Рішення № 34692556, 05.11.2013, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/730/13

провадження № 2/753/2335/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Дубаса В.А.,

при секретарі - Ридзель О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за первісною позовною заявою заступника прокурора Дарницького району м. Києва в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення, зобов»язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Дарницький РВ Головного Управління Державної міграційної служби України в м. Києві про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності, визнання особи такою, що втратила право користування житловою площею, зняття з реєстраційного обліку та за позовом третіх осіб з самостійними вимогами: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_2, третя особа: Дарницький РВ Головного Управління Державної міграційної служби України в м. Києві про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності, визнання особи такою, що втратила право користування житловою площею, зняття з реєстраційного обліку, суд, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2013 року заступник прокурора Дарницького району м. Києва звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 та просив суд вселити ОСОБА_2 у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод при вселенні та користуванні вказаною квартирою ОСОБА_2

Обгрунтовуючи первісний позов заступник прокурора Дарницького району м. Києва посилався на те, що проведеною перевіркою за зверненням ОСОБА_2 щодо порушення його житлових прав, прокуратурою району встановлено, що ОСОБА_2 перебував з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі з 11.10.1996 року.

ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19.09.2003 року належить 1/12 частка квартири АДРЕСА_1.

У зв'язку з численними конфліктними ситуаціями ОСОБА_2 був змушений переїхати до своєї матері, оскільки подальше перебування у вказаній квартирі стало неможливим. ОСОБА_2 наполягає на тому, що ОСОБА_3 чинить йому перешкоди у користуванні його часткою зазначеної квартири, оскільки замінила замки у вхідних дверях вказаної квартири, чим порушила право ОСОБА_2 на доступ до свого житла та майна. Обставина щодо заміни замків підтверджена поясненнями ОСОБА_3, викладеними в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 01.11.2012 року.

Ухвалою суду, яка занесена до журналу судового засідання, від 21.05.2013 року прийнято до спільного розгляду та об'єднано у одне провадження первісний позов прокурора із зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Дарницький РВ Головного Управління Державної міграційної служби України в м. Києві про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності, визнання особи такою, що втратила право користування житловою площею, зняття з реєстраційного обліку.

Обґрунтовуючи зустрічний позов, ОСОБА_3 посилалась на те, що з жовтня 1996 року перебувала з ОСОБА_2 у шлюбі, який 14.10.2010 року було розірвано, згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького РУЮ у м.Києві.

У період шлюбу, а саме: у вересні 2003 року, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_10 було придбано трикімнатну квартиру, загальною площею 61,20 кв.м., житловою площею 43,80 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 19.09.2003 року, зазначена квартира придбана на праві спільної часткової власності в таких частках: ОСОБА_4 придбано 1/2 частку вказаної квартири, ОСОБА_5 придбано 1/4 частку квартири та ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_10 відповідно - по 1/12 частки вказаної квартири.

ОСОБА_10, якому належала 1/12 частка спірної квартири ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, тому його частка на підставі свідоцтва про право на спадщину від 16.04.2013 року стала належати ОСОБА_6

Після розірвання шлюбу з ОСОБА_3, ОСОБА_2, забрав свої особисті речі та добровільно виїхав зі спірної квартири. Жодних грошових коштів на утримання спільного нерухомого майна ОСОБА_2 ніколи не надавав, особовий рахунок по сплаті комунальних платежів оформлено на ОСОБА_3

Враховуючи, що частка ОСОБА_2 у спірній квартирі є незначною і не може бути виділена в натурі, спільне проживання в одній квартирі з відповідачем ОСОБА_3 є неможливе, квартира є неподільною річчю, ОСОБА_2 має місце проживання за адресою: АДРЕСА_2, добровільно відмовляється від продажу відповідачці своєї частки у квартирі, тому ОСОБА_3 просила суд припинити право власності ОСОБА_2 його частку у згаданій квартирі та стягнути з неї на його користь грошову компенсацію.

