Постанова № 34709941, 07.11.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2013 р. Справа №805/14414/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосуд І.М.,

при секретарі судового засідання Рижук В.І.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Коріняко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: місто Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання довідки від 30.09.2013 № 51 незаконною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

09.10.2013 ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання незаконною довідки Донецького обласного військового комісаріату від 30.09.2013 № 51 про грошове забезпечення, одержане за роботу у зоні відчуження, виданої ОСОБА_1, зобов'язання провести у відповідності з діючими у 1986 році нормативними актами перерахунок грошового утримання за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 12.09.1986 по 03.11.1986 та видати довідку встановленого зразку про грошове утримання з урахуванням перерахунку для подання її до управління Пенсійного фонду України для нарахування пенсії (арк. справи 2 - 5).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС, виконував відповідне завдання та проходив кадрову службу у складі військової частини 36895 смт. Черкаський Новомосковського району Дніпропетровської області, яка була розформована у 1990 році.

Після набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 210, якою затверджений новий Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України з направленням копій всіх архівних документів щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період перебування у зонах небезпеки за вказаний вище період, та просив видати довідку про грошове забезпечення у зоні небезпеки, яка буде являтися підставою для проведення перерахунку його пенсії органами Пенсійного фонду України. На підставі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2013 у справі № 826/239/13-а відповідачем була видана довідка про отримане ним грошове забезпечення за час знаходження в зонах небезпеки від 30.09.2013 № 51.

Позивач наполягає на тому, що відповідно до довідки від 07.06.2012 № 75887/1 він мав оклад за військовим званням 140,00 руб., відсоткова надбавка за вислугу років - 42,75 руб. Згідно довідки від 21.08.2010 № 42587/1 за роботу в третій зоні небезпеки було нараховане грошове забезпечення за вересень 1986 року - 256,18 руб., а за жовтень 1986 року - 641,97 руб. Відповідно до довідки від 30.09.2013 № 51, яка видана відповідачем, позивачу було нараховано за вересень 1986 року - 141,28 руб. із розрахунку 4 днів у третій зоні небезпеки, за жовтень 1986 року - 547,2 руб. із розрахунку 21 днів у третій та другій зоні небезпеки.

Проте, як вважає позивач, згідно архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 05.10.2010 № 42587, дні виїзду в зони небезпеки складали: у вересні 1986 року - 16, 17, 25, 26 (третя зона небезпеки), у жовтні 1986 року - 5 (третя зона небезпеки), 11 - 30 (друга зона небезпеки). Місце дислокації військової частини за період його знаходження в зонах небезпеки до 12.10.1986 - п. Диброва, з 13.10.1986 року - п. Рудня-Іллінецька. Згідно Переліку населених пунктів і виробничих об'єктів, де оплата праці провадилась відповідно до зон небезпеки, затвердженого рішеннями Урядової комісії СРСР від 07.08.1996 № 87, від 19.08.1986 № 108, від 18.09.1986 № 173, від 05.01.1987 № 339, п. Диброва та п. Рудня-Іллінецька відносяться до зони особового контролю, де оплата праці провадилась у підвищених на 100% розмірах тарифних ставок або посадових окладів. Також, згідно Директиви командуючого військами Київського Червонопрапорного військового округу від 01.07.1986 № Д-055, військовослужбовцям, виконуючим службові обов'язки у зонах ЧАЕС, за час роботи у зонах небезпеки встановлено виплату премії у розмірі 60%.

ОСОБА_1 вважає, що порядок розрахунку грошового утримання повинен бути проведений наступним чином:

- збережене грошове утримання за місцем служби з розраховується з урахуванням пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 05.06.1986 № 665-195, пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР та Укрсовпрофу від 10.06.1986 № 207-7, та повинно складати 19 днів вересня 1986 року, 31 день жовтня 1986 року та за 3 дні листопаду 1986 року;

- оплата за роботу в зонах небезпеки повинна була нараховуватись виходячи з пункту 1 підпункту 1.4 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС 05.06.1986 № 665-195, пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок від 10.06.1986, № 207-7 (проводиться з урахуванням кратності зони небезпеки по тарифній ставці, посадовий оклад плюс оклад за спеціальне звання, підвищеної у два рази), Директиви командуючого військами Київського Червонопрапорного військового округу від 11.05.1986 № Д-035 та від 03.06.86 № Д-046 (подвійна денна тарифна ставка з урахуванням кратності у відповідності до зони небезпеки. Тобто, за вересень 1986 року - третя зона небезпеки - 4 дні, зона особового контролю - 15 днів; за жовтень 1986 року - третя зона небезпеки - 1 день, друга зона небезпеки - 20 днів, зона особового контролю - 10 днів; за листопад 1986 року - зона особового контролю - 3 дні);

- премія за роботу в зоні відчуження - 60% від суми нарахувань на підвищене грошове забезпечення згідно Положення про грошове забезпечення військовослужбовців, затвердженого наказом Міністра оборони СРСР від 14.08.1978 № 075, підпункту 1,4 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок від 10.06.1986 № 207-7, пункту 1 постанови Держкомпраці і ВЦРПС від 07.05.1986 № 153/10-43.

Таким чином, позивач вважає, що Донецьким обласним військовим комісаріатом Міністерства оборони України при складанні та видачі спірної довідки від 30.09.2013 № 51 не було враховано всі діючі у 1986 році нормативні акти стосовно оплати праці, внаслідок чого було занижено розмір його грошового утримання, та відповідно до цього, він буде отримувати пенсію у меншому розмірі.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, просив позов задовольнити.

Представник відповідача надала письмові заперечення проти позовних вимог (арк. справи 18 - 19), в яких зазначила, що спірна довідка про заробітну плату (грошове утримання), одержану особою за роботу (службу) у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках, видана з дотриманням вимог чинного законодавства України та нормативно-правових актів колишнього СРСР. При розрахунку грошового забезпечення для проведення в подальшому перерахунку пенсії береться до уваги кількість фактично відпрацьованих днів ліквідації аварії на ЧАЕС. Згідно архівної довідки від 05.10.2010, у вересні 1986 року позивач знаходився на території ЧАЕС 4 дні, в жовтні 1986 року - 1 день, в жовтні 1986 - 20 днів. Крім того, премія, у розмірі 60 %, не вказувалася і не бралася до уваги при наданні довідки позивачу у зв'язку з тим, що відповідно до Наказу Міністра і СРСР № 075 від 14.08.1978, до складу грошового забезпечення військовослужбовців премія не включалась, що підтверджується і архівною довідкою, де не вказано, що позивачу виплачувалася премія. При встановленні кратності комісія керувалась нормами розпорядження Ради міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964-рс, Постановою Міністрів УРС професійних спілок від 10.06.1986 № 207-7. Крім того, Постановою ЦК КПРС Президії ВР СРСР Ради міністрів і ВЦРПС від 07.05.1986 № 524-156 і Постановою РМ СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 № 665-195, якими надано право, а не обов'язок проводити оплату працівників, безпосередньо зайнятих на роботах з усунення наслідків аварії на ЧАЕС за підвищеними до 100 % тарифних ставок і посадових окладів. Конкретні розміри підвищення зазначених ставок і окладів встановлювалося з урахуванням складності і терміновості виконуваних робіт. З архівних документів, наданих для розгляду комісії, вбачається, що позивачу за період роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС посадовий оклад не підвищувався, відповідно і не було рішення керівника щодо підвищення посадового окладу позивачеві. Просила відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечувала, надала пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях, просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується паспортом громадянина України Серії НОМЕР_1 (арк. справи 13).

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, Серія НОМЕР_2 (арк. справи 8).

Згідно з архівною довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 05.10.2010 № 42587, ОСОБА_1 у період з 12.09.1986 по 03.11.1986 виконував роботи на території ЧАЕС (арк. справи 7).

Зазначені обставини підтверджуються випискою з наказу по управлінню військової частини 36895 від 11.09.1986 № 159, згідно з якою командира роти хімзахисту ОСОБА_1 вважати відрядженим з 11.09.1986 до м. Чорнобиль для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та випискою з наказу по управлінню військової частини 36895 від 14.11.1986 № 209, відповідно до якого ОСОБА_1, командира роти хімзахисту, - вважати прибувшим 13.11.1986 з району ліквідації аварії на ЧАЕС (арк. справи 25, 26).

Позивачу було виплачено грошове утримання за період з 12.09.1986 по 03.11.1986 у розмірі:

вересень - 150,16 руб.; вересень за зони 2-га половина - 106,02 руб.; жовтень (1.10. - 03.11) - 341,93 руб.; жовтень за зони 2-га половина - 273,54 руб., що підтверджується довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 05.10.2010 № 42587/1 (арк. справи 6).

30.09.2013 Донецький ОВК Міністерства оборони України видав ОСОБА_1 довідку № 51 про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, з якою позивач не погоджується, у зв'язку з чим він звернувся до Донецького кружного адміністративного суду з даним позовом.

Відповідач - Донецький обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України є юридичною особою публічного права, суб'єктом владних повноважень у розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства та у межах даних правовідносин реалізує повноваження покладені на нього чинним законодавством України.

Проблемою даного спору є питання щодо правомірності нарахування позивачу грошового забезпечення за період роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України), суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституція України у статті 46 встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до статті 70 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право захищати у відповідних державних, судових органах, зокрема, свої законні інтереси.

В листі Міністерства праці та соціальної політики України від 13.04.2001 № 03-3/1652-018-2 «Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 років осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» зазначено, що листом Держкомпраці УРСР від 13.06.1989 № 10-769 повідомлено, що Рада Міністрів СРСР зняла гриф «секретно» з постанов ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05 1986 № 524-156, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 № 665-195, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.1987 № 1497-378, розпоряджень від 03.09.1986 № 1767-рс і від 11.12 1986 № 2488-рс. Повідомлялось також, що розсекречуються прийняті до виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 08.05.1986 №168-5, від 10.06.1986 №207-7, розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10.09.1986 №530-рс, від 16.12.1986 року №694-рс, від 06.01.1988 №12-рс та листи Держкомпраці УРСР, якими доводились зазначені рішення Ради Міністрів УРСР: №4с від 09.05.1986, №58с від 11.06.1986, №132с від 16.09.1986, №179с від 25.12.1986, №8с від 22.01.1988. Знято гриф секретності з низки інших нормативних актів, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Постанова Кабінету Міністрів СРСР та ВЦРПС «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення, працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища» від 05.10.1986 № 665-195 передбачає встановлення за працівниками, направленими для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища, збереження середньої заробітної плати.

Оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7 (абзац четвертий пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 № 665-195) провадилась у III, II, I зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 % тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 № 665-195 «Про оплату праці і матеріальне забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7), оплата праці працівників підприємств, організацій і установ (далі за текстом - підприємств), розташованих у зоні ЧАЕС, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, повинна провадитись з дня аварії в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 №964 - у III, II, I зонах небезпеки у 5-, 4-, 3- кратному розмірах в порівнянні з нормами, встановленими діючим законодавством.

Згідно з пунктом 1 Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 № 524-156 «Про умови оплати праці й матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської АЕС», підвищення тарифних ставок (посадових окладів) працівників підприємств і організацій, безпосередньо зайнятим на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до 100%.

Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 року № 665-195 (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7) було дозволено підприємствам залучати працівників на роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження і запобіганням забрудненню навколишнього середовища, у вихідні і святкові дні з оплатою у подвійному розмірі.

Відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07.05.1986 № 153/10-43 премія за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання. Встановлені граничні розміри премій було дозволено підвищувати до 60 % тарифної ставки (окладу) на місяць (підпункт 4 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7).

У відповідності до пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС № 524-156 від 07.05.1986 року, пунктів 1, 4 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС № 665-195 від 05.06.1986 року, пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок № 207-7 від 10.06 1986, оплата за роботу у зонах небезпеки провадитися з урахуванням кратності зони небезпеки по тарифній ставці (посадовий оклад + оклад за спеціальне звання), підвищеної у два рази (наказ МВС СРСР № 0130 від 11.06.1986 та № 0189 від 30.06.1986 року, вказівка МВС СРСР № 35з від 30.05.1986).

На підставі вказівки МВС СРСР № 1/5725 від 21.10.1986 видана вказівка ГУ ДПО № 3/7/1587 від 17.12.1986 року «Про компенсацію робітникам зведеного закону протипожежної служби за постійне перебування у місті Чорнобилі в резерві у стані бойової готовності», якою визначена тарифна ставка години надходження у стані бойової готовності, як одна третина години робочого часу з виплатою за обліковий період одинарної тарифної ставки, а робітникам із числа начальницького складу окладу за спеціальне звання.

Постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07.10.1986 №153/10-43 встановлено, що працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премії, заохочення й винагороди нараховувати відповідно до діючих положень на збільшені, згідно пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 № 524-156, тарифні ставки (відрядні розцінки) і посадові оклади.

Статтею 3 Закону України «Про правонаступництво України» передбачено, що закони та інші нормативні акти відповідних установ СРСР діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, прийнятим після проголошення незалежності України. Порядок та умови оплати праці осіб, що приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1988 роках, крім перерахованих вище, іншими нормативними актами не передбачені, отже, вони є діючими на цей час.

Згідно статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За таких обставин, суд вважає, що позивачу необхідно зробити перерахунок заробітної плати, оскільки його робота за період ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС повинна бути оплачена з обліком всіх зазначених вище постанов, котрі регламентують порядок оплати праці робітників та службовців з нарахуванням премії в розмірі 60 % тарифної ставки, що повинна бути підвищена на 100 %, тобто вдвічі, з урахуванням кратності зони небезпеки, понад середньомісячної заробітної плати, у порівняннями із установленими чинним законодавством нормами.

Як вже зазначалось судом, згідно з архівною довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 05.10.2010 № 42587, ОСОБА_1 у період з 12.09.1986 по 03.11.1986 виконував роботи на території ЧАЕС.

При цьому, позивач перебував на території ЧАЕС у вересні 1986 року - 16, 17, 25, 26 (третя зона небезпеки), у жовтні 1986 року - 5 (третя зона небезпеки), 11 - 30 (друга зона небезпеки), у зв'язку з чим суд вважає, що з урахуванням вищевказаних розсекречених нормативних актів, розрахунок грошового забезпечення позивача за роботу у зонах небезпеки повинний проводитися відповідно у двох-, чотирьох- та однократному розмірах, понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановленої за основним місцем служби.

Також суд зазначає, що постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846.

У відповідності до пункту 7 вищевказаного Порядку, до заяви про призначення пенсії за віком додається, у тому числі, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, форма якої затверджена постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 № 122; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (при призначенні пенсії із використанням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

10.06.1986 Радою Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок постановлено виділяти в розпорядження Міністерства енергетики для заохочення робітників підприємств, організацій, установ (незалежно від їх відомчої підлеглості), які приймають участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та запобіганням забруднення навколишнього середовища, кошти в розмірі 1 млн. руб. на місяць до завершення цих робіт. Розмір премії одному робітнику за рахунок зазначених коштів не повинен перевищувати 400 руб. на місяць.

Таким чином, відповідач у даних правовідносинах діяв у межах повноважень, але не у спосіб, що передбачений діючим законодавством, у зв'язку із чим суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про зобов'язання відповідача провести у відповідності з діючими у 1986 році нормативними актами перерахунок грошового утримання ОСОБА_1 за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 12.09.1986 по 03.11.1986 та видати довідку встановленого зразку про грошове утримання з урахуванням перерахунку для подання її до управління Пенсійного фонду України для нарахування пенсії.

У відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів перед судом правомірність своєї довідки від 30.09.2013 № 51, тобто не виконав обов'язок, покладений на нього частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 17 - 20, 51, 69 - 72, 86, 94, 112, 121, 136, 158 - 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання довідки від 30.09.2013 № 51 незаконною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати незаконною довідку Донецького обласного військового комісаріату від 30 вересня 2013 року № 51 про грошове забезпечення, одержане за роботу у зоні відчуження, виданої ОСОБА_1.

Зобов'язати Донецький обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 08301764, адреса: 83007, місто Донецьк, вулиця Буслаєва, 26 А) провести у відповідності з діючими у 1986 році нормативними актами перерахунок грошового утримання ОСОБА_1 за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 12 вересня 1986 року по 03 листопада 1986 року та видати довідку встановленого зразку про грошове утримання з урахуванням перерахунку для подання її до управління Пенсійного фонду України для нарахування пенсії.

Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 07 листопада 2013 року.

Повний текст постанови виготовлено 11 листопада 2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Старосуд І.М.