Рішення № 34712154, 04.11.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2013 р.Справа № 922/3927/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Яровому А.С.

розглянувши справу

за позовом Міністерства охорони здоров'я України в особі Державного підприємства "Укрвакцина" МОЗ України, м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік", м. Харків про стягнення 755 769,79 грн. за участю представників:

позивача - Тоцька А.О., довіреність №01.05.20-01/775 від 18.10.2013 р.

відповідача - Коваленко О.О., довіреність №69 від 07.11.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Міністерство охорони здоров'я України в особі Державного підприємства "Укрвакцина" МОЗ України, м. Київ (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ПАТ "Фармстандарт-Біолік", м. Харків (відповідача) пеню в розмірі 544 997,34 грн. та штраф в розмірі 210 772,45 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №224/21-24 про закупівлю товарів за державні кошти від 29.08.2012 р., укладеним між Міністерством охорони здоров'я України та ПАТ "Фармстандарт-Біолік". Позивач також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 15 115,40 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнає, просить суд у позові відмовити. Свої заперечення мотивує тим, що умови спірного договору щодо поставки лікарських засобів не були виконані відповідачем у зв'язку із винесенням Розпоряджень Держлікслужби України № 27924-1.3/2.0/17-12 та № 27915-1.3/2.0/17-12 від 12.12.2012 р., якими було накладено тимчасову заборону реалізації (торгівлі), зберігання та застосування всіх серій медичних імунобіологічних препаратів, котрі є предметом спірного договору. В подальшому зазначені заборони були відкликані на підставі повідомлень Держлікслужби України № 13317-1.3/2.0/17-13 та № 13319-1.3/2.0/17-13 від 14.06.2013 р. про позитивні результати випробування серій лікарського засобу АКДП-Біолік та серій лікарського засобу вакцина для профілактики гепатиту В. Наведені обставини, на думку відповідача, виключали можливість поставки лікарських засобів на адресу ДП Укрвакцина в період з 12.12.2012 р. по 14.06.2013 р. Відповідач вважає, що дії Держлікслужби України, як суб'єкта владних повноважень, щодо накладення тимчасової заборони на реалізацію (торгівлю), зберігання та застосування всіх серій медичних імунобіологічних препаратів, які є предметом спірного договору, незаконні і тому повністю виключають вину ПАТ "Фармстандарт-Біолік" за несвоєчасну поставку лікарських засобів. В обґрунтування заперечень відповідач посилається на приписи ч. 1 ст. 617 ЦК України, відповідно до якої, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У судовому засіданні 08.10.2013 р. було оголошено перерву до 21.10.2013 р.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

29.08.2012 року між Міністерством охорони здоров'я України (замовник) та ПАТ "Фармстандарт-Біолік" (постачальник) на підставі проведених торгів був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти № 201/21-24 (а.с. 37-44).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язався у 2012 році поставити препарати фармацевтичні різні, зазначені у Специфікації (Додаток 1), а замовник оплатити такий товар на умовах цього договору.

Закупівля товару здійснюється за рахунок коштів державного бюджету за бюджетною програмою КППКВК 2301400 "Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру" за напрямом "Програми і централізовані заходи з імунопрофілактики".

Товар поставляється уповноваженому підприємству позивача - Державному підприємству "Укрвакцина" з метою подальшої його поставки до закладів охорони здоров'я (договори-доручення №30/21-24 від 04.05.2012 р. та №6 від 12.03.2013 р.).

Згідно з п.1.2. договору найменування товару: 24.42.2 Препарати фармацевтичні різні (Препарати імунобіологічні - 7 лотів) відповідно Додатку 1:

Лот 4 - вакцина для профілактики кашлюку, дифтерії та правця з цільноклітинним кашлюковим компонентом. Кількість товару - 129 125 доз.;

Лот 6 - вакцина для профілактики гепатиту В для дітей (новонароджені). Кількість товару - 340 870 доз.

Згідно з п.п.3.1., 3.2. договору валютою договору є гривня України. Сума цього договору становить 3 011 035,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до п.4.1. договору сторонами передбачено, що розрахунки за товар здійснюються замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, наведений в реквізитах постачальника на підставі видаткової накладної.

В пункті 5.1. договору сторони домовилися про те, що постачальник забезпечує поставку товару у відповідності до узгодженого графіку поставки, який є невід'ємною частиною договору (Додаток 2).

Аналіз вищевикладених положень договору надає суду підстави для висновку про те, що даний договір за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж; якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В п. 4.3. договору передбачено право замовника здійснити попередню оплату, яка здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 р. №1404 у термін до 90 днів з моменту оплати у розмірі до 100% від ціни договору на підставі рахунку, виставленого постачальником.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач надіслав на адресу позивача листа від 13.12.2012 р. за №4877/10/105 (а.с. 52), в якому просив позивача здійснити попередню оплату та гарантував поставити товар в грудні 2012 року згідно з графіком поставки (Додаток 2 до договору, а.с.43).

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, у відповідності до п.4.3. договору перерахував на рахунок відповідача 100% попередньої оплати за товар, про що свідчить платіжне доручення №1993 від 18.12.2012 р. на суму 3 011 035,00 грн. (а.с. 45).

Зі змісту узгодженого сторонами графіку поставки вбачається, що відповідач повинен був здійснити поставку товару до 31 грудня 2012 року включно.

Відповідно приписів ст. ст. 662, 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, в строк передбачений договором купівлі-продажу.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Судом встановлено, що відповідач попередню оплату за товар в розмірі 3 011 035,00 грн. отримав, але у визначений договором строк (до 31.12.2012 р.) товар позивачеві не поставив, чим прострочив поставку товару.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

В силу ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Позивач, не отримавши від відповідача товар у визначені договором строки, у відповідності до п.7.2. договору нарахував відповідачеві пеню в розмірі 544 997,34 грн. за період з 01.01.2013 р. по 30.06.2013 р. та штраф в розмірі 210 772,45 грн.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

В силу ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що у випадку затримки поставки товару понад термін, встановлений п. 5.1 цього договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки товару, а за прострочення понад 30 календарних днів з постачальника додатково стягується штраф в розмірі 7% від вартості непоставленого (неприйнятого) товару, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідач проти нарахування позивачем пені та штрафу заперечує, стверджуючи, що порушення зобов'язання з поставки товару сталося не з його вини, а у зв'язку із винесенням Розпоряджень Держлікслужби України № 27924-1.3/2.0/17-12 та № 27915-1.3/2.0/17-12 від 12.12.2012 р., якими було накладено тимчасову заборону реалізації (торгівлі), зберігання та застосування всіх серій медичних імунобіологічних препаратів, котрі є предметом спірного договору. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на приписи ч. 1 ст. 617 ЦК України, кваліфікуючи дії Держлікслужби України як обставини непереборної сили.

Суд не погоджується з доводами відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем пені та штрафу з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Наведена стаття встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов'язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Пункт 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України розкриває ознаки непереборної сили та визначає, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. З наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання за ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставини непереборної сили; 2) її надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цією обставиною і понесеними збитками.

Слід зазначити, що до обставин непереборної сили відносять, як правило, стихійні природні явища (землетрус, повінь, шторм тощо). Вважається, що й суспільні явища (воєнні дії, страйки, введення мораторію та інше) можуть також визнаватися непереборною силою.

При цьому категорія "непереборна сила" має відносний характер. Це означає, що одне і те ж явище в одному випадку, за певних умов визнається непереборною силою, а в іншому - ні. Саме з цієї причини не можливо навести навіть приблизний перелік явищ, які на практиці розглядаються як непереборна сила. В кожній окремій ситуації при вирішенні питання про те, чи є певна подія непереборною силою, необхідно з'ясовувати усі конкретні обставини (місце, час тощо) та керуватися такими критеріями, як надзвичайність та невідворотність за даних умов.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, укладаючи договір, сторони мають право самостійно визначити, при настанні яких обставин вони будуть звільнені від відповідальності за невиконання зобов'язань за цим договором.

Судом встановлено, що обставини непереборної сили були визначені сторонами в розділі VIII договору № 22412/21-24 від 29.08.2012 року.

Так, в п.8.1. договору сторони погодили, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Разом з тим, відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Дії Державної служби України з лікарських засобів щодо винесення Розпоряджень від 12.12.2012 року № 27924-1.3/2.0/17-12 та № 27915-1.3/2.0/17-12, якими накладено тимчасову заборону на реалізацію (торгівлю), зберігання та застосування всіх серій медичних імунобіологічних препаратів ПАТ "Фармстандарт-Біолік", за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими санкціями, які були застосовані до відповідача за порушення ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами та були виявлені під час перевірки діяльності ПАТ "Фармстандарт-Біолік".

Суд звертає увагу на те, що діяльність Державної служби України з лікарських засобів є публічною і відповідно до покладених на неї завдань вона здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства щодо забезпечення якості та безпеки лікарських засобів і медичних виробів, у тому числі тих, які закуповуються за кошти державного та місцевих бюджетів, на всіх етапах обігу, зокрема, під час їх виробництва, зберігання, транспортування, реалізації суб'єктам господарської діяльності, утилізації та знищення, в тому числі правил здійснення належних практик (виробничої, дистриб"ютерської, зберігання, аптечної тощо).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що винесення Державною службою України з лікарських засобів Розпоряджень від 12.12.2012 року № 27924-1.3/2.0/17-12 та № 27915-1.3/2.0/17-12, якими було обмежено діяльність відповідача з 12.12.12 р. по 14.06.13 р., не можна вважати дією непереборної сили (надзвичайних і невідворотних обставин), тобто порушенням зобов'язання за відсутності вини в розумінні ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України, тому ці обставини виключають звільнення відповідача від відповідальності.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені в розмірі 544 997,34 грн. за період з 01.01.2013 р. по 30.06.2013 р. та штрафу в розмірі 210 772,45 грн., суд дійшов до висновку про те, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та відповідає наданому розрахунку.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги та заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).

В силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 544 997,34 грн. за період з 01.01.2013 р. по 30.06.2013 р. та штрафу в розмірі 210 772,45 грн. правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір в розмірі 15 115,40 грн. має бути покладено на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 263, 525, 526, 530, 549, 610-612, 617, 629, 662, 663, 664, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 217, 218, 230, 231, 232, 238 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-3, 12, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" (61070, м. Харків, Дзержинський район, Помірки, код ЄДРПОУ 01973452, р/р 26006962505448 у відділенні ПУМБ РЦ у м. Харкові, МФО 334851) на користь Міністерства охорони здоров'я України (01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7, код ЄДРПОУ 00012925, р/р 35213067000021 в ДКСУ, МФО 820172) пеню в розмірі 544 997,34 грн. та штраф в розмірі 210 772,45 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" (61070, м. Харків, Дзержинський район, Помірки, код ЄДРПОУ 01973452, р/р 26006962505448 у відділенні ПУМБ РЦ у м. Харкові, МФО 334851) на користь Державного підприємства "Укрвакцина" МОЗ України (01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7, код ЄДРПОУ 21508100, р/р 26003200102050 в АТ "КБ "Союз", МФО 380515) 15 115,40 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.11.2013 р.

Суддя Макаренко О.В.