Рішення № 34701953, 11.11.2013, Господарський суд Чернігівської області

Україна

Господарський суд

Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел. 672-847

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

11.11.2013р. Справа № 927/1250/13

Позивач: Публічне акціонерне товариство „Укртелеком", в особі: Цеху телекомунікаційних послуг № 21 Чернігівської філії ПАТ „Укртелеком", вул. Київська, 166, м.Прилуки, 17500

Відповідач: Бахмацька районна державна адміністрація, вул. Першотравнева, 36, м.Бахмач, 16500

про стягнення 9 334,93 грн.

Суддя Ю.В. Федоренко

Представники сторін:

від позивача: Чорноморець Я.А. довіреність № 1031 від 20.12.2012

від відповідача: Петуніна Н.Ю. довіреність №02-16/3464 від 01.10.2013

С У Т Ь С П О Р У:

Рішення прийнято після перерви, яку оголошено на підставі ст.77 ГПК України в судовому засіданні 06.11.2013.

Позивачем подано позов, в якому просить суд стягнути з відповідача 8613,96грн. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги відповідно до договору №88 від 01.03.2010 „Про надання телекомунікаційних послуг" та №83 від 04.12.2007 „Про надання ADSL-доступу до мережі Інтернет", пені 282,57грн., індекс інфляції 156,28грн., 3%річних 282,12грн.

В судовому засіданні 10.10.2013 представник позивача надав суду клопотання №11/2494 від 09.10.2013 про зменшення позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача 1834,03грн. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги (в тому числі частково за липень 2013року в сумі 406,94грн. та серпень 2013року в сумі 1427,09грн.), пеню в розмірі 282,57грн., індекс інфляції за весь час прострочення в розмірі 156,28грн., три проценти річних в розмірі 282,12грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн.

Суд прийняв вказане клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог, оскільки воно подано відповідно до ст.22 ГПК України, не суперечить законодавству, не порушує права і охоронювані законом інтереси сторін, рішення приймається з його урахуванням.

В судовому засіданні 10.10.2013 представник відповідача надав суду відзив №02-16/3599 від 08.10.2013, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, посилаючись на те, що протягом 2013 року Бахмацькою райдержадміністрацією надавалися до управління Державної казначейської служби України в Бахмацькому районі бюджетні зобов'язання та платіжні доручення по рахункам ПАТ „Укртелеком" за надані послуги зв'язку на суму 8207,02грн. щомісячно та в терміни, що визначені нормативно-правовими актами. Зазначені кошти були перераховані 07.10.2013 в повному обсязі.

Відповідно до пп. 1 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №460/2011 „казначейство України здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних з міжнародними фінансовими організаціями проектів". Отже, лише управління Державної казначейської служби України в Бахмацькому районі може здійснювати оплату за платіжними дорученнями Бахмацької райдержадміністрації.

З огляду на вищенаведене, на думку відповідача, підстав для сплати райдержадміністрацією пені, індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних не має. Крім того, відповідач у відзиві вказує, що в кошторисі на 2013рік на утримання Бахмацької райдержадміністрації по КПКВК 7951010 за КЕКВ 2800 „Інші поточні видатки" не передбачені кошти на сплату судового збору.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, господарський суд встановив:

04.12.2007р. між відповідачем (абонент) та ВАТ „Укртелеком" укладено договір № 83 „Про надання ADSL- доступу до мережі Інтернет", за яким останній зобов'язався надавати абоненту на платній основі послугу доступу до мережі Інтернет, а абонент зобов'язався своєчасно оплачувати отримані послуги.

01.03.2010р. між відповідачем (споживачем) та Чернігівською філією ВАТ „Укртелеком" укладено договір № 88 про надання послуг електрозв'язку за яким останній зобов'язався надавати споживачу послуги електрозв'язку, а споживач зобов'язався сплачувати за надані послуги.

Відповідно до п.1.2 витягу із статуту ПАТ „Укртелеком" товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком".

Відповідно до п. 4.15 договору №88 від 01.03.2010р. та п. 5.2 договору № 83 від 04.12.2007р. оплата рахунку за отримані послуги проводиться абонентом в термін не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати) та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої (авансової) оплати.

Вартість послуг телефонного зв'язку та вартість послуг доступу до мережі Інтернет виставляються в єдиному рахунку, отже позовні вимоги, що виникли з обох договорів: № 88 від 01.03.2010р. та № 83 від 04.12.2007р. розглядаються судом в одному провадженні.

Відповідач своєчасно не розрахувався за надані, за вищезазначеними договорами, послуги, в результаті чого, у нього виникла заборгованість за липень 2013р. в сумі 406,94грн. та за серпень 2013р. в сумі 1427,09грн. на загальну суму 1834,03 грн., що підтверджується розрахунком суми боргу, рахунками за телекомунікаційні послуги за вказаний період, копіями платіжних доручень та банківських виписок, які знаходяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 06.11.2013 представник відповідача надав суду докази часткової оплати суми боргу в тому числі платіжне доручення №459 від 11.09.2013 на суму 1427,09грн., яка одержана банком 07.10.2013 з призначенням платежу 7951010, 2240-1427,09, за послуги зв'язку, згідно рах №98100.8.2013.від 10.09.2013р., договору №88 від 01.03.2010р., в т.ч.ПДВ 237,85. Представник відповідача просив суд прийняти вказане платіжне доручення в якості доказу часткової оплати боргу відповідачем за спірний період.

В своєму поясненні від 06.11.2013 позивач повідомляє суд, що сплачена відповідачем сума 1427,09грн. згідно з вищевказаним платіжним дорученням, зарахована в погашення заборгованості за вересень 2013року, який не являється предметом позовних вимог по справі. Відповідачем, на думку позивача, порушено п.3.8 гл. 3 „Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затв. Постановою правління НБУ №22 від 21.01.2004.

В п.3.8 „Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", яка затверджена Постановою правління НБУ №22 від 21.01.2004 та зареєстрована в Міністерстві Юстиції України 29.03.2004 за №377/8976 зазначено, що реквізит „Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення „Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отже, позивачем правомірно зараховано суму 1427,09грн., сплачену відповідачем платіжним дорученням №459 від 11.09.2013, в погашення заборгованості за вересень 2013року.

В зв'язку з вищевикладеним, суд не приймає вищевказане платіжне доручення в якості належного доказу сплати відповідачем частини суми заборгованості за спірний період.

За рахунком №7401000000098100.7.2013 за телекомунікаційні послуги за липень 2013 р. відповідачу нараховано до сплати за надані послуги 1470,31 грн. Цей рахунок відповідачем оплачено частково. Доказів про оплату 406,96 грн. за липень 2013 р. відповідачем не надано.

Тому заборгованість за надані позивачем телекомунікаційні послуги, яка виникла за період з липня 2013р. по серпень 2013р. на загальну суму 1834,03 грн. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ч. 1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Заборгованість в розмірі 1834,03грн., яка виникла за договорами № 88 від 01.03.2010 та №83 від 04.12.2007 підтверджується наявними у справі доказами, а тому підлягає стягненню на користь позивача.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 156,28грн. інфляційних втрат за період лютий 2011р. - червень 2013р., 282,12грн. три відсотки річних за період з 21.10.2011р. по 27.09.2013р.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати телекомунікаційних послуг, суд дослідивши подані позивачем розрахунки стягуваних сум трьох процентів річних та інфляційних втрат, доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 156,28грн. інфляційних втрат за період лютий 2011р. - червень 2013р., 282,12грн. три відсотки річних за період з 21.10.2011р. по 27.09.2013р. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до ст. 36 Закону України „Про телекомунікації" від 18.11.2003р. та п. 5.2 договору № 88 від 01.03.2010р. у разі несплати на надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність в один рік та відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, позивачем правомірно нарахована пеня за період з 21.11.2012р. по 27.09.2013р. в сумі 282,57 грн.

У відповідності до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльності відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.12 №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечетків та Оліус протии України» від 18.10.05.

Взаємовідносини відповідача з Державною казначейською службою України не є предметом даного спору.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беріть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасниками господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У відповідності до п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Оскільки, відповідач є бюджетною установою, фінансування якої здійснюється за рахунок бюджетних коштів, крім того, Бахмацька районна державна адміністрація щомісячно та в терміни, визначені нормативно правовими актами, надавала до Управління Державної казначейської служби у Бахмацькому районі Чернігівської області на реєстрацію бюджетні зобов'язання та платіжні доручення до оплати, але кошти були перераховані лише 07.10.2013, що підтверджується листом №01.02-04/1189 від 07.10.2013 за підписом начальника Управління Бригинець Т.А., що міститься в матеріалах справи (а.с.115).

Враховуючи обставини справи і розмір пені, який нараховано відповідачу, приймаючи до уваги оплату відповідачем значної частини боргу на час розгляду справи в суді, з урахуванням майнових інтересів сторін та того, що порушення зобов'язання відповідачем не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд вважає необхідним зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до суми 56,51грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання своєчасно не виконав, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 1834,03грн., в частині стягнення пені в сумі 56,51грн., в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 156,28грн., в частині стягнення трьох відсотків річних в сумі 282,12грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 49, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Бахмацької районної державної адміністрації, вул. Першотравнева, 36, м.Бахмач, 16500 (р/р 35219001000519 в УДКСУ в Чернігівській області, МФО 853592, код 04061843) на користь Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" бульвар Т.Шевченка, 18, м.Київ, 01601 (р/р 26006413 в ЧОД ПАТ „Райффайзен банк „Аваль", МФО 353348, код 01189425), 1834,03грн. боргу, 56,51 грн. пені, 282,12грн. 3% річних, 156,28грн. інфляційних втрат, 1720,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.В. Федоренко