Постанова № 34703474, 22.10.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2013 р. 15 год.52 хв.Справа № 821/2532/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Рябчич А.М.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), у якому просить -

- визнати неправомірними та незаконними дії Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби при складанні акту від 31 травня 2013 року за №2831/17-2/НОМЕР_1 "Про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (НОМЕР_1) за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року" в частині визнання нереальними господарських операцій та визнання недійсними первинних документів, складених за наслідками придбання дизельного пального фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 у ТОВ "Мельхіор-Агро" у жовтні 2011 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14 червня 2013 року за №0002691702 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 30570,50 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 24763,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 5807,50 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14 червня 2013 за №0002681702 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 30852,36 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 24681,89 грн. та за штрафною санкцією у сумі 6170,47 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що висновок податкового органу щодо нереальності господарської операції з поставки дизельного пального контрагентом ТОВ "Мельхіор-Агро" ґрунтується виключно на обставинах, викладених в акті перевірки вказаного контрагента, та за своїм змістом є припущенням ревізора-інспектора. При цьому, відповідач не спростував належними доказами наявність у позивача первинних документів, які відповідно до вимог податкового законодавства є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту підприємця та підтверджують товарність вчинення господарської операції. Крім цього, позивач зазначає про правомірність віднесення до складу податкового кредиту у травні 2010 року суми ПДВ 1533,00 грн. по господарським операціям з ТОВ "Терція-Юг" на підставі фіскальних касових чеків, оскільки сума придбання дизельного пального не перевищувала 200,00 грн. за день без урахування ПДВ, а фіскальні чеки містять всю інформацію щодо ідентифікації постачальника продукції. Таким чином, позивач стверджує, що вищевказані обставини підтверджують протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Проте, відповідачем до матеріалів справи надано письмові заперечення, в яких зазначено, що матеріалами перевірки ФОП ОСОБА_2 не підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ "Мельхіор-Агро" у зв'язку з встановленням факту проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди третім особам, що підтверджує неправомірність включення до складу валових витрат вартості дизельного палива у сумі 145187,50 грн. та до складу податкового кредиту суму ПДВ 23230,00 грн. Крім цього, під час проведення перевірки не були надані первинні документи, щодо підтвердження суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Терція-Юг" за травень 2010 року на суму ПДВ 1533,33 грн. Вищевказані обставини стали підставою для донарахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 24681,89 грн. та донарахування податку на додану вартість в сумі 24763,00 грн., про що були прийняті оскаржувані податкові-повідомлення рішення.

Заслухавши представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов та заперечення, дослідивши норми законодавства, які регулюють дані правовідносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа - підприємець 21.05.2002 року виконавчим комітетом Херсонської міської ради та перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м. Херсоні, а також зареєстрований в якості платника податку на додану вартість з 10.05.2011 р. згідно свідоцтва НОМЕР_2.

Згідно довідки ГУ Статистики у Херсонській області №5561 від 26.12.2012 року ФОП ОСОБА_2 здійснює наступні види діяльності вантажний автомобільний транспорт, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Судом встановлено, що відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.77.1, п. 77.7 ст. 77, п.82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, ДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 31.05.2013 року №2831/17-2/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

Висновками даного акту є встановлені порушення:

1) п. 177.2 ст. 177, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за 2011 рік на суму 24681,89 грн.;

2) пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 24763,00 грн., у т. ч. за травень 2010 року на суму 1533,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 23230,00 грн.

На підставі вказаних висновків податковим органом були прийняті податкові повідомлення - рішення від 14 червня 2013 року за №0002691702 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 30570,50 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 24763,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 5807,50 грн. та за №0002681702 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 30852,36 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 24681,89 грн. та за штрафною санкцією у сумі 6170,47 грн.

Оцінюючи правомірність оскаржуваних дій відповідача та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими, на момент виникнення спірних правовідносин, положеннями законодавства.

Щодо вимоги позивача про визнання неправомірними та незаконними дії Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби при складанні акту від 31 травня 2013 року за №2831/17-2/НОМЕР_1 " Про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (НОМЕР_1) за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року" в частині визнання нереальними господарських операцій та визнання недійсними первинних документів, складених за наслідками придбання дизельного пального фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 у ТОВ "Мельхіор-Агро" у жовтні 2011 року, то суд зазначає наступне.

Так, за змістом частин першої, другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 8 статті 3 КАС України позивача визначено як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

При цьому, суд відмічає, що в контексті вищевказаних норм КАС України, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та\або виникнення додаткового обов'язку.

Згідно з пунктом 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У пункті 6 розділу І цього Порядку зазначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пунктом 6 розділу ІІ Порядку передбачено, що висновок акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином: зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

З наведеного вбачається, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові грошових зобов'язань. Висновки посадових осіб контролюючого органу, викладені в акті перевірки, є позицією цих осіб щодо кваліфікації дій платника податків, однак самі по собі не впливають на стан суб'єктивних прав платника та не створюють для нього будь-яких додаткових обов'язків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо визнання неправомірними та незаконними дії Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби при складанні акту від 31 травня 2013 року за №2831/17-2/НОМЕР_1 "Про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (НОМЕР_1) за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року" в частині визнання нереальними господарських операцій та визнання недійсними первинних документів, складених за наслідками придбання дизельного пального фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 у ТОВ "Мельхіор-Агро" у жовтні 2011 року, не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав, а обраний позивачем спосіб захисту не відповідає об'єкту порушеного права.

Щодо правомірності прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, то суд зазначає наступне.

Зі змісту адміністративного позову, акту перевірки та письмових заперечень, судом встановлено, що на визначення грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_2 за оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями вплинули наступні обставини:

- віднесення до складу податкового кредиту у травні 2010 року суми ПДВ 1533,33 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Терція-Юг" без підтверджуючих первинних документів, що призвело до встановлення факту заниження податку на додану вартість на 1533,00 грн.;

- віднесення до складу валових витрат в 2011 році витрати у сумі 145187,50 грн. та до складу податкового кредиту у жовтні 2011 року ПДВ у сумі 23230,00 грн. по безтоварним господарським операціям з ТОВ "Мельхіор-Агро", що призвело до встановлення факту заниження податку на додану вартість у сумі 23230,00 грн. та заниження податку на доходи фізичних осіб на 24681,89 грн.

Щодо правомірності заниження позивачу податку на додану вартість у травні 2010 року за наслідками перевірки господарських операцій з ТОВ "Терція - Юг" на суму ПДВ 1533 грн., то судом встановлено, що даний податковий кредит був сформований за рахунок господарських операцій по придбанню дизельного пального на АЗС згідно фіскальних чеків, виданих ТОВ "Терція-Юг" у травні 2010 року.

Правомірність формування податкового кредиту до 01.01.2011 року визначалися вимогами Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон України № 168/97-ВР).

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Абзацом 1 пп. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до абз.4 пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної, зокрема, є касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Судом встановлено, що протягом травня 2010 року при наданні ФОП ОСОБА_2 послуг з транспортування вантажів та у випадку недостатньої кількості дизельного пального для перевезення, водії, які знаходилися з позивачем у трудових відносинах, самостійно за готівку здійснювали заправку автомобілів на АЗС, що підтверджується наданими до матеріалів справи фіскальними чеками на придбання дизельного пального у ТОВ "Терція - Юг" на АЗС.

Дослідивши вищевказані фіскальні чеки, суд встановив, що вони оформлені належним чином, зокрема, містять назву продавця, ідентифікаційний код, індивідуальний податковий номер, назву придбаного товару, суму поставленого товару та нарахованого податку на додану вартість тощо, при цьому сума кожного фіскального чеку не перевищує 200,00 грн. без урахування суми податку на додану вартість.

Таким чином, суд приходить до висновку, щодо правомірності віднесення до складу податкового кредиту загальної суми ПДВ 1533,33 грн. на підставі належним чином оформлених фіскальних чеків щодо придбання за готівку у ТОВ "Терція - Юг" дизельного пального у травні 2010 року на АЗС.

Щодо правомірності зменшення позивачу валових витрат в 2011 році на суму 145187,50 грн. та податкового кредиту у жовтні 2011 року ПДВ на суму 23230,00 грн. по безтоварним господарським операціям з ТОВ "Мельхіор-Агро", що призвело до встановлення факту заниження податку на додану вартість у сумі 23230,00 грн. та заниження податку на доходи фізичних осіб на 24681,89 грн., то суд зазначає наступне.

Правила формування витрат та доходів фізичних осіб - підприємців та податкового кредиту у перевіреному періоді визначалися положеннями Податкового кодексу України.

Згідно із пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, ставка податку на доходи фізичних осіб становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри. У разі, якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.

Пунктом 177.1 статті 177 Податкового кодексу України, встановлено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п. 177.3 ст. 177 Податкового кодексу України).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзаців "а" та "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані:

а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом державної податкової служби;

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт та видаткові накладні, так і результати таких виконаних робіт та наданих товарів.

Згідно пп. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, перевіряючи правомірність віднесення позивачем до складу витрат та податкового кредиту суми ПДВ на підставі договірних відносин із ТОВ "Мельхіор - Агро", суд встановив наступне.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що 13 жовтня 2011 року між ФОП ОСОБА_2 (за договором - покупець) та ТОВ "Мельхіор - Агро" (за договором - продавець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №38, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар - паливно - мастильні матеріали, за ціною та в кількості згідно накладних, поставка товару здійснюється з/д цистернами або самовивезенням, оплата за товар здійснюється прямим банківським переказом на рахунок продавця, термін дії договору до 31.12.2011 року.

На виконання умов даного договору ТОВ "Мельхіор - Агро" було поставлено дизельне паливо у загальній кількості 20200,00 л на загальну суму 174225,00 грн., в тому числі ПДВ 29037,50 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними, копії яких надано до матеріалів справи, а також товарно - транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти). Оплата вартості товару підтверджується наданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень.

На підтвердження реальності отримання позивачем від спірного контрагента дизельного пального ФОП ОСОБА_2 були надані до суду підтверджуючі документи щодо оприбуткування та використання у господарській діяльності отриманого товару, зокрема, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, договір оренди складського приміщення та майданчика для стоянки вантажного транспорту, трудові договори, договори на міські та міжміські перевезення вантажів автотранспортом, відомості видачі дизельного палива, картка складського обліку матеріалів, подорожні листи, товарно - транспортні накладні тощо.

Згідно наданих позивачем документів та пояснень судом встановлено, що відповідно до реєстраційних та установчих документів, основним видом господарської діяльності позивача за КВЕД є діяльність вантажного автомобільного транспорту, при цьому господарська діяльність здійснюється позивачем за допомогою 18 автомобільних транспортних засобів, а саме: - самоскиди напівпричіп, напівпричіп цистерни харчові, цистерни, напівпричіп бортовий тентований, сідлові тягачі вантажні тощо, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу. З метою розміщення вказаного автотранспорту, ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди складського приміщення та майданчику для стоянки вантажного транспорту за адресою: АДРЕСА_1. Також, з метою здійснення вантажних перевезень позивачем укладено трудові договори з фізичними особами, які прийняті на посади водіїв вантажного автомобільного транспорту.

Як вбачається з матеріалів справи, дизельне паливо, отримане від ТОВ "Мельхіор - Агро" було оприбутковано на склад ФОП ОСОБА_2 згідно картки №10 складського обліку матеріалів.

Отримане від ТОВ "Мельхіор - Агро" дизельне паливо було використано позивачем при наданні послуг з транспортування вантажів ПП "Вікойл" на виконання умов договорів на міські та міжміські перевезення власними транспортними засобами у листопаді, грудні 2011 року, березні 2012 року, що відображено в картці складського обліку матеріалів та підтверджується відомостями видачі дизельного пального водіям вантажних автомобільних транспортних засобів, а також відповідними товарно - транспортними накладними та подорожніми листами, оформленими під час здійснення перевезення вантажів.

Таким чином, внаслідок дослідження первинної документації позивача судом встановлено, що господарські операції позивача відповідають наведеним критеріям оцінювання, підтверджені відповідними розрахунками, а тому, підстав вважати угоди, укладені між позивачем та його контрагентами безтоварними не вбачається.

Суд зазначає, що між сторонами відсутній спір про наявність у позивача вищевикладених первинних документів: видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, розрахункових документів про сплату коштів за отриманий товар. Проте, спір полягає у не підтвердженні на думку податкового органу реальності здійснення господарської діяльності за договором з вищевказаним контрагентом внаслідок обставин, встановлених згідно акту перевірки контрагента позивача.

Зокрема, актом невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Мельхіор - Агро" від 20.03.2012 року №194/15-3/34370123 встановлено, що у підприємства відсутні основні та орендовані основні засоби, трудові ресурси при середньомісячному обсягу операцій більше 1 млн. грн., а тому підприємство відповідає основним та додатковим критеріям податкової ями, що вказує на нереальність здійснення господарських операцій ТОВ "Мельхіор - Агро" у жовтні 2011 року.

Отже, з посиланням на вказаний акт перевірки, якими встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності та, як наслідок, нереальність господарських операцій з ТОВ "Мельхіор - Агро", відповідач вважає, що первинні документи, надані до перевірки ФОП ОСОБА_2 щодо взаємовідносин з постачальником не мають юридичної сили та доказовості, оскільки складені з метою надання вигоди покупцеві, а не фіксування фактично здійснених господарських операцій.

Суд не погоджується з вказаною позицією податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Акти податкових перевірок контрагента позивача не є достатніми доказами в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання угод між позивачем та його контрагентом, і не є підставою для визнання показників звітності позивача непідтвердженим, тому як доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

Жодних доказів про самостійне дослідження відповідачем обставин укладання договорів позивачем, предмету правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочинів, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів, відповідачем в акті перевірки позивача не наведено.

На жодну зі сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента та дотримання ним вимог податкового і іншого законодавства.

За таких обставин висновок податкового органу про безтоварний характер спірних операцій з поставки товару позивачеві ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи.

На підтвердження реальності вчинення вищеописаних господарських операцій позивачем залучено до матеріалів справи докази оприбуткування, внутрішнього переміщення товару та подальшого його використання у господарській діяльності ФОП ОСОБА_2

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Підстав, з якими закон пов'язує недійсність (нікчемність) договору, контролюючим органом в акті перевірки не зазначено, судових рішень, що набули законної сили, яким договори, що укладалися між позивачем та його контрагентом визнані недійсними судом обох інстанцій не надано. Доказів наявності узгодженого умислу на вчинення дій у порушення податкового законодавства, безпідставне отримання податкової вигоди, встановлених судовим рішенням у кримінальній справі за звинуваченням працівників контрагентів постачальника позивача, податковим органом не наведено.

Суд зазначає, що дослідженні в судовому засіданні копії первинних документів позивача (податкові та видаткові накладні, розрахункові документи, що підтверджують факт оплати товару з урахуванням ПДВ), не дають підстав для встановлення з боку позивача порушень податкового законодавства при декларуванні податкового кредиту та валових витрат по операціям з придбання товару у постачальника, зокрема не встановлено формування податкового кредиту за відсутності податкової накладної або на підставі податкової накладної, яка складена особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість, а також віднесення до валових витрат сум, які не підтверджені первинними документами.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нереальність господарської операції між позивачем і його контрагентом ТОВ "Мельхіор - Агро" не знайшла свого підтвердження здобутими по справі доказами, тому суд приходить до висновку про необґрунтованість зменшення позивачу валових витрат в 2011 році на суму 145187,50 грн. та податкового кредиту у жовтні 2011 року ПДВ на суму 23230,00 грн. по безтоварним господарським операціям з ТОВ "Мельхіор-Агро", що призвело до встановлення факту заниження податку на додану вартість у сумі 23230,00 грн. та заниження податку на доходи фізичних осіб на 24681,89 грн.

Таким чином, судом встановлено необґрунтованість визначення податковим органом в оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб за основним платежем, а тому не має підстав і для застосування до позивача відповідно до ст. 123 Податкового кодексу України штрафних санкції згідно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_2 в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 14 червня 2013 року №0002681702, №0002691702.

Керуючись ст.ст. 2-14, 71, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14 червня 2013 року за №0002691702 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 30570,50 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 24763,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 5807,50 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14 червня 2013 за №0002681702 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 30852,36 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 24681,89 грн. та за штрафною санкцією у сумі 6170,47 грн.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 614,23 грн. (шістсот чотирнадцять гривень 23 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01 листопада 2013 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.8