Рішення № 34706431, 24.10.2013, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/6183/13-ц

Провадження №2/592/1924/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:

головуючого суддіКорольової Г.Ю.

при секретарі Кириченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, ОСОБА_4 державна нотаріальна контора про визнання права власності та визнання частково недійсним свідоцтва про спадщину,-

встановив:

В червні 2013 року позивачка звернулася до суду з позовом про визнання права сумісної власності на майно, як набутого під час шлюбу, визнання права власності на 1\4 частину домоволодіння №35 по вул. Слобідська в м. Суми в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_1І, який помер 10.06.2011 року та визнати частково недійсним свідоцтва про спадщину за законом від 01.03.2012 року, мотивуючи свої вимоги тим, що 02 серпня 1993 року під час шлюбу з відповідачем уклали договір довічного утримання з ОСОБА_5, який оформили на відповідача та за умовами договору йому було передано 2\3 частини майна - домоволодіння №35 по вул. Слобідська в м. Суми. Чоловік ОСОБА_6 за умовами договору зобовязався довічно утримувати свою матір ОСОБА_5,забезпечувати їжею, одягом, доглядати і надавати необхідну допомогу. Оскільки позивачка ОСОБА_6 перебувала у шлюбі з відповідачем,то вона на рівні з 1993 року виконувала умови договору надавала ОСОБА_5П фізичну допомогу, а матеріальну та фінансову остання отримувала за рахунок їхнього бюджету. 10 червня 2011 року помер її чоловік ОСОБА_6, після смерті якого спадщину прийняли в рівних частках позивачка як спадкоємець першої черги та відповідачка ОСОБА_2С в порядку ст..1266 ЦК України як спадкоємець за правом представлення, але при видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.03.2012 року не була врахована частки позивачки в майні ,яке отримав спадкодавець за договором довічного утримання від 02.08.1993 року під час шлюбу, а тому вимушена за захистом своїх прав звернутися до суду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідачка у судове засідання не зявилася, надала заяву про визнання позову у повному обсязі, тому суд вважає за можливе розглядати справу на підставі наявних доказів у матеріалах справи..

Проаналізувавши матеріали справи, вислухавши представника позивачки, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_1 з 22.09.1959 року, зареєстрованого в міському бюро РАЦСу м.Суми, актовий запис №840 (а.с.9).Після реєстрації шлюбу вона з чоловіком стали проживати в жилому будинку, розташованому по вул. Слобідська, б.35 в м. Суми, який належав на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності батькам чоловіка і в якому всі були зареєстровані в встановленому порядку .Після смерті батька ОСОБА_6 його дружина ОСОБА_8 та діти син ОСОБА_6 та донька ОСОБА_3І.(дошлюбне прізвище ОСОБА_6) отримали у спадщину в порядку спадкування за законом по 1\6 частині будинку №35 по вул. Слобідська в м. Суми, в звязку з чим частки були розподілені між власниками в наступному порядку - ОСОБА_5 належало 2\3 частини будинку, а її дітям ОСОБА_6 та ОСОБА_3 по 1\6 частині будинку.

З метою покращення житлових умов та збільшення площі будинку №35 по вул. Слобідська в м. Суми, в якому позивачка ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком та його матірю постійно проживали, за рахунок спільних сумісних коштів добудували жилий будинок і побудували необхідні надвірні будівлі, при цьому забудовником виступав її чоловік, що підтверджується актом про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального володіння від 07.07.1993 року(а.с.16-17).

02 серпня 1993 року ОСОБА_5П уклала договір довічного утримання з сином ОСОБА_1І в період шлюбу з позивачкою, який оформили в Другій сумській державній нотаріальній конторі на відповідача та за умовами якого ОСОБА_5П зобовязується після смерті передати 2\3 частини належного їй майна - домоволодіння №35 по вул. Слобідська в м. Суми, а чоловік ОСОБА_6 за умовами договору зобовязався довічно утримувати свою матір ОСОБА_5,забезпечувати їжею, одягом, доглядати і надавати необхідну допомогу у розмірі 6 000 крб в місяць, а тому після смерті матері чоловік став співвласником 5\6 частин спірного домолодіння.(а.с.12-15)

10 червня 2011 року помер чоловік позивачки ОСОБА_6, який був власником 5\6 часток житлового будинку під номером 35, що знаходиться в місті Суми по вул. Слобідська. (а.с. 6-8,10). Після його смерті спадщину у складі частини житлового будинку та земельної ділянки за законом прийняла його дружина ОСОБА_1 та онука ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом посвідченого державним нотаріусом Другої ОСОБА_4 державної нотаріальної контори 01.03.2012 року, однак у виданому позивачці свідоцтві про право на спадщину за законом не врахована її частка в майні ,яке отримав спадкодавець за договором довічного утримання від 02.08.1993 року під час шлюбу.

Враховуючи, що договір довічного утримання укладений в 1993 року, суд вважає необхідним до вказаних правовідносин застосувати положення норм Цивільного кодексу України 1963 року та Кодекс законів про шлюб та сімю 1969 року, що діяв на час укладення договору.

Згідно ст. 22 КпШС майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження майном.

У ч.1 ст.24 КПШС передбачено, що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Згідно зі ст..425 ЦК УРСР за договором довічного утримання одна сторона, що є непрацездатною особою за віком або станом здоровя (відчужувач), передає у власність другій стороні (набувачеві майна) будинок або частину його, взамін чого набувач майна зобовязується надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги на визначену сторонами суму. За змістом ст..425 ЦК УРСР договір довічного утримання є безоплатним , тому що за умовами договору набувач майна зобовязується здійснювати довічне утримання відчужувача майна. Оскільки всі витрати за договором довічного утримання здійснюються за рахунок спільних коштів подружжя, то нерухоме майно, придбане на підставі договору, є спільною власністю. Крім того такий договір не узгоджується з положеннями ст..24 КПШС про роздільне майно. Так як відповідачка визнала позов, зокрема й ту обставину, що всі витрати за договором довічного утримання здійснювалися за рахунок спільних коштів подружжя, то нерухоме майно, придбане на підставі договору, є спільною власністю подружжя, таким чином ідеальні частки за кожним з співвласників підлягають визначенню в рівних частках, тобто по1\3 за кожним.

Як було встановлено у судовому засіданні після смерті ОСОБА_6. спадщину у складі частини житлового будинку та земельної ділянки за законом прийняла його дружина ОСОБА_1 та онука ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом посвідченого державним нотаріусом Другої ОСОБА_4 державної нотаріальної контори 01.03.2012 року. На час відкриття спадщини ОСОБА_1 проживала разом з спадкодавцем, що підтверджується відмітками в паспорті та згідно до законодавства фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 ( а.с.6,7,21-23).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом..

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою або застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України не заявив відмову від неї. .

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 у встановлений законом термін звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, а позивачка дружина спадкодавця ОСОБА_1 згідно до вказаних норм цивільного законодавства діючого на момент відкриття спадщини відповідно до ч.5 ст.1268 ЦПК України вважається такою,що прийняла спадщину, так як фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, не заявляла відмову від прийняття спадщини,

Відповідно до ст. 1301 Цивільного кодексу України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках,встановлених законом.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Оскільки, як встановлено у судовому засіданні позивачу по справі на праві спільної сумісної власності належить 1/3 частка майна - житлового будинку під номером 35, що знаходиться в місті Суми по вул. Слобідська, тому при видачі свідоцтва нотаріусом помилково у спадкову масу було включено 2\3 частини майна, набутих на підставі спадкового договору від 02 серпня 1993 року, що є підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.03.2013 року, видане державним нотаріусом Другої ОСОБА_4 державної нотаріальної контори на 5/6 частки житлового будинку, що знаходиться в місті Суми по вул. Слобідська, будинок під номером №35, розташованого на земельній ділянці ОСОБА_4 міської ради після смерті ОСОБА_1І, померлого 10 червня 2011 року недійсним.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 1267 ЦК України, про те, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, та у зв"язку з визнанням відповідачем позову, тому слід визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку житлового будинку №35 по вул. Слобідська в м.Суми в порядку спадкування після смерті ОСОБА_1І, померлого 10 червня 2011 року

Суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.22,24 КпШС, ст.425 ЦК УРСР,ст.1216,1217, 1267,ч.1,3 ст.1268,1269,1270,1301 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 118, 119, 212-215, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, ОСОБА_4 державна нотаріальна контора про визнання права власності та визнання частково недійсним свідоцтва про спадщину задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\3 частину житлового будинку під номером 35, (та прибудови)А-1,а, А1-1,а2- дерев.,цегла, дошки, житлова площа якого 67,1 кв.м.,погріб п\г-цегла, убиральня Г- цегла,сарай Е-дощаті, сарай Ж- дощаті, сарай К-дощаті, навіс Л дощаті, ворота і огорожа 1-3 дощата та штахетник в дер.ст.,що знаходиться в місті Суми по вул. Слобідська як набутих під час шлюбу на підставі договору довічного утримання від 02.08.1993 року.

Визнати свідоцтво про право на спадщину за законом від 01.03.2012 року, видане державним нотаріусом Другої сумської державної нотаріальної контори на частку житлового будинку під номером 35, (та прибудови)А-1,а, А1-1,а2- дерев,цегла, дошки, житлова площа якого 67,1 кв.м.,погріб п\г - цегла, убиральня Г- цегла,сарай Е- дощаті, сарай Ж- дощаті, сарай К - дощаті, навіс Л дощаті, ворота і огорожа 1-3 дощата та штахетник в дер.ст., що знаходиться в місті Суми по вул.. Слобідська, будинок під номером №35 після смерті ОСОБА_6, померлого 10 червня 2011 року частково недійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\4 частину житлового будинку №35 (та прибудови)А-1,а, А1-1,а2- дерев.,цегла, дошки, житлова площа якого 67,1 кв.м.,погріб п\г-цегла, убиральня Г- цегла,сарай Е-дощаті, сарай Ж- дощаті, сарай К-дощаті, навіс Л дощаті, ворота і огорожа 1-3 дощата та штахетник в дер.ст., що знаходиться в місті Суми по вул.. Слобідська,яка перейшла їй у власність в порядку спадкування за законом згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 березня 2012 року після смерті її чоловіка ОСОБА_6, померлого 10 червня 2011 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Сум. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

СуддяГ.Ю. Корольова