Рішення № 34709742, 11.11.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 листопада 2013 р. Справа № 903/1020/13

за позовом комунального підприємства "Нововолинськтеплокомуненерго" житлово-комунальне об'єднання Нововолинської міської ради, м. Нововолинськ

до державного підприємства "Волиньвугілля" в особі відокремленого структурного підрозділу "Шахта "Бужанська", м. Нововолинськ

про стягнення 67030,07 грн.

Суддя Вороняк А.С.

при секретарі судового засідання Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Бондар Л.М., довіреність №423/3-03 від 03.09.2013р.

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представника позивача не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: комунальне підприємство "Нововолинськтеплокомуненерго" житлово-комунальне об'єднання Нововолинської міської ради звернулось з позовом до державного підприємства "Волиньвугілля" в особі відокремленого структурного підрозділу "Шахта "Бужанська" про стягнення 67030,07 грн., з них 45663,27 грн. основний борг, 905,82 грн. 3% річних, 20460,98 грн. пеня та 1720,50 грн. судових витрат по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір №2 від 01.06.2008р. на відпуск теплової енергії.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 03.10.2013р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 06.11.2013р. та зобов'язано сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

05.11.2013р. факсимільним зв'язком та 06.11.2013р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що державне підприємство "Волиньвугілля" в особі відокремленого структурного підрозділу "Шахта "Бужанська" визнає позовні вимоги в частині основної заборгованості в розмірі 45663,27 грн. та 905,82 грн. - 3% річних, проте заперечують суму нарахованої позивачем пені у розмірі 20460,98 грн., посилаючись на положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Відповідач навів власний розрахунок пені в якому загальна сума пені за період з 01.11.2012р. по 25.04.2013р. становить 1636,85 грн..

Також 06.11.2013р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні 06.11.2013р. представник позивача надала суду довідку про те, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору, позов підтримала, вимоги просила задовольнити.

Відповідач в судове засідання 06.11.2013р. не з'явився, компетентного представника не направив, хоча належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4540200152904 від 09.10.2013р..

Суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про час слухання справи, та з урахуванням вимог ст.69 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

встановив:

01.06.2008р. між комунальним підприємством "Нововолинськтеплокомуненерго" (далі-Виконавець) та відокремленим структурним підрозділом "Шахта "Бужанська"(далі-Споживач) було укладено договір №2 на відпуск теплової енергії (далі-Договір).

Згідно п.1. Договору Виконавець зобов'язується відпускати Споживачу теплову енергію на опалення приміщень та для підігріву води.

Згідно п.2. Договору Споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за користування цими послугами на умовах даного договору.

Згідно п.4. Договору встановлена плата за надані послуги на момент укладання Договору:

теплова енергія - за 1 кв.м. опалювальної площі - 3,79 грн.;

підігрів води - за 1 м.куб. - 16,70 грн..

Сторони у Договорі визначили приміщення, яке опалюються (вузол зв'язку по вул. Шахтарська, 27а) та сумарну площу опалення, а саме 341,80кв.м., також визначили розрахунок вартості опалення за 1 місяць (341,80 * 8,79 = 3004,42 грн. в т.ч. ПДВ 500,74 грн.).

Згідно п.5. Договору розрахунковий період оплати послуг - один календарний місяць.

Термін внесення платежів - не пізніше 25 числа за поточний місяць щомісячно на протязі опалювального періоду.

Згідно п.6. Договору періодичність нарахування проводиться один раз на місяць.

Згідно п.7. Договору Споживач вносить плату за послуги на розрахунковий рахунок або в касу Виконавця. Споживач може застосовувати авансові платежі.

Згідно п.8. Договору термін дії Договору встановлюється з 01.06.2008р. по 01.06.2013р..

Згідно ст.144 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.173 ГК України та ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями ст.193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір №2 від 01.06.2008р. на відпуск теплової енергії, предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до умов зазначеного Договору позивачем за період з 25.10.2012р. по 25.04.2013р. нараховано відповідачу плату за опалення в сумі 45663,27 грн., на час звернення з позовом до суду відповідач жодної оплати не провів, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 45663,27 грн.. Дана заборгованість визнана відповідачем та підтверджена наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу теплової енергії, отримання її відповідачем та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 45663,27 грн..

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 905,82 грн. за період з 26.10.2012р. по 25.09.2013р., слід зазначити наступне.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 905,82 грн. за період прострочення виконання зобов'язання з 26.10.2012р. по 25.09.2013р., перевіривши методику та періоди нарахувань, суд вважає, що дані вимоги підставні та підлягають до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 20460,98 грн. за період прострочення оплати з 01.11.2012р. по 25.04.2013р. слід зазначити наступне.

Згідно п.п. 1 п.11 Договору у разі порушення Споживачем терміну внесення платежів, Виконавець має право стягувати пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач у своєму відзиві №03-1427 від 30.10.2013р. заперечує суму нарахованої пені у розмірі 20460,98 грн., посилається на положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» в котрому зазначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня(ст.3 зазначеного Закону), стверджує, що остання підставна у розмірі 1636,85 грн..

Судом відхиляється твердження представника відповідача, які зазначені в його відзові, оскільки до даних правовідносин підсягають застосовуванню норми Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», в якому зазначено, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачується пеня в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу(ч.3 ст.1 цього Закону). Отже, нарахування відповідачу пені у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення в сумі 20460,98 грн., правомірно застосовано позивачем відповідно до п.п.1 п.11. Договору укладеного між сторонами та ч.3 ст.1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій».

Проте при вирішенні питання щодо стягнення пені у розмірі 20460,98 грн. суд виходить з того, що згідно п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Також, згідно п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

При цьому, суд враховує роз'яснення, надані в п.9.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення", згідно з яким у резолютивній частині рішення господарські суди повинні зазначати про часткове задоволення майнових вимог, у тому числі в разі зменшення розміру неустойки згідно з пунктом 3 ст.83 ГПК України, - про відмову в позові в решті вимог, припинення провадження або залишення без розгляду позову у цій частині.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд об'єктивно оцінив, що даний випадок є винятковим, виходячи з засад цивільного законодавства та інтересів сторін, які заслуговують на увагу, зокрема споживача - державного підприємства, що фінансується за рахунок державного бюджету, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Із зазначених мотивів, за переконанням суду - стягнення з боржника штрафних санкцій має компенсаційний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора, тому розмір пені в сумі 20460,98 грн. слід зменшити на 50%, тобто на 10230,49 грн., стягнувши з відповідача на користь позивача 10230,49 грн. пені.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 67030,07 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 56799,58 грн., з них 45663,27 грн. основна сума заборгованості, 10230,49 грн. - пеня, 905,82 грн. - 3% річних, в частині стягнення 10230,49 грн. пені - відмовити.

Згідно п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України, витрати позивача пов'язані з оплатою судового збору у розмірі 1720,50 грн., слід покласти на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства "Волиньвугілля" в особі відокремленого структурного підрозділу "Шахта "Бужанська" (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Луцька, 1, код ЄДРПОУ 32365965) на користь комунального підприємства "Нововолинськтеплокомуненерго" житлово-комунальне об'єднання Нововолинської міської ради (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Св.Володимира, 3, код ЄДРПОУ 00185382) 56799,58 грн. (п'ятдесят шість тисяч сімсот дев'яносто дев'ять гривень п'ятдесят вісім копійок), з них 45663,27 грн. основна сума заборгованості, 10230,49 грн. - пеня, 905,82 грн. - 3% річних та 1720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень п'ятдесят копійок) судового збору.

3. У позовних вимогах комунального підприємства "Нововолинськ-теплокомуненерго" житлово-комунальне об'єднання Нововолинської міської ради до державного підприємства "Волиньвугілля" в особі відокремленого структурного підрозділу "Шахта "Бужанська" в частині стягнення 10230,49 грн. пені - відмовити.

Повний текст рішення складено

11.11.13

Суддя А. С. Вороняк