Ухвала суду № 34690242, 16.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2570/3238/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Горбань Н.І.

Лічевецького І.О.

За участю секретаря: Добрянського М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Агрофірма Ставиське» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Агрофірма Ставиське» до Козелецької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Приватне підприємство «Агрофірма Ставиське» звернувся до суду з позовом до Козелецької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 06 червня 2012 року № 0004351730.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп.78.1.13 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, Козелецькою міжрайонною державною податковою інспекцією Чернігівської області проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного підприємства «Агрофірма Ставиське» з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Податкового кодексу за період з 01 серпня 2009 року по 30 квітня 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 28 травня 2012 року №177/17-032/30717985.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.п «а» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п.168.1.2, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України., внаслідок чого, станом на 01 травня 2012 року до бюджету не перераховано 139565,63 грн. податку з доходів фізичних осіб, утриманого із виплаченої заробітної плати працівників підприємства; п.3.4 та п.3.5 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 вересня 2003 року №451, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2003 року за №960/8281 та Наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 р. №1020 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, у сум утриманого з них податку» та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13 січня 2011 року за №46/18784.

На підставі встановлених перевіркою порушень, 06 червня 2012 року Козелецькою МДПІ прийнято податкове повідомлення рішення №0004351730, яким Приватному підприємству «Агрофірма Ставиське» збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в сумі 139565,63 грн. та застосовано штрафних санкцій на суму 36423,41 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Так, рішенням Державної податкової служби в Чернігівській області від 10 серпня 2012 року №1138/10/10-215, податкове повідомлення-рішення Козелецької МДПІ від 06 червня 2012 р. залишено без змін.

Разом з тим, рішенням Державної податкової служби України від 14 вересня 2012 року №1882/О/61-12/10-2315 податкове повідомлення-рішення від 06 червня 2012 р. №0004351730 в частині визначення штрафної (фінансової) санкції на суму 36423,41 грн. частково скасоване на суму 1022,00 грн., а в решті - залишено без змін.

Отже, у судовому порядку позивач оскаржував рішення в частині визначення основного платежу на суму 139565,63 грн. та штрафної (фінансової) санкції на суму 35401,41 грн.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення від 06 червня 2012 р. №0004351730, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно п.п. 168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом 168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України визначено, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до пп.54.3.5 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

В силу пункту 1 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, податок на доходи фізичних осіб, нарахований, але не сплачений податковим агентом до бюджету всупереч порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, на дату набрання чинності цим Кодексом вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов'язанням та підлягає відображенню у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності цей Кодекс, а також стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності, передбачених цим Кодексом.

Згідно п.171.1 ст.171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Також, п.п. «б», «ґ» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування.

Особи, які мають статут податкових агентів у разі неповної чи несвоєчасної сплати суми податку на доходи фізичних осіб несуть за це відповідальність, яка передбачена Податковим кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки позивача, Козелецькою МДПІ встановлено наявність нарахованого, але не перерахованого до бюджету податку на доходи фізичних осіб по дату закінчення періоду, що перевірявся (станом на 01 травня 2012 року) в сумі 139565,63 грн.

Проведеною перевіркою встановлено розбіжності між даними відомостей по нарахуванню заробітної плати за 2009-2012 роки, даними головних книг за 2009-2012 роки про суму нарахованого та перерахованого податку (рах. 641) та даними поданої до Козелецької МДПІ звітності за формою 1-ДФ, що свідчить про недостовірність відображених даних у вказаній звітності в порушення п.3.4 та п.3.5 Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходи, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» (форма №1 ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги доводи позивача про те, що згідно постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року з нього стягнуто до бюджету 48825,46 грн. по податку на доходи фізичних осіб за січень 2011 року, оскільки, відповідно до п. 87.9 ст.87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивачем в порушення вищезазначених норм станом на 01 травня 2012 року не перераховано до бюджету 139565,63 грн. податку з доходів фізичних осіб, утриманого із виплаченої заробітної плати, відтак під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені податковим законодавством України.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 06 червня 2012 року №0004351730.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агрофірма Ставиське» залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Горбань Н.І.

Лічевецький І.О.

Повний тест ухвали виготовлено 22.10.2013 року.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Горбань Н.І.