Постанова № 34709149, 16.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 р. Справа № 816/1431/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.

за участю представників позивача - Гнатенко С.І., Винник Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2013р. по справі № 816/1431/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення;,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод", звернулося до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 26.11.2012 року №0013362301/1862 та №0013372301/1863.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2013р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою, Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вислухавши представників позивача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод" (код ЄДРПО 055756783) зареєстровано 10.04.2006 Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

В період з 29.10.2012 по 30.10.2012 працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ фірма "Промелектронсервіс" за період з 01.10.2011 по 31.12.2011 та ТОВ "Монтажник" за період з 07.01.2011 по 31.12.2012 у зв'язку з неповним наданням пояснення та документального підтвердження на запити Кременчуцької ОДПІ від 11.04.2012 № 7332/10/22-112 та від 20.07.2012 № 20219/10/22.

За результатами перевірки складено акт від 30.10.2012 № 4504/22-209/05756783, яким зафіксовано порушення позивачем п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено об'єкт оподаткування податку на прибуток на загальну суму 46 764,00 грн. та п. 198.1, п. 198.2 п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад 2011 року на суму 22 090,00 грн.

За результатами розгляду вказаного акту Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 26.11.2012 № 0013362301/1862 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 46 764,00 грн. та № 0013372301/1863 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 33 135,00 грн. (у тому числі за основним платежем 22 090 грн. та за штрафними санкціями 11 045 грн.).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до ДПС у Полтавській області та ДПС України.

За результатами розгляду скарги позивача ДПС у Полтавській області та ДПС України прийняті рішення від 07.02.2013 № 289/10/10.2-07 та від 23.07.2012 № 13011/6/10-2115 відповідно, якими податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.

Не погодившись з такими діями відповідача, Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод" звернулося до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач безпідставно відніс витрати по придбанню товарів у ТОВ «Промелектронсервіс» та отриманню будівельних робіт від ТОВ «Монтажник» до складу валових витрат та податкового кредиту.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «Промелектронсервіс», та ТОВ "Монтажник".

Так, ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" (покупець) та ТОВ "Промелектронсервіс" (постачальник) укладено договір поставки товару від 27.01.2011 № 0085-СН, за умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату та договір підряду від 12.09.2011 № 40-15-11, який укладено між позивачем (замовник) та ТОВ "Монтажник" (підрядник), за умов якого підрядник зобов'язується здійснити своїми силами і засобами роботи з влаштування підпірних стін та підлоги на копровій дільниці сталеплавильного цеху Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" і здати замовнику у встановлений договором термін об'єкти у відповідності до кошторисної документації, технічного завдання і графіку виконаних робіт і оплати за поставлені підрядником матеріали, а замовник зобов'язується передати підряднику у встановленому договором порядку затверджену проектно-кошторисну документацію, необхідну для виконання робіт з влаштування підпірних стін та підлоги на копровій дільниці сталеплавильного цеху Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", а також прийняти від підрядника згідно з актом виконаних робіт об'єкти та оплатити виконані роботи, згідно цього договору.

На підтвердження правильності формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ "Промелектронсервіс" та ТОВ "Монтажник" позивачем до суду надано видаткові накладні № 121002 від 12.10.2011, № 171001 від 17.10.2011, № 261001 від 26.10.2011; податкові накладні № 24 від 12.10.2011, № 28 від 17.10.2011, № 44 від 26.10.2011, № 9 від 30.09.2011; рахунки-фактури № 1210-8 від 12.10.2011, № 1710-6 від 17.10.2011, № 2610-1 від 26.10.2011 та акт приймання виконаних будівельних робіт № 22-02-1-11 за вересень 2011 року.

На підтвердження факту здійснення господарських операцій позивачем також надано рахунки-фактури, податкові накладні, видаткові накладні та акт приймання виконаних будівельних робіт.

Тобто, позивач повністю виконав свої зобов'язання перед його контрагентами, що підтверджено зазначеними вище документами.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках із зазначенням обов'язкових реквізитів.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Суд знаходить помилковими висновки податкового органу про порушення позивачем вказаних норм чинного законодавства, з огляду на наступне.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Під час дослідження первинних документів судом не встановлено порушень щодо їх оформлення, крім того належне оформлення податкової накладної не заперечувалось і самим податковим органом. Відтак, в силу приписів норм Податкового кодексу України, наявність належним чином оформлених податкових надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

Позивачем надано всі необхідні первинні документи бухгалтерського обліку, чим підтверджено реальність господарських операцій.

Колегія суддів проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм закону, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови набуття права на податковий кредит та має його документальне підтвердження .

Тому суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за відповідний період кошти, спрямовані на оплату послуг, отриманих від ТОВ «Промелетронсервіс» та ТОВ "Монтажник".

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність донарахування Кременчуцькою ОДПІ збільшення суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 46 764,00 грн. та збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 33 135,00 грн. (у тому числі за основним платежем 22 090 грн. та за штрафними санкціями 11 045 грн.) і, відповідно, про протиправність податкових повідомлень - рішень №0013362301/1862 та №0013372301/1863 від 26.11.2012 року.

Колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, а тому дана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Замінити Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Полтавської області Державної податкової служби на Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2013р. по справі № 816/1431/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 26.11.2012 року №0013362301/1862 та №0013372301/1863.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України

Головуючий суддя Бартош Н.С.Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В.

Повний текст постанови виготовлений 21.10.2013 р.