листопада 2013 року.

Суддя Москаль Р.М.