Постанова № 34690163, 21.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 жовтня 2013 року 14:30 № 826/15188/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., за участю секретаря судового засідання Шевченко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Свідіс-Україна"

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.06.2013 №0004562250 та №0004552250

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.06.2013 №0004562250 та №0004552250 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм діючого податкового та цивільного законодавства України, були прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що ТОВ "Свідіс-Україна" відображено в податковій звітності правові відносини з ВК МПП "Фірма Сато", з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, що призвело до порушення п.п. 198.2, 198.3, 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України; п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України.

На думку відповідача, оскаржувані рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

На підставі направлення на перевірку від 22.05.2013 року № 994/22, відповідно до ст. 20, ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Свідіс - Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні і сплаті податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, при взаємовідносинах з ВК МПП "Фірма Сато" за період з 01.12.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено Акт від 30.05.2013 року № 595/22.5-07/37195126 (далі - Акт перевірки від 30.05.2013 року № 595/22.5-07/37195126 ).

За результатами перевірки, на думку податкового органу, встановлено порушення ТОВ "Свідіс - Україна" вимог п 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого знижено податок на прибуток підприємства за перевіряємий період на загальну суму 139 928,00 грн., в т.ч. за ІV квартал 2011 року на суму 92 001,00 та за І квартал 2012 року на суму 47 927,00 грн.; п. 198.1, п.п. 198.2, 198.3, 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 125 645,82 грн., в т.ч. за грудень 2011 року на суму 80 000,91 грн. та за січень 2011 року на суму 45 644,91 грн.

На підставі Акту перевірки від 30.05.2013 року № 595/22.5-07/37195126 ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 18.06.2013 року № 0004562250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 125 646,00 грн. - основний платіж, 31 411,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0004552250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 139 928,00 грн. - основний платіж, 11 982,00 - штрафні (фінансові санкції).

Згідно з актом перевірки, встановлені порушення ТОВ "Свідіс Україна" пов'язуються відповідачем із висновками актів про неможливість проведення зустрічних звірок підприємства контрагента позивача- ВК МПП "Фірма Сато", та контрагента цього підприємства - ТОВ «Макс-Метал», якими, в свою чергу, були зроблені висновки, щодо відсутності ознак реальності вчинення господарських операцій. ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС охарактеризував контрагентів такими, що не мають умов для ведення господарської діяльності.

Так згідно акту перевірки ТОВ "Свідіс Україна" від 30.05.2013 року № 595/22.5-07/37195126, ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС зроблено висновок щодо «фіктивності» господарських операцій, здійсненних з використанням ВК МПП "Фірма Сато" від 04.03.2013 року № 3826/07-05, згідно цього висновку за наслідками проведених заходів було встановлено фактичні дані, що свідчить про відсутність фактичної можливості виконання господарських операцій та нікчемний характер укладених із використанням даного суб'єкта господарювання угод.

Податковий орган у акті перевірки дійшов наступних висновків:

ѕ у контрагентів ВК МПП "Фірма Сато", за рахунок яких остання сформувала значну частину податкового кредиту в тому числі протягом грудня 2011 року та січня 2012 року, відсутня можливість виписувати податкові накладні на адресу підприємства (тому, що ними не відображено у податковій звітності взаємовідносини із ВК МПП "Фірма Сато" протягом звітного періоду),

ѕ податковий кредит ВК МПП "Фірма Сато", в тому числі по контрагентах ТОВ «Макс-Метал» на суму 264 245,80 грн. та ПП «Трансмаг» на суму 168 038,40 грн. сформований безпідставно,

ѕ ВК МПП "Фірма Сато" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третій особі.

Податковий орган зазначив, що суми витрат в розмірі 628 229,06 грн., які віднесені ВК МПП "Фірма Сато" до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у IV кварталі 2011 року сума 400 004,53 грн. та І кварталі 2012 року сума 228 224,53 грн. по ВК МПП "Фірма Сато", документально не підтверджені, як і сам факт придбання товарів, таким чином, в результаті данного порушення п. 138.2 ст. 138 та 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України ТОВ "Свідіс -Україна" завищило витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по ВК МПП "Фірма Сато" на суму 628 229,06 грн., у тому числі за IV квартал 2011 року на суму 400 004,53 грн. та за І квартал 2012 року на суму 228 224,53 грн.

