Постанова № 34697389, 07.11.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/3883/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіШевчука О.П. при секретаріТимчишину В. М. за участі:представників сторінрозглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Вектор-М" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 24.09.2013 року форми "Р" №0000672203/2195, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.09.2013 року форми "Р" №0000672203/2195.

Позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, оскільки при його прийнятті відповідач дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи про завищення ПП "Вектор-М" податкового кредиту з ПДВ при придбанні послуг та ТМЦ у ТОВ"К-Левер", ТОВ"АРС-Сіті", ТОВ"Епро-Дівайс" по господарських операціях, які не мали реального характеру та не направлені на настання правових наслідків. Факт здійснення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Тому позивач вважає, що у відповідності до вимог чинного Податкового кодексу України ПП "Вектор-М" правомірно сформований податковий кредит з ПДВ.

В судовому засіданні представник позивача позивні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі, з підстав вказаних в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення законним, оскільки факт порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, встановлений під час перевірки позивача та зафіксований в акті №3783/22-07/31792293 від 20.09.2013 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Позивач - приватне підприємство "Вектор-М", ідентифікаційний код 31792293, зареєстроване виконавчим комітетом Хмельницької міської ради 09.01.2002 року, взяте на податковий облік в органах державної податкової служби 22.01.2002 року за №7921.

Позивач зареєстрований платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 01.02.2002р. №31821829, виданого ДПІ у м. Хмельницькому, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 3317922922258.

Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області підставі наказу від 09.09.2013 року №2353 та направлення від 09.09.2013 року №000349 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП"Вектор-М" щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ"К-Левер", ТОВ"АРС СІТІ", ТОВ"Епро-Дівайс" за період з 01.12.2012 року по 30.04.2013 року. За результатами проведеної перевірки відповідачем складений акт від 20.09.2013 року №3783/22-07/31792293.

Під час перевірки відповідач встановив, що в порушення п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, ПП "Вектор-М" занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет за підсумками грудня 2012 р. - квітня 2013р. на загальну суму 369198,00 грн., в т.ч. по звітних періодах: грудень 2012р. - 101546 грн., січень 2013р. - 15435 грн., лютий 2013р. - 56472 грн., березень 2013р. - 103123 грн., квітень 2013р. - 92622 грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області прийняте податкове повідомлення-рішення від 24.09.2013 року форми "Р" №0000672203/2195, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 553798,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 369198,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 184600,00 грн.

Суд встановив, що позивач в грудні 2012 року, березні та квітні 2013 року відніс до податкового кредиту з податку на додану вартість суму ПДВ в розмірі 207057,00 грн., згідно господарської операції з ТОВ"АРС СІТІ" по виконанню підрядних робіт згідно Договору №011127 від 27.11.2012 року.

Між ТОВ"АРС СІТІ" (Підрядник) та ПП"Вектор-М" (Замовник) 27.11.2012 року укладено договір підряду № 011127, згідно п. 1.1 та 2.1 якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на власний ризик виконати, у відповідності даного договору роботу (а саме, будівельні роботи при ремонті свинарників в смт.Базалія, Теофіпольського району, Хмельницької області), а Замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її. Пунктом 3.3 та 3.4 Договору визначено, що оплата проводиться в безготівковій формі шляхом перерахування Замовником коштів на банківський рахунок Підрядника, протягом 3-х банківських днів з моменту підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт, але не пізніше шестиденного строку з моменту завершення робіт. Замовник проводить оплату вартості робіт поетапно згідно актів виконаних робіт.

На підтвердження виконаних робіт ТОВ"АРС СІТІ" виписані позивачу податкові накладні за грудень 2012 року на загальну суму ПДВ - 64361,33 грн., за березень 2013 року на загальну суму ПДВ - 50074,13 грн., за квітень 2013 року на загальну суму ПДВ 92622,32 грн. Крім того, позивач надав суду Акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 рік, березень, квітень 2013 року.

Також позивачем надані суду платіжні доручення, що підтверджують здійснення оплати за будівельні роботи згідно Договору №011127 від 27.11.2012 року, договору підряду №БР-121203 від 03.12.2012 р. та Акти виконаних робіт за грудень 2012 року, березень та квітень 2013 року.

Між ПП"Вектор-М" та ТОВ"АРС СІТІ" укладено вищезазначений Договір №011127 від 27.11.2012 року на виконання будівельних робіт по об'єкту "Ремонт свинарників в смт. Базалія, Теофіпольського району". ПП"Вектор-М" виступає Генпідрядником. Замовником по даному об'єкту є ТОВ"Україна-2001". Для підтвердження відносин позивача із ТОВ"Україна-2001" суду надано копію договору №18 від 02.07.2012 року між ТОВ"Україна-2001"(Замовник) та ПП"Вектор-М"(Підрядник), Акти виконаних робіт за період грудень 2012 року - квітень 2013 року, картки рахунків 361,631, та видаткову накладну №15 від 31.01.2013 року.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, суд вважає, що господарські відносини між ПП"Вектор-М" та ТОВ "АРС СІТІ" мали реальний характер, направлені на настання правових наслідків та підтверджені належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи.

При дослідженні взаємовідносин ПП"Вектор" із ТОВ"К-ЛЕВЕР", ідентифікаційний код 37140082, суд встановив, що позивач в грудні 2012 року, в січні, лютому 2013 року відніс до податкового кредиту з податку на додану вартість суму ПДВ в розмірі 32284,00 грн., в тому числі : у грудні 2012 р. - 11625 грн., у січні 2013 р. - 16492 грн., у лютому 2013 р. - 4166,67 грн. по господарських операціях з поставки будівельних матеріалів (щебню), надання транспортних послуг.

