Рішення № 34709820, 06.11.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року Справа № 925/1497/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Лавріненко С.І., за участю представників сторін: позивача - Літовкіна Л. за довіреністю, відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом виконавчого комітету Черкаської міської ради (позивач) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (відповідач), м.Черкаси про стягнення 16993,20 грн.,

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Черкаської області подано позовну заяву, у якій позивач просить стягнути з відповідача на користь міського бюджету 16993,20 грн., у тому числі: 15816,70 грн. боргу з оплати за користування місцем на розміщення реклами та 1176,50 грн. пені за прострочення виконання грошових зобов'язань.

Позовні вимоги мотивовані наступним: рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 01.02.2006 № 115 відповідачу надано дозвіл на розміщення рекламного щита, на виконання цього рішення між сторонами укладено договір про надання права тимчасового користування місцем на розміщення зовнішньої реклами у м. Черкаси від 01.03.2006 № 22; відповідач не виконував зобов'язання з оплати за користування місцями розміщення рекламних засобів, тому за період з 01 березня 2006 року по 01 лютого 2011 року утворився прострочений борг з оплати у вказаній сумі, від прострочених сум платежу нарахована договірна пеня, яка обмежена подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період прострочення з 15.02.2013 по 15.10.2013, тобто останні 6 місяців прострочення.

Відповідач подав клопотання про застосування позовної давності, у якому просить відмовити у позові з підстав спливу, встановленої законом, загальної позовної давності до основного зобов'язання та спеціальної позовної давності до стягнення пені, при цьому зазначив, що строк дії договору закінчився 01.03.2011 року, жодної поважної причини, через яку позивачем пропущено позовну давність, не існує, отже згідно ст.267 ЦК України це є підставою для відмови у позові.

У судовому засіданні:

- представник позивача підтримала позовні вимоги, щодо заяви відповідача про застосування позовної давності та наслідків її спливу, пояснила, що з огляду на початок перебігу строку, він не пропущений;

- представник відповідача просив відмовити у позові, посилаючись на доводи, викладені у письмовому клопотанні про застосування позовної давності та наслідків її спливу.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 01.02.2006 року №115 "Про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами ПП ОСОБА_3" підприємцю ОСОБА_3 надано дозвіл на розміщення рекламного щита з підсвічуванням розміром 3,0х6,0 м. терміном на п'ять років за адресою: Золотоніське шосе (300 м від знаку "Черкаси").

Згідно цього рішення виконавчий комітет Черкаської міської ради (Адміністрація за Договором, позивач у справі) в особі міського голови Волошина А.Б. та підприємець ОСОБА_3 (Користувач за Договором, відповідач у справі) уклали договір №22 від 01.03.2006 про надання права тимчасового користування місцем/місцями на розміщення зовнішньої реклами у м.Черкаси (далі - Договір).

У Договорі сторони, зокрема, домовились про наступне:

- адміністрація надає користувачу право тимчасового користування місцем/місцями, що перебувають у комунальній власності міста згідно адресної програми (додаток до Договору), а користувач використовує ці місця за цільовим призначенням - для розташування зовнішньої реклами і здійснює плату за користування місцями згідно з умовами цього Договору (п.2.1);

- цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.02.2011 року включно (п.3.1);

- плата за право тимчасового користування місцем/місцями, що затверджені в адресній програмі, приведений у додатку до Договору (п.5.1);

- місячна плата за загальний обсяг наданих місць розраховується Адміністрацією в залежності від кількості наданих місць, зазначених в адресній програмі (Додаток до Договору), з урахуванням рекламної площі одного місця згідно з п.2.1 Договору (п.5.2);

- порядок розрахунків: платежі по цьому Договору здійснюються користувачем безготівково щомісяця до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на рахунок адміністрації або на підставі рахунку адміністрації протягом п'яти банківських днів від дати його одержання (п.5.3);

- у разі несвоєчасного або неповного внесення платежів за право тимчасового користування місцями користувач сплачує адміністрації неустойку (пеню) в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу (п.6.2).

У додатку №1 до Договору встановлено, що загальна плата в місяць за користування місцем розміщення зовнішньої реклами становить 607,50 грн.

В порушення умов Договору, з січня 2009 року відповідач не сплачував плату за користування місцями для розміщення зовнішньої реклами.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, борг відповідача з оплати за користування місцем за період з 01 березня 2006 року по 01 лютого 2011 року (закінчення строку дії Договору) становить 15816,70 грн.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є стягнення грошової суми, яка становить борг з оплати за користування місцями для розміщення рекламних засобів та договірної пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Договір, на підставі якого виникли господарські зобов'язання сторін та заявлені позовні вимоги, за правовою природою є господарським договором про надання права користування місцем для спеціальної мети - розміщення рекламних засобів зовнішньої реклами.

Загальні положення про найм, у тому числі найм майнових прав, врегульовані главою 58 Цивільного кодексу України (скорочено - ЦК України). Засади рекламної діяльності в Україні, відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, регулює спеціальний Закон України "Про рекламу" від 03 липня 1996 року №270/96-ВР, із змінами.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (скорочено - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач порушував умови договору щодо внесення плати за користування місцем для розміщення зовнішньої реклами. Останній місячний платіж в сумі 607,50 відповідач здійснив 22 січня 2009 року за листопад 2008 року. Внаслідок порушення порядку та строків оплати за період з грудня 2008 року по 01.02.2011 (закінчення строку дії Договору) утворився борг з оплати за користування місцями для розміщення зовнішньої реклами в сумі 15816,70 грн. (26 місяців несплати вказаного періоду х 607,50 грн. місячний платіж + 21,70 грн. один день лютого 2011 року згідно п.3.1 Договору).

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався своїм правом подати письмовий відзив на позовну заяву та не спростував доводів позивача щодо наявності заборгованості.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке виразилось у простроченні виконання грошових зобов'язань з оплати за користування місцями для розміщення рекламних засобів.

Отже згідно зі ст.ст. 230, 231 ГК України позивач вправі нарахувати відповідачу, встановлену договором пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У Договорі сторони визначили, що у разі несвоєчасного або неповного внесення платежів за право тимчасового користування місцями користувач сплачує адміністрації неустойку (пеню) в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Договірна пеня в сумі 1176,50 грн. нарахована позивачем з встановленим обмеженням її подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період прострочення з 15.02.2013 по 15.10.2013, тобто останні 6 місяців прострочення.

Суд не погоджується із розрахунком пені з огляду на таке. Виходячи зі змісту наведених правових норм, початком для нарахування договірної пені за прострочення виконання грошового зобов'язання буде день, наступний за днем, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже позивач повинен був нараховувати пеню з врахуванням, встановлених п.5.3 Договору, строків оплати, починаючи з 16.02.2009. Оскільки договором не встановлено інше, згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування пені припиняється через шість місяців, тобто 16.08.2009. Отже на стягнення пені 17.08.2010 сплила, встановлена ст.258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік.

Заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності являється частково обґрунтованою, з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

За визначенням ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

З урахуванням приписів норм ч.1 ст.223 ГК України, глави 19 ЦК України про позовну давність, до вимог про стягнення боргу з оплати за право тимчасового користування місцями застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України), а до вимог про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність в один рік (ст.258 ЦК України), оскільки інша тривалість у таких правовідносинах не передбачена законом і не обумовлена за домовленістю сторін.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 ЦК України (ч.1 ст.260 ЦК України), якщо цей порядок не змінений за домовленістю сторін.

Сторони договору не встановили правила визначення строків, тому суд застосовує правила визначення та обчислення позовної давності, встановлені ЦК України.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Зі змісту договору вбачається, що у відповідача, як користувача, виник обов'язок здійснювати оплату по 607,50 грн. щомісячно до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Отже при невиконанні цього зобов'язання з 16-го числа кожного місяця грошове зобов'язання попереднього місяця є простроченим.

Позовна заява подана позивачем до суду 17 вересня 2013 року. Таким чином, з вимог про стягнення суми основного боргу, який виник до 17 вересня 2010 року, та з вимог про стягнення пені сплила, встановлена законом, позовна давність. Вимоги позивача не підпадають під ознаки вимог, передбачених ст.268 ЦК України, на які позовна давність не поширюється. Поважних причин пропущення позовної давності судом не встановлено.

З огляду на викладене, суд вважає, що за таких обставин, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем до прийняття рішення, відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України є підставою для відмови у позові в частині стягнення 12757,50 грн. основного боргу та 1176,50 грн. пені за прострочення виконання грошових зобов'язань.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені правові норми, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 3059,20 грн. основного боргу з оплати за користування місцями для розміщення рекламних засобів за період з вересня 2010 року по січень 2011 року (5 місяців х 607,50 грн. + 21,70 грн. один день лютого 2011 року згідно п.3.1 Договору).

Отже позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 1720,50 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) в доход міського бюджету міста Черкаси через виконавчий комітет Черкаської міської ради (м.Черкаси, вул.Б.Вишневецького, 36, ідентифікаційний код 04061547) - 3059,20 грн. боргу та 1720,50 грн. судових витрат.

У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 11 листопада 2013 року.

СУДДЯ Н.М. Курченко