В акті перевірки також зазначено, що ТОВ "Свідіс Україна" по взаємовідносинах із даним контрагеном, включено до складу податкового кредиту за період перевірки ПДВ на суму 125 646 грн., на підставі податкових накладних отриманих від вказаного суб'єка господарювання.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що отримавши Акт № 222/22.5-07/21584956 від 04.03.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ВК МПП "Фірма Сато", щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2011 року по 31.12.2012 року на адресу позивача ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС надіслано лист вих. № 5302/10/22.5-20 від 05.03.2013 року про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження стосовно фінансово-господарських взаємовідносин з постачальником ВК МПП "Фірма Сато" за період з 01.12.2011 року по 31.12.2012 року та надання реквізитів покупців з документальним підтвердженням реалізації товарів, робіт, послуг.

ТОВ "Свідіс - Україна" листом вих. № 149 від 04.04.2013 року повідомило податковий орган про відмову в наданні документів вказаних в листі ДПІ у Оболонському районі ДПС у зв'язку із безпідставністю їх витребування.

Податковою Інспекцією на підставі п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ДПІ у Оболонському районі ДПС № 1034 від 22.05.2013 року на підприємстві "Свідіс - Україна" проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Свідіс - Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні і сплаті податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, при взаємовідносинах з ВК МПП "Фірма Сато" за період з 01.12.2011 року по 31.12.2012 року.

Згідно п.п. 78.1.1.ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється якщо, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Суд звертає увагу відповідача, що отримання акту про неможливість проведення зустрічної звірки не є підставою для проведення документальної позапланової перевірки суб'єкта господарювання. Зустрічні звірки не є перевірками і здійснюються у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. А саме, проведення зустрічних звірок регулюється «Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. №1232).

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Під час розгляду справи, представник відповідача не надав доказів направлення документів на звірку та співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів ТОВ «Свідіс-Україна» із ВК МПП «Фірма Сато».

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач перевищив повноваження, що надані йому Законом, і провів безпідставно документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Свідіс - Україна".

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Відповідно до наданих позивачем доказів, 26 листопада 2011 року між Виробничо-комерційним малим приватним підприємством "Фірма Сато" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Свідіс - Україна" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №26/11, відповідно до якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти й оплатити автохімічну продукцію, обладнання, запчастини і т.п. в асортименті.

Істотними умовами договору купівлі-продажу, визначеними Цивільним кодексом України, є умови про предмет, кількість товару та ціну.

Згідно ст. 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Згідно умов Договору купівлі-продажу №26/11 (п. 2), покупець оплачує Продавцю вартість Товару протягом 20 календарних днів з дня отримання Товару. Ціна і кількість товару визначається і фіксується видатковими накладними.

Згідно п.3 Договору передача Товару, вказаного у п.1.1. даного Договору, здійснюється за місцем знаходження Покупця.

З матеріалів справи також вбачається, що Додатковою угодою № 1 від 25.03.2013 року до договору купівлі-продажу № 26/11 від 26.11.2011 року (про видачу векселя в забезпечення заборгованості) Виробничо-комерційне мале приватне підприємство «Фірма Сато» і Товариство з обмеженою відповідальністю «Свідіс-Україна», підписали цю угоду через відсутність можливості провести розрахунки в терміни, обумовлені в п. 2.1 договору,. За додатковою угодою покупець видає Продавцю в забезпечення заборгованості свій простий вексель на суму 501 074,41 грн. зі строком «за пред'явленням». Факт передачі векселя засвідчується актом приймання-передачі.

Позивач на підтвердження факту придбання товару за Договором надав суду наступні копії первинних документів: видаткові накладні № 06122 від 06 грудня 2011 р., №16012 від 16 січня 2012 р., № 23122 від 23 грудня 2011 р.,№ 14122 від 14 грудня 2011 р., № 01126 від 01 грудня 2011 р., податкові накладні від 14.12.2011 року № 14122, від 01.12.2011 року № 01126, від06.12.2011 року № 06122, від 23.12.2011 року № 23122, від 16.01.2012 року № 16012; рахунок - фактура №0612/2 від 06 грудня 2011 р., № 0112/6 від 01 грудня 2011 року, № 1412/2 від 14 грудня 2011 р. № 2312/2 від 23 грудня 2011 р. № 16012 від 06 січня 2012 р.; виписки по рахунку 26006000146763 UАН від 16.01.2012 року, від 20.03.2012 року, від 04.04.2012 року, від 05.04.2012 року, від 30.05.2012 року, реєстри виданих та отриманих податкових накладних.

