Ухвала суду № 34705001, 07.11.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 34 Головуючий в 1 інстанції Пруднікова Г.М.

Доповідач Ларіна Н.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Зінов'євої А.Г.

суддів Ларіної Н.О., Азевича В.Б.

при секретарі Забавіній М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 10 вересня 2013 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - комунальне підприємство „Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 10 вересня 2013 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 29 277 грн., відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 грн., витрати на проведення експертизи у розмірі 1 000 грн., судовий збір у розмірі 407 грн. 47 коп., а всього 31 684 грн. 47 коп.; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Зазначене рішення оскаржив відповідач, в апеляційній скарзі просив рішення суду першої інстанції скасувати, оскільки воно не відповідає нормам матеріального та процесуального права, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зазначає, що з позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що наступного дня після залиття, тобто 18 жовтня 2012 року, позивач звернувся до ЖЕК № 3 з метою складання акту про технічний стан квартири № 26, який був підписаний усіма членами комісії, затверджений головним інженером КП „СЄЗ Ворошиловського району м. Донецька" ОСОБА_3 та є належним доказом наслідків залиття, яке сталося 17 жовтня 2012 року. Проте, суд першої інстанції прийняв до уваги додаток до акту про залиття, складений у вільній формі, який нібито датується 18 жовтня 2012 року, у складі мешканців будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_2 без участі та підписів представників КП „СЄЗ Ворошиловського району м. Донецька" або ЖЕК № 3. У зазначеному додатку наводиться ряд додаткових пошкоджень та псування майна, а саме: залиття підлоги з намоканням та розбуханням дерев'яної основи під лінолеумом, деформування його у житловій кімнаті площею 17 м, спальні площею 8,1 м, а також у більшій частині коридору площею 4,7 м, відшарування штукатурки на стелі площею 17 м, на галтелях по всьому периметру з зеленим нальотом, намокання електропроводки, пошкодження електроприладів, намокання м'яких меблів, платтяної шафи, пошкодження поверхні стола, намокання зимового та літнього одягу, взуття, головних уборів, намокання килимів у спальні та інше. Апелянт вважає, що вказаний додатковий акт від 18 жовтня 2012 року не може бути належним доказом у справі.

Також зазначає, що судом не прийнято до уваги те, що до залиття квартири позивача 17 жовтня 2012 року мали місце цілий ряд залиттів, пов'язаних з протіканням даху у будинку АДРЕСА_1 про що неодноразово у судових засіданнях зазначалось самим позивачем, ремонт у квартирі позивача після них не проводився. Таким чином, сліди протікань, цвілі та інші дефекти, зазначені у фототаблиці та у доповненні до акту про залиття можуть бути наслідками інших залиттів, що підтверджує, що Звіт консалтингової фірми про оцінку вартості розміру шкоди несе помилкові дані про розмір збитків, спричинених залиттям квартири 17 жовтня 2012 року.

Крім того, апелянт вказує, що при ухваленні оскаржуваного рішення в частині стягнення суми моральної шкоди суд прийняв до уваги докази, які не стосуються предмету доказування, оскільки в обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що у результаті залиття квартири вона перенесла психологічний стрес, на фоні якого та проживання в умовах підвищеної вологості у неї виникло запалення, що підтверджується листом непрацездатності № 244780, однак, як вбачається з даного документу, позивач знаходилась на лікарняному з 24 жовтня 2012 року по 29 жовтня 2012 року у зв'язку з гострим гнійним періоститом, тобто запаленням ясен, яке виникає внаслідок хвороби зубів. Будь-яких документів, підтверджуючих виникнення даної хвороби у зв'язку з психологічними стресами, а також інших документів, підтверджуючих моральні страждання позивача, надано не було.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач та її представник в судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечила, просила її відхилити, рішення суду залишити без змін.

Представник третьої особи в судове засіданні апеляційного суду не з'явився, про дату час та місце слухання справи повідомлений належним чином - телефонограмою від 31 жовтня 2013 року, до суду надіслав клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника, тому на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України справу розглянуто за відсутністю представника третьої особи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін, за таких підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Позивачем часткова відмова в позові не оскаржена, тому відмова в задоволенні позову апеляційним судом не перевіряється.

Згідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ч. 1, п.п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1.

17 жовтня 2012 року відбулося залиття квартири позивачки. Даний факт підтверджується актом обстеження від 18 жовтня 2012 року, складеним КП „СЄЗ Ворошиловського району м. Донецька" за зверненням позивачки (а.с. 10).

Відповідно до акту від 18 жовтня 2012 року, залиття квартири позивачки відбулося внаслідок розривання радіатора після його заміни в квартирі НОМЕР_1 після заповнення системи водопостачання.

Судом першої інстанції також було встановлено, що радіатор (який було розірвано після його заміни в квартирі НОМЕР_1) обслуговує тільки квартиру відповідачки, то відповідно до вимог ст. 382 ЦК України належить тільки власниці - ОСОБА_1, а тому і відповідальність за його утримання несе відповідачка.

За з розрахунковою вартістю ремонтно-відновлювальних робіт відповідно до висновку, складеного консалтинговою фірмою «Експерт-Аналітик», розмір збитків ОСОБА_9 внаслідок залиття становить 29 277,00 грн. (а.с. 30).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що залиття квартири позивача відбулось з вини відповідача, розмір матеріальної шкоди підтверджений висновком оцінювача, стягнення моральна шкоди у розмірі 1000 грн. обґрунтована негативними наслідками у зв'язку із залиттям її квартири.

З зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду, оскільки судом встановлено, що залиття квартири сталось з вини відповідача, заподіяння матеріального збитку у розмірі 29 277 грн. та моральної шкоди у розмірі 1000 грн. позивачем суду доведено, інших доказів відповідачем суду не надано.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно та правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, з'ясував доводи і заперечення сторін, встановленим обставинам та доказам дав належну оцінку та дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги щодо залиття квартири позивача з підстав протікання даху, апеляційний суд приймає критично, оскільки вони не доведені, доказів наявності, кількості та їх розміру суду першої та апеляційної інстанції не надано.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди з отриманням позивачем психологічного стресу та запалення у зв'язку з проживанням в умовах підвищеної вологості, апеляційний суд приймає критично на підставі п.п. 3 ч. 1 ст. 23 ЦК України, оскільки судом першої інстанції встановлена вина відповідача у пошкодження майна позивача.

Доводи апеляційної скарги відносно неналежної правової оцінки наданим позивачем доказам, є непереконливими та спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що, ухвалюючи рішення, суд, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, надав оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, їх достатності, взаємному зв'язку доказів у їх сукупності, а також навів мотиви, з яких він дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову про відшкодування шкоди.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 10 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: