Постанова № 34693164, 25.10.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 жовтня 2013 р. Справа №801/1447/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю.С., за участю секретаря судового засідання Магері М.В., представника позивача Братцевої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Гарант» до

Державної податкової інспекції у м.Сімферополь Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Моноліт-Гарант" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом, уточнивши вимоги якого просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення, винесені 21.11.2012 року ДПІ у м. Сімферополі № 0009742204 та № 0009732204.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Моноліт-Гарант» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з Фірмою «Капітель Плюс» за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 рік, якою встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 289700 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 231761 грн. внаслідок нікчемності укладених з цим підприємством угод.

Позивач вважає висновки податкової інспекції необґрунтованими, оскільки укладені позивачем з Фірмою «Капітель Плюс» договір субпідряду та договір про надання маркетингових послуг відбувались реально, їх виконання, а також формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за рахунок контрагента підтверджено всіма необхідними первинними документами.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про день, місце та час судового розгляду справи повідомлений належним чином, про поважність причин неприбуття у судове засідання суд не повідомив.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Моноліт-Гарант» зареєстровано у якості юридичної особи 28.02.2006 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (т.с.1, а.с.13).

Відповідно до довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності позивача є: обслуговування систем безпеки; діяльність приватних охоронних служб; проведення розслідувань; діяльність у сфері зв'язків із громадськістю; консультування з питань комерційної діяльності; інша професійна, наукова та технічна діяльність (т.с.1, а.с.13).

Відповідно до свідоцтва №200087610, ТОВ «Моноліт-Гарант» з 09.07.2007 року зареєстровано як платник податку на додану вартість (т.с.1, а.с.21).

Судом встановлено, що на підставі наказу №2231 від 19.09.2012 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» (т.с.1, а.с.24), співробітником Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Моноліт-Гарант» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з Фірмою «Капітель Плюс» за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 рік, за результатами якої був складений Акт №6966/22-1/34212007 від 05.10.2012 року (т.с.1, а.с.25-38).

В ході проведення перевірки була використана інформація щодо контрагента позивача, а саме постанова слідчого групи слідчих від 02.04.2012 року, винесена в рамках кримінальної справи №69-0146, в ході досудового слідства якої порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) відносно підприємств, серед яких, зокрема Фірма «Капітель-Плюс», з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст.28 ч.2, 205 ч.2 Кримінального кодексу України.

З матеріалів кримінальної справи слідує, що використовуючи реквізити та банківські рахунки підприємств, група осіб документально оформлювала неіснуючі операції, які набито свідчили про отримання товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, виконання робіт, після чого вказані, завідомо підроблені документи передавались замовникам даних послуг для їх відображення в бухгалтерському та податковому обліках та для конвертації в готівку безготівкових коштів.

Проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності платника податків встановлено ознаки фіктивності, передбачені ст.55-1 Господарського кодексу України. Враховуючи даний факт, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням) тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

Встановивши ці обставини, ДПІ у м.Сімферополі АР Крим ДПС дійшла висновку про порушення ТОВ «Моноліт-Гарант»:

- пп.5.1, пп.5.2.1, п.5.2, п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 289700 грн., у тому числі по періодах:

- за 3й квартал 2009 року на 53636 грн.

- за 4й квартал 2009 року на 47371 грн.

- за 1й квартал 2010 року на 39420 грн.

- за 2й квартал 2010 року на 41146 грн.

- за 3й квартал 2010 року на 41751 грн.

- за 4й квартал 2010 року на 43151 грн.

- за 1й квартал 2011 року на 23225 грн.

- п.п.7.2.1. п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 231761 грн., у тому числі:

- за липень 2009 року на 18200 грн.

- за серпень 2009 року на 15121 грн.

- за вересень 2009 року на 9588 грн.

- за жовтень 2009 року на суму 11800 грн.

- за листопад 2009 року на суму 14740 грн.

- за грудень 2009 року на суму 11357 грн.

- за січень 2010 року на суму 7712 грн.

- за лютий 2010 року на суму 11912 грн.

- за березень 2010 року на суму 11912 грн.

- за квітень 2010 року на суму 13900 грн.

- за травень 2010 року на суму 7800 грн.

- за червень 2010 року на суму 11217 грн.

- за липень 2010 року на суму 10501 грн.

- за серпень 2010 року на суму 13200 грн.

- за вересень 2010 року на суму 9700 грн.

- за жовтень 2010 року на суму 8280 грн.

- за листопад 2010 року на суму 9020 грн.

- за грудень 2010 року на суму 17221 грн.

- за січень 2011 року на суму 10380 грн.

- за лютий 2011 року на суму 8200 грн.

Судом встановлено, що не погодившись з Актом перевірки та її висновками, ТОВ «Моноліт-Гарант» направило заперечення на нього (т.с.1, а.с.39-42), проте, відповіддю від 17.01.2013 року ДПІ у м.Сімферополі АР Крим ДПС повідомила позивача про те, що Акт перевірки та його висновки відповідають чинному законодавству та не підлягають скасуванню та зміні (т.с.1, а.с.43-47).

На підставі зазначених висновків, ДПІ у м.Сімферополі АР Крим ДПС були прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення:

- №0009742204 від 21.11.2012 року, яким ТОВ «Моноліт-Гарант» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 231421 грн., з яких 188852 грн. - основний платіж та 42569 грн. - штрафні (фінансовими) санкції (т.с.1, а.с.48);

- №0009732204 від 21.11.2012 року, яким ТОВ «Моноліт-Гарант» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 356319,75 грн., з яких 289700 грн. - основний платіж та 66619,75 грн. - штрафні (фінансовими) санкції (т.с.1, а.с.49).

Таким чином, як вбачається з Акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств є його формування за рахунок угод з контрагентом, господарська діяльність якого на думку податкового органу має ознаки нікчемності.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що на момент укладання договорів з позивачем, Фірма «Капітель-Плюс» була зареєстрована як платник податку на додану вартість (т.с.3, а.с.155-157).

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, Фірма «Капітель-Плюс» зареєстрована з 07.08.2000 року у якості юридичної особи виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим (т.с.3, а.с.154).

Судом встановлено, що 29.06.2008 року між ТОВ «Моноліт-гарант» (Замовник) та Фірмою «Капітель-Плюс» (Виконавець) було укладено договір №572 про надання маркетингових послуг (т.с.1, а.с.70).

Згідно з п.п.1.1 цього договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання провести аналіз ринку охоронних послуг (фізична охорона, технічна охорона) в АРК з метою підвищення ефективності виробничо-фінансової діяльності підприємства Замовника.

Згідно з п.п.1.2 цього договору Виконавець повинен провести такі дослідження: Визначення розміру і характеру ринку охоронних послуг в АРК, розрахунок реальної і потенційної ємкості ринку, аналіз факторів, що впливають на розвиток ринку, облік специфічних особливостей аналізу місцевого та регіонального, визначення ступеня насиченості ринку;

Сегментація ринку і визначення типів споживачів за основними характеристиками: фізичні особи, юридичні особи, дохід, сфера діяльності, кількість співробітників, місце розташування, об'єктивна потреба у пропонованих послугах.

Згідно з п.п.2.1.3 цього договору, Виконавець зобов'язаний скласти висновок за результатами проведеного дослідження ринку охоронних послуг в АРК.

Згідно з п.п.2.5.2 цього договору, Замовник зобов'язаний оплатити послуги Виконавця у порядку, визначеному цим договором.

Згідно з п.п.3.1 цього договору вартість послуг, що надаються визначається на підставі акту здачі-приймання наданих послуг.

