Рішення № 34709728, 05.11.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

________________________

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20 тел. канцелярії 672-847, факс 774-462

Іменем України

РІШЕННЯ

від 05 листопада 2013 року по справі №927/1251/13

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Т.Г.Оленич

розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/1251/13

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Сот-Плюс», вул.Миру, 18, м.Запоріжжя, 69035

до відповідача: публічного акціонерного товариства «Ніжинський механічний завод», вул.Хмельницького, 37, м.Ніжин, Чернігівська область, 16600

про стягнення 36388грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Бороди А.Г. - представник, довір.пост. від 17.10.2013

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 36388грн. боргу за товар, отриманий на підставі видаткової накладної №751 від 01.08.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті отриманого товару.

Відповідач письмового відзиву на позов не надіслав. В силу ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

В засіданні господарського суду, яке відбулось 05.11.2013, про що складено протокол, прийняв участь представник позивача.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення адресату, проте уповноваженого представника в засідання господарського суду не направив. Про поважність причин неявки суд не повідомлено.

Враховуючи, що явка представника відповідача не визнавалась господарським судом обов'язковою, тому відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України участь в господарських засіданнях є правом сторони, яким відповідач не скористався. До того ж, присутній в судовому засіданні представник позивача проти розгляду справи у відсутності представника відповідача не заперечував. Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість здійснення розгляду справи без участі представника відповідача в засіданні господарського суду за наявними у справі матеріалами.

У зв'язку із задоволенням клопотання позивача про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, засідання господарського суду по розгляду даної справи проведені без фіксації технічними засобами. Хід судового процесу відображено у протоколах судових засідань.

Дослідивши в ході розгляду справи по суті матеріали справи, вислухавши пояснення та доводи представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

Договір у вигляді єдиного письмового документу, підписаного сторонами та скріпленого печатками, між ТОВ «Сот-плюс» (позивач по справі) та ПАТ «Ніжинський механічний завод» (відповідач по справі) не укладався.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем по видатковій накладній №751 від 01.08.12 передано відповідачу товар: кокс ливарний КЛ2, феромарганець 78% Р10, феросиліцій ФС-45, загальною вартістю 86388грн.

Про отримання відповідачем товару свідчать підпис уповноваженої особи відповідача на вказаній накладній, а також виданою відповідачем довіреністю №321 від 31.07.12.

За повідомленням позивача, відповідач 31.07.12 здійснив часткову оплату товару в сумі 50000грн., в зв'язку з чим, як вказує позивач у позовній заяві, за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 36388грн.

У зв'язку з неповною оплатою товару позивачем на адресу відповідача направлялась вимога від 20.06.2013, яку відповідач отримав 25.06.13, що підтверджується копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.

За твердженням позивача, відповідач отриманий товар до цього часу повністю не оплатив, що і стало причиною для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначається, що цивільно-правові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, та в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку визнаються майново-господарськими. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні приписи щодо визначення зобов'язання та підстав їх виникнення містяться у ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України.

Таким чином, однією із підстав виникнення господарського зобов'язання є юридично значимі дії суб'єктів господарювання, наслідком вчинення яких є встановлення, зміна або припинення взаємних прав та обов'язків сторін.

За своєю правовою природою дії суб'єктів правовідносин, пов'язані з оплатною передачею-прийняттям товару є діями, що породжують цивільні права і обов'язки аналогічні зобов'язанням за договором купівлі-продажу.

За змістом ч.1 ст.205, ст.639 Цивільного кодексу України правочин, різновидом якого є і договір, може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

В силу ч.2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Спеціальними положеннями Цивільного кодексу України, які містяться в главі 54 цього Кодексу, не встановлено обмежень щодо виникнення правовідносин купівлі-продажу товарів тільки на підставі письмового договору та не передбачено, що недодержання сторонами письмової форми такого договору має наслідком його недійсність.

Таким чином, суд приходить до висновку, що до відносин, які виникли між сторонами з приводу оплатної передачі-приймання товару, мають застосовуватись норми закону, що регулюють правовідносини купівлі-продажу.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом вище, факт передачі позивачем відповідачу товару загальною вартістю 86388грн. підтверджується видатковою накладною №751 від 01.08.2012.

Відповідачем доказів, які спростовують факт отримання товару, суду не надано.

Згідно з вимогами чинного законодавства у відповідача у зв'язку з отриманням товару виник обов'язок сплатити його вартість.

Одним із критеріїв належності виконання господарського зобов'язання є строк його виконання.

Термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, встановлений спеціальною нормою права - ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Аналіз накладної свідчить, що в ній не вказано будь-якого строку або терміну, протягом якого відповідач мав оплатити товар. Тому, суд приходить до висновку, що відповідач вартість товару повинен був оплатити одразу після його прийняття.

В свою чергу, як свідчать матеріали справи, відповідач вартість отриманого ним товару оплатив частково, сплативши 31.07.12 грошові кошти в сумі 50000грн., що підтверджується наданою позивачем копією банківської виписки з рахунку.

Таким чином, залишок вартості неоплаченого товару становить 36388грн.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За повідомленням позивача, від відповідача після 31.07.12р. грошових коштів по сплаті залишку вартості товару, переданого по видатковій накладній №751 від 01.08.12, не надходило.

Відповідачем будь-яких доказів оплати боргу за товар суду не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що загальний розмір заборгованості відповідача становить 36388грн.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті отриманого від позивача товару, на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості за отриманий товар відповідач суду не представив, а тому з нього підлягає стягненню 36388грн. боргу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст.173,174,175,193 Господарського кодексу України, ст.ст.11,205,509, 639,655,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.22,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Ніжинський механічний завод», Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Б.Хмельницького, 37 (ідентифікаційний код 34755371, п/р 26007300002581 в АТ «Златобанк», МФО 380612) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сот-Плюс», м. Запоріжжя, вул. Миру,18 (ідентифікаційний код 36015137, п/р 26003010103014 в ПАТ ВТБ Банк, МФО 321767) 36388грн. боргу, 1720грн.50коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 08 листопада 2013 року

Суддя Т.Г.Оленич