Рішення № 34699940, 08.11.2013, Сніжнянський міський суд Донецької області

Справа № 244/4680/13-ц

Провадження № 2/244/1286/2013

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

"08" листопада 2013 р. Сніжнянський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Кучми В.В

при секретарі Гладир Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сніжне справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири спільною сумісною власністю, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду зі справжнім позовом до відповідача ОСОБА_2, за яким просить визнати право спільної сумісної власності на квартиру № 6 буд. 34, що розташована по вул. Терешковій в м. Сніжне Донецької області. Свої позовні вимоги обгрунтовує наступним. Він є сином відповідача. Вони мешкали разом та сумісно придбали квартиру АДРЕСА_1. Для придбання квартири він давав відповідачу 10 000, 00 грн. Документи на квартиру завжди знаходилися у відповідача. Постановою Сніжнянського міського суду від 03.07.2012 року до відповідача були застосовані примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації в психіатричну установу зі строгим спостереженням, оскільки згідно висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи від 01.03.2012 року він страждає хронічним психічним захворюванням іволюційним параноідом та за психічним станом не може усвідомлювати свої дії. Позивачу стало відомо, що батько, перебуваючи в такому стані, передав оригінали документів на квартиру стороннім особам. Спірна квартира зареєстрована на ім'я відповідача, у нього знаходяться всі документи, які підтверджують право власності. Вважає, що він має право на 1/2 частину спільної сумісної власності, оскільки квартира була придбана сумісно, а відповідач позбавив його права розпоряджатися їх сумісною власністю, розпорядившись ним самостійно без його дозволу.

У судове засідання позивач не з'явився, до початку судового засідання надав письмову заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 також у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До початку судового засідання від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без його участі, в письмових поясненнях зазначає, що заявлені вимоги про визнання квартири спільною сумісною власністю визнає в повному обсязі. Позивач дійсно є його сином. Між ними була домовленість щодо того, що за 10 000 грн. він передає сину 1/2 частину квартири. Гроші він від сина отримав, проте, документи до теперішнього часу не оформлені.

Ухвалою суду від 8 листопада 2013р. відповідачу ОСОБА_2 відмовлено у прийнятті визнання позову ОСОБА_1 до нього про визнання квартири спільною сумісною власністю.

Вивчивши письмові пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовна заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.60 ч.1 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом фактично встановлено, що, згідно до постанови Сніжнянського міського суду від 03.07.2012 року до відповідача були застосовані примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації в психіатричну установу зі строгим спостереженням, оскільки згідно висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи від 01.03.2012 року він страждає хронічним психічним захворюванням іволюційним параноідом та за психічним станом не може усвідомлювати свої дії. (а.с. 6-8).

Проте, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідача визнано недієздатним або обмежено дієздатним. Вищезазначена постанова не є свідченням того, що відповідач саме на теперішній час страждає на психічну хворобу або не може усвідомлювати свої дії, зокрема, приймати участь в укладанні правочинів.

Крім того, у позовній заяві позивач зазначає, що він мешкав разом з відповідачем, та вони разом придбали квартиру АДРЕСА_2. Однак, позивачем не надано докази щодо того, за який саме період спільного проживання була придбана зазначена квартира та хто саме є її власником. Як і відсутнє будь-яке підтвердження набуття спірної квартири за період спільного проживання.

Згідно ст.657 ч.1 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Як вбачається з позовної заяви та узгоджується з письмовими поясненнями відповідача, між сторонами фактично відбулося укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, оскільки вони домовились, що позивач передає відповідачу 10 000 грн., а відповідач передає йому ? частини квартири. Зазначений договір було виконано шляхом передання грошей, однак, оформлення наведеного договору не відбулося.

Таким чином, позивачем невірно визначено предмет спору, заявлені ним позовні вимоги не відповідають фактичним правовідносинам, які виникли між сторонами, які полягають у спонуканні до оформлення укладеного правочину відповідно до вимог законодавства. Суд не підмінює органи владних повноважень або нотаріату, а лише вирішує спір. Як вже зазначалось судом, між сторонами шляхом взаємного волевиявлення фактично укладено договір купівлі-продажу квартири, однак, належним чином не оформлено.

За таких обставин, спір щодо визнання квартири спільною сумісною власністю відсутній, оскільки виходить за межі фактичних правовідносин, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири спільною сумісною власністю безумовно задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.657 ЦК України, ст.ст.10,11,57,60,61,154,88,212-215, 294 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири спільною сумісною власністю - відмовити.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено сторонами протягом десяти днів з дня отримання копії рішення до Апеляційного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд.

Суддя:

ОСОБА_3