На виконання умов договору №572 Фірмою «Капітель-Плюс» були складені:

- Звіт з маркетингового дослідження ринка охоронних сигналізацій у м.Сімферополь за 2009 рік (т.с.2, а.с.17-35);

- Звіт з маркетингового дослідження цінового ринку обладнання для охоронних сигналізацій за 2009-2010 роки (т.с.2, а.с.36-60);

- Звіт з маркетингового дослідження ринку охоронних послуг АР Крим за 2011 рік (т.с.2, а.с.7-16).

На виконання умов цього договору, Виконавцем виконувалися маркетингові дослідження та щомісячно складалися акти приймання виконаних робіт на загальну суму 1356240 грн., а саме:

- Акт №ОУ-365 від 28.02.2011 року на загальну суму 49200 грн. (т.с.1, а.с.73);

- Акт №ОУ від 31.07.2009 року на загальну суму 109200 грн. (т.с.1, а.с.76);

- Акт №ОУ-1676 від 31.08.2009 року на загальну суму 90726 грн. (т.с.1, а.с.79);

- Акт №ОУ-1880 від 30.09.2009 року на загальну суму 57528 грн. (т.с.1, а.с.81);

- Акт №ОУ від 30.10.2009 року на загальну суму 70800 грн. (т.с.1, а.с.85);

- Акт №ОУ-2396 від 30.11.2009 року на загальну суму 88440 грн. (т.с.1, а.с.87);

- Акт №ОУ-1437 від 30.12.2009 року на загальну суму 68142 грн. (т.с.1, а.с.91);

- Акт №ОУ-184 від 31.01.2010 року на загальну суму 46272 грн. (т.с.3, а.с.162);

- Акт №ОУ-209 від 26.02.2010 року на загальну суму 71472 грн. (т.с.1, а.с.94);

- Акт №ОУ-469 від 31.03.2010 року на загальну суму 71472 грн. (т.с.3, а.с.160);

- Акт №ОУ-589 від 30.04.2010 року на загальну суму 83400 грн. (т.с.1, а.с.100);

- Акт №ОУ-707 від 31.05.2010 року на загальну суму 46800 грн. (т.с.1, а.с.105);

- Акт №ОУ-1027 від 30.06.2010 року на загальну суму 67302 грн. (т.с.1, а.с.108);

- Акт №ОУ-1116 від 30.07.2010 року на загальну суму 63006 грн. (т.с.1, а.с.111);

- Акт №ОУ-1467 від 31.08.2010 року на загальну суму 79200 грн. (т.с.1, а.с.114);

- Акт №ОУ-1950 від 30.09.2010 року на загальну суму 58200 грн. (т.с.1, а.с.117);

- Акт №ОУ-2206 від 30.10.2010 року на загальну суму 49680 грн. (т.с.1, а.с.120);

- Акт №ОУ від 30.11.2010 року на загальну суму 54120 грн. (т.с.1, а.с.123);

- Акт №ОУ-2504 від 30.12.2010 року на загальну суму 69000 грн. (т.с.1, а.с.126);

- Акт №ОУ-120 від 31.01.2011 року на загальну суму 62280 грн. (т.с.3, а.с.158).

За фактом надання маркетингових послуг, Фірмою «Капітель-Плюс» було виписано позивачу податкові накладні на загальну суму 1356240 грн., у тому числі ПДВ у сумі 226040 грн., а саме:

- податкова накладна №365 від 28.02.2011 року на загальну суму 49200 грн., у тому числі ПДВ у сумі 8200 грн. (т.с.1, а.с.72);

- податкова накладна №1393 від 31.07.2009 року на загальну суму 109200 грн., у тому числі ПДВ у сумі 18200 грн. (т.с.1, а.с.75);

- податкова накладна №1676 від 31.08.2009 року на загальну суму 90726 грн., у тому числі ПДВ у сумі 15121 грн. (т.с.1, а.с.78);

- податкова накладна №1880 від 30.09.2009 року на загальну суму 57528 грн., у тому числі ПДВ у сумі 9588 грн. (т.с.1, а.с.82);

- податкова накладна №2043 від 30.10.2009 року на загальну суму 70800 грн., у тому числі ПДВ у сумі 11800 грн. (т.с.1, а.с.84);

- податкова накладна №2396 від 30.11.2009 року на загальну суму 88440 грн., у тому числі ПДВ у сумі 14740 грн. (т.с.1, а.с.88);

- податкова накладна №1437 від 30.12.2009 року на загальну суму 68142 грн., у тому числі ПДВ у сумі 11357 грн. (т.с.1, а.с.90);

- податкова накладна №184 від 31.01.2010 року на загальну суму 46272 грн., у тому числі ПДВ у сумі 7712 грн. (т.с.3, а.с.163);

- податкова накладна №209 від 26.02.2010 року на загальну суму 71472 грн., у тому числі ПДВ у сумі 11912 грн. (т.с.1, а.с.96);

- податкова накладна №469 від 31.03.2010 року на загальну суму 71472 грн., у тому числі ПДВ у сумі 11912 грн. (т.с.3, а.с.161);

- податкова накладна №589 від 30.04.2010 року на загальну суму 83400 грн., у тому числі ПДВ у сумі 13900 грн. (т.с.1, а.с.102);

- податкова накладна №707 від 31.05.2010 року на загальну суму 46800 грн., у тому числі ПДВ у сумі 7800 грн. (т.с.1, а.с.106);

- податкова накладна №1027 від 30.06.2010 року на загальну суму 67302 грн., у тому числі ПДВ у сумі 11217 грн. (т.с.1, а.с.109);

- податкова накладна №1116 від 30.07.2010 року на загальну суму 63006 грн., у тому числі ПДВ у сумі 10501 грн. (т.с.1, а.с.112);

- податкова накладна №1467 від 31.08.2010 року на загальну суму 79200 грн., у тому числі ПДВ у сумі 13200 грн. (т.с.1, а.с.115);

- податкова накладна №1950 від 30.09.2010 року на загальну суму 58200 грн., у тому числі ПДВ у сумі 9700 грн. (т.с.1, а.с.118);

- податкова накладна №2206 від 30.10.2010 року на загальну суму 49680 грн., у тому числі ПДВ у сумі 8280 грн. (т.с.1, а.с.121);

- податкова накладна №2344 від 30.11.2010 року на загальну суму 54120 грн., у тому числі ПДВ у сумі 9020 грн. (т.с.1, а.с.124);

- податкова накладна №2504 від 30.12.2010 року на загальну суму 69000 грн., у тому числі ПДВ у сумі 11500 грн. (т.с.1, а.с.127).

- податкова накладна №120 від 31.01.2011 року на загальну суму 62280 грн., у тому числі ПДВ у сумі 10380 грн. (т.с.3, а.с.159).

Відповідно до платіжних доручень та виписок з рахунку позивача, всього було надано та сплачено маркетингових послуг на загальну суму 1356240 грн. (т.с.1, а.с.174-217).

Судом встановлено, що 17.12.2010 року між ТОВ «Моноліт-гарант» (Замовник) та Фірмою «Капітель-Плюс» (Виконавець) було укладено договір субпідряду №МГ.10.М/964 на проведення робіт з монтажу системи відеоспостереження (т.с.1, а.с.50).

Згідно з п.п.1.1 цього договору Виконавець зобов'язаний за дорученням Замовника виконати наступні роботи:

- Придбання обладнання і матеріалів, проведення вхідного контролю обладнання та матеріалів для проведення робіт з монтажу системи відеоспостереження.

- Монтаж системи відеоспостереження за адресою: АР Крим, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург, 1.

Згідно з п.п.1.2 цього договору Замовник зобов'язаний прийняти та оплатити дані роботи на умовах, визначених у даному договорі.

Згідно з п.п.3.1 цього договору, вартість матеріалів, обладнання та робіт складає 34327,07 грн.

31.12.2010 року між сторонами договору був підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року на загальну суму 34327,07 грн., у тому числі ПДВ 5721,18 грн. (т.с.1, а.с.61-64) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року, відповідно до якої їх загальна сума склала 34327,07 грн., в тому числі ПДВ 5721,18 грн. (т.с.1, а.с.60).

За фактом надання виконаних робіт, Фірмою «Капітель-Плюс» була виписана податкова накладна №2681 від 30.12.2010 року на загальну суму 34327,07 грн., у тому числі ПДВ у сумі 5721,18 грн. (т.с.1, а.с.69).

Відповідно до виписок з рахунку позивача, всього було надано та сплачено робіт згідно договору субпідряду на загальну суму 34327,07 грн. (т.с.3, а.с.164-165).

Вказані господарські операції у повному обсязі відображені ТОВ «Моноліт-гарант» у бухгалтерському обліку у журналі-ордері по рахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (т.с.1, а.с.71, 74, 77, 80, 83, 86, 89, 92, 93, 98, 99, 104, 107, 110, 113, 116, 119, 122, 125, 128-130, 131-133, 134-135, 136-137, 138-139, 140-141, 142-143, 144-145, 146-147, 148-149, 150-151, 152-154, 155-156, 157-159, 160-162, 163-164, 165-168, 169-171, 172-173).

Судом встановлено, що у період з лютого 2010 року по квітень 2011 рік ТОВ «Моноліт-гарант» було подано до ДПІ у м.Сімферополі АР Крим ДПС декларації з податку на додану вартість, згідно з якими ним було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 231761 грн., сформовану за рахунок взаємовідносин з Фірмою «Капітель-Плюс» (т.с.2, а.с.61-70, 87-100, 131-145, 154-160, 169-175, 186-192, 203-212, 222-231, т.с.3, а.с.1-7, 14-20, 27-76, 79-86, 89-96).

Отримання податкових накладних від Фірми «Капітель-Плюс» підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних позивача (т.с.2, а.с.71, 72-86, 101-130, 146-153, 161-168, 176-185, 193-202, 213-221, 232-240, т.с.3, а.с.8-13, 21-26, 77-78, 87-88, 97-100).

Відповідач вважає ці господарські операції між підприємствами нікчемними, оскільки перевіркою було встановлено, що діяльність контрагента позивача спрямована на отримання податкової вигоди шляхом порушення вимог податкового законодавства та ці відносини мали безтоварний характер.

Суд не погоджується з цими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Так, згідно п.5.1 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст.5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст.135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п.135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

В судовому засіданні були досліджені всі необхідні первинні документи, які підтверджують факт здійснення позивачем з Фірмою «Капітель-Плюс» господарських операцій з виконання монтажних робіт та надання маркетингових послуг та їх використання в господарській діяльності підприємства, а отже правомірність віднесення цих витрат до валових.

По справі було призначено проведення судової економічної експертизи, висновком якої також підтверджується факт здійснення господарських операцій з надання монтажних та маркетингових послуг за договорами з Фірмою «Капітель-Плюс» з метою використання у власній господарській діяльності, що призвело до змін в структурі активів (майна) та пасивів (зобов'язань та власного капіталу) позивача, що також призвело до отримання ним економічно обґрунтованого результату (т.с.3, а.с.111-130).

Як вбачається з експертного дослідження, всього за період що перевірявся, в бухгалтерському обліку ТОВ «Моноліт-гарант» відображено послуг по усім отриманим від Фірми «Капітель-Плюс» послуг та робіт на загальну суму 1390567,07 грн., у тому числі ПДВ у сумі 231761,18 грн.

У 2009 році в порівнянні з 2008 роком сума доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) збільшилася на 29,8% ((1506,3-1160,1):1160,1х100%). Сума чистого доходу у 2009 році в порівнянні з 2008 роком збільшилася на 28,0% ((1258,7-983,5):983,5х100%).

Таким чином, послуги у контрагента - Фірми «Капітель-Плюс» в перевіряємому періоді були придбані позивачем з метою використання у його господарській діяльності та були використані в господарській діяльності позивача.

Суд також не може погодитись з висновком податкової інспекції стосовно того, що відсутність підтвердження сплати постачальниками товару в ланцюгу постачання податку на додану вартість до бюджету позбавляє покупця права на податковий кредит з наступних підстав.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.1.7 ст.1 цього Закону, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п. 7.5 ст. 7 Закону).

Документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена податкова накладна, яка підтверджує сплату податку на додану вартість (пп. 7.2.3 п. 7.2 та п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

П.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює вимоги до податкових накладних, які надають право покупцю формувати податковий кредит з податку на додану вартість передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити окремими рядками: порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи; зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України "Про податок на додану вартість", таких як обов'язкова сплата постачальниками та виробниками товару сум податку на додану вартість до бюджету, не передбачено.

При придбанні товару або послуг покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару або послуг продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України, який набув чинності з 01.01.2011 року, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів\ послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.201 цього Кодексу).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів \ послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Проте, відповідачем не було надано ніяких доказів, які б свідчили про наявність розбіжностей між даними позивача та його контрагентом та доказів повідомлення позивача платника податків про виявлення таких розбіжностей, у випадку їх наявності.

Згідно п.201.7 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів\послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, аналізуючи зміст наведених норм права, суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, за якими податкове законодавство пов'язує можливість формування відповідних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Такими обставинами є: наявність у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій; придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст.201 ПК України.

Як встановлено судом, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Моноліт-гарант», а саме: актами приймання виконаних робіт (послуг), податковими накладними, виписками банку, реєстрами отриманих податкових накладних підтверджується факт здійснення позивачем господарських операцій з надання монтажних та маркетингових послуг за договорами з Фірмою «Капітель-Плюс», а отже валові витрати та податковий кредит за рахунок цих взаємовідносин були сформовані правомірно.

Що стосується посилань в Акті перевірки на нікчемність угод, укладених позивачем з його контрагентом, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.204 Цивільного Кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Тобто, підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами перевірок контрагентів платника податку та процесуальними документами кримінальної справи.

В той же час, відповідно до ст.204 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Будь-яких рішень суду на підтвердження недійсності правочинів, укладених між позивачем та Фірмою «Капітель-Плюс», відповідачем суду не надано.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст.4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, а тому висновки податкової інспекції щодо неправомірного формування ним валових витрат та неправомірного внесення ним до податкового кредиту суми ПДВ, що призвело до винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень є протиправними.

Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Моноліт-гарант» є обґрунтованими та винесені на підставі Акту перевірки №6966/22-1/34212007 від 05.10.2012 року податкові повідомлення-рішення №0009742204 та №0009732204 від 21.11.2012 року є протиправними та мають бути скасовані судом.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ст.87 КАС України, до судових витрат також належать судовий збір та витрати, пов'язані з проведення експертизи.

Ухвалою суду від 01.03.2013 року по справі було призначено проведення судово-економічної експертизи. Згідно з калькуляцією вартості проведення судової експертизи та платіжного доручення, позивачем за проведення по справі експертизи було сплачено 20240 грн. (т.с.3, а.с.145, 146).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору у сумі 2294 грн. та витрати, пов'язані із проведенням судової економічної експертизи у сумі 20240 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні 25.10.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено 04.11.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Гарант» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення, винесені Державною податковою інспекцією у м.Сімферополі АР Крим ДПС №0009742204 та №0009732204 від 21.11.2012 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Гарант» судові витрати у загальній сумі 22534 грн. (двадцять дві тисячі п'ятсот тридцять чотири гривні), з яких 2294 грн. - судовий збір та 20240 грн. - витрати на проведення судової економічної експертизи з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача, - Державної податкової інспекції у м.Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ю.С. Кононова