Рішення № 34706608, 05.11.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р.Справа № 922/3653/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Трофименко С.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Котельні лікарняного комплексу", м. Харків до КП "Баст" м. Харків про стягнення 295 223,78грн. за участю представників сторін:

позивача - Живова В.Ю., дов. № 12 від 08.01.13р.;

відповідача - Сендецький М.І., дов. № 163 від 15.10.13р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач після збільшення розміру позовних вимог просить суд стягнути з відповідача 270 909,08грн. основного боргу, 5 052,44грн. 3% річних, 19 262,26грн. пені, а також просить покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник відповідача суму основного боргу визнає, заперечує проти стягнення 3% річних та пені, вважає їх нарахування незаконним. Просить в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та пені відмовити, суму основного боргу за теплову енергію розстрочити частками до 31.03.14р.

Представник відповідача 05.11.13р. звернувся до суду з клопотанням, в якому просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Обласне казначейство.

Дане клопотання не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідач в обґрунтування заявленого клопотання посилається на те, що неплатоспроможність його підприємства перед позивачем виникла з причини відсутності фінансування казначейством лікарень, яким підприємство відповідача надає послуги з прання білизни.

Зазначені обставини не можуть бути підставою для залучення до участі у справі третьої особи, оскільки відповідно до ст.27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Суд не вбачає підстав для залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Обласне казначейство, оскільки прийняття рішення по даній справі ніяким чином не вплине на її права або обов'язки щодо однієї з сторін.

За таких обставин суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про залучення Обласного казначейства до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, задоволенню не підлягає.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням, в якому просить суд призначити експертну оцінку розрахунків штрафу та пені, оскільки КП "Баст" не згодне з розрахунком, наданим позивачем до позову.

Суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до ч.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" № 4 від 23.03.12р. судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Незгода відповідача з розрахунком 3% річних та пені, наданих позивачем, не є підставою для призначення експертної оцінки, оскільки вирішення питання щодо правомірності здійсненого розрахунку не потребує спеціальних знань.

Окрім того, суд зазначає, що відповідач, у разі не погодження з розрахунком позивача, не був позбавлений права здійснити свій контррозрахунок річних та пені, і надати його до суду, чого останнім зроблено не було.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

09.01.07р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (позивач) та Комунальним підприємством "Баст" (відповідач) було укладено договір про постачання теплової енергії № 15 (далі договір), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п.6.1 договору розрахунок за відпущену теплову енергію та підігрів гарячої води, що споживається, проводять виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Згідно з пунктом 4.2.3 договору позивач взяв на себе зобов'язання повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів.

Пунктом 6.1. договору сторони передбачили, що розрахунок за відпущену теплову енергію та підігрів гарячої води, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Оскільки, відповідно до постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 96 від 30.09.11р. тариф на теплову енергію для потреб споживачів з 01.10.11р. змінився, сторони додатковою угодою від 03.10.11р. внесли зміни у п.6.1 договору в частині визначення розміру тарифів на теплову енергію.

Відповідно до п.6.3 договору, відповідач за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачує позивачу вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Остаточний розрахунок відповідач зобов'язався провести до 28 числа поточного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору поставив відповідачу теплову енергію за період з липня 2012р. по серпень 2013р. на загальну суму 588 836,70грн., що підтверджується актами виконаних робіт, підписаними повноважними представниками обох сторін та скріпленими печатками сторін.

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав неналежним чином, за спожиту теплову енергію розрахувався не в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 270 909,08грн., яка до теперішнього часу є несплаченою.

Факт наявності заборгованості підтверджується належними доказами, наявними у справі.

Наявність заборгованості у сумі 270 909,08грн. також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.09.13р., підписаним відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів сплати ним заборгованості у сумі 270 909,08грн., суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач, відповідно до п.п.7.2.2 спірного договору за порушення строків виконання зобов'язання нарахував відповідачеві пеню за період з 21.10.12р. по 03.10.13р. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, загальна сума якої складає 19 262,26грн.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам договору та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

За таких обставин суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачу три відсотки річних за період з 21.07.12р. по 03.10.13р. в сумі 5 052,44грн.

Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на норми ст.617 ЦК України як на підставу його звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання судом не приймається до уваги, оскільки відповідно до приписів цієї статті особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Стаття 617 ЦК України встановлює також перелік подій, настання яких не буде вважатися випадком, серед яких не має такої події як відсутність у боржника необхідних коштів. Таким чином, незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об'єктивні обставини чи суб'єктивна недбалість боржника), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Відсутність державного фінансування також не є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.05.12р. № 11/446 та рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД" Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.05р.

Що стосується клопотання відповідача щодо розстрочки виконання рішення суду рівними частками до 31.03.14р., суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Таким чином, питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Дослідивши матеріали справи, надані докази та клопотання відповідача, судом не вбачається підстав для розстрочки виконання судового рішення, оскільки відповідачем не доведено наявність виняткових обставин неможливості виконання судового рішення. Обставини, викладені відповідачем у клопотанні про розстрочку виконання рішення не можуть вважатися винятковими.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України, відповідно до якої судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 526, 610, 611, 612, 617, 625 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Баст", код ЄДРПОУ 03062094 (61010, м. Харків, пров. Ващенківський, 4, р/р 26004010046259 в АТ Банк "Золоті ворота", МФО 351931) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", код ЄДРПОУ 31555944 (61018, м. Харків, вул. Балакірєва,3, р/рахунок 260383013582 у філії ХОУ АТ "Ощадбанк" м. Харків, МФО 351823) - 270 909,08грн. основного боргу, 5 052,44грн. 3% річних, 19 262,26грн. пені, 5 904,48грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.11.2013 р.

Суддя Лавренюк Т.А.