Позивач посилається на зазначені вище первинні документи як на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом, що в свою чергу є підставою для формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування ПДВ.

Суд звертає увагу на те, що підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування є не тільки наявність усіх передбачених законодавством для даного виду господарських відносин первинних документів, а реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10).

Суд дослідив зазначені вище первинні документи та встановив наступне: у видаткових накладних не зазначено номеру та дати договору на виконання якого їх оформлено, також видаткові накладні не містять реквізитів довіреності, прізвище, ім'я, по батькові особи, котра отримувала товар зі сторони позивача. Будь-яких доручень на отримання товару під час розгляду справи представник позивача не надав про наявність таких не повідомив.

Надаючи оцінку обставинам справи, суд звертає є увагу на відсутність доказів, щодо наявності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які видавались особі(ам), відповідальним за отримання від постачальника такого товару. Відсутність згаданих документів не надає змоги ідентифікувати осіб, що приймали участь у здійсненні згаданих господарських операцій та позбавляє можливості встановити факт товарності зазначених господарських операцій.

Згідно п. 2.4. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затверджене наказом Мінфіну від 24.05.1995, № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Також, як вищевказано, згідно п.3 Договору передача Товару, вказаного у п.1.1. даного Договору, здійснюється за місцем знаходження Покупця. Доказів приймання товару на склад ТОВ «Свідіс - Україна» (актів приймання продукції) за договором купівлі-продажу № 26/11 від 26.11.2011 року, доказів щодо проведення перевірки якості матеріалів придбаних у ВКМПП «Фірма САТО» позивачем суду не надано.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на тому, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

Позивачем не було надано товаро - транспортних накладних, будь-яких інших доказів, що свідчить про відсутність операцій з перевезення товару.

Під час судового розгляду справи судом не встановлено наявності зв'язку між фактом придбання автохімічної продукції, запчастин та господарською діяльністю позивача. Позивач не надав доказів використання придбаних товарів у господарській діяльності підприємства, що підтверджує відсутність ділової мети в діях платника податків під час здійснення господарських операцій.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 198.1 ст. 98 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 Кодексу та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи з відображенням господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Відповідно до положень статті 9 Закону №996-ХІV, передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. (п. 201.8 статті 201 Податкового кодексу України).

При цьому згідно із п. 2.4 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом від 24.05.1995 № 88 Міністерства фінансів України та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 № 168/704, визначено, що залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операції, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства повинно фіксуватися і підтверджуватися документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно з п.201.4 ст.201 ПК податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, розрахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Так, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції передбачена нормами Податкового кодексу України.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установити зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) з господарською діяльністю платника податку. Також суд зазначає, що необхідною умовою для відображення операцій у складі валового доходу, валових витрат, податкових зобов'язань та податкового кредиту є факт реалізації/придбання товарів та послуг.

Таким чином, поставка товарів для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів/витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов'язань та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, надані позивачем первинні документи не підтверджують реального здійснення господарських операцій.

Правові наслідки у вигляді права на податковий кредит з ПДВ можуть мати реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не лише оформлення відповідних документів чи рух коштів платника податків.

Таким чином, не зважаючи на порушення під час призначенняч перевірки, податковим органом правомірно встановлено, що ТОВ "Свідіс Україна" в порушення п.п. 198.1, 198.2 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ з операцій по придбанню авто хімічної продукції у ВК МПП "Фірма Сато".

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З врахуванням вищевикладеного суд вважає, оскільки позивачем не надані необхідні первинні документи, які підтверджують реальність правочинів і досягненням позивачем законної мети з подальшим використанням придбаних товарів в господарській діяльності, висновки відповідача, що операції не спрямовані на їх реальне настання є обґрунтованими та такими, що відповідають матеріалам справи.

Безпідставне проведення перевірки ТОВ "Свідіс Україна", у даному випадку, складання акта за її результатами є формальним порушенням, яке не свідчить про протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішеннь.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, на підставі вищевикладеного, проаналізувавши матеріали справи у сукупності, суд дійшов до висновку, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит на підставі господарських операцій з зазначеним вище контрагентом, а отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Свідіс-Україна" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій