Рішення № 34712028, 05.11.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 листопада 2013 р. Справа № 902/1267/13

Провадження № 16/902/67/13

Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді О.С. Нешик, розглянувши матеріали справи

за позовом Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт", м.Київ

до військової частини А0215, м.Вінниця

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області

про стягнення 519534,34 грн заборгованості за поставлений товар

При секретарі судового засідання О.О. Снігур

За участю представників:

позивача Шендрікова Д.О. (довіреність №Д-060/2013 від 01.03.2013) та Попічка Р.Р. (довіреність №Д-059/2013 від 01.03.2013);

відповідача - Ільчика О.В. (довіреність №350/1/77/пс від 17.01.2013);

представник третьої особи не з'явився

В С Т А Н О В И В :

Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з військової частини А0215 заборгованості в розмірі 519534,34 грн в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів за державні кошти №218/12/USE-17.3-310-Д/К-12 від 14 вересня 2012 року, з яких: 460865,00 грн - основний борг; 16586,53 грн - штрафні санкції, нараховані на підставі ч.6 ст.231 ГК України; 32260,55 грн штрафу згідно ч.2 ст.231 ГК України; 920,81 грн - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів та 8901,45 грн - 3% річних.

Ухвалою суду від 10 вересня 2013 року у даній справі порушено провадження з призначенням судового засідання на 03 жовтня 2013 року.

03 жовтня 2013 року розгляд справи не відбувся в зв'язку з перебуванням судді Нешик О.С. на лікарняному.

Ухвалою суду від 08 жовтня 2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, слухання справи призначено на 05 листопада 2013 року.

На визначену судом дату представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Листом №15-12/1515-7779 від 28 жовтня 2013 року Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області повідомило, що 24 грудня 2012 року зареєстровані фінансові зобов'язання військової частини А0215 за договором №218/12 від 14.09.2012 в сумі 460865,00 грн.

В судовому засіданні представники позивача просили позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві №USE-13.3-11606 від 05 вересня 2013 року.

Представник відповідача та Міністерства оборони України проти заявлених позовних вимог заперечив, просив суд в задоволенні позову відмовити. При цьому зазначив, що військова частина А0215 виконала всі передбачені бюджетним законодавством умови, за наявності яких здійснюються платежі державним казначейством України, а тому підстави для відповідальності відповідача відсутні. Ускладнення ситуації з наявними фінансовим ресурсом у грудні 2012 року та необхідність проведення головним управлінням державної казначейської служби України у Вінницькій області в першочерговому порядку розрахунків за захищеними видатками бюджетів фактично слід розцінювати як обставини непереборної сили, що виникли поза волею військової частини А0215.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

14.09.2012 між державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (постачальник) та військовою частиною А0215 (замовник) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №218/12/USE-17.3-310-Д/К-12, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався у 2012 році поставити замовникові товар, зазначений у пункті 1.2 договору та у специфікації товару (додаток №1 до договору), а останній зобов'язався прийняти та оплатити такий товар.

Пунктом 1.4 Договору сторони визначили, що постачальник здійснює поставку товару за договором після отримання від замовника письмового повідомлення про готовність до виконання умов договору, яким замовник визначає обсяги закупівлі товару.

Сума договору становить 460865,00 грн, у тому числі ПДВ (п.3.1).

Згідно із п.п. 4.1, 4.2 Договору розрахунки за товар здійснюються за фактом поставки згідно з чинним законодавством протягом 2012 бюджетного року, на підставі наступних документів: рахунку фактури; видаткової накладної; акту прийому поставленого товару (додаток №4 до договору); акту прийому (форма №4, затверджена наказом міністерства оборони України №690 від 24.12.2010р.). Рахунок-фактура та податкова накладна оформлюються на військову частину А0215 (м. Вінниця). Податкова накладна надається замовнику відповідно до чинного законодавства, що діє на час проведення розрахунків.

Відповідно до п.4.5 Договору розрахунки за поставлений товар з постачальником замовник здійснює через відповідні реєстраційні рахунки відкриті в Головному управлінні державної казначейської служби України у Вінницькій області.

Термін дії договору до 31 грудня 2012 року, а в частині гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання (п.10.2 Договору).

Додатковою угодою №1 від 28.11.12 р. до договору сторони виклали п. 5.1 Договору в наступній редакції: "Постачальник здійснює поставку товару (пункт 5.4 Договору) до 14.12.2012, після надання замовником постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов договору. Замовник може надавати таке повідомлення на поставку як повного обсягу товару, так і на партію товару".

12 грудня 2012 року військовою частиною А3808 відповідно до п.11.2. договору від 14.09.2012 прийнято товар (піроболт 8Х55), що підтверджується актом приймання №5/5 від 12.12.2012, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.28-29).

На підставі вище вказаного акта між представниками державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" та військовою частиною А3808 14 грудня 2012 року складено акт прийому поставленого товару відповідно до п.5.5 договору про закупівлю товарів за державні кошти №218/12/USE-17.3-310-Д/К-12 від 14.09.2012 на суму 460865,00 грн (а.с.30). Вказаний акт на виконання пункту 11.2. договору від 14.09.12 підписаний командиром військової частини А3808 та головним бухгалтером державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт".

Також між позивачем і відповідачем підписана видаткова накладна №2441 від 11 грудня 2012 року про отримання товару (болту-електродетонатору 8Х55) згідно договору №218/12/USE-17.3-310-Д/К-12 від 14.09.2012 на суму 460865,00 грн (а.с.31).

Зазначені обставини свідчать про те, що державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" взяті на себе зобов'язання відповідно до умов Договору виконала належним чином, поставивши на замовлення відповідача товар згідно договору про закупівлю товарів за державні кошти №218/12/USE-17.3-310-Д/К-12 від 14.09.2012 на суму 460865,00 грн.

В зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати поставленого товару, позивачем неодноразово на адресу боржника направлялись листи з вимогою сплатити наявну заборгованість.

У відповідь на вказані вимоги відповідачем надіслано листи, якими гарантовано погашення наявної заборгованості за договором після надходження коштів на відповідні цілі.

Невиконання замовником зобов'язання згідно договору №218/12/USE-17.3-310-Д/К-12 від 14.09.2012 щодо оплати стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із п.3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи суд дійшов висновку, що з в зв'язку з виконанням договору №218/12/USE-17.3-310-Д/К-12 від 14.09.2012 між сторонами виникли зобов'язання, які мають елементи правової природи договору "Поставки".

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст.693 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Згідно із ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

При цьому варто звернути увагу, що зі змісту ч.2 ст.617 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" випливає, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення 460865,00 грн підлягає задоволенню.

Розглянувши вимоги позивача щодо стягнення суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 920,81 грн, нараховану за період з січня 2013 року про червень 2013 року, та 8901,45 грн 3% річних за період з 01.01.2013 року по 23.08.2013 року, судом встановлено, що згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.1. договору від 14.09.2012 сторони визначили, що розрахунок за товар має здійснитись за фактом поставки протягом 2012 року.

Враховуючи положення діючого законодавства, зокрема, ч.1 ст.254 ЦК України, суд дійшов висновку, що позивачем вірно визначені періоди, за які нараховані інфляційні та 3% річних.

Перевіривши правильність здійсненого розрахунку зазначених сум, суд вважає, що позов в частинах стягнення суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, в розмірі 920,81 грн та 8901,45 грн 3% річних підлягає задоволенню в межах вимог, заявлених до стягнення.

Розглянувши вимогу позивача стосовно стягнення 32260,55 грн штрафу згідно ч.2 ст.231 ГК України судом встановлено за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Згідно із ч.1 ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до п.2 ст.231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором. За порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В пункті 5 "Висновків Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.111-16 ГПК України за 2010 - 2011 роки" від 01.04.2012 розділу "Спори щодо виконання господарських зобов'язань. Відповідальність за порушення зобов'язань", зазначено, що, виходячи із положень ч.2 ст.231 ГК України, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз.3 ч.2 ст.231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Аналогічних висновок наведений також у п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" №01-06/249 від 15.03.2011.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах зі спорів про стягнення штрафних санкцій (постанови Верховного Суду України від 06.12.2010 у справі №42/562 та від 20.12.2010 у справі №06/113-38; від 28.02.2011 у справі № 23/22).

Між тим, згідно вимог ст.111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Предметом розгляду даного спору є порушення грошового зобов'язання за договором про закупівлю товарів за державні кошти №218/12/USE-17.3-310-Д/К-12 від 14.09.2012.

Таким чином, нарахування штрафу на підставі ч.2 ст.231 ГК України за порушення грошового зобов'язання є неправомірним, а відтак позовні вимоги стосовно стягнення 32260,55 грн штрафу згідно ч.2 ст.231 ГК України задоволенню не підлягають.

Також позивачем заявлено до стягнення 16586,53 грн штрафних санкцій, нарахованих на підставі ч.6 ст.231 ГК України.

Проаналізувавши положення даної норми, а також частини 1 статті 230 ГК України та статті 549 ЦК України суд дійшов, що передбачена частиною 6 статті 231 ГК України "штрафна санкція" за своєю правовою природою є пенею.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22 листопада 1996 року визначено, що розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону).

У пункті 2.1. роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" №02-5/293 від 29 квітня 1994 року зазначено: "Якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства. У разі встановлення сторонами розміру пені меншого ніж передбачено чинними законодавчими актами, пеня підлягає стягненню у межах, визначених чинними актами законодавства. Конкретний розмір пені, що підлягає стягненню з платника, який порушив строки виконання зобов'язання, встановлено, зокрема, частиною третьою статті 14 Закону України "Про зв'язок".

Враховуючи, що договором №218/12/USE-17.3-310-Д/К-12 від 14.09.2012 не передбачено стягнення пені за порушення зобов'язання щодо оплати за отриманий товар, суд дійшов висновку, що в позові в частині стягнення 16586,53 грн штрафних санкцій, нарахованих на підставі ч.6 ст.231 ГК України, слід відмовити.

Відповідно до приписів ст.49 ГПК України та п.4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з військової частини А0215 (вул.Червоноармійська, буд.105, м.Вінниця, 21007; ідент. код 24981451) на користь державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (вул.Дегтярівська, 36, м.Київ, 04119; ідент. код 21655998) 460865,00 грн основного боргу; 920,81 грн суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів; 8901,45 грн 3% річних; 9413,75 грн судового збору.

3. В позові в частині стягнення 16586,53 грн штрафних санкцій та 32260,55 грн штрафу відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Копії повного рішення направити рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Повне рішення складено 11 листопада 2013 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - Державній компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, 36);

3 - відповідачу - Військовій частині А0215 (21007, м.Вінниця, вул.Червоноармійська, 105);

4 - третій особі - Головному управлінню Державної казначейської служби України у Вінницькій області