Ухвала суду № 34707722, 31.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6477/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

31 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алта-Фрост» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0002572203, №0002562203 від 28.03.2013 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Алта-Фрост» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень №0002572203, №0002562203 від 28.03.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2013 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що Державної податкової інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Алта-Фрост» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 11.03.2013 року №779/22-317/33051853.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.137.1 ст. 137, п.138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток та податок на додану вартість.

На підставі встановлених порушень податкового законодавства, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0002572203, №0002562203 від 28.03.2013 року.

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що позивачем до перевірки не надано документів, що давали б змогу перевірити, які саме послуги (роботи) надавалися (виконувалися), та чи пов'язані зазначені послуги (роботи) з господарською діяльністю підприємства. Підприємством не надано підтверджуючих документів, що давали б змогу ідентифікувати конкретний зміст наданих послуг (робіт), в наданих до перевірки первинних документах, а саме: актах здачі-приймання послуг не визначено зміст господарських операцій між суб'єктами господарювання, а також не доведено зв'язок із господарською діяльністю підприємства.

Вирішуючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алта-Фрост» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Орбітрейд» (Виконавець) укладено договір №01/02-12 від 01.02.2012 року.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язок виконати роботи з виготовлення та розміщення реклами.

Згідно п. 2.4 вищезазначеного договору, на підтвердження факту надання виконавцем рекламних послуг за цим договором складається та підписується сторонами відповідний акт виконаних робіт.

Зобов'язання сторін за договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується актами надання послуг, актами здачі-прийняття робіт, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алта-Фрост» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Продмаркет-2012» (Експедитор) укладено договір про надання логістичних послуг №01/05-12 від 01.05.2012 року.

Згідно п. 1.2 -1.3 вищезазначеного договору, замовник довіряє, а експедитор бере на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок замовника забезпечити організацію та здійснення перевезення вантажу замовника автомобільним транспортом типу рефрижератор (-18С) у повністю справному технічному стані, заправленими ПММ, а також має експлуатаційні витрати, здійснює технічне обслуговування й оплату праці водія в межах території України. Послуги логістики містять у собі комплекс юридичних і фактичних дій у рамках цього Договору по організації перевезення вантажу замовника оформлення, що відповідає, такого перевезення, забезпечення відправлення вантажу з пункту відправлення (завантаження) і одержання вантажу в пункті призначення (розвантаження) уповноваженим замовником особою (вантажоодержувачем), розробка оптимального й економічно вигідного маршруту з урахуванням інтересів замовника.

Зобов'язання сторін за договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями та іншими документами.

Судом першої інстанції досліджено дійсність укладених договорів на підставі норм Конституції України, Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України та дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність твердження апелянта про недійсність укладених договорів між позивачем та його контрагентами.

Матеріали справи містять підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, питання наявності у представників будь-якої мети взагалі не досліджувалося під час перевірки, отже, доводи відповідача щодо нікчемності (фіктивності) правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, колегією суддів до уваги не приймаються.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань крім зазначених висновків акту перевірки та спростування реальності укладених угод відповідачем не надано, колегія суддів дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами мали реальний характер.

Доводи апелянта про наявність умислу на укладення угоди, спрямованого на ухилення від сплати податків є необґрунтованими.

Згідно з пп. 14.1.36. Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та / або через свої відокремлені підрозділи.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До складу витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи наявні в матеріалах справи відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підтверджують факт виконання правочинів.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товару (послуг).

Факт отримання позивачем послуг за укладеними договорами підтверджено відповідними первинними документами, які оформлені належним чином відповідно до вимог ст.201 Податкового кодексу України.

Отримані позивачем послуги були використані у власній у власній господарській діяльності при взаємовідносинах, що підтверджується первинними документами копії яких наявні в матеріалах справи.

Належними доказами по справі, щодо податкового правопорушення можуть бути визнані лише ті матеріали податкової перевірки, які отримані та досліджені податковим органом в рамках здійснення заходів податкового контролю відносно спірного податкового періоду, у зв'язку з чим не заслуговують на увагу, твердження апелянта про неправомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Алта-Фрост» виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту та включення витрат, понесених ним за відповідними договорами до складу валових витрат підприємства, у зв'язку з чим висновки акта перевірки про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва 03 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 07.11.2013 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Оксененко О.М.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.