Ухвала суду № 34709651, 30.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 р.Справа № 816/3500/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2013р. по справі № 816/3500/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальнісю "Сіб-Агро"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіб-Агро", 14 червня 2013 року звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 28.03.2013 року № 0000392301, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 606380,00 грн., в тому числі 485104 грн. - за основним платежем, 121276 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000402301, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 385003 грн., в тому числі за серпень 2012 року в розмірі 26665 грн., за вересень 2012 року в розмірі 249498 грн., за жовтень 2012 року в розмірі 108840 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2013 р. позовні вимоги задоволено.

Державна податкова інспекція у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2013 р. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіб-Агро" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 16.12.2002 року, ідентифікаційний код 32257135. Зареєстроване платником податку на додану вартість з 14 березня 2003 року (а.с. 19-22, т.1).

В період з 15.02.2013 року по 07.03.2013 року на підставі направлень від 15.02.2013 року № 248, № 250, від 01.03.2013 року № 368, від 04.03.2013 року № 376 та відповідно до наказів від 14.02.2013 року № 440 та від 27.02.2013 року № 614 ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 14.03.2013 року № 1476/22.2-18/32257135 (надалі - акт перевірки) (а.с. 25-57, т.1), в якому відображено порушення позивачем, зокрема:

- п. 135.1, п. 135.2, п. 135.5.4 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 485104 грн, у тому числі за: ІІІ квартал 2012 року в сумі 347966 грн, ІV квартал 2012 року в сумі 137138 грн;

- п. 185.1 ст.185, п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість (р.24), який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду всього на суму 385003 грн, в тому числі за серпень 2012 року в розмірі 26665 грн, за вересень 2012 року в розмірі 249498 грн, за жовтень 2012 року в розмірі 108840 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкові повідомлення-рішення від 28.03.2013 року:

- № 0000392301, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 606380,00 грн, в тому числі 485104 грн - за основним платежем, 121276 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 73, т.1);

- № 0000402301, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 385003 грн, в тому числі за серпень 2012 року в розмірі 26665 грн, за вересень 2012 року в розмірі 249498 грн, за жовтень 2012 року в розмірі 108840 грн. (а.с. 75, т. 1).

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень - рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, діючого на момент подання позивачем декларації з ПДВ за травень 2011 року та червень 2011 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Пункт 200.1 ст 200 ПК України встановлює, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України визначено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судовим розглядом встановлено, протягом періоду, що перевірявся позивач (по тексту договору Покупець) мав господарські правовідносини з ПП "Сворог" (по тексту договору - Постачальник) щодо поставки товару на підставі договору від 21.08.2012 року № 21/08 (а.с. 90-91, т.1), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити сою (надалі - товар). Поставка товару здійснюється партіями в узгоджені сторонами терміни на умовах СРТ Україна, Полтавська область, Полтавський район, с. Божково, вул. Заводська 7, склад ТОВ "Божківський комбікормовий завод", згідно правил Інкотермс у редакції 2010 року. Сплата за Товар здійснюється покупцем в розмірі 100% вартості кожної окремої партії товару протягом 90 банківських днів з моменту передачі товару покупцю у повному обсязі даної партії товару (а.с.117, т.1).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем на вимогу суду долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів:

- накладні на товар за період серпень-жовтень 2012 року (а.с. 92-136, т.1);

- витяг з журналу довіреностей на підставі яких було отримано товар (а.с. 30-34, т.2).

В ході виконання поставки позивачу видані податкові накладні на кожну окрему партію товару за період з серпня по жовтень 2012 року (а.с. 137-158, т.1).

На підтвердження оплати отриманого товару від ПП "Сворог" позивачем надано платіжні доручення, належним чином засвідченні копії яких залучено до матеріалів справи (а.с. 181-185, 230-234, т.1).

Згідно пояснень представника позивача товар, який придбавався позивачем у ПП "Сворог" відповідно до умов договору передавався на складі ТОВ "Божківський комбікормовий завод", оскільки на момент його купівлі позивачем він вже знаходився там, на підтвердження чого ним надано листи ПП "Сворог", адресовані ТОВ "Божківський комбікормовий завод" про підтвердження переходу права власності на товар до нового власника - ТОВ "Сіб-Агро", які ним направлялися після купівлі позивачем кожної окремої партії товару (а.с. 159-180, 235-250 т.1; а.с. 1-29, т.2).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач здійснює господарську діяльність в межах своєї статутної діяльності. Основним видом діяльності позивача є (46.21) оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Судовим розглядом встановлено, що товар, який поставлявся позивачеві спірним контрагентом у подальшому був використаний в межах господарської діяльності, а саме передавався по договору підряду на виконання робіт по виготовленню продукції № 30/12Б від 20.12.2011 року, який укладений між позивачем та ТОВ "Божківський комбікормовий завод" (підрядник) (а.с. 186-189, т.1). Відповідно до умов якого, підрядник зобов'язується виконати роботи по виготовленню комбікорму та екструдату соєвого по завданню замовника (позивача) із сировини (компонентів), наданих підрядником та/або замовником, а замовник зобов'язується прийняти виготовлену підрядником продукцію і оплатити роботи по її виготовленню.

На виконання умов вказаного договору позивачем надано належним чином засвідченні копії Актів прийняття-передачі, згідно яких позивач передав, а ТОВ "Божківський комбікормовий завод" прийняв у відповідності до договору № 30/12Б від 30.12.2011 року в переробку сировину: сою, а саме за вересень 2012 року (а.с. 35-61, т.2), за серпень 2012 року (а.с. 145-153, т.2), за жовтень 2012 року (а.с. 181-211, т.2) та Акти прийняття-передачі, згідно яких позивач передав, а ТОВ "Божківський комбікормовий завод" прийняв у відповідності до договору № 30/12Б від 30.12.2011 року в переробку сировину: компоненти для виготовлення комбікорму, а саме за вересень 2012 року (а.с. 89-116, т.2), за серпень 2012 року (а.с. 163-171, т.2), за жовтень 2012 року (а.с. 243-250, т.2; а.с. 1-21, 53-54, т.3).

Після виконання умов договору та виготовлення продукції ТОВ "Божківський комбікормовий завод" згідно актів прийняття-передачі було передано позивачу, а останнім прийнято екструдат соєвий за вересень 2012 року (а.с. 62-88, т.2), за серпень 2012 року (а.с. 154-162, т.2), за жовтень 2012 року (а.с. 212-242, т.2) та комбікорм за вересень 2012 року (а.с. 117-144, т.2), за серпень 2012 року (а.с. 172-180, т.2), за жовтень 2012 року (а.с. 22-52, т.3).

В подальшому отриманий позивачем комбікорм позивачем в межах основних видів свої господарської діяльності реалізовувався іншим контрагентам на підставі договорів поставки з ПП "Амарант-агро" № 30/12К від 30.12.2011 року (а.с. 195-197, т.1); з ТОВ "Авіс-Україна" № 1008/12 від 10.08.2012 року (а.с. 198-200, т.1); з ПАТ "Агро-союз" № 30/07 від 30.07.2012 року (а.с. 201-204, т.1); з ТОВ "ТД "Богодухівська птахофабрика" № 12/11 від 01.12.2011 року (а.с. 205-207, т.1); з ТОВ "Бєлгранкорм-Полтавщина" № 120712 від 12.07.2012 року (а.с. 208-213, т.1).

Як вбачається з акту перевірки від 14.03.2013 року № 1476/22.2-18/23-20/32257135, відповідачем не перевірявся зміст правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, а також рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Сворог", не проводилась інвентаризація основних фондів, коштів, товарно-матеріальних цінностей, зокрема відповідачем не надано оцінку первинним документам, складених у ході та за результатами його фінансово-господарської діяльності, жодних доказів нікчемності правочинів, вчинених ними, суду не надано.

Наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не може бути самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість підстави, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинах із ПП "Сворог" у зв'язку із тим, що згідно пояснень відповідача ПП "Сворог" не задекларувало власні зобов'язання з ПДВ, оскільки це обов'язок ПП "Сворог" декларувати власні зобов'язання, в тому числі з ПДВ. Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни є підставою для застосування правових наслідків саме щодо цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Відповідачем не надано доказів про те, що зазначеним в акті перевірки продавцем товару не задекларовано за спірними господарськими операціями податкове зобов'язання по податку на додану вартість або задекларовано в сумі меншій, ніж включено позивачем до податкового кредиту на підставі податкових накладних, а матеріали справи не містять в собі доказів визначення ПП "Сворог" податкового зобов'язання за серпень-жовтень 2012 року.

Крім того, за загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що операції позивача з ПП "Сворог" здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відтак суд, встановивши наявність у позивача документального підтвердження розміру сплаченого у ціні придбання сої податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, за відсутності доказів порушення позивачем вимог чинного законодавства, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, та обставин, які б свідчили про те, що відомості, які містяться у документах, на підставі яких був сформований податковий кредит, не відповідають дійсності, приходить до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для зменшення позивачу розміру від'ємного значення з ПДВ.

Беручи до уваги наведене, податкове повідомлення-рішення від 28.03.2013 року № 00000402301, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 385003 грн, в тому числі за серпень 2012 року в розмірі 26665 грн, за вересень 2012 року в розмірі 249498 грн, за жовтень 2012 року в розмірі 108840 грн, суперечить вимогам Податкового кодексу України, винесене без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення.

Оцінюючи податкове повідомлення-рішення від 28.03.2013 року № 0000392301, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 606380 грн, в тому числі 485104 грн - за основним платежем, 121276 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

З матеріалів акту перевірки позивача вбачається, що ДПІ у м. Полтаві дійшла висновку про отримання позивачем від спірного контрагенту безоплатно товару, вартість якого підлягає включенню до валових доходів ТОВ "Сіб-агро" згідно пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України.

Однак, судом встановлено, що товар був придбаний позивачем в межах господарських відносин з ПП "Сворог", що мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку (які досліджувались вище), що жодним чином не підпадає під визначення безповоротної або поворотної фінансової допомоги.

Оплату товарів позивачем проведено шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП "Сворог", що підтверджується копіями платіжних доручень, наявними у матеріалах справи, а договори, на підставі яких поставлялись товари та виконувались роботи є діючими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Однак, судом встановлено, що товар був придбаний позивачем відповідно до договору поставки, виконання якого мало реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку (які досліджувались вище).

Доводи відповідача стосовно того, що у контрагента ТОВ "Сіб-Агро" не має власних виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, суд вважає необґрунтованими, оскільки зазначені висновки не враховують нічим не обмежені права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди (користування) приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Крім того, суд розцінює висновки відповідача про відсутність у спірного контрагента власних виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, як його припущення.

Зважаючи на викладене, ДПІ у м. Полтаві дійшла помилкового висновку про заниження позивачем податку на прибуток в розмірі 485104 грн за перевіряємий період.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 28.03.2013 року № 0000392301, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 606380 грн, в тому числі 485104 грн - за основним платежем, 121276 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, є необґрунтованим та підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Також, як вбачається зі змісту акту перевірки, висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства України ґрунтується, в тому числі, на аналізі характеру господарської діяльності контрагента позивача - ПП "Сворог".

В той же час, відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 "оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Таким чином, суд звертає увагу на те, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу фінансової діяльності спірного контрагента є необґрунтованими, оскільки результати аналізу фінансово-господарської діяльності контрагентів відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків в частині податкового обліку позивача.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав усі передбачені законом умови для включення сум коштів до складу валових витрат та щодо набуття права на формування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та має документальне підтвердження їх розміру.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2013р. по справі № 816/3500/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бартош Н.С.Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В.