Ухвала суду № 34705810, 07.11.2013, Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 115/86/13- ц

Провадження № 4-с/115/60/2013

УХВАЛА

Іменем України

"07" листопада 2013 р. м. Саки

Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді: О.В. Копичинського

З секретарем: Є.Ф. Кузьменко

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 Аніфе Рустемівни на дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим Державної виконавчої служби України ОСОБА_2,

встановив:

ОСОБА_1, яка є боржником у виконавчому провадженні, звернулася до суду із скаргою на дії головного держвиконавця ВДВС Сакського МРУЮ АРК. ОСОБА_2 щодо винесення 16.09.2013р. постанови про розшук належного їй на праві власності автомобіля НОМЕР_1.

Скарга мотивована тим, що цей автомобіль був придбаний нею за кредитним договором №PCL-G05/003/2008, укладеного між нею і ЗАТ «ОТП Банк» 18.09.2008р., та є заставленим майном згідно укладеного 18.09.2008р. договору застави №PCL-G05/003/2008. Але до теперішнього часу її зобовязання за цим кредитним договором не виконані.

Заявник в судове засідання не зявилася.

У судовому засіданні представник заявника, а.с.26, підтримав вимоги скарги, які просив задовольнити, а.с.29.

Головний держвиконавець ВДВС Сакського МРУЮ АРК. ОСОБА_2 проти скарги заперечував з підстав її необґрунтованості, а.с.20.

Вислухавши пояснення представника заявника, заінтересованої особи, вивчивши і дослідивши матеріали справи, надані документи та матеріали виконавчого провадження №38271904, яке оглядалося в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні головного держвиконавця ВДВС Сакського МРУЮ АРК. ОСОБА_2 знаходиться виконавче провадження №38271904, відкритого на підставі виконавчого листа №2/115/220/2013, виданого у виконання рішення Сакського міськрайсуду АРК. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Торгівельний будинок «Мегаполіс»» 77.673грн.61коп., а.с.4,20,31.

Постановою головного держвиконавця ВДВС Сакського МРУЮ АРК. ОСОБА_2 від 16.09.2013р. оголошено в розшук автомобіль НОМЕР_1, який належить боржнику на праві власності, а.с.4,9.

Перевіряючи обґрунтованість вимог скарги заявника та правомірність зазначеної постанови головного держвиконавця ВДВС Сакського МРУЮ АРК., суд дійшов наступного.

Згідно ст.383 ЦПК України - сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Як розяснив Пленум Вищого Адміністративного Суду України в абз.1 п.2 постанови від 13.12.2010р. №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» - учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси.

Згідно ч.1 ст.40 Закону України від 21.04.99р. «Про виконавче провадження» у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.

Але заявник не довела факт порушення її прав, як власника зазначеного транспортного засобу і заставодавця, від дій держвиконавця ВДВС щодо оголошення в розшук цього транспортного засобу, чим не виконала вимоги ст.ст.10,58,59 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Судом таких обставин не встановлено при розгляді справи.

Також з пояснень учасників судового процесу і матеріалів справи судом встановлено, що до теперішнього часу автомобіль НОМЕР_1 знаходиться у користуванні заявника.

Крім того, на думку суду, зазначена постанова держвиконавця ВДВС не позбавляє боржника права і можливості виконувати належним чином свої обовязки за кредитним договором №PCL-G05/003/2008, укладеного між нею і ЗАТ «ОТП Банк» 18.09.2008р.

У судовому засіданні представник заявника пояснив, що позичальник ОСОБА_1 щомісячно виконує свої обовязки за кредитним договором.

Судом встановлено, що боржник не здійснила жодних дій для виконання вимог держвиконавця ВДВМ про повернення стягувачу ТОВ «Торгівельний будинок «Мегаполіс»» 77.673грн.61коп. у виконання рішення Сакського міськрайсуду АРК.

Також проведеною держвиконавцем ВДВС перевіркою встановлено відсутність у боржника грошових коштів та майна, крім зазначеного транспортного засобу, на яке можливо звернути стягнення у виконання судового рішення, а.с.19.

В свою чергу боржник не запропонувала держвиконавцю ВДВС ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення, що передбачено ч.5 ст.52 Закону України від 21.04.99р. «Про виконавче провадження».

На підставі зазначеного вище суд дійшов висновку, що постанова держвиконавця ВДВС від 16.09.2013р. про оголошення в розшук автомобіля НОМЕР_1 не порушує прав та свобод заявника як власника цього транспортного засобу і заставодавця.

*

Судом встановлено, що автомобіль НОМЕР_1 належить заявникові на праві власності.

Цей автомобіль є предметом договору застави №PCL-G05/003/2008, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_1 18.09.2008р., а.с.9, у звязку з укладенням між ними 18.09.2008р. договору кредиту №PCL-G05/003/2008, а.с.6.

Строк дії даного кредитного договору визначено до 18.09.2014р., а.с.6.

Так відповідно до вимог п.5 ч.2 ст.16 і ст.590 ЦК України та ст.ст.19,20 Закону України «Про заставу» від 02.10.92р. за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (право), він зберігає право наступного стягнення на інші речі (права), що складають предмет застави.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Відповідно до вимог ст.ст.25,26 Закону України від 18.11.03р. «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» - у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета застави, одним з яких є продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу і іншою особою-покупцем.

Згідно ч.2 ст.28 цього Закону якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувала.

Але з пояснень представника заявника і матеріалів справи судом встановлено, що позичальник ОСОБА_1 щомісячно виконує свої обовязки за кредитним договором.

До теперішнього часу Банк не предявляв до позичальника вимог про дострокове виконання кредитних зобовязань та про звернення стягнення на заставлене майно, у звязку з чим, автомобіль НОМЕР_1 знаходиться у користуванні позичальника ОСОБА_1

*

Згідно ч.1 ст.40 Закону України від 21.04.99р. «Про виконавче провадження» у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.

Судом встановлено, що постановою головного держвиконавця ВДВС Сакського МРУЮ АРК. ОСОБА_2 від 16.09.2013р. оголошено в розшук автомобіль НОМЕР_1 у виконання рішення Сакського міськрайсуду АРК. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Торгівельний будинок «Мегаполіс»» 77.673грн.61коп., а.с.4.

Копію цієї постанови держвиконавець направив ЗАТ «ОТП Банк» для відома як заставодержателю, а.с.32, як то передбачено ч.4 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження.

Згідно ч.1 і ч.5 ст.60 Закону України від 21.04.99р. «Про виконавче провадження» арешт з майна може бути знятий за рішенням суду за позовом особи про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові.

Відповідно до вимог частин 3 і 4 ст.54 цього Закону для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:

виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Згідно ст. 572 ЦК України - в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ст.ст.1,16 Закону України від 02.10.92р. «Про заставу» - в силу застави, як способу забезпечення зобов'язань, кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Право застави виникає з моменту укладання договору застави.

За положеннями ст.ст.11,12,14 Закону України від 18.11.03р. «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом, взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, проте у відносинах з третіми особами така чинність виникає лише у разі реєстрації такого обтяження, і лише на підставі реєстрації обтяження встановлюється вищий його пріоритет.

Згідно Інструкції «Про проведення виконавчих дій» № 74/5 від 15 грудня 1999 року та вимог Закону України «Про виконавче провадження», для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставне майно може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Але з пояснень учасників судового процесу і матеріалів справи судом встановлено, що до теперішнього часу Банк не заявив жодних претензій та вимог до держвиконавця з приводу порушення його прав як заставодержателя автомобіля НОМЕР_1, а.с.31.

На підставі зазначеного вище суд дійшов висновку, що постанова держвиконавця ВДВС від 16.09.2013р. про оголошення в розшук автомобіля НОМЕР_1 не порушує прав та свобод, а ні ЗАТ «ОТП Банк», як заставодержателя цього автомобіля, а ні заявника ОСОБА_1, як заставодавця.

Заявник не надала суду жодних доказів у спростування даного судового висновку, чим не виконала вимоги ст.ст.10,58,59 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень. Судом таких доказів не встановлено при розгляді справи.

У звязку з цим суд визнає зазначену постанову держвиконавця ВДВС правомірною.

З цих підстав та згідно ч.3 ст.387 ЦПК України суд вважає за необхідне відмовити у задоволені скарги.

*

На підставі ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.99р. і керуючись ст.ст. 10,11,60,209,212-215,387 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволені скарги ОСОБА_1 Аніфе Рустемівни на дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим Державної виконавчої служби України ОСОБА_2.

*

Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим шляхом подачі до Сакського міськрайсуду АР Крим апеляційної скарги у 5-денний строк з дня її оголошення.

Суддя Копичинський О. В.