Постанова № 34708669, 06.11.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2013 року Справа № 813/4299/13-а

10 год. 37 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Карп'як О.О.,

з участю секретаря судового засідання Іванків З.О.

з участю сторін:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Тістечко Ю.Я..

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Міндоходів про скасування рішення, визнання дій неправомірними та зобов'язати вчинити дію, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці Міндоходів про скасування рішення, визнання дій неправомірними та зобов'язати вчинити дію.

Ухвалою від 03 червня 2013 року відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що згідно орієнтування Львівської митниці щодо позивача неодноразово був проведений посилений митний огляд на митному пості «Мостиська» при в'їзді в Україні з території Республіка Польща. Причиною такою посиленого митного органу було те, що Службою боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Львівської митниці, яка відповідно є структурним підрозділом відповідача, відповідно до доповідної записки № 23/81-931-ЕП від 13.09.2012 року митного посту «Запитів» було внесено в базу даних «Орієнтування» інформацію, щодо поставки позивача та її чоловіка громадянина ОСОБА_5, які були вказані у доповідній записці, що підтверджується листом Львівської митниці від 26.03.2013 року № 5.4/38-38.03.13 на № А.З.-38/13 від 18.03.2013 р., № А.З.-39/13 від 18.03.2013 р. Вказаний лист був надісланий адвокату ОСОБА_2, що здійснює представництво позивача. Позивач вважає дії посадових осіб відповідача неправомірними, а рішенням Служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Львівської митниці, яка відповідно є структурним підрозділом відповідача порушенні конституційні права, а саме порушено право на право на свободу пересування, тобто ст. 33 Конституції України, оскільки позивач заявила, що не має товару до митного декларування, а відтак мала пройти по зеленому митному коридору без будь - яких ускладнень та процедур.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях від 13.06.2013 року № 13/19-1253, вважає позов необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню. Вказують на те, що митні органи під час здійснення митного контролю самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи, а орієнтування є одним із інструментів реалізації заходів з управління ризиками в митних органах, система яких застосовується для визначення форм митного контролю. Крім того, зазначають, що наявною інформацією гр. України ОСОБА_6 та пов'язаною із ним особою ОСОБА_1 на транспортних засобах з р.н. НОМЕР_1 та НОМЕР_4 регулярно (до 10 раз на місяць) здійснюється перетин кордону з Республікою Польща через пункту пропуску у зоні діяльності Львівської митниці. Даний факт свідчить про можливе існування схеми ввезення гр. ОСОБА_6 та пов'язаною із ним особою товарів торгової марки «Septifoz Vigos» поза митним контролем або із незаконним звільненням від митного контролю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд встановив наступне.

Згідно листа Львівської митниці від 26.03.2013 року №5.4/38-3853 на №А.З. - 38/13 від 18.03.2013 року №А.З. -39/13 від 18.03.2013 року адресованому адвокату ОСОБА_2, вбачається, що «Службою боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці відповідно до Доповідної записки №23/81-931-ЕП від 13.09.2012 року митного поста «Запитів» було внесено в базу даних «Орієнтування» інформацію щодо постановки на контроль громадян вказаних у доповідній записці. Відділом контролю митної вартості та класифікації товарів було прийнято класифікаційне рішення КТ - 209-0999-2011 від 07.07.11 щодо класифікації товару «активатор біологічний «Septifoz Vigor», який заявлявся до митного оформлення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 як культури мікроорганізмів за кодом УКТ ЗЕД 3002905000 (ставка мита 0%). Згідно з вищезазначеним рішенням, на підставі УКТ ЗЕД в редакції ЗУ від 21.12.10 № 2829-VI «Про внесення змін до закону України «Про Митний тариф України», висновку ЦМУЛД та ЕР від 21.06.11 № 13.3 -182, сертифікату безпечності матеріалу від 28.03.2005, листа Державного комітету ветеринарної медицини України від 25.05.11 № 15-3-2-14/4430, www.septic.in.ua, ВТІ Reference № ВЕD.Т. 262.685, код товару змінено на 3402209000 (ставка мита 6,5 %) як засіб для очищення туалетів розфасований для роздрібної торгівлі. Дане рішення оскаржувалось в суді і за рішенням Постанови Львівського окружного адміністративного суду № 2а- 13360/11/1370 від 16.01.2012 року та постанови про виконавче провадження № 32830381 від 31.05.12, було відкликано 18.06.12 у встановленому порядку».

Представник позивача в позовній заяві зазначає, що ОСОБА_6 (який є чоловіком позивачки) оскаржував незаконні дії посадових осіб відповідача, що підтверджується Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.03.2013 року у адміністративній справі № 2а- 133360/11/1370 за позовом ФО-П ОСОБА_6 до Львівської митниці про визнання дій неправомірними, скасування картки відмови. Вказаними судовими рішеннями було чітко встановлено неправомірність дій відповідача по визначенню коду товару, так як уже зазначено вище, скасовано незаконно винесенні картки відмови. Таким чином, чоловік позивача вів послідовну боротьбу із реалізації своїх законних прав та охоронюваних законом інтересів, довів у законний спосіб правомірність своїх вимог, а відтак, на думку позивача вказані посадові особи не знайшли нічого кращого, як створити йому незручності під час пересікання державного кордону шляхом внесення відомостей в базу даних «Орієнтування» інформацію щодо поставки його дружини.

При прийнятті постанови суд виходив з наступного.

Згідно п. 1 ст. 320 Митного кодексу України (в редакції чинній на момент вчинення спірних правовідносин) форми та обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються на підставі результатів системи управління ризиками.

Відповідно до пп. 1, 2 ст. 361 Митного кодексу України (в редакції чинній на момент вчинення спірних правовідносин) управління ризиками - це робота органів доходів і зборів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

Згідно пп. 3.1, 3.2 Наказу Мінфіну від 24.05.2012 року № 597 «Про затвердження Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України» орієнтування як один з інструментів розробки і реалізації заходів з управління ризиками використовуються для невідкладного інформування митниць про осіб та/або транспортні засоби, за допомогою яких можуть бути вчинені порушення законодавства України з питань державної митної справи, про товари, які можуть бути об'єктом правопорушення, та про застосування форм контролю для виявлення, запобігання та припинення таких порушень. Джерелом інформації щодо орієнтувань є відомості, отримані митним органом від інших митних органів, спеціалізованих митних органів, правоохоронних, податкових органів, міжнародних організацій, митних та інших уповноважених органів іноземних держав, власні аналітичні напрацювання та інші джерела.

Судом встановлено, що згідно доповідної записки, начальника м/п «Запитів» Львівської митниці від 13.09.2012 року № 23/81-931 -ел., адресованої начальнику Львівської митниці Попазоглу С.М., вбачається, що: «За результатами проведеного аналізу діяльності фізичної особи- підприємця ОСОБА_6, доповідаю про наступне. На митному посту «Запитів» акредитована фізична особа-підприємець ОСОБА_6 З моменту акредитації, митним постом «Запитів» оформлено лише одну партію товару «активатор біологічний SEPTIFOS VIGOR» вагою нетто 10 кг за ВМД від 22.06.12 №209160000/2012/009529, імпортованого в адресу ФОП ОСОБА_6 з фірми "LE-MA-POL S.C.", Maria Kocinska, Lech Kocinski, Ul.Kajki 45A, 04-634 Warszawa, Польща. У той же час, у мережі Інтернет функціонує веб-сайт з адресою www.septik.in.ua, на якому представлено для продажу широкий асортимент продукції торгової марки «SEPTIFOS VIGOR», у розділі «Контакти» якого наведений контактний телефон НОМЕР_5, який збігається з контактним телефоном фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, вказаний ним при заповненні облікової картки суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності від 18.07.2012 №20900/04/11/000064. Крім того, за наявною інформацією, гр. України ОСОБА_6 та пов'язаними з ним особами- гр. гр. України ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_10 на транспортних засобах з реєстраційними номерами НОМЕР_6 НОМЕР_4 регулярно (до 10 раз на місяць) здійснюється перетин кордону з Республікою Польща через пункти пропуску у зоні діяльності Львівської митниці. Даний факт свідчить про можливе існування схеми ввезення гр. ОСОБА_6 та пов'язаними з ним особами товарів торгової марки «SEPTIFOS VIGOR» поза митним контролем або із незаконним звільненням від митного контролю. Враховуючи викладене, прошу Вашого розпорядження заступнику начальника митниці- начальнику СБКтаПМП поставити на контроль перетин кордону вказаними вище громадянами та транспортними засобами, начальнику ВМА Львівської митниці- щодо проведення спільної з органами ДПА виїзної документальної перевірки діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_6.»

В матеріалах справи знаходиться копія електронної бази «Орієнтування», відносно позивачки. З наданою електронної бази «Орієнтування» вбачається, що початкова дата дії орієнтування 19.09.2012 року та кінцева дата орієнтування 19.09.2013 року.

Крім того, слід зазначити, що з листа Прокуратури Кам'янка - Бузького району Львівської області від 02.10.2012 року за № 46-64-12 адресованому Начальникові Львівської митниці Попазогло С.М., вбачається, що прокуратурою Кам'янка - Бузького району розглянуто звернення ОСОБА_6 від 04.09.2012 року, яке надійшло до прокуратури району 05.09.2012 року з приводу законності дій працівників митного поста Запитів. Повідомляють, що згідно висновку службової перевірки від 24.09.2012 року, з приводу законності дій працівників митного поста Запитів порушень службової дисципліни не вбачається, а тому підстав для прокурорського реагування в даний час не вбачається. (а.с. 34).

Відповідно до ст. 579 Митного кодексу України, законні розпорядження та вимоги посадових осіб органів доходів і зборів, надані під час виконання ними службових обов'язків, є обов'язковими для виконання фізичними та юридичними особами.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність, рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані відповідачем переконують у безпідставності позовних вимог.

Позивачем не надано доказів та не доведено, що під час внесення в базу даних «Орієнтування» інформації відносно неї, відповідач діяв незаконно, чим порушив вимоги законодавства. Крім того, суд звертає увагу, що позивачем не обґрунтовано того, що відповідачем під час внесення в базу даних «Орієнтування» інформації відносно неї, порушено її права, зокрема щодо права на свободу пересування.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, а відтак у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати по розгляду даної справи слід віднести на позивача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 71, 94, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна

Постанова в повному обсязі складена і підписана 11 листопада 2013 року.