Рішення № 34689060, 05.11.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.11.2013 Справа № 901/3170/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНДЕМ - 2002»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СВП «Агротехнологія»

про стягнення 37939,99 грн.

Суддя Медведчук О.Л.

Представники:

від позивача - Дзюбан Н.В., представник за довіреністю №24/05 від 24.05.2013.

від відповідача - Іванів Н.В., представник за довіреністю №1 від 02.01.2013.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАНДЕМ - 2002», звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВП Агротехнологія», в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором поставки №13/12 від 13.12.2012 в сумі 33451,00 грн., пеню в сумі 2614,95 грн., проценти в сумі 1737, 24 грн., інфляційні витрати в сумі 136, 80 грн., всього - 37939,99 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення умов договору поставки відповідач не належним чином виконував обов'язки щодо оплати поставленого товару, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 33451,00 грн., а також позивачем на суму заборгованості нараховані пеня у розмірі 2614,95 грн., проценти у розмірі 1737,24 грн., інфляційні витрати в розмірі 136,80 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача позовні вимоги визнав, про що зазначив у письмовому відзиві на позовну заяву (а.с. 47-48), проте просив суд зменшити розмір неустойки у зв'язку пошкодженням та загибеллю сільськогосподарських культур внаслідок надзвичайних погодних умов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

13.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАНДЕМ - 2002» (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Агротехнологія» (покупець за договором), укладено договір поставки №13/12 (а.с. 20-21), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця білково-мінерально-вітамінні добавки комбікорми (насипом або фасовані в мішки), премікси, інший товар за погодженням сторін, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим договором.

Згідно пункту 4.1 ціна товару, що поставляється відповідно до договору, вказується у видаткових накладних постачальника. У вартість товару включаються усі витрати постачальника згідно з базисом поставки.

Пунктом 5.1 встановлено, що оплата товару покупцем здійснюється в порядку 100% оплати вартості даної партії товару (відповідно до видаткової накладної) не пізніше дати поставки конкретної партії товару. Датою поставки конкретної партії товару є дата видаткової накладної постачальника.

Відповідно до пункту 6.2. постачальник надає покупцеві (його представникові) на товар, що поставляється відповідно до договору, наступні документи (супровідні документи): рахунки-фактури на товар; посвідчення про якість товару; товарно-транспортні накладні.

Пунктами 8.3, 8.4 встановлено, що у разі прострочення здійснення плати за партію товарів, що поставляється, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у момент нарахування пені, від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої до оплати суми. Відшкодування збитків, виконання інших санкцій за даною угодою, не звільняють сторони від подальшого належного виконання зобов'язань за договором.

На виконання умов договору позивачем за видатковою накладною №Т-00002839 від 24.12.2012 поставлено товар відповідачу на загальну суму 34451, 00 грн. (а.с. 22)

Зазначений товар отримано представником відповідача за довіреністю №108 від 24.12.2012 Савченко О.П. (а.с. 24)

Як зазначає позивач та підтверджується копією банківської виписки по рахунку позивача від 16.04.2013 відповідачем здійснено оплату поставленого товару на суму 1000,00 грн.

Позивач за вих. №201/1 від 02.07.2013 звернувся до відповідача із вимогою про сплату заборгованості за договором поставки, пені, відсотків та інфляційних (а.с. 15-16). Зазначена вимога отримана відповідачем 15.07.2013, про що свідчить копія поштового повідомлення від 10.07.2013 (а.с. 19).

Проте остання сума заборгованості за поставлений товар у розмірі 33451,00 грн. відповідачем на даний час не сплачена, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки №13/12 від 13.12.2012 в сумі 33451, 00 грн, пеню в розмірі 2614,95 грн, проценти у розмірі 1737,24 грн, інфляційні витрати за договором в сумі 136, 80 грн.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, договорів та інших правочинів (угод); з інших юридичних фактів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки №13/12 від 13.12 2012.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 712 за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, відповідачем оплата поставленого товару здійснена не в повному обсязі, про що свідчить банківська виписка по рахунку позивача, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 33451,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем наявність даної заборгованості не оспорюється, доказів оплати заборгованості суду не надано, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №13/12 від 13.12.2012 в сумі 33451,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2614,95 грн.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 8.3, 8.4 у разі прострочення здійснення плати за партію товарів, що поставляється, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у момент нарахування пені, від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої до оплати суми. Відшкодування збитків, виконання інших санкцій за даною угодою, не звільняють сторони від подальшого належного виконання зобов'язань за договором.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, який є вірним, враховуючи те, що штрафна санкція у вигляді пені передбачена умовами укладеного між сторонами договору, а також те, що її розмір відповідає розміру встановленому діючим законодавством, вимога про стягнення нарахованої суми пені у розмірі 2614,95 грн. за період з 25.12.2012 по 02.07.2013 також підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог стосовно стягнення з відповідача процентів та інфляційних витрат суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалось раніше у пункті 8.3 договору встановлено відповідальність покупця за прострочення здійснення плати за партію товарів у розмірі 10% річних від простроченої до оплати суми.

Згідно наданого позивачем розрахунку, який перевірено судом і є вірним, 10% річних від простроченої до оплати суми складає 1737,24 грн, а інфляційні нарахування складають 136,80 грн.

Враховуючи викладене та те, що відповідачем прострочено оплату поставленого товару, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення процентів у розмірі 1737,24 грн та інфляційних витрат у розмірі 136,80 грн., також, підлягають задоволенню.

Як вже зазначено вище, у письмовому відзиві на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги, проте просив суд звернути увагу на факт пошкодження та загибель сільськогосподарських культур відповідача, на який він посилався як на причину неналежного виконання обов'язку за договором, у підтвердження чого надав висновок Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини від 24.07.2013 №1648/05-4 (а.с. 49). Також, відповідач зазначає, що надзвичайний характер зазначених є підставою для звільнення від господарської відповідальності.

Проте, суд вважає необхідним зазначити, що відповідачем не надано доказів того, що саме через пошкодження та загибель сільськогосподарських культур ним не погашено заборгованості за договором поставки, укладеним між сторонами.

До того ж пунктами 8.5, 8.6 договору передбачено, що сторона, винна в повному або частковому невиконанні своїх зобов'язань за даною угодою, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що таке невиконання стало наслідком форс-мажорних обставин, а саме: стихійних лих, актів і дій органів державної влади і управління, що перешкоджають або роблять неможливим виконання зобов'язань за даною угодою. При настанні вказаних вище обставин непереборної сили сторона, для якої склалася неможливість виконання зобов'язань за договором, повинна в триденний термін будь-якими способами сповістити про них іншу сторону з доданням документів, виданих уповноваженими державними органами, які підтверджують факт настання вказаних обставин. У разі недотримання вказаних умов, сторона не має права посилатися на форс-мажорні обставини, як на підставу невиконання (неналежного виконання) своїх договірних зобов'язань.

Враховуючи те, що відповідачем не надано доказів звернення до позивача із повідомленням про настання форс-мажорних обставин, не доведено, що саме ці обставини вплинули на належне виконання зобов'язань за договором оренди, суд вважає, що відсутні правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язання за договором поставки.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір суд відносить на відповідача згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08.11.2013.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВП «Агротехнологія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНДЕМ - 2002» заборгованість за договором поставки №13/12 від 13.12.2012 в сумі 33451,00 грн, пеню у розмірі 2614,95 грн., проценти у розмірі 1737, 24 грн., інфляційні витрати у розмірі 136,80 грн., а також судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Л. Медведчук