Постанова № 34689133, 15.10.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2013 р. Справа № 903/783/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Коломис В.В. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Наумчук В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Волинської області від 21.08.13 р. у справі № 903/783/13

за позовом Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ

до Державне комунальне підприємство "Луцьктепло"

про стягнення 12 965 964, 27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 21.08.2013 року у справі № 903/783/13 (суддя Пахолюк В.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Державного комунального підприємства "Луцьктепло" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 12 212 444, 54 грн., в т.ч. 11 921 500, 00 грн. заборгованості, 83 724, 41 грн. пені, 167 450, 00 грн. - 3% річних, 39 770, 13 грн. інфляційних нарахувань та 68 820, 00 грн. витрат по судовому збору. Відмовлено в позові на суму 753 519, 72 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю. В обґрунтування скарги зазначає, що відсутність вини відповідача у виконанні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, тому вважає, що суд безпідставно зменшив розмір пені на 90%.

Позивач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечує. Зазначає, що доводи апелянта про те, що порушення зобов'язання потягло за собою значні збитки для НАК "Нафтогаз України" є необґрунтованими. Також зазначає, що вирішуючи питання про зменшення заявленого до стягнення позивачем розміру пені, господарський суд на підставі поданих доказів дійшов вірного висновку про існування обставин, які мають істотне значення і з якими закон пов'язує можливість зменшення розміру штрафних санкцій. Рішення суду вважає законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення викладені у відзиві.

Зважаючи, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази не витребовувались, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду скарги без участі представника позивача - за наявними у справі матеріалами.

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 р., у справі № 903/783/13 внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тимошенко О.М.,Коломис В.В., судді Огороднік К.М.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Волинської області від 21.08.2013 року у справі № 903/783/13 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.10.2012р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (постачальник) та Державним комунальним підприємством "Луцьктепло" (продавець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №12/1064-ТЕ-2, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Згідно п.1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Відповідно до п.2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.09.2012 р. по 31.12.2012 р. газ в обсязі до 31 912, 5 тис.м3.

Пунктом 3.3 договору визначено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.4 договору).

Відповідно до п.5.2 договору ціна за 1000 куб.м природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1 309, 20 грн.

Згідно п.11.1 договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.09.2012р. і діє в частині поставки газу до 31.12.2012 р., а в частині розрахунків - до повного їх здійснення.

Як встановлено, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, поставивши протягом листопада - грудня 2012 р. у власність відповідача природний газ на загальну суму 37 864 949, 44 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 30.11.2012 р. на суму 3 567, 73 грн., на суму 11 899 496, 84 грн., на суму 7 824 495, 32 грн., від 31.12.2012 р. на суму 5 365, 10 грн., на суму 18 132 015, 45 грн.

Відповідно до умов п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений у минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором (п.6.3).

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач розрахунки за поставлений природний газ здійснює неналежним чином. Отриманий природний газ оплачений частково в сумі 25 943 449, 44 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 172 від 28.11.2012 р., № 173 від 30.11.2012 р., № 7 від 18.12.2012 р., № 10 від 18.12.2012 р., № 11 від 28.12.2012 р., № 183 від 04.01.2013 р., № 105 від 21.01.2013 р., № 111 від 22.01.2013 р., № 115 від 24.01.2013 р., № 118 від 25.01.2013 р., № 126 від 30.01.2013 р., № 48 від 13.03.2013 р., № 49 від 18.12.2012 р., № 50 від 18.12.2012 р., № 51 від 18.12.2012 р., № 52 від 18.12.2012 р., № 1 від 30.01.2013 р., № 2 від 30.01.2013 р., № 3 від 30.01.2013 р. Станом на день розгляду справи заборгованість Державного комунального підприємства "Луцьктепло" перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за договором купівлі-продажу природного газу №12/1064-ТЕ-2 від 17.10.2012р. складає 11 921500,00 грн., підтверджена матеріалами справи та визнається відповідачем.

