Рішення № 34692668, 26.06.2013, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2027/6316/12

2/643/177/13

26.06.2013 Московський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Сиротников Р.Є.,

при секретарі Золотоверхій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Московського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1, в якому зазначає, що відповідно до укладеного договору № HAE2GA00000014 від 28.03.2007 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 15000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27.03.2012 року. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та Відповідач 28.03.2007 року уклала договір іпотеки № HAE2GA00000014. Згідно з договором іпотеки Відповідач надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 44,8 кв.м., яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 19/б, кв.71. Майно належить Відповідачу на праві власності. У звязку із порушеннями зобовязань за кредитним договором Відповідач станом на 30.05.2011 року має заборгованість 32435,24 дол. США, яка до теперішнього часу не сплачена. 29.06.2011 р. Позивач направив іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень по кредитному договору та вимагав усунути зазначені порушення у тридцяти денний строк з моменту отримання вимоги, яку відповідач отримав 11.07.2011 року, проте порушення усунені не були. Тим же листом направлена вимога про добровільне виселення з предмету іпотеки, яка так само не була виконана. Таким чином, у позивача виникла необхідність звернутися до суду з цим позовом.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання подав заяву,у якій заперечував проти позовних вимог, у якій зазначив, що ЗАТ КБ ПриватБанк відступив ЗАТ Акцент-Банк право вимоги по кредитному договору № HAE2GA00000014 від 28.03.2007 р. і зараз не є кредитором. Відповідно Позивач, на думку відповідача, не має права вимоги по зазначеному кредитному договору і договору іпотеки.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини:

28.03.2007 року між відповідачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір № НАЕ2GA00000014, копія якого міститься в матеріалах справи. Відповідно до кредитного договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 15000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27.03.2012 року. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та Відповідач 28.03.2007 року уклала договір іпотеки № HAE2GA00000014, копія якого міститься в матеріалах справи. Згідно з договором іпотеки Відповідач надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 44,8 кв.м., яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 19/б, кв.71. Майно належить Відповідачу на праві власності.

Зазначені обставини не заперечуються сторонами та підтверджуються матеріалами справи.

Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору станом на 30.05.2011 року, копія якого міститься в матеріалах справи, загальна сума простроченої заборгованості Відповідача, ОСОБА_1, за кредитним договором складає 32435,24 дол. США, що за курсом НБУ складає 258 508,86 грн.

29.06.2011 р. Позивач направив Відповідачу письмову вимогу про усунення порушень по кредитному договору та вимагав усунути зазначені порушення у тридцяти денний строк з моменту отримання вимоги, копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення 11.07.2011 року ОСОБА_1 отримала вимогу банку, проте порушення по кредитному договору не усунула, копія якого міститься в матеріалах справи. Тим же листом направлена вимога про добровільне виселення з предмету іпотеки, яка так само не була виконана.

До суду надано довідку від 28.02.2012 року за підписом Першого заступника директора Харківського ГРУ ПАТ КБ ПРИВАТБАНК про те, що право вимоги по кредитному договору № HAE2GA00000014 від 28.03.2007 року, укладеному між ЗАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 Євгенiвною, відступлено не було, копія якої міститься в матеріалах справи.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів.

Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ч. 1 ст. 38 цього Закону, яка передбачає право Іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві. Також у рішенні суду зазначається початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч.ч. 1 та 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» якщо рішення суду передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, а також згідно з ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Відповідно до Узагальнень судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин, Верховного суду України від 07.10.2010 р. надане наступне роз'яснення:

Статтею 39 Закону № 898-IV передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Разом з тим ч. 1 ст. 40 цього ж Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У частинах 2 і 3 ст. 40 цього ж Закону законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобовязані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону № 898-IV.

Тобто, разом з вимогою про усунення порушення по основному зобов'язанню іпотекодержатель може направити вимогу про добровільне звільнення житлового приміщення (предмету іпотеки), невиконання якої є достатньою правовою підставою для виселення мешканців з предмету іпотеки в судовому порядку. Згідно матеріалів справи вимоги закону щодо направлення вимоги про усунення порушення по основному зобов'язанню та про добровільне звільнення предмету іпотеки Позивач виконав, відповідно його вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення є законними та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, 625, ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, ст. 109 ЖК України, ст.ст. 33, 38 40 Закону України «Про іпотеку» та керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України Суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення задовольнити:

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № HAE2GA00000014 від 28.03.2007 року в розмірі 32 435,24 дол. США, що за курсом НБУ складає 258 508,86 грн., звернути стягнення на квартиру загальною площею 44,8 кв.м., яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 19/б, кв.71, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням «ПриватБанку» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Встановити вартість продажу предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Виселити ОСОБА_1 з квартири, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 19/б, кв. 71, зі зняттям ОСОБА_1 з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Харків.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати по справі в розмірі 1700 грн (одна тисяча сімсот грн., 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом десяти дні з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Сиротников Р.Є.