Між ПП"Вектор-М" (Покупець) та ТОВ "К-ЛЕВЕР" (Постачальник) 14.12.2012 року укладено договір поставки № 121214, згідно п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність (повне господарське відання) покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Крім того, між ПП"Вектор-М"(Замовник) та ТОВ "К-ЛЕВЕР"(Перевізник) 15.01.2013 року укладено договір про надання транспортних послуг №Т15012013, згідно якого у п.1.1 зазначено, що перевізник зобов'язується доставити довірений йому замовником (або зазначеним замовником "відправником") вантаж до пункту призначення і видати його замовнику (або зазначеному замовником "одержувачу"), а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену цим договором плату.

На підтвердження виконання сторонами умов вказаних договорів позивачем надані суду копії податкових накладних, актів надання послуг, видаткових накладних, картки рахунку 631 за 01.12.2012-01.10.2013, реєстр отриманих податкових накладних, копії платіжних доручень по господарських операціях з ТОВ"К-ЛЕВЕР".

Суд встановив, що матеріали (щебінь) були доставлені до ПП"Вектор-М" транспортним засобом ТОВ"К-ЛЕВЕР" згідно договору № Т15012013 від 15.01.2013 року, що підтверджується видатковими накладними №00114 від 14.01.2013 р., №00118 від 18.01.2013 року, №00124 від 24.01.2013 р., №1226 від 26.12.2012 р., №1217 від 17.12.2012 р. та актами надання послуг №0020022 від 20.02.2013 року, №0025014 від 25.01.2013 р., №0028011 від 28.01.2013 р.

При дослідженні взаємовідносин ПП"Вектор" із ТОВ"ЕПРО-ДІВАЙС", ідентифікаційнйи код 37896740, суд встановив, що позивач в грудні 2012 року - березні 2013 року відніс до податкового кредиту з податку на додану вартість суму ПДВ в розмірі 129857,00 грн., в тому числі за грудень 2012 р. - 25560,00 грн., за січень 2013 р. - 14661,00 грн., за лютий 2013 р. - 36587,00 грн., за березень 2013 р. - 53049,00 грн. по господарській операції з поставки ТМЦ (щебінь, портландцемент) згідно Договору поставки №1224 від 24.12.2012 року.

Між ПП"Вектор-М" (Покупець) та ТОВ"ЕПРО-ДІВАЙС" (Постачальник) 24.12.2012 року укладено договір поставки №1224, згідно п.1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність (повне господарське відання) покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

На підтвердження виконання сторонами умов вказаних договорів позивачем надані суду копії податкових накладних та видаткових накладних, картки рахунку 631 за 01.12.2012-01.10.2013, реєстр отриманих податкових накладних, копії платіжних доручень по господарських операціях з ТОВ"ЕПРО-ДІВАЙС".

ТОВ"К-ЛЕВЕР" та ТОВ"ЕПРО-ДІВАЙС" виконувало поставку ПП"Вектор-М" будівельних матеріалів (цемент, щебінь), які використовувалися позивачем у власній господарській діяльності для виготовлення бетонних сумішей та ремонті свинарників в смт.Базалія, Теофіпольського району, Хмельницької області для ТОВ"Україна 2001" та інших, що підтверджується карткою рахунку 205, актами списання товарів, звітами про виробництво бетонних сумішей.

На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що господарські відносини між ПП"Вектор-М", ТОВ"К-ЛЕВЕР" та ТОВ"ЕПРО-ДІВАЙС" мали реальний характер при придбанні та постачанні ТМЦ, направлені на настання правових наслідків та підтверджені належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи.

На день укладення вказаних вище договорів підряду, про надання транспортних послуг та поставки ТМЦ на період їх виконання державна реєстрація ТОВ"К-Левер", ТОВ"АРС-Сіті", ТОВ"Епро-Дівайс" не скасовані.

Зазначені контрагенти позивача перебували на податковому обліку та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну

територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, право на включення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту виникає у платника податку за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) за наявності податкової накладної, яка засвідчує факт поставки товару або надання послуги.

В той же час наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення таких сум ПДВ до податкового кредиту у разі, якщо наведені у таких документах відомості не відповідають дійсності внаслідок операцій які не мали реального виконання.

Оскільки, суд встановив реальний характер здійснення господарських операцій позивача з ТОВ"К-Левер", ТОВ"АРС-Сіті", ТОВ"Епро-Дівайс", на підтвердження виконання умов зазначених договорів вказаними контрагентами виписані позивачу належним чином оформлені податкові накладні, тому суд вважає, що ПП"Вектор-М" правомірно в грудні 2012 року - квітні 2013 року віднесло до податкового кредиту з податку на додану вартість суму ПДВ в розмірі 369198,00 грн., по господарських операціях з вказаними суб`єктами підприємницької діяльності.

Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі не нарахування і несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України. Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права". Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" вiд 23.02.2006 року №3477-IV є джерелом права. Так, у п.53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, указавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права. У рішенні в справі Щокін проти України (п.49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст.1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп.50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст.1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні". Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини. Так, п.71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності". Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У п.23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10).

Відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому їх необхідно задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст.94 КАС України у зв`язку із задоволенням позову понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 94,158 - 163, 186,254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства "Вектор-М" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 24.09.2013 року форми "Р" №0000672203/2195.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Вектор-М" судові витрати в сумі 2294 ( дві тисячі двісті дев`яносто чотири) грн. 00 коп., шляхом безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 11 листопада 2013 року 11:10

Суддя/підпис/О.П. Шевчук"Згідно з оригіналом" Суддя О.П. Шевчук