ОСОБА_3 було замовлено незалежний оціночний звіт вартості спірного майна, відповідно до якого з урахуванням суми компенсації, що необхідно виплатити відповідачем на користь позивача, остаточно ОСОБА_3 повинна сплатити ОСОБА_2 у якості грошової компенсації за 1/12 частку у квартирі суму у 34 736 грн. 08 коп.

Крім того, ухвалою суду, яка занесена до журналу судового засідання, від 24.09.2013 року прийнято до спільного розгляду та об'єднано у одне провадження з первісним та зустрічним позовом позов третіх осіб з самостійними вимогами щодо предмета спору: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_2, третя особа: Дарницький РВ Головного Управління Державної міграційної служби України в м. Києві про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності, визнання особи такою, що втратила право користування житловою площею, зняття з реєстраційного обліку.

Обґрунтовуючи свій позов, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 також посилались на вище викладенні обставини справи, зокрема на обставини, доводи та докази, що викладені у зустрічному позові ОСОБА_3

У судовому засіданні прокурор та ОСОБА_2 первісний позов підтримали та просили суд його задовольнити, проти задоволення зустрічного позову та позову третіх осіб з самостійними вимогами щодо предмета спору заперечували.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_11 у судовому засіданні вимоги первісного позову не визнали, просили суд залишити його без задоволення, вимоги зустрічного позову та позову третіх осіб з самостійними вимогами підтримали повністю.

Треті особи з самостійними вимогами: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у судове засідання не з'явились, однак подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, крім того, у своїх заявах вимоги первісного позову не визнали, просили суд залишити його без задоволення, а вимоги зустрічного позову та свого позову підтримали повністю (а.с. 81, 82, 84).

Третя особа без самостійних вимог: Дарницький РВ Головного Управління Державної міграційної служби України в м. Києві представника у судове засідання не направив, хоча про місце, день і час розгляду справи повідомлявся належним чином. Разом з тим, на адресу суду надіслав заяви (пояснення) у яких просив суд ухвалити рішення згідно вимог чинного законодавства та за відсутності його представника (а.с. 83, 160).

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що первісний позов не підлягає задоволенню, а зустрічний позов та позов третіх осіб з самостійними вимогами щодопредмета спору підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 11 жовтня 1996 року, у 2010 року вказаний шлюб розірвано, що вбачається зі свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького РУЮ у м.Києві від 14.10.2010 року, актовий запис №845 (а.с. 63).

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 19.09.2003 року ОСОБА_3, яка діяла від свого імені та від імені неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 і ОСОБА_10 придбали на праві спільної часткової власності квартиру АДРЕСА_1 в таких частках: ОСОБА_4 - 1/2 частину, ОСОБА_5 - 1/4 частину і ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_10 по 1/12 частині. (а.с. 34).

ОСОБА_3 24.06.2011 року уклала шлюб з ОСОБА_12 та змінила своє прізвище на "ОСОБА_3", що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, яке видано Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім»ї, актовий запис №903 (а.с. 64).

ОСОБА_4 30.09.2009 року уклала шлюб з ОСОБА_14 та змінила своє прізвище на "ОСОБА_4", що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, яке видано Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім»ї, актовий запис №2156 (а.с. 60).

ОСОБА_5 20.03.2007 року змінив своє прізвище на "ОСОБА_5", що підтверджується свідоцтвом про зміну імені, виданим ВРАЦС Дарницького РУЮ м. Києва, актовий запис №25 (а.с.57).

Встановлено, що ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.04.20013 року спадкоємцем 1/12 частки згаданої квартири після смерті ОСОБА_10 стала його дружина ОСОБА_6 (а.с. 71).

