Ухвала суду № 34698749, 05.11.2013, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Мирошникова О.Ш.

Доповідач - Назарова М.В.

Справа № 425/161/13-ц

Провадження № 22ц/782/3769/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді Назарової М.В.

суддів Галан Н.М., Лісіциної А.І.

при секретарі Кушнарьовій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань апеляційного суду Луганської області

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 26 липня 2013 року

по справ за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про припинення дій по втручанню у сферу особистого життя та відшкодування матеріальної шкоди та збитків, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2013 року позивачі звернулися до суду із вказаним позовом, який згодом уточнили, та просили встановити адресу проживання фізичної особи ОСОБА_4, шляхом запиту до управління ДМС м. Сєвєродонецька, що розташоване за адресою: 93400 м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, 16; припинити дії ОСОБА_4 по свавільному втручанню у сферу особистого життя ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що порушують право на життя, на свободу, особисту недоторканість та право на свободу пересування, а саме припинити складати повістки та постанови про привід щодо ОСОБА_3 та складати повістки щодо ОСОБА_2; відшкодувати матеріальну шкоду та збитки ОСОБА_3 у розмірі 131010 грн. та ОСОБА_2 у розмірі 58350 грн.; відшкодувати їм судові витрати за рахунок відповідача, які станом на день подачі позовної заяви дорівнюють сумам сплаченого судового збору та комісії банку за його перерахування.

Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про припинення дій по втручанню у сферу особистого життя та відшкодування матеріальної шкоди та збитків відмовлено повністю. Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 26 липня 2013 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення дій по втручанню у сферу особистого життя та відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України, та ухвалити нове рішення у справі № 425/161/13-ц /2/425/200/13/, яким задовольнити позов від 19.07.2013 року у частині позовних вимог ОСОБА_2; судові витрати покласти на відповідача, оскільки судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Судом встановлено, що в провадженні Сєвєродонецького міського суду Луганської

області знаходилася кримінальна справа №1227/5484/2012 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 3 статті 296 КК України. Вказана справа знаходилась в провадженні судді ОСОБА_4, що підтверджується копіями постанов Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20.08.2012 року, 10.09.2012 року, 19.09.2012 року, 26.09.2012 року. З постанов від 10.09.2012 року, 19.09.2012 року та 26.09.2012 року вбачається, що ОСОБА_2 був захисником ОСОБА_3 /а.с. 67-70/.

В своїй позовній заяві позивач ОСОБА_2 зазначає, що фізична особа ОСОБА_4 викликає останнього численними повістками до юридичної особи «Сєвєродонецький міський суд», яка не є місцевим судом, створеним відповідно до Указу Президента України, та це є свавіллям фізичної особи ОСОБА_4 В обґрунтування своїх позовних вимог останній зазначив, що, як вбачається з витягу ЄДР АС №758044 юридична особа «Сєвєродонецький міський суд», з дати його державної реєстрації у державному реєстрі 06.10.2005 року з ідентифікаційним кодом 05381484 з місцезнаходженням - 93400 Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Леніна, 19 не була створена посадовою особою в державі України, яка має право створювати суди, так і Президент України не брав жодної участі у створенні ЮО «Сєвєродонецький міський суд», і тому він не є місцевим судом, який відповідно до КПК України наділений повноваженнями вирішувати кримінальні справи та виносити вироки, обов'язкові до виконання, то й «суддя» ОСОБА_4 юридичної особи «Сєвєродонецький міський суд» не є суддею місцевого суду.

В своїй уточненій позовній заяві від 19.07.2013 року ОСОБА_2 посилається на те, що відповідно до витягу №16826193 від 16.07.2013 року дані про розпорядчий акт, на підставі якого створено юридичну особу, не містяться. Крім того, згідно з Указом Президента України № 641/2001 р. від 20.08.2011 року «Про мережу та кількісний склад суддів місцевих судів» у Луганській області мав бути утворений Сєверодонецький місцевий суд, тобто у м. Сєвєродонецьк мав діяти Сєверодонецький міський суд, однак згідно з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців державним реєстратором вчинено реєстраційні дії та зареєстровано не Сєверодонецький міський суд, а іншу юридичну особу з назвою «Сєвєродонецький міський суд» як місцевий суд, яка не є судом згідно Указу Президента України № №641/2001 р. від 20.08.2011 року «Про мережу та кількісний склад суддів місцевих судів».

Відповідно до п. 23 ст. 106 Конституції України Президент України утворює суди у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідуються Президентом України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду.

