Постанова № 34688930, 04.11.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2013 р. Справа № 5023/5784/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плужник О.В., суддя Пушай В.І. , суддя Барбашова С.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився.

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ СК "Велта", м. Харків (вх. №2939Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 10.09.13 року у справі № 5023/5784/12

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Велта", м. Харків

про стягнення 15443,25 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2012 року позивач, ПАТ "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна", звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача, ПАТ "Страхова компанія "Велта", суми шкоди в порядку регресу у розмірі 15443, 25 грн., судовий збір у розмірі 1609,50 грн. та витребування у відповідача засвідченої належним чином копії Полісу ВС/3010493.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.09.2013 року по справі №5023/5784/12 (суддя Лаврова Л.С.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Велта" на користь ПАТ "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" суму страхового відшкодування 15443,25 грн. та 1609,50 грн. судового збору. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відповідач, ПАТ "СК "Велта", не погодився з вказаним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на його незаконність та необгрунтованість, на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, при прийнятті оскаржуваного рішення.

Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2013 року по справі №5023/5784/12 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Покласти на позивача судові витрати.

Апелянт зазначає, що суд задовольнив позовні вимоги на підставі документів, які не підтверджували дійсний розмір шкоди. Вважає, що судом не було досліджено обставини порушення позивачем вимог п. 37.1.3 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. 9 ЗУ "Про страхування". Крім того, відповідач вважає, що судом було невірно встановлено, що вимоги позивача відносяться до регресних. Спеціальною нормою, яка регулює дані правовідносини, на думку відповідача, є ст. 993 ЦК України.

Вважає, що суд повинен був застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки при суброгації перебіг строку позовної давності починається з моменту виникнення страхового випадку (в даному разі ДТП) і трирічний строк позовної давності сплив 09.08.2012 року, в той час, як позивач звернувся до суду 19.12.2012 року.

Сторони своїх представників в судове засідання не направили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника у зв'язку із зайнятістю його уповноважених представників в господарському суді м. Києва. Крім того, зазначає, що позивач неодноразово надавав свої пояснення по даній справі, які містяться в матеріалах справи, тож вважає, що вказане рішення має бути залишене без змін, а скарга - без задоволення.

Відповідачем 04.11.2013 року до суду надано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що його представник знаходиться на лікарняному.

Розглянувши клопотання відповідача та приймаючи до уваги те, що відповідач, як юридична особа, мав можливість і повинен був надіслати в судове засідання іншого представника (керівника, заступника, бугалтера, інш.) для надання відповідних пояснень та витребуваних документів, які були необхідні для підтвердження його позиції, викладеної в апеляційній скарзі, а ухвалою суду від 26.09.2013 року сторони були попереджені про те, що у разі неявки представників сторін в судове засідання та ненадання витребуваних документів, справа може бути розглянута за наявними в ній документами, судова колегія відмовляє в задоволенні вказаного клопотання та вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача та позивача.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст.101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України та ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про страхування", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Тобто, обов'язок відшкодувати шкоду замість винуватця у заподіянні такої шкоди, несе страховик (відповідач) в межах встановлених лімітів відповідальності та в порядку Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У відповідності до положення п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно з яким розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 09.08.2009 року між ЗАТ "АСК "Інго Україна" та ТОВ "Ілта" було укладено Поліс добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності водія та пасажирів №250577048, за яким позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки "PEUGEOT 207", державний номер НОМЕР_1.

Як свідчить розгорнута довідка ВДАІ, ДТП за участю транспортного засобу марки "Ніссан" державний номер НОМЕР_2, під управлінням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу "PEUGEOT 207" державний номер НОМЕР_1, який належить ТОВ "Ілта" під керуванням ОСОБА_2, сталося 09.08.2009 року в м. Харкові на вул. Жовтнева Революція (а.с.15).

Відповідно до постанови Жовтневого районного суду м. Харкова у справі за № 3-3063/09., ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні вищевказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

На виконання умов вищезазначеного полісу страхування №250577048 від 09.08.2009 року, на підставі заяви страхувальника від 12.03.2012 року, страхового акту №62953 від 12.03.2012 року, розрахунку до нього та розпорядження №62953 на виплату страхового відшкодування, позивач виплатив страхувальнику - ТОВ "Ілта", страхове відшкодування у розмірі 15443,25 грн. (за вирахуванням франшизи у розмірі 500,00 грн.). що підтверджується платіжним дорученням №2360 від 29.03.2012 року (а. с. 35).

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1, на момент ДТП була застрахована в ПАТ Страхова компанія "Велта", поліс №ВС/3010493. Відповідно до зазначеного полісу, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25500,00 грн., франшиза - 500,00 грн.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

06.09.2009 року позивачем до ПАТ "Страхова компанія "Велта" було направлено регресну вимогу №0975 від 05.09.2012 року на суму 15443, 25 грн., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 36-38).

Приписами статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом.

Приписами статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, ст. 38 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 6 ст. 261 ЦК України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Отже, як правомірно та обгрунтовано встановлено судом першої інстанції, відповідно до вищенаведених вимог ПАТ "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" після виплати страхового відшкодування отримало право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Судом першої інстанції встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована в ПАТ Страхова компанія "Велта", поліс №ВС/3010493.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що відповідач, як страховик, несе відповідальність за збитки, завдані ОСОБА_1, як страхувальником.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного, посилання відповідача на те, що суд задовольнив позовні вимоги на підставі документів, які не підтверджували дійсний розмір шкоди, не приймаються судом до уваги. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач заявляв клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи, яка мала встановити чи підтвердити розмір матеріальної шкоди завданий власнику автомобіля "PEUGEOT 207", державний номер НОМЕР_1 на час скоєння ДТП, яке було задоволено судом.

Проте, зазначена експертиза була знята з виконання у зв'язку з непроведенням оплати.

Посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності в порядку суброгації безпідставне та також не приймається судом до уваги, оскільки аналогічна практика підтверджується постановою Верховного Суду України від 07.08.2012 року по справі №12/207, відповідно до якої було остаточно вирішено питання про те, що право вимоги страховика, який відшкодував шкоду потерпілому, до страховика, в якого було застраховано цивільно-правову відповідальність винної особи, є регресним, а не суброгаційним.

За таких обставин та враховуючи, що сума сплаченого позивачем страхового відшкодування не перевищує ліміт відповідальності відповідача, визначений в полісі, суд першої інстанції правомірно та без порушень норм матеріального права визнав позовні вимоги до відповідача в сумі 15443,25 грн. обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню в повному обсязі

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2013 року по справі №5023/5784/12 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст.ст. 979, 988, 990, 993, 1166, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст.ст. 7, 9, 27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 12, 35, 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів",ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2013 року по справі №5023/5784/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 05.11.2013 року.

Головуючий суддя Плужник О.В.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Барбашова С.В.