У зв'язку з вищезазначеним Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернувшись з позовом до місцевого суду, просить стягнути з відповідача - Державного комунального підприємства "Луцьктепло" 12 965 964,27 грн. заборгованості за спожитий природний газ, в т.ч. 11 921 500, 00 грн. основного боргу, 837 244, 13 грн. пені, 39 770, 13 грн. інфляційних нарахувань, 167 450, 00 грн. - 3% річних.

Відповідач заборгованість в сумі 11921500,00 грн. по зазначеному договору визнає. Неналежне виконання зобов'язань по оплаті отриманого природного газу пояснює важким фінансово-економічним становищем підприємства, тому просить зменшити розмір пені, яка підлягає до стягнення з ДКП "Луцьктепло" в користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання до суми 83 724, 41 грн.

З огляду на вищевикладене господарським судом Волинської області від 21.08.2013 року у справі № 903/783/13 позов задоволено в частині стягнення основного боргу, в сумі 12 212 444, 54 грн. В позові на суму 753 519, 72 грн. відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з таким рішенням суду першої інстанції, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

У зв'язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання Позивачем нараховано Відповідачу інфляційні в сумі 39 770, 13 грн. та три проценти річних в сумі 167 450,00 грн. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про правомірність їх нарахування з огляду на приписи ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, де боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Що стосується заявленого позивачем розміру пені в сумі 837244,13 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п.7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Отже, у позивача є всі підстави щодо нарахування пені в розмірі 837 244,13 грн., розрахунки є арифметично вірними та проведеними у відповідності до положень п.7.2 договору, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". При цьому, позивачем дотримано вимоги ч. 6 ст.232 ГК України щодо строку нарахування штрафних санкцій.

За приписом п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що місцевий суд при винесенні рішення не врахував особливі обставини щодо діяльності Позивача, його фінансового становища та безпідставно зменшив розмір пені. Проте колегія суддів не погоджується з таким твердженням апелянта з огляду на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що порушення зобов'язання потягло за собою значних збитків НАК "Нафтогаз України". У той же час, відповідач подав докази в підтвердження об'єктивності причин прострочення виконання договірних зобов'язань з оплати за газ, а саме: довідку з обсягу заборгованості бюджету з різниці в тарифах на теплову енергію, за послуги теплопостачання, спожиті населенням (в т.ч. пільги та субсидії), баланс та звіт про фінансові результати, витяг з протоколу № 2 засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу області від 24.04.2013 р. В підтвердження значного ступеню виконання зобов'язання - платіжні доручення про оплату природного газу в сумі 25 943 449, 44 грн. Щодо вжиття заходів до виконання зобов'язання подано інформацію по роботі з боржниками станом на 01.06.2013р. (за період 01.01.2010 р. - 01.06.2013 р.) по ДКП "Луцьктепло".

Апеляційним судом враховується, що відповідач є комунальним підприємством власником майна якого є територіальна громада міста Луцька, єдиним джерелом надходження коштів на підприємство за рахунок яких відповідач може оплачувати природний газ за даним Договором є оплата населенням отриманих послуг, а також субвенції Державного бюджету України, які спрямовуються через місцевий бюджет на покриття різниці в тарифах.

Чинні тарифи, які затверджені постановами НКРЕ та рішеннями виконкому Луцької міської ради не є економічно обґрунтованими та не покривають затрат підприємства на виробництво теплової енергії та надання послуг з теплопостачання.

Населення м.Луцька не в повній мірі оплачує отримані послуги. Станом на 01.07.2013 р. борг населення включно з пільгами і субсидіями становить 42 353 369, 95 грн. Станом на 01.01.2013 р. борг становив 41 225 691, 11 грн., що підтверджує відповідною довідкою.

Крім того, станом на 01.08.2013 р. борг державного та місцевого бюджетів з різниці в тарифах за 2012 р. перед ДКП "Луцьктепло" складає 11 998 200,00 грн.

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про зменшення розміру пені, яка підлягає до стягненню в розмірі 83 724,41 грн., що становить 10 відсотків від нарахованої суми.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 21.08.2013 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" № 14/2-1519 від 23.08.2013 р. залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 21.08.2013 року у справі № 903/783/13 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.