Постанова № 34705217, 08.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2013 року № 826/14650/13-а

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Лекхім"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Лекхім" звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 5 вересня 2013 року № 44126552204 та № 44226552204.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві при проведенні перевірки Приватного акціонерного товариства "Лекхім" неправомірно зроблений висновок про те, що правочини вчинені за участю Приватного акціонерного товариства "Лекхім" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека-95 ФФ" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом підтверджуються необхідними первинними документами.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, та зазначив, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві правомірно та в межах своїх повноважень винесено податкові повідомлення-рішення від 5 вересня 2013 року № 44126552204 та № 44226552204, оскільки операції за участю Приватного акціонерного товариства "Лекхім" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека-95 ФФ" не мали реального характеру.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Приватне акціонерне товариство "Лекхім" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

В період з 19 серпня 2013 року по 21 серпня 2013 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі наказу від 15 серпня 2013 року № 953, згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та у зв'язку з надходженням податкової інформації від Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Лекхім" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека-95 ФФ" за період з 1 квітня 2012 року по 30 квітня 2012 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено акт від 21 серпня 2013 року № 252/26-55-22-04/20029017, яким встановлено порушення Приватним акціонерним товариством "Лекхім":

- підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.2 статті 138, пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 38 903 грн., а саме по періодам: 2 квартал 2012 року - 38 903 грн.;

- пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 37 050 грн., в тому числі по періодам: квітень 2012 року - 37 050 грн.

28 серпня 2013 року Приватним акціонерним товариством "Лекхім" подані заперечення на акт перевірки.

Листом від 3 вересня 2013 року за № 9637/10/2655-22-04-10 Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві повідомила Приватне акціонерне товариство "Лекхім" про те, що висновки акту від 21 серпня 2013 року № 252/26-55-22-04/20029017 залишено без змін.

На підставі складеного акту перевірки, 5 вересня 2013 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 044126552204, яким збільшено Приватному акціонерному товариству "Лекхім" суму грошового зобов'язання в розмірі 48 628,75 грн., з якої: за основним платежем - 38 903 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9 725,75 грн. за платежем: податок на прибуток, код платежу: 11021000;

- № 44226552204, яким збільшено Приватному акціонерному товариству "Лекхім" суму грошового зобов'язання в розмірі 46 313 грн., з якої: за основним платежем - 37 050 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9 263 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100.

Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві під час проведення перевірки прийшла до висновку про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту та до складу валових витрат суми витрат та суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека-95 ФФ", оскільки правочини вчинені за участю позивача та його контрагента не спричинили настання реальних правових наслідків.

Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає про наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

2 грудня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека-95 Фармацевтична фірма", як продавцем, та Приватним акціонерним товариством "Лекхім", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу № 90/11, за умовами якого продавець зобов'язується передати (поставити) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію. Згідно пункту 1.2 договору, загальна кількість товару, асортимент, номенклатура, одиниці виміру, ціна одиниці товару визначається у специфікаціях, які є додатками до даного договору та є його невід'ємною частиною.

Згідно специфікації № 1 від 12 грудня 2011 року до договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека-95 Фармацевтична фірма" взяло на себе зобов'язання щодо поставки плівки ПВХ прозорої 110*0,2, виробник "Zibo Zhongnan", Китай в кількості 20 000 кг. загальною вартістю 449 036 грн. В специфікації зазначено, що покупець здійснює 100% оплату за товар на розрахунковий рахунок продавця протягом 25 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару, згідно рахунку та вказано про те, що продавець здійснює поставку частково, окремими партіями по 5 000 кг наступним чином: 1 партія - квітень 2012 року, 2 партія - травень 2012 року, 3 партія - серпень 2012 року, 4 партія - вересень 2012 року за адресою: м. Умань, Мануільського, 8.

Згідно специфікації № 2 від 12 грудня 2011 року до договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека-95 Фармацевтична фірма" взяло на себе зобов'язання щодо поставки плівки ПВХ прозорої 190*0,23, виробник "Zibo Zhongnan", Китай в кількості 10 000 кг. загальною вартістю 220 508,80 грн. В специфікації зазначено, що покупець здійснює 100% оплату за товар на розрахунковий рахунок продавця протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару, згідно рахунку та вказано про те, що продавець здійснює поставку частково, окремими партіями по 5 000 кг наступним чином: 1 партія - квітень 2012 року, 2 партія - червень 2012 року за адресою: м. Харків, вул. 17 Партз'їзду, 36.

Між сторонами 12 грудня 2011 року підписані протоколи погодження технічних характеристик.

У квітні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека-95 Фармацевтична фірма" поставило Приватному акціонерному товариству "Лекхім" замовлений товар (плівку ПВХ прозору 0,23*190 мм в кількості 5 000 кг та плівку ПВХ прозору 0,20*110мм в кількості 5 000 кг), згідно видаткових накладних від 26 квітня 2012 року № 87 та № 88.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека-95 Фармацевтична фірма" виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 20 від 26 квітня 2012 року на загальну суму 112 300 грн., в тому числі ПДВ - 18 716,67 грн.;

- № 21 від 26 квітня 2012 року на загальну суму 110 000 грн., в тому числі ПДВ - 18 333,33 грн.

На підтвердження оплати придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека-95 Фармацевтична фірма" товару, згідно рахунків на оплату № 75 та № 76 від 26 квітня 2012 року, позивачем надано виписки по рахунку в АТ "Брокбізнесбанк".

На підтвердження відображення господарських операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека-95 Фармацевтична фірма" у бухгалтерському обліку позивачем надано картку по рахунку 63.1 за період з 1 квітня 2012 року по 3 липня 2012 року та надано докази руху придбаного товару за надходженням за період з 26 квітня 2012 року по 19 серпня 2013 року.

Отже, під час розгляду справи встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека-95 Фармацевтична фірма" та Приватним акціонерним товариством "Лекхім" виконані зобов'язання згідно вчинених операцій, що підтверджується відповідними первинними документами.

Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому, як вбачається з вантажно-митної декларації № 807100000/2012/408160, Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека-95 Фармацевтична фірма" придбаний товар (плівка ПВХ) у Zibo Haigiao Import and Export Co., LTD. Китай та вказаний товар поставлений на митну територію України 15 березня 2012 року.

На підтвердження реальності та можливості здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека-95 Фармацевтична фірма" господарської діяльності позивачем надано копію ліцензії серії АВ № 553148, виданої 18 серпня 2010 року Державною інспекцією з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України на право здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека-95 Фармацевтична фірма" оптової торгівлі лікарськими засобами, копію акту Державної служби з лікарських засобів від 31 жовтня 2012 року № 187/21-ОР про невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека-95 Фармацевтична фірма" розпорядження Державної служби України з лікарських засобів про усунення порушень Ліцензійних умов та копію акту Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 26 листопада 2012 року № 2878/22-104/35858043 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека-95 Фармацевтична фірма" щодо проведення фінансово-господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у Labean Interprises Comp. (Панама) згідно контрактів від 18 лютого 2011 року № 1802/LRL, від 1 лютого 2011 року № 0102/LSI, у Incopharm GmbH (Німеччина) згідно контракту від 28 січня 2011 року № 2801/AIS та подальшої їх реалізації, що підтверджують фактичну діяльність контрагента позивача.

На підтвердження наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека-95 Фармацевтична фірма" складського приміщення позивачем надано копію договору суборенди нежитлового приміщення № 3/Ар від 1 січня 2012 року, укладеного між Приватним підприємством "Нертус", як орендарем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека-95 Фармацевтична фірма", як суборендарем, за умовами якого орендар передає, а суборендар бере в тимчасове користування приміщення за адресою: м. Харків, провулок Сіриківський, 1А. та копії актів приймання-передачі нежитлового приміщення.

На підтвердження повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека-95 Фармацевтична фірма" ОСОБА_2, яка підписувала договір укладений з позивачем та первинні документи від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека-95 Фармацевтична фірма", позивачем надано копію протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека-95 Фармацевтична фірма" від 1 квітня 2008 року № 1 та копію заяви ОСОБА_2, якою вона підтвердила здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека-95 Фармацевтична фірма" оптової торгівлі лікарськими засобами та допоміжними матеріалами для виробництва лікарських засобів.

Під час розгляду справи представник позивача зазначив, що Приватне акціонерне товариство "Лекхім" в подальшому реалізувало придбаний товар Приватному акціонерному товариству "Лекхім-Харків" та Приватному акціонерному товариству "Технолог".

На підтвердження своєї позиції позивачем надано первинні документи складені за результатами господарських взаємовідносин з Приватним акціонерним товариством "Лекхім-Харків" та Приватним акціонерним товариством "Технолог" та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Як вбачається з видаткової накладної № 1000001620 від 3 травня 2012 року, товар (плівка ПВХ прозора 0,23*190 мм в кількості 5 000 кг) поставлений позивачем Приватному акціонерному товариству "Лекхім-Харків", згідно видаткової накладної № 1000001619 від 3 травня 2012 року, товар (плівка ПВХ прозора 0,20*110мм в кількості 5 000 кг) поставлений Приватному акціонерному товариству "Технолог".

Згідно листа Приватного акціонерного товариства "Технолог" від 23 серпня 2013 року № 1283/0806, плівка ПВХ оприбуткована на складі сировини Приватного акціонерного товариства "Технолог" та використовується для виготовлення первинної упаковки (блістера) для лікарських засобів.

Згідно листа Приватного акціонерного товариства "Лекхім-Харків" від 23 серпня 2013 року № 20/1874, плівка ПВХ придбана Приватним акціонерним товариством ""Лекхім-Харків" та використовується для виготовлення лікарських засобів.

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека-95 Фармацевтична фірма", які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагента не підтверджують факт здійснення господарських операцій, судом до уваги не приймаються.

Відносно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, висновки податкового органу щодо неправомірності віднесення до складу податкового кредиту та до складу валових витрат суми витрат та суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека-95 Фармацевтична фірма" грунтуються на висновках акту Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Державної податкової служби від 24 травня 2012 року № 982/22.1-107/35858043 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека-95 Фармацевтична фірма" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з лютого по квітень 2012 року.

Отже, нереальність господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека-95 Фармацевтична фірма" та Приватним акціонерним товариством "Лекхім" відповідач обумовлює неможливістю проведення зустрічної перевірки контрагента позивача.

Однак неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента не є імперативною ознакою протиправності її діяльності та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2013 року у справі № К/800/15523/13.

При цьому, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12.

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, суд зазначає, що для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено під час розгляду справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Крім того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекхім" є: виробництво основних фармацевтичних продуктів, виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів, оптова торгівля фармацевтичними товарами, роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах, дослідження й експериментальні розробки у сфері біотехнологій, дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природних і технічних наук.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека-95 Фармацевтична фірма" є: посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля фармацевтичними товарами, роздрібна торгівля фармацевтичними товарами, послуги з організації подорожувань.

Таким чином, суд зазначає про відповідність господарських взаємовідносин статутній діяльності позивача та його контрагента.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, відсутність факту поставки товару, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

З огляду на встановлене, суд зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми витрат та суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека-95 Фармацевтична фірма", тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 5 вересня 2013 року № 44126552204 та № 44226552204 визнаються протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Лекхім" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 5 вересня 2013 року № 44126552204.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 5 вересня 2013 року № 44226552204.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Лекхім" судові витрати у розмірі 949 (дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 42 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева