Постанова № 34702034, 07.11.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2013 р. Справа № 914/2496/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Бойко С.М.

Галушко Н.А.

розглянув апеляційну скаргу приватного торгівельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» від 16.09.2013р. №685

на рішення господарського суду Львівської області від 20.08.2013р.

у справі № 914/2496/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш», м. Львів

до відповідача приватного торгівельно-посередницького малого підприємства фірма «Едельвейс» , м. Рава-Руська, Жовківський р-н, Львівська обл.

про стягнення боргу в сумі 63212,68 грн.

Представники сторін в судове засідання не з'явились.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.08.2013р. у справі №914/2496/13 (суддя Пазичев В.М.) позов задоволено частково, стягнуто з приватного торгівельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» (відповідач, надалі - ПТПМПФ «Едельвейс») на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш» (позивач, надалі - ТзОВ «Фреш») 60035,62грн. основного боргу, 113,98грн. 3% річних, 1718,70грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що сума основного боргу та трьох відсотків річних визначена позивачем вірно та підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами та актом звірки взаєморозрахунків станом на 07.08.2013р., підписаним уповноваженим представником відповідача.

Дане рішення оскаржив відповідач, оскільки вважає, що при його прийнятті суд порушив норми процесуального права та неповно з'ясував фактичні обставини, що мають значення у даній справі, у зв'язку з чим просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Скаржник зазначає, зокрема, що суд належним чином не повідомив його про час судового розгляду та прийняв рішення без його присутності, чим позбавив ПТПМПФ «Едельвейс» права на захист своїх інтересів. Окрім того, зазначив, що відповідачем 30.08.2013р. було частково оплачено суму заборгованості в розмірі 3600,00 грн.

ТзОВ «Фреш» вимог ухвал суду від 07.10.2013р. не виконало та не подало відзиву на апеляційну скаргу.

Позивач та відповідач явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення сторонам ухвали суду від 07.10.2013р. за їх адресами (а.с. 67, 68). Оскільки в справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги по суті, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу без представників позивача та відповідача.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

Відповідно до видаткових накладних №1000025513 від 12.07.2012р., №1000025574 від 12.07.2012р., №1000032654 від 17.07.2012р., №000026043 від 26.07.2012р., №1000032729 від 26.07.2012р., №1000026701 від 14.08.2012р., №1000032835 від 14.08.2012р., №1000027039 від 23.08.2012р., №1000031261 від 17.12.2012р. ТзОВ „Фреш" поставило відповідачу товар на загальну суму 122121,94 грн. (а.с. 10-15). Вказані накладні містять відбитки печаток сторін та підписи їх уповноважених осіб.

За вказаний товар відповідач розрахувався частково, заборгованість перед позивачем станом на 28.02.2013р. становила 71035,62 грн. (акт звірки розрахунків, а.с. 19). У зв'язку із подальшою несплатою заборгованості, позивач звернувся до відповідача із вимогою від 23.04.2013р. №29 про сплату 71035,70 грн. (а.с. 9).

Як вбачається з пояснень позивача та розрахунку суми заборгованості (а.с. 16), вказану вимогу відповідач частково задовольнив, сплативши в період з 14.05.2013р. по 06.06.2013р. 8000,00 грн. У зв'язку із подальшим невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 63035,70 грн. заборгованості, а також інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом, відповідач здійснив часткове погашення заборгованості в розмірі 3000,00 грн. (а.с. 32) та подав суду примірник акту звірки розрахунків станом на 07.08.2013р., підписаний зі своєї сторони, відповідно до якого заборгованість перед позивачем становить 60035,62 грн. (а.с. 33).

У зв'язку із частковою сплатою відповідачем заборгованості, позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 60035,62 грн., крім того 63,00 грн. інфляційних втрат та 113,98 грн. трьох відсотків річних (а.с. 41).

Судова колегія, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, вимогу позивача від 23.04.2013р. №29 про оплату заборгованості за отриманий товар в сумі 71035,70 грн. ПТПМПФ «Едельвейс» не виконало та суму заборгованості за поставлений товар згідно видаткових накладних в повному обсязі не погасило. В той же час, суму основної заборгованості в розмірі 60035,62 грн., яка зазначена в заяві про уточнення позовних вимог від 14.08.2013р. №75, відповідач визнає, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 07.08.2013р., що містить відтиск печатки відповідача та підпис його представника.

Частина 2 ст.625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи вищевказані положення законодавства, наявність належним чином оформлених видаткових накладних, вимоги про сплату боргу, а також зважаючи на наявність однакових відомостей від позивача та відповідача щодо розміру заборгованості, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ТзОВ «Фреш» до ПТПМПФ «Едельвейс» про стягнення суми основного боргу в розмірі 60035,62 грн. грн. та 3% річних в сумі 113,98 грн. є обґрунтованим та підлягають до задоволення.

Судова колегія зазначає, що обставина часткового погашення скаржником заборгованості в розмірі 3600 грн., яке він здійснив 30.08.2013р. не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду від 20.08.2013р., оскільки на момент прийняття цього рішення, часткове погашення не було здійснене і розмір заборгованості становив ту суму, яка зазначена в рішенні.

Обставина добровільного виконання рішення суду (повністю чи в частині) є підставою для застосування положень ч.4 ст.117 ГПК України та внесення виправлень до наказу господарського суду.

Колегія суддів також не приймає до уваги аргументи скаржника про порушення судом принципу змагальності сторін та позбавлення судом скаржника права на захист своїх інтересів. З матеріалів справи вбачається, що відповідач повідомлявся як про призначення справи до розгляду, так і про відкладення розгляду та про прийняття рішення (а.с. 4, 39, 50, 60). Розгляд справи ухвалами суду від 01.07.2013р., 08.08.2013р., 14.08.2013р. відкладався, в тому числі за клопотанням відповідача (а.с. 29-30). При цьому, ухвалами суду від 21.06.2013р., 01.07.2013р., 08.08.2013р., 14.08.2013р. відповідача було зобов'язано надати письмовий відзив на позовну заяву, проте вказаних вимог ним не було виконано. У зв'язку із твердженням ПТПМПФ «Едельвейс» про ненадання можливості судом здійснити скаржнику захист своїх прав, вказані дії судова колегія розцінює, як зловживання скаржником своїми процесуальними правами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем не виконано вимог ухвали суду від 03.10.2013р. та не подано доказів доплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 0,90 грн.

Відповідно до п. 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7, якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може, зокрема, стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.

Зважаючи на вказане, судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 20.08.2013р. у справі №914/2496/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного торгівельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» - без задоволення.

Стягнути з приватного торгівельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» (80316, Львівська обл., Жовківський р-н, м. Рава Руська, вул. Калнишевського, 5, ідентифікаційний код 13808034) у доход Державного бюджету України 0,90 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 08.11.2013р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Бойко С.М.

суддя Галушко Н.А.