Указом Президента України № 641/2001 р. від 20.08.2001 року «Про мережу та кількісний склад суддів місцевих судів» затверджено мережу та кількісний склад суддів місцевих судів, відповідно до якого до мережі судів місцевих судів в Луганській області входить зазначений у пункті 25 Сєверодонецький міський суд у м. Сєверодонецьку /режим доступу у мережі Інтернет: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/641/2001/ed20090316/.

Указом Президента України №157/2009 від 16.03.2009 року «Про внесення змін до Мережі та кількісного складу суддів місцевих судів» внесено зміни до розділу «Луганська область» Мережі та кількісного складу суддів місцевих судів та викладено п. 25 в такій редакції « 25. Сєвєродонецький міський суд м. Сєвєродонецьк» /режим доступу у мережі Інтернет: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/157/2009/ed20090329/.

Таким чином, до Указу Президента України № №641/2001 р. від 20.08.2001 року було внесено вказані вище зміни щодо найменування місцевого суду - «п. 25. Сєверодонецький міський суд» було змінено на пункт « 25. Сєвєродонецький міський суд».

До того ж, вказаним Указом Президента України «Питання мережі місцевих загальних судів та апеляційних судів» №591/2011 від 20.05.2011 року визнано такими, що втратили чинність, зокрема Укази Президента України №641 від 20.08.2001 року «Про мережу та кількісний склад суддів місцевих судів» та №157 від 16.03.2009 року «Про внесення змін до Мережі та кількісного складу суддів місцевих судів».

Указом Президента України від 04.08.2003 року № 802/2003 «Про призначення суддів» призначено строком на п'ять років у місцевих загальних судах на посади, зокрема, судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області ОСОБА_4.

Постановою Верховної Ради України від 20.05.2010 року №2280-УІ «Про обрання суддів» на посаду судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області обрано безстроково ОСОБА_4.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у позові ОСОБА_2

Щодо вимог позивача про підтвердження неіснування Сєвєродонецького міського суду Луганської області рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25.10.2011 року по справі №2а-9704/11/1270 за адміністративним позовом Територіальної громади Придніпровського району м. Черкас до Сєвєродонецького міського суду Луганської області, треті особи ОСОБА_3, прокуратура м. Сєвєродонецька про визнання неутвореною юридичної особи та скасування державної реєстрації, то вони правильно відхилені оскаржуваним рішенням, оскільки зазначеною ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25.10.2011 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі з підстав того, що спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, а тому вказаний спір не повинен вирішуватися адміністративним судом. Отже, у вказаній ухвалі суду відсутні будь-які посилання щодо неіснування або неутворення Сєвєродонецького міського суду Луганської області.

Відповідно до ст. 2 КПК України /1960 року/ завданням кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 48 КПК України /1960 року/ з моменту допуску до участі у справі захисник має право брати участь у судових засіданнях. У відповідності до ч. 3 ст. 48 КПК України /1960 року/ захисник зобов'язаний з'являтися для участі у виконанні процесуальних дій, в яких його участь є обов'язковою.

Захисник повідомляється про день розгляду справи у суді в порядку, встановленому у ст. 54 КПК України /1960 року/.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_2 був захисником підсудної ОСОБА_3 у кримінальній справі №1227/5484\2012 за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, яка знаходилася у провадженні судді ОСОБА_4, що підтверджується копіями постанов Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20.08.2012 року, 10.09.2012 року, 19.09.2012 року, 26.09.2012 року про привід підсудної /а.с. 67-70/.

Позивачем не надано жодних доказів того, що саме відповідач ОСОБА_4 як

фізична особа складав повістки та підписував їх, або в будь-який інший спосіб порушував конституційні права ОСОБА_2

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 в частині відшкодування матеріальної шкоди збитків в розмірі 58350 грн., то судом також зроблений правильний висновок про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене /упущена вигода/.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Позивачем не надано доказів на підтвердження вказаних ним обставин, не доведена протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним рішенням відповідача та його вини в її завданні; доказів на підтвердження доводів, що відповідачем позивачу було завдану матеріальну шкоду та збитки, позивачем ОСОБА_2 суду не подано.

За таких умов висновок суду про відмову у задоволенні позову ґрунтується на вимогах закону.

Зважаючи на викладене, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення суду, які фактично є підставами позову і яким судом дана належна оцінка, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів за доводами апеляційної скарги не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 26 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий:

Судді: