Постанова № 34714260, 05.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року Справа № 5015/3297/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Кочерової Н.О., Самусенко С.С. - доповідача,

розглянувши касаційну скаргуПрокурора відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на рішення та постанову господарського суду Львівської області від 08 січня 2013 року Львівського апеляційного господарського суду від 13 серпня 2013 рокуу справі№ 5015/3297/12господарського судуЛьвівської області за позовомПершого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі органу Міністерства оборони Українидо1. Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд", 2. Приватного підприємства "Автотехнобудсервіс"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області, 2. Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України, 3. Комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", 4. Департаменту капітального будівництва Міністерства оборони України, 5. Адміністративного департаменту Міністерства оборони Українипровизнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна за участю представників: від позивача: Матвіюк М.А., від прокуратури: Шекшеєва В.С.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник військового прокурора Західного регіону України звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України із позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" та ПП "Автотехнобудсервіс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Рішенням господарського суду Львівської області від 08.01.2013 (судді: Пазичев В.М. - головуючий, Березяк Н.Є., Яворський Б.І.) у задоволенні позову відмовлено. Місцевий господарський суд встановив, що Бізнес-планом ДП МОУ "Західвійськбуд" на 2003 рік передбачено реалізацію об'єктів майна підприємства, що не використовуються у господарській діяльності, зокрема, майна, що є об'єктом продажу за спірним договором. Встановивши, що даний Бізнес-план затверджено Центральним спеціалізованим будівельним управлінням Міністерства оборони України, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що договір купівлі-продажу №16 від 23.07.2003 укладено сторонами за погодженням з уповноваженим органом у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 (судді: Д. Новосад - головуючий, О.Михалюк, В.Гриців) рішення місцевого господарського суду про відмову у позові залишено без змін. При цьому, апеляційна інстанція дійшла висновку, що всупереч вимог законодавства відчуження нерухомого майна за договором купівлі-продажу №16 від 23.07.2003 не узгоджено ні з Кабінетом Міністрів України, ні з Міністерством оборони України, ні з Фондом державного майна України чи його територіальними відділеннями. Водночас, апеляційний господарський суд розглянув заяву ПП "Автотехнобудсервіс" про застосування позовної давності, встановив, що позивачем пропущено строк позовної давності без поважних причин, у зв`язку з чим відмовив у позові.

Не погоджуючись із застосуванням позовної давності прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами ст.267 ЦК України, просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скаржник стверджує, що про незаконність відчуження будівель підприємства як позивачу, так і прокуратурі стало відомо лише у березні 2012 року під час проведення перевірки. Апеляційний господарський суд, посилаючись на те, що позивачу Міністерству оборони України про факт відчуження вказаного нерухомого майна стало відомо у червні 2008 року з акту ревізії, яка проводилась територіальним західним КРУ Контрольно-ревізійного департаменту Міністерства оборони України, не врахував, що вказаною ревізією не встановлено факту незаконного відчуження ДП МО України "Західвійськбуд" нерухомого майна на підставі оспорюваного договору. З огляду на це скаржник вважає, що апеляційний господарський суд помилково ототожнив момент встановлення факту відчуження нерухомого майна та момент, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.10.2013 у справі №5015/3297/12 порушено касаційне провадження.

ПП "Автотехнобудсервіс" заперечує проти доводів касаційної скарги та просить залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, оскільки апеляційною інстанцією правильно застосовано норми законодавства.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та прокуратури, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.07.2003 між ДП МО України "Західвійськбуд" як продавцем та ПП "Автотехнобудсервіс" як покупцем укладено договір купівлі-продажу №16 нерухомого майна - операторської будівлі автозаправної станції площею 16,3 кв. м та споруди мийки площею 3,2 кв. м, на виконання умов якого продавець передав нерухоме майно, а покупець перерахував продавцю кошти згідно з умовами договору.

ДП МОУ "Західвійськбуд" засновано на майні Збройних Сил України, яке є загальнодержавною власністю. Засновником підприємства є Міністерство оборони України. За п.4.4 статуту підприємства відчуження засобів виробництва, що є державною власністю, здійснюється за погодженням з органом управління майном у порядку, що встановлюється законодавством.

Апеляційний господарський суд зазначив, що згідно ч.2 ст.6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних силах України" в редакції на час укладення спірного договору рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна, приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відчуження нерухомого майна за договором купівлі-продажу №16 від 23.07.2003 здійснено без рішення про відчуження військового майна Кабінету Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Також апеляційний господарський суд встановив, що 09.06.2008 Територіальним Західним контрольно-ревізійним управлінням Контрольно-ревізійного департаменту Міністерства оборони України проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП МО України "Західвійськбуд". У п.4 Акту ревізії зафіксовано факт відчуження ДП МО України "Західвійськбуд" на підставі Бізнес-плану на 2003 рік операторської будівлі КТП загальною площею 16, 3 кв. м та споруди мийки загальною площею 3, 2 кв. м. Апеляційна інстанція дійшла висновку, що Міністерству оборони України станом на час проведення вказаної ревізії було відомо про факт та обставини укладення відповідачем-1 договору, тому передбачений ст.257 ЦК України трирічний строк позовної давності для звернення з позовом про визнання недійсним договору №16 від 23.07.2003 сплив 09.06.2011. Відмовляючи в задоволенні позову апеляційний господарський суд виходив із положень ст.267 ЦК України, за якою сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки попередніх господарських судів передчасними, суперечливими, та непослідовними, а судові рішення такими, що не відповідають вищенаведеним нормам матеріального та процесуального права.

Згідно ч.1 ст.47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи не дають касаційній інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Закон України "Про правовий режим майна у Збройних силах України" визначає правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном.

Положенням про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 №1919 , установлюється порядок відчуження та реалізації військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил.

При новому розгляді даної справи господарським судами слід встановити правовий статус майна, що стало об'єктом спірного договору, та залежно від встановленого застосувати норми права, які регулюють відчуження вказаного майна.

Крім того, за ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В порушення наведених вище норм апеляційний господарський суд не дослідив належним чином доводи та докази щодо наявності чи відсутності поважних причин пропуску позовної давності, ухилився від їх оцінки, обмежившись посиланням на акт ревізії від 09.06.2008.

З огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів Вищого господарського суду України позбавлена можливості перевірити доводи прокуратури щодо обставин причин пропуску позовної давності.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд першої інстанції має встановити наявність чи відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, у випадку застосування норм щодо позовної давності належним чином дослідити доводи та докази прокуратури та Міністерства оборони України щодо поважності пропуску строку позовної давності, в залежності від встановленого та з огляду на норми чинного законодавства прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Прокурора відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 та рішення господарського суду Львівської області від 08.01.2013 у справі №5015/3297/12 скасувати.

Справу №5015/3297/12 передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: Н. Кочерова

С. Самусенко