Рішення № 34705969, 22.10.2013, Новомиргородський районний суд Кіровоградської області

Справа №395/940/13-ц

Провадження №2/395/253/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2013 рокум. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді ЩЕНЮЧЕНКА С.В.,

при секретареві РУДЕНКО І.М.,

за участю відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»» (далі заявник, позивач, ПАТ «Комерційний банк «Експобанк»») до ОСОБА_1 (далі відповідач, ОСОБА_1В.) про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»» про визнання договору кредиту недійсним,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 р. до Новомиргородського районного суду надійшла позовна заява ПАТ «Комерційний банк «Експобанк»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заявник вказав, що 20.09.2007 р. ТОВ «Комерційний банк» Експобанк»» і ОСОБА_1 уклали договір кредиту № 47/АК-2007.

Відповідно до статуту ПАТ «Комерційний банк «Експобанк»» є правонаступником ТОВ «Комерційний банк «Експобанк»».

За умовами договору банк зобовязався надати позичальнику грошові кошти в розмірі 17.200 доларів США на умовах його забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення і платності.

Відповідно до договору кредит надавався на купівлю автомобіля.

Банк умови договору виконав, надав позичальнику кредит, що підтверджується заявою на видачу готівки № 03 від 20.09.2007 р.

За п.1.2 договору кредиту строк користування кредитом закінчується 20.09.2014 р.

Позичальник за умовами договору кредиту зобовязався щомісячними частинами повертати кредит, щомісяця сплачувати комісію за кредитне обслуговування в розмірі 0,2 % від залишку заборгованості за кредитом.

Однак позичальник порушив договір кредиту: не повертає кредит у строки, передбачені договором кредиту; не сплачує проценти за користування кредитом у передбачені угодою строки; не сплачує комісію за кредитне обслуговування.

Відповідно договору кредиту позичальник відповідає перед банком за виконання договору кредиту всім своїм майном і коштами, на які може бути звернено стягнення у порядку, встановленому Законодавством України.

Умовами договору кредиту передбачено, що за несвоєчасне повернення кредиту або несвоєчасну сплату процентів позичальник сплачує банку пеню у розмірі 1 % від суми боргу за кожний день прострочення.

За договором кредиту також передбачено, що за несвоєчасну сплату комісії позичальник сплачує банку пеню у розмірі 1 % від суми боргу за кожний день прострочення.

Внаслідок невиконання умов договору кредиту у позичальника перед банком станом на 04.07.2013 р. виникла заборгованість в загальному розмірі 1.488.206,90 грн.

Оскільки у добровільному порядку нарахована сума боргу відповідачем не сплачена, посилаючись на ст. ст. 525-526, 530, 610, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, просить суд стягнути із ОСОБА_1 вище зазначену заборгованість за кредитом, а також судові витрати у справі.

У серпні 2013 р. ОСОБА_1 предявив у суді зустрічний позов до ПАТ «Комерційний банк «Експобанк»» про визнання договору кредиту недійсним.

Зазначив, що між сторонами був укладений Кредитний договір № 47/АК-2007 на суму 17.200,00 доларів США на купівлю автомобіля.

Після укладення угоди ОСОБА_2 отримав кошти та придбав автомобіль, а також почав щомісяця сплачувати необхідну та достатню суму коштів на його погашення до 27.08.2008 р.

На подальше неналежне виконання взятих на себе зобовязань вплинули не тільки світова фінансова криза, але й складний матеріальний стан та інші фактори, що унеможливили своєчасну сплату в повному обсязі щомісячних платежів по кредитному зобовязанню.

У подальшому він взагалі став неплатоспроможним та перестав сплачувати кошти за кредит.

По суті сам договір та умови, що в ньому прописані, є споживчим кредитом, оскільки той був наданий позичальникові для придбання рухомого майна.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що умови підписаного кредитного договору в частині встановлення сплати пені в разі порушення зобовязання (несвоєчасного, дострокового повернення кредитних коштів) в розмірі 1 % за кожний день прострочки та пені в розмірі 1% за кожен день прострочки по сплаті комісії, що сплачується позичальником, комісії в розмірі 0,2 % (пп. 4.5.1 п.4.5 розділ 4, п.5.2., п.5.3 розділу 5 договору) є несправедливими та необґрунтованими.

Розмір ставки в 1% за кожний день прострочки є неспіврозмірним та таким, що заздалегідь встановлює невигідний, однобічний порядок нарахування та як наслідок настання позитивних наслідків тільки для однієї сторони договору для банку. Крім того, згідно зі ст. 632 ЦК України істотною умовою договору є ціна.

Ніякого розрахунку до договору банк не надавав, належним чином про кінцеву ціну взятого кредиту не повідомляв. Заздалегідь приховав цю інформацію, чим ввів в оману позичальника.

Зазначені обставини дають змогу прийти до висновків, що ПАТ «КБ «Експобанк»» в особі представника ОСОБА_3 на момент укладення кредитного договору № 47/АК-2007 від 20.09.2007 р. з ОСОБА_1 та в умовах договору недодержані вимоги цивільного законодавства України, що і є підставою для визнання цього кредитного договору недійсним з моменту укладення.

Відповідачем за зустрічним позовом допущені порушення наступних норм цивільного права: абзацу 16 ч. 1 ст. 6, п. 6 ч. 1ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ч. 2 ст. 11, ст. ст. 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10.11.2011 р.

Оскільки для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати непотрібні йому кредитні послуги, тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого субєкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача.

Посилаючись на вище наведене, просить суд визнати згаданий договір кредиту недійсним.

Оповіщений у встановленому порядку про час і місце розгляду справи представник позивача чотири рази у судове засідання не зявився, у тому числі двічі дистанційно, в режимі відеоконференції, про причини неявки суд не повідомив, надіслав письмові заперечення проти зустрічного позову.

Як вбачається з письмової заяви представника позивача, він просить суд розглянути справу в його відсутність, власний позов підтримує повністю.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача на підставі наявних доказів, оскільки у справі мається достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

У письмових запереченнях представник банку зазначив, що ОСОБА_1 у зустрічному позові вказує, що АТ «КБ «Експобанк»» не надав йому розрахунку до договору кредиту, не повідомив належним чином про кінцеву ціну кредиту, заздалегідь приховав інформацію, чим ввів в оману.

Вищевказані твердження позивача за зустрічним позовом не відповідають дійсності, оскільки відповідно до п. 1.1. Договору кредиту графік погашення кредиту наводиться в додатку 1. Додаток 1 до договору кредиту містить детальні розрахунки щомісячних платежів за договором кредиту та підписаний ОСОБА_1

Отже позивачу за зустрічним позовом було належним чином повідомлено про кінцеву ціну кредиту, розмір та строк платежів за договором кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, відповідач спростовує твердження позивача за зустрічним позовом щодо порушення ПАТ «КБ «Експобанк»» вимог цивільного законодавства України, які начебто є підставою для визнання договору кредиту недійсним.

Договір кредиту відповідає нормам Цивільного кодексу України, зокрема, ст.ст. 1046-050, 1052, 1054-1055, котрі встановлюють основні положення щодо договорів позики та кредиту.

Також договір кредиту містить положення відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Тому твердження позивача за зустрічним позовом є безпідставними та необґрунтованими.

Також представник банку зазначає, що договір кредиту між сторонами був укладений 20.09.2007 р.

Зустрічна позовна заява ОСОБА_1 була подана до Новомиргородського районного суду тільки 13.08.2013 р.

Згідно вимогам ст. ст. 256-257 ЦК України встановлена позовна давність, у межах якої особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тривалістю у три роки.

Враховуючи, що термін позовної давності, який обчислюється з дати коли особа довідалася або повинна була довідатися про порушення своїх прав (в даному випадку з часу укладення договору кредиту) пройшов, а позивач не заявляв до суду клопотання про відновлення пропущеного строку, тож строк позовної давності минув.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 визнав позов банку частково: в розмірі 16.200 доларів США, бо вважає, що повинен повернути лише залишок суми самого кредиту.

Наслідки такої процесуальної дії, передбачені ст. ст. 130, 174 ЦПК України, тобто ухвалення рішення про задоволення позову, йому розяснені.

В той же час власний зустрічний позов підтримав повністю, посилаючись на обставини, викладені в заяві.

У письмових запереченнях проти позову він вказав, що обставини, які зазначені у позові, є викривленими.

Відповідно до умов Договору простроченням повернення кредиту або його частини або сплати процентів є порушення позичальником строків, що передбачені цим договором або встановлені банком відповідно до договору або передбачені угодами до цього договору для повернення кредиту і процентів по ньому. На суму простроченого кредиту проценти не нараховуються.

В позовній заяві містяться вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 48,64 долари США та простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 6.272,71 доларів США, що прямо суперечить умовам договору.

Крім того, з предявлених сум неможливо встановити початок (дату) порушення зобовязання, кількість кредиту, що сплачена. Фактично суми, які проставлені банком, є такими, що не відповідають дійсності, оскільки загальна сума, що була сплачена відповідачем на погашення кредиту у 2007-2008 рр., складає 3.048,10 доларів США. Сума по договору становить 17.200 доларів США. Проценти за користування кредитом за 4 місяці 2007 р. та 8 місяців 2008 р. дорівнюють 12%, тобто до основної суми грошових коштів в розмірі 17.200 доларів США потрібно додати 2.064 долари США, загальна сума складає 19.264 долари США. При відніманні вже сплаченої суми 3.048,10 доларів США від загальної суми отримуємо кінцеву суму заборгованості, яка дорівнює 16.215,90 доларів США. Банк же зазначає про 22.028,32 доларів США.

Тому ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що пеня нарахована позивачем по простроченому тілу кредиту з 21.12.2007 р. по 03.07.2013 р. тобто за 68 місяців, що суперечить вимогам ст. 258 ЦК України.

Пеня за несвоєчасну сплату нарахованих процентів за 65 місяців, що також суперечить вимогам вище вказаної статті.

Пеня за несвоєчасну сплату нарахованих комісій за 33 місяці, тобто з тими самими порушеннями вимог зазначеної норми права.

Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

В той же час строки позовної давності, які застосовуються до стягнення штрафних санкцій (пені), встановлюються ЦК України.

Відповідно до вимог ЦК України:

ст. 257 встановлено загальний строк позовної давності, який складає три роки.

ст. 258 до пені застосовується позовна давність в один рік.

Отже, для нарахування пені застосовується строк у шість місяців, а для її стягнення позовна давність становить один рік.

Базою для розрахунку пені є сума виконаного неналежним чином грошового зобовязання. При цьому неналежним виконанням грошового зобовязання є його прострочення. За кредитними договорами простроченням є несплата чи несвоєчасна сплата позичальником кредиту та процентів за його користування. Пеня стягується за кожний день прострочення виконання обовязків боржника щодо повернення кредиту. Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань регулюються ЦК України та Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Згідно з п. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Саме для пені по грошових зобовязаннях встановлено обмеження ст. 3 вказаного Закону, відповідно до якої розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За даними Національного банку України в період з 10.08.2010 р. по 22.03.2012 р. згідно Постанови НБУ № 377 від 09.08.2010 р. встановлено облікову ставку НБУ у розмірі 7,75 %, в період з 23.03.2012 р. згідно Постанови від 21.03.2012 р. № 102 встановлено облікову ставку НБУ у розмірі 7,5% річних.

Таким чином, у разі прострочення сплати боржником кредиту та процентів за його використання, банк має право на стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми виконаного неналежним чином грошового зобовязання.

За зобовязаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання.

Повідомлення вимога направлена банком позичальнику 26.02.2008 р. за № 794 та була ним отримана. Строк позовної давності сплив через три роки, тобто 26.02.2011 р. Моментом звернення до суду є подача позовної заяви. Ухвала про відкриття провадження у зазначеній справі датована 22.07.2013 р. Тобто з 26.02.2008 р. у банку було достатньо часу, щоб звернутися до позичальника з позовом про стягнення заборгованості.

Таким чином, відповідач вважає, що строк позовної давності вже сплив.

Заслухавши згадані пояснення та безпосередньо дослідивши докази в справі: оглянувши письмові докази та інші матеріали справи, суд вважає за необхідне задовольнити позов ПАТ «Комерційний банк «Експобанк»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором частково та відмовити у зустрічному позові ОСОБА_1 до ПАТ «Комерційний банк «Експобанк»» про визнання договору кредиту недійсним повністю із таких міркувань.

20.09.2007 р. ТОВ «Комерційний банк «Експобанк»» і ОСОБА_1 уклали договір кредиту № 47/АК-2007.

Відповідно до статуту ПАТ «Комерційний банк «Експобанк»» є правонаступником ТОВ «Комерційний банк «Експобанк»».

За умовами договору банк зобовязався надати позичальнику грошові кошти в розмірі 17.200 доларів США на умовах його забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення і платності.

Відповідно до договору кредит надавався на купівлю автомобіля.

Банк умови договору виконав, надав позичальнику кредит, що підтверджується заявою на видачу готівки № 03 від 20.09.2007 р.

За п.1.2 договору кредиту строк користування кредитом закінчується 20.09.2014 р.

Позичальник за умовами договору кредиту зобовязався щомісячними частинами повертати кредит, щомісяця сплачувати комісію за кредитне обслуговування в розмірі 0,2 % від залишку заборгованості за кредитом.

Однак позичальник порушив договір кредиту: не повертає кредит у строки, передбачені договором кредиту; не сплачує проценти за користування кредитом у передбачені угодою строки; не сплачує комісію за кредитне обслуговування.

Відповідно договору кредиту позичальник відповідає перед банком за виконання договору кредиту всім своїм майном і коштами, на які може бути звернено стягнення у порядку, встановленому Законодавством України.

Умовами договору кредиту передбачено, що за несвоєчасне повернення кредиту або несвоєчасну сплату процентів позичальник сплачує банку пеню у розмірі 1 % від суми боргу за кожний день прострочення.

За договором кредиту також передбачено, що за несвоєчасну сплату комісії позичальник сплачує банку пеню у розмірі 1 % від суми боргу за кожний день прострочення.

Внаслідок невиконання умов договору кредиту у позичальника перед банком станом на 04.07.2013 р. виникла заборгованість в загальному розмірі 1.488.206,90 грн., яка складається з таких сум: заборгованість за кредитом, строк сплати якого ще не настав, в розмірі 4.369,14 доларів США (що в еквіваленті до національної валюти України за офіційним курсом НБУ станом на 04.07.2013 р. (7,993) складає 34.922, 54 грн.; прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 11.337,83 доларів США (що в еквіваленті до національної валюти України за офіційним курсом НБУ станом на 04.07.2013 р. (7,993) становить 90.623,27 грн.); заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 48,64 доларів США (що в еквіваленті до національної валюти України за офіційним курсом НБУ станом на 04.07.2013 р. (7,993) дорівнює 388,78 грн.;

прострочена заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 6.272,71 доларів США (що в еквіваленті до національної валюти України за офіційним курсом НБУ станом на 04.07.2013 р. (7,993) становить 50.137,77 грн.); прострочена заборгованість за комісією в розмірі 4.953,55 грн.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 717.965,96 грн.; пеня за несвоєчасну сплату нарахованих процентів в розмірі 520.062,95 грн.; пеня за несвоєчасну сплату комісії в розмірі 69.152,08 грн.

В добровільному порядку нарахована сума боргу відповідачем не сплачена.

Відповідно до вимог згаданої угоди, а також ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за договором кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту у повному обсязі зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату предявлення вимоги, включаючи проценти за кредит (в тому числі прострочені відсотки), пеню.

Як вбачається з положень ЦПК України:

ч. 4 ст. 130 при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 зазначеного Кодексу;

ч. 4 ст. 174 у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У даному випадку суд вважає, що визнання відповідачем частини позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Крім пояснень відповідача та письмових пояснень сторін, вказані обставини підтверджуються: кредитним договором між сторонами, довідками про сплату позики та відсотків протягом досліджуваного періоду, листами банку, іншими матеріалами справи.

Згідно до ст. ст. 40, 47 Закону України Про банки і банківську діяльність, ст. ст. 509, 526, 530, 536, 543, 548, 572, 590, 625, 651-652, 1046, 1048-1050 ЦК України вказане порушення тягне цивільну відповідальність. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, повинен сплатити за час прострочення 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір процентів.

В той же час суд погоджується із запереченнями відповідача, що у даному випадку потрібно застосувати положення п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України про спеціальну позовну давність при стягненні неустойки (штрафу, пені).

Окрім цього, суд вважає обґрунтованими твердження відповідача, що загальний розмір неустойки явно та значно перевищує розмір збитків через несплату основного боргу (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

До того ж позивач своєчасно не вжив заходів щодо зменшення розміру збитків, що завдані внаслідок невиконання умов договору (ч. 2 ст. 616 ЦК України).

Суд також ураховує майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні, а також інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу: позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача заборгованість за період з 26.02.2008 р. по 04.07.2013 р., що свідчить про відсутність істотних негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобовязання.

Тому суд вважає за потрібне зменшити розмір пені до розміру основного боргу 181.025,91 грн. (125.545,81 грн. + 50.526,55 грн. + 4.953,55 грн.)

Ураховуючи наведене, на підставі кредитного договору від 20.09.2007 р. за № 47/АК-2007, ст. ст. 40, 47 Закону України Про банки і банківську діяльність, ст. ст. 509, 526, 530, 536, 543, 548, 572, 590, 625, 651-652, 1046, 1048-1050 ЦК України, позов до ОСОБА_1 підлягає задоволенню в обумовленому судом обсязі: потрібно стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 362.051,82 коп., яка складається з таких сум: заборгованість за кредитом, строк сплати якого ще не настав, в розмірі 4.369,14 доларів США (що в еквіваленті до національної валюти України за офіційним курсом НБУ станом на 04.07.2013 р. (7,993) складає 34.922, 54 грн.); прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 11.337,83 доларів США (що в еквіваленті до національної валюти України за офіційним курсом НБУ станом на 04.07.2013 р. (7,993) становить 90.623,27 грн.); заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 48,64 доларів США (що в еквіваленті до національної валюти України за офіційним курсом НБУ станом на 04.07.2013 р. (7,993) дорівнює 388,78 грн.); прострочена заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 6.272,71 доларів США (що в еквіваленті до національної валюти України за офіційним курсом НБУ станом на 04.07.2013 р. (7,993) становить 50.137,77 грн.); прострочена заборгованість за комісією в розмірі 4.953,55 грн.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту 125.545,81 грн.; пеня за несвоєчасну сплату нарахованих процентів 50.526,55 грн.; пеня за несвоєчасну сплату комісії 4.953,55 грн.

Тому у решті позову ПАТ «Комерційний банк «Експобанк»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити.

У серпні 2013 р. ОСОБА_1 предявив у суді зустрічний позов до ПАТ «Комерційний банк «Експобанк»» про визнання договору кредиту недійсним.

Зазначив, що після укладення оспорюваної угоди він отримав кошти та придбав автомобіль, а також почав щомісяця сплачувати необхідну та достатню суму коштів на його погашення до 27.08.2008 р.

На подальше неналежне виконання взятих на себе зобовязань вплинули не тільки світова фінансова криза, але й складний матеріальний стан та інші фактори, що унеможливили своєчасну сплату в повному обсязі щомісячних платежів по кредитному зобовязанню.

У подальшому він взагалі став неплатоспроможним та перестав сплачувати кошти за кредит.

По суті сам договір та умови, що в ньому прописані, є споживчим кредитом, оскільки той був наданий позичальникові для придбання рухомого майна.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що умови підписаного кредитного договору в частині встановлення сплати пені в разі порушення зобовязання (несвоєчасного, дострокового повернення кредитних коштів) в розмірі 1 % за кожний день прострочки та пені в розмірі 1% за кожен день прострочки по сплаті комісії, що сплачується позичальником, комісії в розмірі 0,2 % (пп. 4.5.1 п.4.5 розділ 4, п.5.2., п.5.3 розділу 5 договору) є несправедливими та необґрунтованими.

Розмір ставки в 1% за кожний день прострочки є неспіврозмірним та таким, що заздалегідь встановлює невигідний, однобічний порядок нарахування та як наслідок настання позитивних наслідків тільки для однієї сторони договору для банку. Крім того, згідно зі ст. 632 ЦК України істотною умовою договору є ціна.

Ніякого розрахунку до договору банк не надавав, належним чином про кінцеву ціну взятого кредиту не повідомляв. Заздалегідь приховав цю інформацію, чим ввів в оману позичальника.

Зазначені обставини дають змогу прийти до висновків, що ПАТ «КБ «Експобанк»» в особі представника ОСОБА_3 на момент укладення кредитного договору № 47/АК-2007 від 20.09.2007 р. з ОСОБА_1 та в умовах договору недодержані вимоги цивільного законодавства України, що і є підставою для визнання цього кредитного договору недійсним з моменту укладення.

Відповідачем за зустрічним позовом допущені порушення наступних норм цивільного права: абзацу 16 ч. 1 ст. 6, п. 6 ч. 1ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ч. 2 ст. 11, ст. ст. 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10.11.2011 р.

Оскільки для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати непотрібні йому кредитні послуги, тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого субєкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача.

Посилаючись на вище наведене, просить суд визнати згаданий договір кредиту недійсним.

У письмових запереченнях представник банку зазначив, що ОСОБА_1 у зустрічному позові безпідставно вказує, що АТ «КБ «Експобанк»» не надав йому розрахунку до договору кредиту, не повідомив належним чином про кінцеву ціну кредиту, заздалегідь приховав інформацію, чим ввів в оману.

Вищевказані твердження позивача за зустрічним позовом не відповідають дійсності, оскільки відповідно до п. 1.1. Договору кредиту графік погашення кредиту наводиться в додатку 1. Додаток 1 до договору кредиту містить детальні розрахунки щомісячних платежів за договором кредиту та підписаний ОСОБА_1

Отже позивачу за зустрічним позовом було належним чином повідомлено про кінцеву ціну кредиту, розмір та строк платежів за договором кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, відповідач спростовує твердження позивача за зустрічним позовом щодо порушення ПАТ «КБ «Експобанк»» вимог цивільного законодавства України, які начебто є підставою для визнання договору кредиту недійсним.

Договір кредиту відповідає нормам Цивільного кодексу України, зокрема, ст.ст. 1046-050, 1052, 1054-1055, котрі встановлюють основні положення щодо договорів позики та кредиту.

Також договір кредиту містить положення, передбачені п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Тому твердження позивача за зустрічним позовом є безпідставними та необґрунтованими.

Окрім цього, представник банку обґрунтовано зазначає, що договір кредиту між сторонами був укладений 20.09.2007 р., а зустрічна позовна заява ОСОБА_1 була подана до Новомиргородського районного суду тільки 13.08.2013 р.

Згідно вимогам ст. ст. 256-257 ЦК України встановлена позовна давність, у межах якої особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тривалістю у три роки.

Враховуючи, що термін позовної давності, який обчислюється з дати коли особа довідалася або повинна була довідатися про порушення своїх прав (в даному випадку з часу укладення договору кредиту) пройшов, а позивач не заявляв до суду клопотання про відновлення пропущеного строку, тож строк позовної давності минув.

Таким чином, суд погоджується із запереченнями ПАТ «Комерційний банк «Експобанк»» проти зустрічного позову ОСОБА_1, у тому числі, з таких міркувань.

Як вбачається з вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки оспорюваний договір було укладено 20.09.2007 р., а відповідач предявив зустрічний позов лише у серпні 2013 р. та не клопотав перед судом про поновлення позовної давності і не навів поважних причин для такого поновлення, у вказаному позові потрібно відмовити повністю.

За правилами ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 79-80, 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_1 витрати в справі, повязані зі сплатою судового збору у сумі 3.441 грн., на користь позивача.

Ураховуючи наведене, на підставі кредитного договору від 20.09.2007 р. за № 47/АК-2007, ст. ст. 40, 47 Закону України Про банки і банківську діяльність, ст. ст. 202-203, 205, 207-208, 215-218, 236, 509, 526, 530, 536, 543, 548, 551, 572, 590, 625, 651-652, 1046, 1048-1050 ЦК України,

Керуючись ст. ст. 3, 8, 10, 208-215, 223, 292, 294, 296 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»» заборгованість за кредитним договором у розмірі 362.051 (триста шістдесят дві тисячі пятдесят одну) гривню 82 коп., яка складається з таких сум:

заборгованість за кредитом, строк сплати якого ще не настав, в розмірі 4.369,14 доларів США (що в еквіваленті до національної валюти України за офіційним курсом НБУ станом на 04.07.2013 р. (7,993) складає 34.922, 54 грн.);

прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 11.337,83 доларів США (що в еквіваленті до національної валюти України за офіційним курсом НБУ станом на 04.07.2013 р. (7,993) становить 90.623,27 грн.);

заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 48,64 доларів США (що в еквіваленті до національної валюти України за офіційним курсом НБУ станом на 04.07.2013 р. (7,993) дорівнює 388,78 грн.);

прострочена заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 6.272,71 доларів США (що в еквіваленті до національної валюти України за офіційним курсом НБУ станом на 04.07.2013 р. (7,993) становить 50.137,77 грн.);

прострочена заборгованість за комісією в розмірі 4.953,55 грн.;

пеня за несвоєчасне повернення кредиту 125.545,81 грн.;

пеня за несвоєчасну сплату нарахованих процентів 50.526,55 грн.;

пеня за несвоєчасну сплату комісії 4.953,55 грн.

Відмовити у решті позовних вимог Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Експобанк»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відмовити у зустрічному позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»» про визнання договору кредиту недійсним повністю.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»» судові витрати у сумі 3.441 (три тисячі чотириста сорок одну) гривню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Кіровоградської області через Новомиргородський районний суд.

Головуючий:

суддя С.ЩЕНЮЧЕНКО