Рішення № 34701918, 05.11.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. Справа № 911/3682/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг",

01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16 А

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Проджект",

08296, Київська обл., м. Ірпінь, смт Ворзель, вул. Окружна, 11

про стягнення 694 903,41 грн.

за участю представників:

позивача - Пустовіт Т.П. (довіреність від 14.01.2013 № 14/20-11-13);

відповідача - Сич Є.Ю. (довіреність від 09.10.2013).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Проджект" (далі - відповідач) про стягнення 694 903,41 грн., з яких: 689 463,26 грн. - основний борг, 4 420,12 - пеня, 1 020,03 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу від 08.08.2011 № 10-11-119стбст-пл/414.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.09.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.10.2013.

14.10.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 21629 від 14.10.2013) позивач подав документи на вимогу ухвали суду від 24.09.2013.

У судове засідання 15.10.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 24.09.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 29.10.2013.

У судовому засіданні 29.10.2013 оголошувалась перерва на 05.11.2013 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 05.11.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, представник відповідача заперечив проти задоволення позову, натомість, письмового відзиву на позовну заяву не подав та в судовому засіданні підстав заперечення не зазначив.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.11.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (найменування якого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 951 змінено на Державне публічне акціонерне товариство «Украгролізинг») (далі - лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Проджект" (далі - лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу від 08.08.2011 № 10-11-119стбст-пл/414, за умовами якого, лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений Договором строк предмет лізингу, що визначений у додатку до Договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу», що є специфікацією предмета лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах Договору (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.2 Договору, строк лізингу відраховується з моменту укладення сторонами акту передачі-приймання у користування предмету лізингу, що укладається у 5-ти автентичних примірниках.

Додатковою угодою до Договору від 12.08.2011 № 1/441 сторони домовились внести наступні зміни до пункту 4.2. Договору, а саме: лізингоодержувач після укладання Договору, на підставі виставленого лізингодавцем рахунку, який діє протягом 3 днів, перераховує на рахунки лізингодавця: попередній лізинговий платіж в розмірі, визначеному пунктом 4.1. Договору. Датою сплати попереднього платежу є дата надходження коштів на рахунок лізингодавця.

Пунктом 4.4. Договору сторони погодили, що розмір лізингових платежів, їх складових частин, встановлюється додатком до Договору «Графік сплати лізингових платежів».

Відповідно до пункту 5.1 Договору, предмет лізингу передається лізингоодержувачу за актом, за умови перерахування платежів у розмірі та в порядку, визначеному пунктом 4.2. Договору.

Договір набуває чинності від дати надходження платежів, визначених та сплачених згідно пункту 4.2. Договору, і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до Договору та виконання сторонами всіх зобов'язань за Договором (пункт 8.1 Договору).

Додатками № 1-10 до Договору сторони погодили кількість, ціну, вартість предмету лізингу.

Додатками № 2.1., 4.1., 6.1., 8.1., 10.1. до Договору сторони погодили графіки сплати лізингових платежів, з урахуванням Додаткової угоди до Договору від 12.08.2011 № 1/441.

Між сторонами Договору підписано акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 15.08.2011 № 2, в якому вказано про його складення на підставі Договору та відповідно до якого відповідачу передано предмет лізингу - станки для відгодівлі, опоросу, дорощування, для маток групові та індивідуальні в розібраному стані.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що підписаний сторонами акт приймання-передачі, свідчить про належне виконання позивачем зобов'язань за Договором.

Відповідно до пунктів 4.1.-4.4. Договору та додатків №№ 2.1., 4.1., 6.1., 8.1., 10.1. до нього, відповідач станом на 15.08.2013 зобов'язаний сплатити на рахунок позивача лізингові платежі у розмірі 689 463,26 грн., проте, у повному обсязі не виконав вказаного зобов'язання.

Як зазначається позивачем та підтверджується матеріалами справи, за відповідачем станом на 03.09.2013 утворилась заборгованість в розмірі 689 463,26 грн., що підтверджується банківськими довідками, які підписані уповноваженою особою банківської установи та скріплені відбитками її печатки.

Доказів оплати на час вирішення спору відповідачем суду не подано.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Зважаючи на викладене, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав, не виконане.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частинами 1, 3 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закон України "Про фінансовий лізинг", фінансовий лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Згідно з частиною 2 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Крім того, згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами договору фінансового лізингу. Договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним.

З огляду на викладене, суд встановив доведеним право позивача на стягнення з відповідача 689 463,26 грн. боргу зі сплати лізингових платежів.

Крім того, позивач на підставі пункту 7.1. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який вона нараховується, за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 4 420,12 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Пунктом 7.1. Договору визначено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарних день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

На підставі аналізу пункту 7.1. Договору та вищевказаних норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що Договором передбачено необмежений строк нарахування пені.

Здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 4 420,12 грн. відповідає вимогам законодавства, умовам Договору та обставинам справи.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 1 020,03 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним і відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 1 020,03 грн. 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 689 463,26 грн. основного боргу, 1 020,03 грн. 3% річних та 4 420,12 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 13 898,07 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Проджект" (08296, Київська обл., м. Ірпінь, смт Ворзель, вул. Окружна, 11, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36285407) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16 А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30401456) 689 463 (шістсот вісімдесят девять тисяч чотириста шістдесят три) грн. 26 коп. основної заборгованості, 1 020 (одна тисяча двадцять) грн. 03 коп. 3% річних, 4 420 (чотири тисячі чотириста двадцять) грн. 12 коп. пені та 13 898 (тринадцять тисяч вісімсот дев'яносто вісім) грн. 07 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 08.11.2013.

Суддя С.О. Саванчук