Постанова № 34709843, 11.11.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року Справа № 901/2257/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заплава Л.М.,

суддів Антонової І.В.,

Фенько Т.П.,

за участю представників сторін:

позивача, Поліщук Олена Петрівна, довіреність № б/н від 09.01.13, Приватне підприємство "КВВМПУ";

відповідача, Горіна-Шарапа Ганна Валеріївна, довіреність № 2433/18/01-49 від 22.08.13, Державне підприємство "Феодосійський морський торговельний порт";

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пукас А. С.) від 10 вересня 2013 року у справі № 901/2257/13

за позовом Приватного підприємства "КВВМПУ"

до Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт"

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "КВВМПУ" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" про визнання недійсним договору № 11/131 від 19.12.2011 про надання послуг з прийому, зберігання, перевальці лому чорних металів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що цей договір не відповідає вимогам закону, який регулює відносини складського зберігання, що є підставою для визнання його недійсним.

Рішенням господарського суду АР Крим від 10 вересня 2013 року, з урахуванням ухвали суду від 13.09.2013р. про виправлення описки, у справі №901/2257/13 (суддя Пукас А. Ю.) позов задоволено.

Визнано недійсним договір №11/131 від 19.12.2011р., укладений між державним підприємством "Феодосійський морський торговельний порт" та приватним підприємством "КВВМПУ".

Рішення мотивовано тим, що договір суперечить вимогам Цивільного кодексу України, які регулюють укладення такого виду договорів.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, державне підприємство "Феодосійський морський торговельний порт" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оспорюване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Севастопольського апеляційного господарського суду зі скаргою скаржник посилається на те, що зазначене рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені судом не підставі неповно з'ясованих обставин, що мають суттєве значення для справи.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2013 року апеляційну скаргу державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" прийнято до провадження у складі колегії суддів: Заплава Л.М., Фенько Т.П.., Антонова І.В.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне

19.12.2011 між державним підприємством "Феодосійський морський торговельний порт" (порт) та приватним підприємством "КВВМПУ" (власник вантажу за договором) укладено договір № 11/131 від 19.12.2011, предметом якого є надання послуг з прийому, зберігання, перевалці, передачі на суміжні види транспорту розібраного лому чорних металів, що надходять на адресу власника вантажу, призначеного до відправки на експорт.

Відповідно до пункту 2.1.1 договору за дорученням власника вантажу, порт здійснює прийом, зберігання та завантаження вантажу на судно.

Прийом вантажу проводиться за вагою відправника відповідно до накладних. Документальне оформлення вантажу проводиться портом після візуального огляду вантажу представником власника вантажу на предмет відповідності вантажу умовам контракту купівлі-продажу. Про результати огляду представник власника вантажу робить відповідно відмітку в товаросупровідних документах.

Відповідно до пункту 3.5 договору документом, що підтверджує надання послуг (виконання робіт) за кожною судовою партією вантажу, є акт виконаних робіт (надання послуг) та оригінальна копія коносаменту або штурманська розписка, належним чином оформлена та підписана капітаном судна.

Додатковими угодами до договору сторони продовжували строк дії договору до 31.01.2013 року, про що свідчить додаткова угода № 11від 31.12.2012 року.

Посилаючись на те, що укладений договір за своєю формою не відповідає вимогам цивільного законодавства, позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом про визнання договору недійсним.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним договору, який за своєю правовою природою є змішаним договором про надання послуг, договором зберігання та договором складського зберігання та регулюються відповідною главою 66 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень про правочини. Також до спірних правовідносин застосовуються відповідні норми господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання (стаття 937 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями ст. 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Статтею 961 Цивільного кодексу України встановлено, що товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

З матеріалів справи вбачається, що фактично відповідач виступав як зберігач вантажу.

Дослідивши спірний договір господарський суд дійшов висновку, що він суперечить вищенаведеним положенням Цивільного кодексу України, якими встановлені вимоги для укладення такого виду договорів.

Оскаржуваний договір є договором складського зберігання, а тому він не відповідає вимогам ст. ст. 957, 961 Цивільного кодексу України.

В силу припису частини 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) на підставі частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що спірний договір не відповідає вище визначеним нормам ЦК України, то господарський суд правомірно визнав його недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що на момент подання позову закінчився строк дії оспорюваного правочину, однак, відповідно до п. 2.6. постанови Пленума Вищого господарського суду № 11 від 24.05.2013 року „Про деякі питання визнання право чинів недійсними" звертатися до суду з відповідним позовом можливо і після закінчення строку дії оспорюваного правочину, не позбавляє такого права й виконання оспорюваного договору.

Необґрунтовані доводи відповідача про виконання оспорюваного договору, так як у наданих копіях накладних на прийняття лому чорних металів за травень-серпень 2012 року не зазначені посадові особи які підписали такі накладні та відсутні довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей.

Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені переліком та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ - накладна-вимога, товарно-транспортна накладна, які є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей, і відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для її бухгалтерського обліку.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому рішення господарського суду не підлягає скасуванню, так як воно відповідає чинному законодавству та обставинам справи.

Керуючись статтями 101, 102,103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 вересня 2013 року у справі № 901/2257/13 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 вересня 2013 року у справі № 901/2257/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Л.М. Заплава

Судді І.В. Антонова

Т.П. Фенько

Розсилка:

1. Приватне підприємство "КВВМПУ" (вул. Репіна, 15/2,Севастополь,99045)

2.Державне підприємство "Феодосійський морський торговельний порт" (вул. Горького, 14,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)