Постанова № 34701961, 07.11.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2013 р. Справа № 914/2617/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Бойко С.М.

Галушко Н.А.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Гетьман» від 25.09.2013р. б/н

на рішення господарського суду Львівської області від 04.09.2013р.

у справі №914/2617/13

за позовом публічного акціонерного товариства «Фармак», м.Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Гетьман»,м.Львів

за участю третьої особи приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс», м.Рава Руська, Жовківський р-н, Львівська обл.

про стягнення 484989,17 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Олефір В.О.,

від відповідача - не з'явився,

від третьої особи - не з'явився.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.09.2013р. у справі №914/2617/13 (суддя Рим Т.Я.) позов задоволено та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Гетьман» (надалі - ТзОВФ «Гетьман») на користь публічного акціонерного товариства «Фармак» (надалі - ПАТ «Фармак») 484989,17грн. основного боргу, 9699,78 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що третя особа отримала від позивача товар за договором поставки лікарських засобів №8 від 01.03.2013р., проте не оплатила його в повному обсязі. Зважаючи на те, що оскільки між позивачем (кредитором), відповідачем (поручителем) та третьою особою (боржником) було укладено договір поруки №2 від 21.03.2013р., у зв'язку із невиконанням третьою особою своїх обов'язків за договором поставки, відповідач (поручитель) отримав вимогу про сплату боргу, проте зобов'язань за умовами договору поруки не виконав. Таким чином, позовні вимоги, звернені до відповідача, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Дане рішення оскаржив відповідач, оскільки вважає, що при його прийнятті суд порушив норми процесуального права та неповно з'ясував фактичні обставини, що мають значення у даній справі, у зв'язку з чим просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Скаржник зазначає, зокрема, що суд належним чином не повідомив його про час судового розгляду та прийняв рішення без його присутності, чим позбавив права на захист своїх інтересів. Окрім того, зазначає, що договір поруки №2 від 21.03.2013р. ним не підписувався і що судом залишено поза увагою ухвалу господарського суду Львівської області від 20.06.2013р. у справі 914/798/13-г.

Не погоджуючись із апеляційною скаргою, ПАТ «Фармак» подало до суду відзив на апеляційну скаргу від 04.10.2013р. №17/189, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відзиві позивач зазначив, що під час розгляду справи в суді першої інстанції судом було створено всі необхідні умови для забезпечення принципу змагальності сторін. Твердження відповідача про непідписання договору поруки з боку відповідача спростовуються матеріалами справи, а покликання на ухвалу суду від 20.06.2013р. у справі 914/798/13-г не мають значення для розгляду даної справи.

Відповідач та третя особа явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення сторонам ухвали суду від 03.10.2013р. за їх адресами (а.с. 140, 141). Так, зокрема, відповідачем вказана ухвала суду була отримана 09.10.2013р.

До суду від відповідача надійшло клопотання від 06.11.2013р. б/н про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку свого представника в судове засідання у зв'язку із його перебуванням у відрядженні в м.Києві.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника. При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Оскільки явка повноважних представників сторін ухвалою від 03.10.2013 р. не визнавалась обов'язковою, зважаючи на те, що у справі міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, а також на те, що скаржником не обґрунтовано неможливості забезпечення участі іншого представника, а з матеріалів справи вбачається зловживання скаржником своїми процесуальними правами під час розгляду справи в суді першої інстанції (систематична неявка в судові засідання, попри наявні докази належного повідомлення його про час та місце судового розгляду), судова колегія вважає, що апеляційну скаргу можливо розглядати за відсутністю представників відповідача та третьої особи, а тому клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

01.03.2013р. між ПАТ «Фармак» (постачальник, позивач у справі) та ПТПМПФ «Едельвейс» (покупець, третя особа у справі) було укладено договір поставки лікарських засобів №8, відповідно до п.1.1 якого постачальник передає у власність, а покупець приймає у власність та зобов'язується оплатити лікарські засоби (надалі - товар) у кількості, по цінах і переліку згідно з генеральною специфікацією, що підписується уповноваженими представниками сторін, яка є невід'ємною частиною договору (надалі - договір поставки, а.с. 26-28).

У генеральній специфікації від 19.03.2013р. сторони договору поставки погодили предмет поставки та її вартість (а.с. 29-34).

Як вбачається із товарно-транспортних накладних від 03.04.2013р. №№20014627, 20014628, 20014629, 20014630 (а.с. 36-48), на виконання умов договору поставки позивач поставив, а третя особа прийняла товар на загальну суму 484989,17 грн. (довіреність представника від 03.04.2013р., а.с. 78).

21.03.2013р. між ПАТ «Фармак» (кредитор, позивач у справі), ПТПМПФ «Едельвейс» (боржник, третя особа у справі) та ТзОВФ «Гетьман» (поручитель, відповідач у справі) укладено договір поруки №2 (надалі - договір поруки, а.с. 18-20), відповідно до п.1.1 якого поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником обов'язку зі сплати на користь кредитора грошових коштів, що виник на підставі договору поставки лікарських засобів №8 від 01.03.2013р.

У зв'язку з несплатою ПТПМПФ «Едельвейс» заборгованості за договором поставки, 04.06.2013р. позивач направив на адресу відповідача, як поручителя, вимогу №17/99 від 03.06.2013р. про оплату заборгованості за поставлений товар у сумі 484989,17 грн. (а.с.21-23, 24). Несплата відповідачем заборгованості стала підставою для звернення позивача із позовом у даній справі.

Судова колегія, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Стаття 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 договору поставки, поставка здійснюється транспортном постачальника і за його рахунок на умовах DDP - м. Львів, вул. Городоцька, 214 або самовивіз покупцем на умовах EXW - м. Київ, вул. Фрунзе, 74, згідно з правилами Інкотермс 2010. Умови поставки партії товару визначаються сторонами в специфікації на поставку.

Право власності на товар переходить від постачальника покупцю з моменту поставки, яким сторони встановлюють дату приймання товару покупцем (дату поставки). Дата приймання товару покупцем (дата поставки) проставляється покупцем у товарно-транспортній накладній.

Відповідно до п. 3.2 договору поставки, строк оплати поставленого товару на умовах даного договору складає 30 календарних днів з моменту поставки товару, якщо інший порядок оплати не встановлено у додаткових угодах до даного договору.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. За ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на вищенаведені положення законодавства і договірні умови, а також на те, що факт поставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними на загальну суму 484989,17 грн., які містять підписи уповноважених осіб та відбитки печаток сторін, та на те, що третьою особою та відповідачем не представлено доказів погашення заборгованості, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду про те, що заборгованість третьої особи перед позивачем становить 484989,17 грн.

Статтями 546 та 553 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктами 1.4, 1.5 договору поруки встановлено, що обсяг відповідальності поручителя перед кредитором визначається загальною сумою боргу, як існує та/або буде виникати у боржника перед кредитором на підставі договору поставки (включаючи основний борг, проценти, неустойку, відшкодування збитків). Поручитель та боржник солідарно відповідають за порушеними зобов'язаннями боржника за договором поставки.

Згідно з пунктом 2.1 договору поруки, у разі порушення боржником зобов'язань зі сплати боргу, поручитель на вимогу кредитора зобов'язаний виконати на користь кредитора такі зобов'язання боржника протягом 10 календарних днів з дня одержання поручителем вказаної вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав вимогу позивача №17/99 від 03.06.2013р. про оплату заборгованості за поставлений товар 08.06.2013р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, долучене до матеріалів справи (а.с. 25).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що зважаючи на несплату відповідачем коштів згідно договору поруки, позовні вимоги, звернені до відповідача, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Разом з тим, колегія суддів вважає необґрунтованими покликання скаржника на те, що останнім не підписувався договір поруки, а також на те, що з договору поруки не вбачається на яку суму поручався скаржник. Як вбачається з вступної частини договору поруки та розділу 6 цього договору, стороною вказаного договору (поручителем) виступає товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Гетьман» в особі директора Мельник Зоряни Богданівни, яка діє на підставі статуту. Вказаний договір містить підпис п. Мельник З.Б. та скріплений печаткою ТзОВ «Гетьман». Наявність права підпису в п. Мельник З.Б. підтверджується витягом з ЄДРЮОтаФОП від 11.07.2013р. серії АБ №977323 (а.с. 53-54).

Стосовно суми поруки, то колегія суддів звертає увагу на те, що в п.1.2 договору поруки під зобов'язанням, яке забезпечується порукою, сторонами визначено лише зобов'язання за договором поставки №8 від 01.03.2013р., а п. 3.1 договору поставки визначено, що загальна сума договору становить 50000000,00 грн.

Відповідно до пунктів 1.4, 1.5 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за порушення боржником обов'язку зі сплати боргу в обсязі, який визначається загальною сумою боргу, включаючи основний борг, проценти, неустойку, відшкодування збитків. Поручитель засвідчує, що йому відомий зміст та обсяг зобов'язань боржника за основним договором. Таким чином, договором поруки визначено обсяг відповідальності поручителя, а тому вищенаведені аргументи скаржника не можуть виступати підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Аргументи скаржника про неправомірність відмови судом в розстрочці виконання рішення суду із посиланням на ухвалу господарського суду Львівської області від 20.06.2013р. у справі 914/798/13-г не можуть бути підставою для скасування рішення суду від 04.09.2013р. у даній справі. Судова колегія зазначає, що заява про розстрочку була подана відповідачем до місцевого господарського суду 18.09.2013р. (після прийняття рішення) та не вирішена по суті, оскільки у зв'язку із наявністю підстав, визначених п.1 та п.6 ст. 63 ГПК України, місцевий господарський суд своєю ухвалою від 20.09.2013р. повернув вказану заяву скаржнику, зазначивши при цьому, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

Колегія суддів також не приймає до уваги аргументи скаржника про порушення судом принципу змагальності сторін та позбавлення судом скаржника права на захист своїх інтересів. З матеріалів справи вбачається, що відповідач повідомлявся як про призначення справи до розгляду, так і про відкладення розгляду та про прийняття рішення (а.с. 74, 86, 106). Розгляд справи ухвалами суду від 24.07.2013р., 05.08.2013р. відкладався, в тому числі за клопотанням відповідача (а.с. 75). При цьому, ухвалами суду від 05.07.2013р., 24.07.2013р., 05.08.2013р. відповідача було зобов'язано надати письмовий відзив на позовну заяву, проте вказаних вимог ним не було виконано. У зв'язку із твердженням ТзОВ «Гетьман» про ненадання можливості судом здійснити скаржнику захист своїх прав, вказані дії судова колегія розцінює, як зловживання скаржником своїми процесуальними правами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 04.09.2013р. у справі №914/2617/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Гетьман» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 08.11.2013р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Бойко С.М.

суддя Галушко Н.А.