Постанова № 34708487, 07.11.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2013 р.Справа № 915/1427/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів С.В. Таран, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання - А.М. Ільченко,

за участю представників сторін:

від позивача: О.А. Лянна,

від позивача: О.В. Орлова,

від відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

на рішення господарського суду Миколаївської області від 12.09.2013р.

у справі № 915/1427/13

за позовом Прокурора Заводського району м.Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

про розірвання договору оренди землі та приведення земельної ділянки до її попереднього стану шляхом знесення самовільно побудованої споруди,

встановив:

Прокурор Заводського району м. Миколаєва звернувся з позовом в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про дострокове розірвання договору оренди землі №7429 від 18.03.2010, укладеного між Миколаївською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 щодо земельної ділянки АДРЕСА_1, загальною площею 5994 кв.м., вартістю 716342грн.92коп., та зобов'язання відповідача привести зазначену земельну ділянку до її попереднього стану шляхом знесення самовільно збудованої споруди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позаплановою перевіркою дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, проведеною Інспекцією ДАБК у Миколаївській області, встановлено, що на території, відведеній для розміщення об'єктів рекреаційного призначення та комплексного благоустрою набережної, відповідно до договору оренди землі №7429 від 03.03.2010р., відповідачем здійснено самовільне будівництво капітальної споруди без реєстрації дозвільних документів на виконання будівельних робіт, внаслідок чого ФОП ОСОБА_4 порушено вимоги пунктів 5.3, 9.3. договору оренди землі №7429 від 03.03.2010р., згідно із якими Миколаївською міською радою, як орендодавцем, надано згоду на розміщення на вказаній земельній ділянці лише одноповерхових тимчасових споруд та малих архітектурних форм благоустрою. Крім того, відповідачем в порушення вимог ст.61 Земельного кодексу України, ст. 89 Водного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України , ст.ст. 376, 526, 651, 653 Цивільного кодексу України, ст.ст. 24, 25, 32, 34 Закону України "Про оренду землі", ст. 4 Закону України "Про архітектурну діяльність", ст.ст. 1, 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" здійснено самовільне будівництво капітальної споруди в межах пляжної зони, що входить до прибережної захисної смуги.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.09.2013р. позов задоволено частково, достроково розірвано договір оренди землі №7429 від 03.03.2010 р., в частині позову про зобов'язання ФОП ОСОБА_4 привести земельну ділянку АДРЕСА_1 площею 5994 кв.м. до її попереднього стану шляхом зносу самовільно побудованої споруди відмовлено у зв'язку з тим, що прокурором та позивачем не доведено, що в цій частині позову існує спір.

Не погодившись з рішенням суду, ФОП ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити, посилаючись на необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що підлягають відхиленню з мотивів недоведеності обставин, що мають значення для справи, та невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначив, що проведення Інспекцією ДАБК у Миколаївській області перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил здійснено з порушенням Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011р., а зазначені в акті перевірки відомості про те, що збудований відповідачем об'єкт належить до ІІІ категорії складності, є безпідставними. При цьому скаржник зазначив, що на орендованій земельній ділянці ним розташовано пересувну адміністративну будівлю, яка не є капітальною спорудою, у зв'язку з чим підстави для розірвання договору відсутні.

У відзивах на апеляційну скаргу прокурор та Миколаївська міська рада зазначили про те що, відповідач використовує орендовану земельну ділянку для будівництва капітальних споруд, тобто, використовує її не за цільовим призначенням, як передбачено договором, а тому просили рішення суду залишити без змін.

07.11.2013р. від скаржника надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення Миколаївським окружним адміністративним судом справи №487/5207/13-а за позовом ФОП ОСОБА_4 до Інспекції архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про визнання дій незаконними, скасування акту, протоколів, приписів і постанов.

Відповідно до вимог частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Вказана адміністративна справа не пов'язана з даною справою у розумінні частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що обставини, які будуть встановлені в результаті розгляду адміністративної справи, не впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, у зв'язку з чим судовою колегією у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

Заслухавши представників прокуратури, позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

03.03.2010р. між Миколаївською міською радою (орендодавцем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендарем) укладено договір оренди землі № 7429, зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" 18.03.2010р. за №041049700043, та відповідно до пункту 1.1. якого Миколаївською міською радою на підставі рішення від 04.07.2007р. №13/47 та протоколу проведення аукціону з продажу права оренди, яке належить міській раді, від 29.09.2009р. за № 3-ПО-4 передано в оренду ФОП ОСОБА_4 земельну ділянку АДРЕСА_1, для розміщення об'єктів рекреаційного призначення та комплексного благоустрою набережної (а.с.10-13).

Зазначену земельну ділянку передано за актом приймання-передачі земельної ділянки від 18.03.2010р. (а.с.14).

Згідно із пунктом 2.2. земельна ділянка вільна від забудови.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для розміщення об'єктів рекреаційного призначення та комплексного благоустрою набережної.

Відповідно до пункту 5.3. договору на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов'язана з цільовим призначенням земельної ділянки.

Пунктом 9.3. договору визначено права орендаря, який, зокрема, має право самостійно визначати напрями своєї господарської діяльності відповідно до призначення земельної ділянки та умов договору, зводити в установленому законодавством порядку будівлі і споруди.

Зазначеним правам кореспондуються обов'язки орендаря щодо використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення, додержуватися вимог, встановлених статтями 24, 25 Закону України "Про оренду землі" і виконувати обов'язки відповідно до умов договору оренди та Земельного кодексу України.

Приписами статті 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

Згідно із статтею 4 Закону України "Про архітектурну діяльність" для створення об'єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає, зокрема, підготовку містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у випадках і порядку, передбачених законодавством.

Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією (стаття 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Статтею 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.

13.07.2012р. Управлінням містобудування та архітектури Миколаївської міської ради встановлено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки АДРЕСА_1. Серед обмежень забудови вказаної земельної ділянки визначено гранично допустиму висоту будівель, а саме дозволено розміщувати на цій земельній ділянці одноповерхові тимчасові споруди (без улаштування фундаментів) та малі архітектурні форми благоустрою (а.с.70-72).

Проте, в порушення вищенаведених норм законодавства та умов договору відповідачем на орендованій земельній ділянці здійснено самовільне будівництво капітальної будівлі, що встановлено позаплановою перевіркою дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, проведеною 17.05.2013р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області.

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 17.05.2013р. (а.с.15-17).

Перевіркою встановлено, що на орендованій за договором оренди від 03.03.2010р. №7429 земельній ділянці відповідачем збудовано капітальний одноповерховий з мансардою дерев'яний будинок на бетонному фундаменті з висотою цоколю 0,35м. Перевіркою також встановлено, що будівництво вказаного будинку здійснювалось без реєстрації дозвільних документів на виконання будівельних робіт, чим порушені вимоги частини 1 статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та пункт 2 Порядку виконання будівельних робіт, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. №466. Затверджена проектна документація, передбачена ст.7-9 Закону України "Про архітектурну діяльність" та ст.31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відсутня. Будівельні роботи виконуються власними силами забудовника, за відсутності авторського та технічного нагляду, а також виконавчої документації (а.с. 15-17).

17.05.2013р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області складено сім протоколів про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та винесено відповідні приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (а.с. 18-31).

31.05.2013р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області відносно ФОП ОСОБА_4 винесено 7 постанов за номерами 71-77 про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, які останнім у добровільному порядку не сплачені (а.с. 43-49).

Таким чином, відповідачем порушено вимоги пунктів 5.3., 9.3. договору та статті 25 Закону України "Про оренду землі", оскільки орендодавцем - Миколаївською міською радою надано згоду на розміщення на орендованій земельній ділянці лише одноповерхових тимчасових споруд (без улаштування фундаментів) та малих архітектурних форм благоустрою, тоді як відповідачем здійснено будівництво капітальної споруди.

Крім того, пунктом 8.3. договору зазначено про наявність обмежень у використанні орендованої земельної ділянки, встановлених Класифікатором обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, типу 01.05.02 - прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах.

Відповідно до статті 61 Земельного кодексу України, яка кореспондується із статтею 89 Водного кодексу України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Обов'язок орендаря дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення закріплено у статті 25 Закону України "Про оренду землі".

Проте, ФОП ОСОБА_4 здійснено будівництво капітальної споруди в межах прибережної захисної смуги без врахування обмежень, встановлених нормами статті 61 Земельного кодексу України, статті 89 Водного кодексу України та пунктом 8.3. договору.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно із частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом 12.3. договору встановлено, що його дія припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом. Частиною другою цієї статті передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Таким чином, здійснення відповідачем будівництва на орендованій ним земельній ділянці капітальної споруди з порушенням умов договору оренди та чинного законодавства України щодо містобудівних умов та обмежень є істотним порушенням умов договору та є підставою для його розірвання на підставі статті 651 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі", у зв'язку з чим висновок суду в цій частині є правомірним та обґрунтованим.

Статтею 653 Цивільного кодексу України встановлено правові наслідки розірвання договору, відповідно до частини другої якої у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Разом з тим, судом помилково відмовлено у задоволенні вимог про зобов'язання відповідача привести зазначену земельну ділянку до її попереднього стану шляхом знесення самовільно збудованої споруди, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, згідно із вимогами вищевказаної статті, ознаками самочинного будівництва є: житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту; створення об'єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Кожна із наведених ознак є достатньою для визнання об'єкту нерухомого майна самочинно збудованим.

Частиною 4 статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Як зазначено вище, відповідачем здійснено будівництво капітальної споруди за відсутності дозволу та належно затвердженого проекту, а, отже, зазначена споруда є самочинно збудованою та підлягає знесенню.

Твердження апелянта відносно того, що збудований ним об'єкт є пересувною тимчасовою спорудою не підтверджено будь-якими доказами у розумінні статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

З урахуванням викладеного, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду частково скасувати, позов задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст. 99, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 12.09.13р. у справі №915/1427/13 скасувати частково, виклавши пункти 1, 3, 4 резолютивної частини рішення в слідуючій редакції:

"1. Позов задовольнити.

3. Зобов'язати ФОП ОСОБА_4 привести земельну ділянку АДРЕСА_1 площею 5994кв.м. до її попереднього стану шляхом зносу самовільно побудованої споруди.

4. Стягнути з ФОП ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 2294 грн. судового збору".

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови підписано 11.11.2013р.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран

Суддя В.Б. Туренко