Відповідно до довідки Форми №3, виданої КП «Господар» Дарницького району м.Києва 12.09.2012 року за №988, у вказаній квартирі зареєстровані: ОСОБА_3 (1969 року народження, власник рахунку), ОСОБА_2 (1961 року народження, колишній чоловік), ОСОБА_5 (1990 року народження, син), ОСОБА_4 (1989 року народження, дочка), ОСОБА_15 (2009 року народження, онука), ОСОБА_16 (2006 року народження, підопічний) (а.с.67).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 не проживає, що підтверджується заявами від 22.08.2012 року та від 05.09.2012 року, які складено мешканцями будинку АДРЕСА_1 та завірено службовими особами ЖЕД №223 КП «Господар» Дарницького району м.Києва (а.с. 65-66).

У матеріалах справи відсутні докази того, що у спірній квартирі у ОСОБА_2 є особисті речі, немає доказів того, що позивач періодично несе будь-які витрати по утриманню квартири, наявна лише квитанція за грудень 2010 року згідно якої ОСОБА_2 у січні 2011 року востаннє сплатив за житлово-комунальні послуги (а.с. 141).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 неодноразово звертався до правоохоронних органів на протиправні дії з боку мешканців спірної квартири. Зокрема, ДІМ Дарницького РУ ГУМВС України в м.Києві 01.11.2012 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за зверненням ОСОБА_2 з приводу того, що 10.10.2012 року за адресою: АДРЕСА_1 він не зміг потрапити до вказаної квартири, оскільки його колишня дружина ОСОБА_3 замінила замки у вхідних дверях квартири. З приводу вказаного звернення ОСОБА_3 пояснила, що близько двох років колишній чоловік за вказаною адресою не проживає, будь-яких речей, які б йому належали він в квартирі не має, а так як він зловживає алкогольними напоями, то вона побоюючись того, що він може вчинити будь-які протиправні дії відносно її майна замінила замок у вхідних дверях квартири (а.с. 12).

На заяву ОСОБА_2 до Дарницького РУГУ МВС України в м.Києві від 06.10.2011 року, про те, що 04.10.2011 року близько 19.00 год. за адресою : АДРЕСА_1, чоловік його колишньої дружини ОСОБА_12 наніс йому тілесні ушкодження, чим спричинив фізичний біль, дільничним інспектором Дарницького РУ ГУМВС України в м.Києві 12.10.2011 року винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с. 128-129).

На інші аналогічні звернення ОСОБА_2 до Дарницького РУГУ МВС України в м.Києві було також винесено постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 28.07.2011 року, від 27.05.2010 року, від 28.04.2010 року (а.с. 134, 135, 139).

За нормою частини першої ст. 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст.358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому володіння та користування тією частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

У відповідності до приписів ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Із змісту зазначеної норми закону випливає, що припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України випадку, але лише в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Спірна квартира є ізольованою трикімнатною квартирою, розташованою на 6 поверсі 9-ти поверхового будинку, житловою площею 43,80 кв.м та загальною площею - 61,20 кв.м.

Згідно з вимогами ст. 183 ЦК України та виходячи з доказів у справі, квартира АДРЕСА_1 є неподільною річчю, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Як вбачається із матеріалів справи частка позивача ОСОБА_2 у спірній квартирі становить лише 1/12. Тоді як відповідачці ОСОБА_3 та третім особам з самостійними вимогами спільно (разом) належить решта квартири, а саме частка у розмірі 11/12, і всі вони бажають припинити право ОСОБА_2 на належну йому 1/12 частку квартири, оскільки вона по відношенню до їх спільної частки, є незначною і не може бути виділена в натурі.

Суд вважає цю обставину встановленою, оскільки, відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ЦПК України, позови до ОСОБА_2 пред'явлені спільно всіма співвласниками квартири, хоча кожен із третіх осіб з самостійними вимогами та відповідачка діють щодо другої сторони (ОСОБА_2.) у цивільному процесі самостійно, однак предметом цього спору є їх спільні права і обов'язки, які виникли з однієї підстави, щодо спільного майна: вказаної квартири АДРЕСА_1. У справі також відсутні будь-які докази надані сторонами стосовного того, що 1/12 частку позивача ОСОБА_2 може бути виділено в натурі.

Не заслуговують на увагу при вирішенні даного спору та відхиляються судом і посилання прокурора та позивача на те, що останній за грошову компенсацію отриману від відповідачки ОСОБА_3 за його частку квартири не зможе придбати собі іншого житла у м. Києві. Суд вважає, що статтею 365 Цивільного кодексу України передбачена лише виплата грошової компенсації за належну відповідачу (співвласнику) частку, а не придбання йому іншого житла і обов»язкового у тому ж населеному пункті.

Встановлено, що ОСОБА_3 надано суду звіт про оцінку майна, який виконано ТОВ «УІННІ» щодо ринкової вартості квартири АДРЕСА_1. Відповідно до вказаного звіту грошова оцінка 1/12 спірної квартири, складає 34736 грн. 00 коп. (а.с. 88-110).

Згідно квитанції ПАТ КБ «Приватбанк» №13619.103.4 від 20.05.2013 року ОСОБА_3 на депозитний рахунок суду перераховано грошову компенсацію ОСОБА_2 за 1/12 частку у квартирі у сумі 34736 грн. 08 коп.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що обов'язок по доведенню обставин справи покладено на кожну із сторін, суд приходить до висновку, про наявність правових підстав для часткового задоволення зустрічних позовних вимог та вимог третіх осіб в частині щодо припинення права ОСОБА_2 на частку у спільному майні, визнання права власності на цю частку квартири за ОСОБА_3, визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловою площею, оскільки частка позивача ОСОБА_2 у згаданій квартирі є незначною і не може бути виділена в натурі, тому, що квартира є неподільною річчю, спільне користування зазначеним майном є неможливим через неприязні стосунки між сторонами у справі та третіми особами з самостійними вимогами, окрім того, припинення права на наведену частку у майні не завдасть істотної шкоди інтересам позивача.

Стосовно зустрічних вимог та вимог третіх осіб про зобов'язання РВ Головного управління Державної міграційної служби України в м.Києві зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2, то суд вважає за необхідне у цій частині відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» саме рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є підставою для зняття особи з реєстраційного обліку, а отже покладення такого обов'язку додатково законом не вимагається.

З огляду на часткове задоволення вимог зустрічного позову та позову третіх осіб з самостійними вимогами щодо предмета спору, повністю виключається задоволення первісного позову заступника прокурора Дарницького району м. Києва в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення, зобов»язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою.

Відповідно до ст. 88 ч. 1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. З огляду на відхилення позовних вимог судові витрати стягненню з відповідачів не підлягають.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні первісної позовної заяви заступника прокурора Дарницького району м. Києва в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення, зобов»язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою - відмовити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 та позовну заяву третіх осіб з самостійними вимогами: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Припинити право власності ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на 1/12 частку квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2) право власності на 1/12 частку квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошову компенсацію за 1/12 частку квартири АДРЕСА_1 у сумі 34736 грн. 08 коп., яка перебуває на депозитному рахунку Дарницького районного суду м. Києва (р/р НОМЕР_6, МФО 820019, в УДКСУ в Дарницькому районі м. Києва, ЗКПО 02896704) та була сплачена ОСОБА_3 згідно квитанції ПАТ КБ «Приватбанк» №13619.103.4 від 20.05.2013 року у сумі 34736 грн. 08 коп.

Визнати ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1.

У задоволенні решти вимог зустрічного позову та позову третіх осіб з самостійними вимогами - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір у сумі 347 грн. 36 коп., на користь ОСОБА_4 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_3) судовий збір у сумі 115 грн. 79 коп., на користь ОСОБА_5 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_4) судовий збір у сумі 115 грн. 79 коп., на користь ОСОБА_6 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3); індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_5) судовий збір у сумі 115 грн. 79 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: