Постанова № 34701912, 06.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2013р.

м.Київ

№ 28/367-А

12:30

Господарський суд м . Києва у складі: судді: Пукшин Л.Г., при секретарі: Зубко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Твін»

до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Твін" звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання податкових повідомлень - рішень від 20.07.2006 р. нечинними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.06 відкрито провадження у адміністративній справі № 28/367-А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.07 зупинено провадження у справі до вирішення Верховним Судом України справи № 1649/2003.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.13 поновлено провадження у справі № 28/367-А.

Відповідно до розпорядження Голови господарського суду міста Києва від 23.09.13, справу № 28/367-А передано на повторний автоматичний розподіл справ, за результатами якого справа була передана на розгляд судді Пукшин Л.Г.

Позовні вимоги мотивовані тим, відповідачем у порушення норм діючого податкового та цивільного законодавства України, були прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість шляхом зменшення податкового кредиту на суму 45890,00 грн. згідно повідомлення-рішення від 20.07.06 № 0000332303/0 та на суму 132375,00 грн. згідно повідомлення-рішення від 20.07.06 № 0000912303/0, а також застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 22945,00 грн. згідно повідомлення-рішення від 20.07.06 № 0000332303/0 та в сумі 66187,50 грн. згідно повідомлення-рішення від 20.07.06 № 0000912303/0, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

ss="fs148">Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06.11.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 11.11.2013 р.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва було проведено виїзну планову документальну перевірку ПП «Твін» за період з 01.01.03 по 01.04.06 з питань дотримання вимог податкового, іншого та валютного законодавства. З ході перевірки встановлено порушення вимог пп.7.3.1 п. 7.3 та пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся. Порушення були виявлені при проведенні операцій позивача з ТОВ «Флешімпекс» (договір № 03/10 від 03.10.03) та ТОВ «Алест» (договір № 09/10 від 09.10.01), відповідно до яких ПП «Твін» виступало в якості покупця сировини, зокрема, м’яса, ковбасного шпигу, спецій та допоміжного матеріалу.

За результатами перевірки складено акт від 13.07.06 № 2658-3141/23-0311/21667352, на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення № 0000332303/0 від 20.07.06 та № 0000912303/0 від 20.07.06, якими ПП «Твін» визначено суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість на загальну суму 267 397,50 грн.

Такі висновки податкового органу обґрунтовано тим, що рішенням Господарського суду м. Києва від 03.11.03 у справі 32/785 скасовано державну реєстрацію ТОВ «Алест» (код ЄДРПОУ 30469928) з тієї підстави, що ТОВ «Алест» не звітує до ДПІ більше року, що також підтверджується Актом № 303 від 19.09.02 анулювання свідоцтва платника ПДВ № 38453516. Крім того, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12.06.03 у справі № 1649/2003 визнано недійсними установчі документи ПП «Флешімпекс». На підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12.06.03 актом № 19/321/93 від 27.11.03 вилучено з Реєстру платників податку на додану вартість ПП «Флешімпекс», дата зняття з обліку – 24.04.01, тобто з моменту видачі свідоцтва.

Не погодившись з такими висновками податкового органу спірні податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, основним видом діяльності позивача є виробництво ковбасних виробів.

03.10.03 між ПП «Флешімпекс» (продавець) та позивачем (покупець) було укладено договір № 03/10, відповідно до у мов якого продавець зобов’язався постачати сировину, а покупець купувати ковбасний шпиг, спеції та допоміжні матеріали – товар. Постачання здійснюється партіями при попередній своєчасній заявці покупця.

09.10.01 між ТОВ «Алест» (продавець) та позивачем (покупець) було укладено договір № 09/10, відповідно до у мов якого продавець зобов’язався передати належний йому на праві власності товар, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар. Постачання здійснюється партіями при попередній своєчасній заявці покупця. Кількість та асортимент товару в партії, терміни поставок окремих партій будуть узгоджуватись сторонами по ініціативі покупця письмово, телексом або факсом.

На підтвердження факту поставок товарів, придбаних ПП «Твін» у ПП «Флешімпекс», ТОВ «Алест» в матеріалах справи містяться первинні документи з поставки товарів контрагентами позивача, а саме видаткові накладні, довіреності на прийняття товару, податкові накладні, договори, видаткові касові ордери на оплату товару позивачем, витяги з книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) позивача.

Згідно видаткових накладних, сформовано та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість з квітня 2008 року по січень 2009 року та податковий кредит.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми, на яку виписано податкові накладні ПП «Флешімпекс» та ТОВ «Алест», суд приходить до наступного.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

Як визначено п. 1.7 та п. 1.8 ст. 1 вказаного Закону, податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. А бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту).

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З наведених положень Закону вбачається, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується у будь-якому попередньому податковому періоді. Зокрема, це узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у п. 1.8. Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з матеріалів справи, на дату підписання спірних договорів та первинних та розрахункових документів ПП «Флешімпекс» та ТОВ «Алест» не були припинені, що підтверджується наявними в матеріалах справах витягами з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом 13.11.06 (а.с. 155-156, т.2).

Що стосується посилання податкового органу на рішення Дніпровського районного суду м. Києві від 12.06.03 у справі № 1649, яким визнані недійсними установчі документи ПП «Флешімпекс», свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 35589951 від 24.04.01, первинні документи бухгалтерського та податкового обліків з моменту реєстрації підприємства, суд зазначає наступне.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні, у разі якщо такі господарські операції мають реальний характер.

З'ясовуючи фактичні обставини здійснення операцій з поставки ПП «Флешімпекс» на користь позивача товарів, суд виходить з того, що визнання недійсними установчих документів та припинення юридичної особи контрагента позивача не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, і не позбавляє правового значення виданих за цими господарськими операціями податкові накладні. Зазначена позиція висловлена у постанові Верховного суду України від 17.02.2009 у справі № 21-1828во08.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи (довідка Дніпровського районного суду м. Києва від 29.11.06) згідно журналу обліку касаційних скарг, матеріали справи № 1649 були направлені до Верховного Суду України, докази повернення вказаної справи за результатами її перегляду Верховним Судом України відсутні.

Крім того, відповідно до п. 3.14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними саме лише визнання господарським судом недійсними установчих документів юридичної особи, а також прийняття господарським судом рішення про ліквідацію юридичної особи чи про скасування державної реєстрації не є підставою для того, щоб вважати недійсними правочини, вчинені такою юридичною особою з іншими особами до моменту виключення її з державного реєстру. Проте у разі визнання у встановленому порядку недійсними установчих документів юридичної особи або скасування її державної реєстрації у зв'язку із здійсненням відповідної реєстрації на підставі загубленого документа, що посвідчує особу, або ж підставну особу - засновника юридичної особи та за наявності інших обставин, які свідчать про вчинення правочинів, що є предметом спору, з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, укладені такою юридичною особою господарські зобов'язання мають визнаватися недійсними згідно з частиною першою статті 207 ГК України незалежно від часу їх укладення.

Таким чином, на момент здійснення фінансово - господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні були зареєстровані в установленому законом порядку, були платниками податку на додану вартість, відповідні відомості щодо них містилися в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій та установ, що позбавляло його можливості передбачити появу в майбутньому дефектів у правовому статусі його контрагентів. Зазначене не може бути підставою до визнання такого платника податків недобросовісним.

За вказаних обставин суд приходить висновку, що доводи відповідача не можуть бути визнані судом як достатні докази в підтвердження правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та не можуть бути визнані достатньою підставою для позбавлення платника податку – ПП «Твін» права на відшкодування податку на додану вартість, як такого, що виконав усі передбачені законом умови для отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи наведене, суд вважає, що прийняті податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва № 0000332303/0 від 20.07.2006 року та № 0000912303/0 від 20.07.2006 року підлягають визнанню нечинними та скасуванню.

Таким чином, судом встановлено, що податковим органом не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати податкові повідомлення-рішення № 0000332303/0 від 20.07.2006 року та № 0000912303/0 від 20.07.2006 року нечинними повністю.

3. Стягнути з на користь Приватного підприємства «Твін» (03056 м. Київ, просп. Перемоги, 37, корп..4, к.131, ідентифікаційний код 21667352) державне мито в сумі 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства.

Суддя Л.Г. Пукшин