Рішення № 34706524, 06.11.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2013 р. Справа № 914/3556/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора», с.Миколаївське, Миколаївська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК-Фудз», с.Солонка, Львівська область

про стягнення 14 296 грн. 35 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

при секретарі Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сандора», с. Миколаївське, Миколаївська область звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК-Фудз», с. Солонка, Львівська область про стягнення 14 296 грн. 35 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 18.09.2013р. призначив розгляд справи на 01.10.2013 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

Позивач в судове засідання явку представника не забезпечив, в попередньому судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо оплати вартості товару не виконав, на дату звернення до суду заборгованість становила 12 682 грн. 62 коп. У зв’язку з порушенням строків оплати вартості товару відповідачу нараховано пеню в сумі 885 грн. 35коп., 3% річних в сумі 690 грн. 71 коп., інфляційні втрати в сумі 37 грн. 67коп. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 14 296 грн. 62 коп.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 18.09.2013 р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

21 листопада 2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сандора» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВК-Фудз» (покупець) було укладено договір поставки №00-1647/2010.

За цим договором постачальник (позивач) зобов’язувався протягом строку дії цього договору передавати покупцю (відповідачу) у власність, а покупець – приймати та оплачувати продукцію (соки, безалкогольні та алкогольні напої та ін.).

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу по видаткових накладних №ЛВ\РНв-342166 від 05.10.2011 р., №ЛВ\РНв-342167 від 05.10.2011 р., №ЛВ\РНв-342169 від 05.10.2011 р., №ЛВ\РНв-349726 від 12.10.2011 р., №ЛВ\РНв-355977 від 18.10.2011 р., №ЛВ\РНв-355981 від 18.10.2011 р., №ЛВ\РНв-357171 від 19.10.2011 р., (оригінали видаткових накладних оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 12 682 грн. 62 коп.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що покупець зобов’язаний оплатити продукцію протягом 7 календарних днів з дати відвантаження, вказаної в накладній (рахунку-фактурі), шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника або шляхом внесення в касу підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника сторони, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати товару належним чином не виконав, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 12 682 грн. 62 коп.P> P class="ps1">Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 4.2. договору за несвоєчасну оплату продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з простроченої суми за кожен день прострочення оплати.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню в сумі 885 грн. 35 коп., 3% річних в сумі 690 грн. 71 коп., інфляційні втрати в сумі 37 грн. 67 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 12682грн. 62 коп. основного боргу, 885 грн. 35 коп. пені, 690 грн. 71 коп. 3% річних, 37грн. 67 коп. інфляційних втрат.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 551, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 233 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК-Фудз», с.Солонка, АЗС-№6, Пустомитівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 32819038) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора», с. Миколаївське, Жовтневий район, Миколаївська область (ідентифікаційний код 22430008) 12 682 грн. 62 коп. основного боргу, 885 грн. 35 коп. пені, 690 грн. 71 коп. 3% річних, 37 грн. 67 коп. інфляційних втрат, 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 06.11.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 11.11.2013 р.

Суддя Мазовіта А.Б.