Рішення № 34708345, 06.11.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 листопада 2013 р. Справа № 902/1405/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А., при секретарі судового засідання Віннік О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства "Іллінецьке лісове господарство" 22700, Вінницька область, м.Іллінці, пров.Червона площа, 1

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" Вінницька область, м.Калинівка, вул.Промислова, 50

про стягнення 93842,06 грн. заборгованості

За участю представників сторін:

позивача: Дачевський Л.Й. - за довіреністю;

відповідача, не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Державного підприємства "Іллінецьке лісове господарство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" про стягнення 93842,06 грн. заборгованості за отриману деревину.

Ухвалою суду від 11.10.13 року господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 902/1405/13, справу призначено до розгляду на 06.11.13р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з підстав, визначених в позові.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, відзиву по справі не надав, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення №8729 від 17.10.13 р., яке знаходиться в матеріалах справи.

Враховуючи той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між державним підприємством "Іллінецьке лісове господарство", м. Іллінці та Товариством з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" укладено договора № 594 від 12.07.12 р. та №718 від 28.08.12 р., відповідно до яких позивач зобов"язався продати відповідачу необроблену деревину по ціні визначеній в договорах.

За період з 12.07.2012 року по 21.11.2012 року позивач згідно умов договорів здійснив ряд поставок на адресу відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, актами прийому-здачі, довіреностями.

За продану і поставлену деревину відповідач зобов"язався провести розрахунок шляхом перерахування коштів на рахунок позивача, однак повністю розрахунок не провів і станом на 01.06.13р. борг відповідача перед позивачем становив 93842,06 грн., що стверджується актом звірки взаєморозрахунків з 01.01.13р. по 01.06.13р.

Позивачем 13.12.12р. на адресу відповідача була направлена претензія № 941 з вимогою провести в десятиденний термін повний розрахунок за поставлену деревину на суму 93842,06 грн. Однак, в досудовому порядку вирішити спір не вдалось, що і змусило позивача звернутись з даним позовом до суду.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ч.1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвали суду від 11.10.13 р. відповідач не подав до суду жодного належного доказу в спростування вимог позивача в частині стягнення боргу, в тому рахунку і доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи те, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 93842,06 грн. підтверджуються наявними у справі первинними бухгалтерськими документами, відповідачем не спростовані, позов підлягає задоволенню, зі стягненням відповідно до ст. 49 ГПК України судових витрат.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ТОВ "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів", код ЄДРПОУ 05412693, вул. Промислова, 50, м. Калинівка, Вінницька обл., 22400 на користь Державного підприємства "Іллінецьке лісове господарство", код ЄДРПОУ 00991456, вул. Червона площа, 1, м. Іллінці, Вінницька обл., 22700 - 93 842,06 грн. боргу та 1 876,84 грн. - відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Повне рішення складено 11 листопада 2013 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 22700, Вінницька область, м.Іллінці, пров.Червона площа, 1

3 - відповідачу Вінницька область, м.Калинівка, вул.Промислова, 50