Постанова № 34705025, 06.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2013 року 810/5739/13-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Чаукіна Л.В. (за довіреністю)

від відповідача: Сацюк С.В. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (далі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 8 липня 2013 року, виданих Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №0002992203/1537.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконними, оскільки прийняте на основі помилкових висновків про порушення ТДВ «Узинський цукровий комбінат» вимог пункту 198.2 статті 198, абзаців 1,2 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем неправомірно занижено податок на додану вартість на загальну суму 773531,00 грн. (у тому числі 515687,00 грн. за основним платежем та 257844,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) за господарськими операціями з ПП «Еліс Транс Центр» та ТОВ «Шоковіта».

Всупереч викладеним в акті перевірки висновкам, господарські операції між ТДВ «Узинський цукровий комбінат» та ПП «Еліс Транс Центр» та ТОВ «Шоковіта» мали реальний характер що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: договорами поставки, видатковими накладними, податковими накладними, актами прийому-передачі, залізничними накладними.

Позивач також стверджує, що перевіряючими не досліджувались фактичні обставини господарських операцій ТДВ «Узинський цукровий комбінат», а використано лише інформацію, яка не мітить жодного доведеного факту, підтвердженого належними доказами щодо безтоварності операцій про які йдеться в акті перевірки.

Тому, згідно з позицією позивача, висновки викладені в акті перевірки ТДВ «Узинський цукровий комбінат» від 12 червня 2013 року не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені виключно на основі припущень, а прийняте на їх основі податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що свідчить про заниження ТДВ «Узинський цукровий комбінат» грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» зареєстроване Білоцерківською районною державною адміністрацією 20 жовтня 2003 року як юридична особа, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серія А01 №776073 (т.2 а.с.94).

Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків від 13 лютого 2012 року №27 на податковому обліку ТДВ «Узинський цукровий комбінат» перебуває у Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (т.2, а.с. 110).

Відповідно до матеріалів справи, у період з 19 квітня по 5 червня 2013 року посадовими особами Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, Податкового кодексу України та на виконання направлень від 19 квітня 2013 року № 155, 156, 157, 158, 159 проведено документальну планову виїзну перевірку ТДВ «Узинський цукровий комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 лютого 2012 року по 31 грудня 2012 року. Результати перевірки оформлено актом від 12 червня 2013 року № 2448/22-3/00372536/110 (далі - акт перевірки)(т.1, а.с. 22-92)

У ході перевірки органом державної податкової служби проаналізовано:

- довідку зустрічної звірки ДПІ у м. Чернігові щодо ПП «Еліс Транс Центр» від 25 січня 2013 року №113/22/37887008, відповідно до якої документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальниками на загальну суму ПДВ 17667387,00 грн., не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із покупцями на загальну суму ПДВ 17732456 грн. та встановлено відсутність інформації про наявні складські приміщення, , а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансового - господарської діяльності.

- акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ від 21 грудня 2012 року щодо ТОВ «Шоковіта», яким встановлено, що за юридичною адресою підприємства відсутні первинні та бухгалтерські документи та відсутність інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансового - господарської діяльності.

Перевіркою встановлено факт порушення ТДВ «Узинський цукровий комбінат» вимог підпункту вимог пункту 198.2 статті 198, абзаців 1,2 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем незаконно занижено податок на додану вартість на загальну суму 515867,00 грн.

Виявлені порушення пов'язані з безпідставним, на думку перевіряючих, формуванням ТДВ «Узинський цукровий комбінат» показників податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «Еліс Транс Центр» та ТОВ «Шоковіта».

На підставі висновків акту перевірки Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області 8 липня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002992203/1537, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТДВ «Узинський цукровий комбінат» з податку на додану вартість на 773531,00 грн. ( в тому числі 515687 грн. за основним платежем та 257844,00 за штрафними (фінансовими) санкціями) (т.2 а.с.83).

Не погоджуючись з рішеннями відповідача ТДВ «Узинський цукровий комбінат» звернулось до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV, Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року № 436-IV, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Надаючи правову оцінку господарським відносинам між ТДВ «Узинський цукровий комбінат» та ПП «Еліс Транс Центр» та ТОВ «Шоковіта» при укладанні та виконанні договорів, які на переконання відповідача є нікчемними, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначене положення відображає один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до приписів статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до матеріалів справи, між ТДВ «Узинський цукровий комбінат» та ТОВ «Еліс Транс Центр» було укладено договір поставки від 25 липня 2012 року № 27/07-П, згідно умов якого Постачальник (ТОВ «Еліс Транс Центр») передає у власність Покупцеві (ТДВ «Узинський цукровий комбінат») товар(вугілля ДГР(0-200)), , а Покупець приймає та оплачує товар, зазначений у специфікації (т.2, а.с.122-124).

У силу вимог статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

При цьому факт передачі, перевезення та оплати товару може бути доказано податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору поставки від 25 липня 2012 року № 27/07-П ПП «Еліс Транс Центр» передано ТДВ «Узинський цукровий комбінат» вугілля, що підтверджується: видатковими накладними: №Ел-0000027 на суму 53088,10 грн., №Ел-0000016 на суму 46236,84 грн., №Ел-0000017 на суму 203650,00 грн., №Ел-0000042 на суму 27742,10 грн., №Ел-0000045 на суму 53088,10 грн., №Ел-0000070 на суму 53088,10 грн., №Ел-0000073 на суму 18494,74 грн., №Ел-0000074 на суму 161460,00 грн., №Ел-0000215 на суму 18494,60 грн., №Ел-0000280 на суму 161460,00 грн., №Ел-0000217 на суму 7548,10 грн., №Ел-0000285 на суму 21384,00 грн., №Ел-0000284 на суму 18494,74 грн., №Ел-0000283 на суму 7548,10 грн., №Ел-0000286 на суму 36851,92 грн., №Ел-0000298 на суму 23700,00 грн., №Ел-0000318 на суму 23700,00 грн. - всього 813,7 тон на суму 23700,00 грн., всього на 936029,58 грн., у тому числі ПДВ 156004,93 грн. (т.1 а.с. 120-136).

ТДВ «Узинський цукровий комбінат» отримано від ПП «Еліс Транс Центр» податкові накладні: від 01.08.2012 №2 на суму 53088,10 грн., від 06.08.2012 №13 на суму 46236,84 грн., від 06.08.2012 №14 на суму 58500,00 грн., від 07.08.2012 №20 на суму 58500,00 грн., від 08.08.2012 №25 на суму 58500,00 грн., від 09.08.2012 №33 на суму 28150,00 грн., від 17.08.2012 №52 на суму 27742,10 грн., від 03.09.2012 №3 на суму 53088,10 грн., від 10.09.2012 №36 на суму 18494,74 грн., від 10.09,2012 №37 на суму 58500,00 грн., від 11.09.2012 №42 на суму 58500,00 грн., від 12.09.2012 №47 на суму 44460,00 грн., від 27.09.2012 №108 на суму 53088.10 грн., від 01.10.2012 №2 на суму 7548,10 грн., від 01.10.2012 №3 на суму 17540,00 грн., від 01.10.2012 №2 на суму 58500,00 грн., від 02.10.2012 №12 на суму 58500,00 грн., від 02.10.2012 №17 на суму 18494,60 грн., від 05.10.2012 №33 на суму 7548,10 грн., від 09.10.2012 №46 на суму 44460,00 грн., від 10.10.2012 №51 на суму 21384,00 грн., від 19.10.2012 №84 на суму 7548.10 грн., від 22.10.2012 №85 на суму 18494.74 грн., від 29.10.2012 №117 на суму 11763,83 грн., від 12.11.2012 №49 на суму 23700,00 грн., від 19.11.2012 №82 на суму 23700,00 грн. (т.1 а.с. 92-119).

Товар від ПП «Еліс Транс Центр» на користь позивача перевозився залізничним транспортом, , що підтверджується вантажними накладними (т.1, а.с. 137-146), крім того позивачем надано свідоцтво про право власності на залізничне депо з під'їзними коліями Серія САА № 946015 від 24 травня 2004 року (т.2, а.с. 218). Товар зазначений у вантажних накладних розвантажувався власними потужностями позивача.

Також, 25 жовтня 2012 року між ТДВ «Узинський цукровий комбінат» та ТОВ «Шоковіта» укладено договір поставки № 233, згідно умов якого, Продавець (ТОВ «Шоковіта») зобов'язується передати у власність Покупця (ТДВ «Узинський цукровий комбінат») товар (паливні гранули (пелети)), а Покупець приймає та оплачує товар відповідно до рахунків-фактур (т.2, а.с.131-134).

На виконання умов договору поставки № 233 від 25 жовтня 2012 року № ТОВ «Шоковіта» передано ТДВ «Узинський цукровий комбінат» деревні пелети (паливні гранули), що підтверджується:

- видатковими накладними: від 25.10.2012 № 1236 на суму 24200,00 грн., від 26.10.2012 №1418 на суму 24200,00 грн., від 26.10.2012 №1417 на суму 24200,00 грн., від 26.10.2012 №1416 на суму 24200,00 грн., від 26.10.2012 №1415 на суму 24200.00 грн., від 31.10.2012 №1648 на суму 24200,00 грн., від 02.11.2012 №105 на суму 24200,00 грн., від 05.11.2012 №211 на суму 24200.00 грн., від 08.11.2012 №377 на суму 24200,00 грн., від 19.11.2012 №914 на суму 24860,00 грн., від 19.11.2012 №913 на суму 24860,00 грн., від 26.11.2012 №1369 на суму 24860.00 грн., від 03.12.2012 №55 на суму 24860.00 грн., від 10.12.2012 №503 на суму 24860,00 грн., від 10.12.2012 №502 на суму 23730.00 грн., від 18.12.2012 №1040 на суму 9040,00 грн., - всього 337 тон 374870,00 грн. у тому числі ПДВ 62478,33 грн. (т.1, а.с. 147, 149, 151, 153, 155, 157, 159, 161, 163. 165, 167, 169. 171, 173, 175, 177).

ТДВ «Узинський цукровий комбінат» отримано від ТОВ «Шоковіта» податкові накладні: від 19.11.2012 №913 на суму 24860,00, від 25.10.2012 № 1361 на суму 24200.00 грн., від 26.10.2012 №1418 на суму 24200,00 грн., від 26.10.2012 № 1417 на суму 24200,00 грн., від 26.10.2012 №1416 на суму 24200.00 грн., від 26.10.2012 № 1415 на суму 24200,00 грн., від 31.10.2012 № 1648 на суму 24200,00 грн., від 02.11.2012 № 105 на суму 24200.00 грн.. від 05.11.2012 №211 на суму 24200,00 грн., від 08.11.2012 № 377 на суму 24200,00 грн.. від 19.11.2012 №914 на суму 24860,00 грн., від 26.11.2012 № 1369 на суму 24860,00 грн., від 03.12.2012 №55 на суму 24860.00 грн., від 10.12.2012 № 503 на суму 24860,00 грн.. від 10.12.2012 №502 на суму 23730,00 грн., від 18.12.2012 №1040 на суму 9040,00 грн. (т.1, а.с. 179-198)

Товар від ТОВ «Шоковіта» на користь позивача було перевезено силами контрагентів ТОВ «Шоковіта», що підтверджується товарно-транспортними накладними (т.1 а.с. 148, 150, 152, 154, 156, 158, 160, 162, 164, 165, 168, 170. 172. 174, 175, 178).

Придбаний товар у ПП «Еліс Транс Центр» та ТОВ «Шоковіта» позивач зберігав на території матеріального складу та перероблював на території заводу, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно Серія САА №946015 (т.2, а.с. 218), Серія САЕ 422620 (т.2, а.с. 219), Серія САЕ 424843 (т.2, а.с. 220)

Відповідно до матеріалів справи, одним з видів економічної діяльності ТДВ «Узинський цукровий комбінат» є виробництво цукру, виробництво цегли, черепиці та інших будівельних матеріалів та хімічної продукції.

Додатково позивач зазначив, що підприємство у своїй господарській діяльності відмовилось від використання природного газу, що підтверджується наданим позивачем робочим проектом реконструкції цукрового комбінату з переходом трьох котлів ДКВ-16-18 на спалення твердого палива (т.3, а.с. 31-32) та використовує при виробництві вугілля та паливні гранули (пелети), які відповідно до договорів купівлі-продажу набувають у контрагентів.

Придбаний у ТОВ ПП «Еліс Транс Центр» та ТОВ «Шоковіта» товар був використаний у виготовленні будівельної цегли та цукру, що підтверджується: актами списання товарів (т.2, а.с. 198-212), оборотно-сальдовими відомостями (т.3, а.с. 1-21, 30, 33-34), кінцевим виробничо-технічним звітом по цукрово-пісочному виробництву за друге півріччя 2012 року, де зазначено, що підприємством використано 760 тон вугілля та 13 191 тон паливних гранул (пелетів) (т.3 а.с. 35-38).

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищезазначені обставини суд дійшов висновку, що укладені між ТДВ «Узинський цукровий комбінат» та ПП «Еліс Транс Центр» та ТОВ «Шоковіта» відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо твердження відповідача про безтоварність договорів поставки, укладених між позивачем та ПП «Еліс Транс Центр» та ТОВ «Шоковіта», суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Необхідно зазначити, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який стверджує про фактичне невиконання договорів з поставки товару, повинно бути надано належні докази на підтвердження неможливості виконання сторонами умов договорів, недостовірності інформації, відображеної у первинних документах бухгалтерського обліку.

Разом з тим, відповідачем на підтвердження позиції щодо безтоварності господарських операцій не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для визнання безтоварними господарських операцій ТДВ «Узинський цукровий завод» та ПП «Еліс Транс Центр» та ТОВ «Шоковіта» є відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання у ПП «Еліс Транс Центр» та ТОВ «Шоковіта» та безтоварність операцій між ПП «Еліс Транс Центр» та ТОВ «Шоковіта» та їх контрагентами. У зв'язку цим відповідачем зроблено висновок про нікчемність операцій з поставки по ланцюгу до «вигодонабувача».

Суд звертає увагу на те, що змістом господарських операцій між позивачем та ПП «Еліс Транс Центр» та ТОВ «Шоковіта» є поставка твердих паливних матеріалів, зокрема, вугілля та паливних гранул (пелетів). Як встановлено судом, відповідачем не досліджувався зміст господарських операцій між ПП «Еліс Транс Центр» та ТОВ «Шоковіта» та їх контрагентами. Тому, твердження про нікчемність операції між ПП «Еліс Транс Центр» та ТОВ «Шоковіта» та їх контрагентами не є беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій позивача.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Спростовуючи викладене в акті перевірки твердження відповідача про безтоварність операцій між позивачем та ПП «Еліс Транс Центр» та ТОВ «Шоковіта» суд враховує ту обставину, що жодних доказів відсутності поставок товару до ТДВ «Узинський цукровий завод» відповідач не надав.

Натомість, первинними документами з поставки товару, що є в матеріалах справи та які досліджені судом, підтверджується реальність здійснення операцій поставки, відповідність дій позивача господарській меті, а також достовірність усіх даних, наведених у документах, які надають право на податковий кредит, що, в свою чергу, спростовує доводи відповідача про безтоварність господарських операцій.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України України зазначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 201.11статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, у наданих позивачем видаткових і податкових накладних зазначено перелік товарів, що відповідає умовам договору поставки та видам господарської діяльності позивача.

Виконання договору підтверджується також подальшим використанням придбаних у товарів в межах господарської діяльності позивача, як того вимагає п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, отже висновки відповідача про порушення ТДВ «Узинський цукровий завод» вимог абзацу 1, 2 статті 198, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «Еліс Транс Центр» та ТОВ «Шоковіта» є безпідставним. Податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 8 липня 2013 року № 0002992203/1537 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного рішень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 8 липня 2013 року №0002992203/1537.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 11 листопада 2013 року.