Ухвала суду № 34699477, 05.11.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1277/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Матохнюка Д.Б. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом підприємства з іноземною інвестицією "Гассіб" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2013 року підприємство з іноземною інвестицією "Гассіб" (Позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

До початку судового засідання через канцелярію Вінницького апеляційного адміністративного суду за вхідним №178720/13 представник Позивача подав заяву з проханням розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження згідно зі ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі Наказу № 1531/22 від 10.07.2012 року в період з 20.07.2012 року по 31.08.2012 року працівниками податкової інспекції згідно плану-графіку проведено планову виїзну перевірку підприємства з іноземною інвестицією "Гассіб" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки було складено Акт № 2074/22/20095406 від 07.09.2012 року, згідно якого встановлено порушення Позивачем вимог податкового законодавства України.

На підставі вказаного акту перевірки Вінницькою ОДПІ було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0001562310 від 02.10.2012 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в сумі 3947170 грн., з яких за основним платежем 3634723 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 312447 грн.,

- № 0001572310 від 02.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 8427319 грн., з яких за основним платежем 6805364 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1621955 грн.,

- № 0001582310 від 02.10.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 1518885 грн.,

- № 0000771722 від 02.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку в розмірі 1315688 грн., з яких за основним платежем 1052550 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 263138 грн.

На підставі п.56.2 ст.56 ПК України Позивачем було подано 05.10.2012 року скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення, за результати розгляду якої ДПС У Вінницькій області прийнято рішення про залишення без змін повідомлень-рішень №0001562310 та № 0000771722 від 02.10.2012 року, скасування повідомлення-рішення № 0001572310 від 02.10.2012 року та збільшено податкове повідомлення-рішення № 0001582310 від 02.10.2012 року на суму 651547 грн.

Враховуючи вказане рішення, Вінницькою ОДПІ було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: № 0002862310 від 20.12.2012 року яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 8202427 грн., з яких за основним платежем 6615195 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1587232 грн., № 0001882310 від 20.12.2012 року, яким Позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 651547 грн., № 0001892310 від 20.12.2012 року, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 180118 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 33179 грн.

02.01.2013 року позивачем подано до ДПС України скаргу на податкові-повідомлення рішення Вінницької ОДПІ від 02.10.2012 року № 0001562310, № 0001572310, № 0001582310, № 0000771722 та на рішення ДПС у Вінницькій області № 20681/10/10-02-11 від 13.12.2012 року.

Відповідно до рішення № 3228/6/10-2115 про результати розгляду скарги від 02.01.2013 року, ДПС України залишено без змін податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ від 02.10.12 року № 0000771722 та в цій частині рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, скасовано податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ від 02.10.12 № 0001562310 в частині донарахованого перевіркою податку на прибуток за рахунок зменшення валових витрат на витрати, пов'язані зі сплатою процентів за користування кредитом та в частині зменшених перевіркою витрат та валових витрат на витрати, пов'язані з орендою приміщень та в частині не визнання перевіркою коригування доходів, та у відповідній частині штрафну санкцію, та в зазначеній частині рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги залишено без змін, скасовано податкові повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ від 02.10.12 року № 0001572310, № 0001582310 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, в частині донарахованого перевіркою податку на додану вартість та зменшеного від'ємного значення з податку на додану вартість за рахунок зменшеного податкового кредиту по оренді торгових площ та супутніх послуг та в частині не визнання перевіркою коригування податкових зобов'язань, та у відповідній частині штрафну санкцію, та в зазначеній частині рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а в іншій частині податкові повідомлення-рішення з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, залишено без змін, а скаргу - частково задоволено.

Враховуючи вказане рішення ДПС України, Вінницькою ОДПІ було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: № 0000312310 від 13.03.2013 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в сумі 712876 грн., з яких за основним платежем 674397 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 38479 грн. та № 0000322310 від 13.03.2013 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 5275478 грн., з яких за основним платежем 4220382 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1055096 грн.

Таким чином, на момент звернення Позивача до суду, чинними є наступні податкові повідомлення-рішення: № 0000771722 від 02.10.12 року, № 0001892310 від 20.12.2012 року, № 0001582310 від 02.10.2012 року, № 0001882310 від 20.12.2012 року, № 0000312310 від 13.03.2013 року та № 0000322310 від 13.03.2013 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо вирішення спору по суті, виходячи з наступного.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0000771722 від 02.10.2012 року.

Судом встановлено, що згідно нотаріально засвідченого договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 27.04.2010 року, фізичній особі ОСОБА_2 у вересні 2010 року виплачено дохід в сумі 21051000 грн., а саме: в сумі 194630 грн. згідно платіжного доручення № 1773 від 02.09.2010 року та в сумі 20856370 грн. в рахунок погашення заборгованості фізичної особи ОСОБА_2 згідно договору від 02.09.2010р. про заміну боржника в кредитному зобов'язанні.

Так, відповідно до п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Згідно п. 11.3 ст. 11 вказаного Закону, податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів нерухомого майна, в порядку, передбаченому в статті 11 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору.

Сума податку самостійно сплачується сторонами (або однією стороною) договору до його нотаріального посвідчення через установи банків у сумі, визначеній податковим агентом.

Нотаріус, який посвідчив договір відчуження об'єкта нерухомості, зобов'язаний надіслати інформацію про такий договір податковому органу за податковою адресою платника податку у строки, встановлені законом для податкового кварталу.

Отже, податковий орган дійшов помилкового висновку, що юридична особа, яка нараховує (виплачує) платнику податку - фізичній особі дохід від купівлі в останнього нерухомого майна, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок за відповідною ставкою податку, а нотаріуси виконують функції податкових агентів в частині контролю повноти сплати податку до бюджету перед посвідченням договорів та забезпечують надання відповідної інформації податковому органу, оскільки ст.11 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" чітко встановлює, що податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів нерухомого майна є нотаріус.

На підтвердження дотримання п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" Позивачем надано платіжне доручення № 1 від 27.04.2010 року про сплату ОСОБА_2 1105000 грн. Призначення платежу: податок з доходів фізичних осіб від операцій з продажу. Дане платіжне доручення 27.04.2010 року погашено приватним нотаріусом ОСОБА_4, що засвідчено відміткою на платіжному дорученні. Таким чином, податок з доходів фізичних осіб було сплачено в повному обсязі стороною правочину - ОСОБА_2 до моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, що свідчить про дотримання сторонами правочину вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Крім того, згідно висновку експерта № 9 від 20.08.2013 року є безпідставними висновки акту Вінницької ОДПІ № 2074/22/20095406 від 07.09.2012 року щодо порушення підприємством пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого Позивачу донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 1052550 грн. за вересень 2010 року.

Враховуючи встановлені обставини справи та наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000771722 від 02.10.2012 року, прийняте Вінницькою ОДПІ, є незаконним та підлягає скасуванню.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0000312310 від 13.03.2013 року.

Судом встановлено, що ПзІІ "Гассіб" проводилася оплата відсотків за користування кредитними коштами на виконання взятих на себе зобов'язань згідно договору № 8 від 02.09.2010 року про внесення змін до кредитного договору № 31.3ВН/28/07-Склн від 16.05.2007 року.

Відповідно до п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Пунктом 141.1. ст. 141 ПК України передбачено, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 року за № 288/4509, придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

При цьому, фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати").

Відповідно до Загальних положень Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 415 від 28.04.2006, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.05.2006 року за № 610/12484, собівартість кваліфікаційного активу - це витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу.

В листі ДПА України № 22025/7/15-0217 від 10.11.2008 року зазначено, що, якщо облікова політика підприємства не передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу, то фінансові витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були нараховані.

У разі безпосереднього позичання коштів з метою створення кваліфікаційного активу сумою фінансових витрат, що підлягає включенню до собівартості кваліфікаційного активу, є фактичні, визнані у звітному періоді, фінансові витрати, які пов'язані з цим запозиченням (за вирахуванням доходу від тимчасового фінансового інвестування запозичених коштів).

Отже, якщо облікова політика підприємства передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних із створенням (ремонтом) основних фондів, то виплата процентів за борговими зобов'язаннями, які фактично здійснені на дату створення таких основних фондів включається до їх балансової вартості.

У інших випадках, виплата процентів за кредитами, які пов'язані зі створенням (ремонтом) основних фондів відображається в складі валових витрат на підставі пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів, що облікова політика підприємства передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних із створенням (ремонтом) основних фондів, а тому висновки акту перевірки є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності Позивача.

Крім того, згідно висновку експерта № 9 від 20.08.2013 року є безпідставними висновки акту Вінницької ОДПІ № 2074/22/20095406 від 07.09.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в сумі 712876 грн., з яких за основним платежем 674397 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 38479 грн.

Враховуючи встановлені обставини справи та наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000312310 від 13.03.2013 року, прийняте Вінницькою ОДПІ, є незаконним та підлягає скасуванню.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0000322310 від 13.03.2013 року.

Відповідності до п. 198.3. ст. 198 ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З матеріалів справи встановлено, що податковим органом в акті перевірки зроблено висновок, що ПзІІ "Гассіб" не проведено по рядку 16А та 16Б декларації за березень 2012 року суму коригування податкового кредиту по непідтвердженим результатами інвентаризації залишкам товару, що обліковуються станом на 31.03.2012 року по рахунку 28 "Товари" в сумі 31373519,50 грн., сума ПДВ з якої становить 6274703,90 грн., чим порушено п. 198.3 ст. 198 ПК України.

Колегія суддів зауважує, що податковим законодавством не встановлено обов'язку платників податків здійснювати декларування податкового кредиту за результатами проведених інвентаризацій. Крім того, перевіряючими особами не встановлено та не підтверджено відсутність факту придбання товарів, що обліковуються станом на 31.03.2012 року по рахунку 28 "Товари" в сумі 31373519,50 грн., сума ПДВ з якої становить 6274703,90 грн.

Відповідно до п. 202.1 ст. 202 ПК України, звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.

Враховуючи положення вказаної норми Податкового кодексу України, твердження апелянта щодо необхідності проведення інвентаризації перед складанням річної бухгалтерської звітності на підставі п. 3 "Інструкції по інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків" є безпідставними, оскільки річна бухгалтерська звітність з податку на додану вартість не передбачена Податковим кодексом України.

Крім того, п. 192.1 ст. 192 ПК України, який визначає порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту, не передбачає відсутність факту проведеної інвентаризації як підстави для проведення коригування податкового кредиту.

Також, колегія суддів бере до уваги досліджені судом першої інстанції під час розгляду справи по суті надані представником Позивача накази підприємства № 81 від 26.07.2012 року, № 115 від 31.12.2010 року та № 112 від 30.12.2011 року "Про проведення щорічної інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на складі підприємств", якими у відповідних роках було затверджено склад інвентаризаційних комісій та доручення проведення відповідної інвентаризації. У відповідності до наданих звітів про результати проведення щорічної інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на складі ПІІ "Гассіб" станом на 31.12.2010 року та станом на 30.12.2011 року за результатами проведених інвентаризацій відхилень фактичних даних від облікових, тобто надлишків або нестач, не виявлено. Отже, фактичні залишки товарів на складі підприємства підтверджено повністю.

Враховуючи встановлені обставини справи та наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000322310 від 13.03.2013 року, прийняте Вінницькою ОДПІ, є незаконним та підлягає скасуванню.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0001582310 від 02.10.2012 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності та необґрунтованості податкового повідомлення-рішення № 0001582310 від 02.10.2012 року, так як перевіряючими при оформленні акту перевірки порушено вимоги Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової служби України № 984 від 22.12.2010 року.

З дослідженого акту перевірки встановлено, що працівниками податкового органу не наведено та не підтверджено жодних доказів, які б свідчили про наявність порушення Позивачем податкового законодавства в цій частині, не зазначено перелік відсутніх у Позивача документів, не обґрунтовано власний висновок про встановлення завищення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 180118 грн., а в п. 4 акту перевірки висновок щодо допущених порушень в цій частині взагалі відсутній.

З огляду на встановлені порушення, колегія суддів вважає, що у податкового органу були відсутні підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001582310 від 02.10.2012 року.

Також, судом встановлено, що висновки акту перевірки щодо неправомірного проведення Позивачем коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі вартості наданих послуг з оренди приміщень, які були підставою прийняття податкових повідомлень-рішень № 0001892310 та № 0001882310 від 20.12.2012 року, скасовані рішенням ДПС України про результати розгляду повторної скарги № 3228/6/10-2115 від 01.03.2013 року.

Проте самі рішення скасовані не були, оскільки приймались за результатами прийнятого ДПС у Вінницькій області рішення про результати розгляду первинної скарги № 20681/10/10-02-11 від 13.12.2012 року і до ДПС України Позивачем не оскаржувалися.

Нормами Податкового кодексу передбачено, що податкові повідомлення-рішення вважаються скасованими у разі прийняття відповідного рішення податковим органом або судом. Оскільки, рішення контролюючого органу про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001892310 від 20.12.2012 року, № 0001882310 від 20.12.2012 року та № 0001582310 від 02.10.2012 року відсутні, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо скасування вказаних податкових повідомлень-рішень у судовому порядку.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Вінницької області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Курко О. П.

Судді Матохнюк Д.Б.

Совгира Д. І.